Ухвала суду № 138637451, 30.07.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/353/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Козирського Є.С.,

за участю секретаря Лепешенкової В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в смт.Овідіополь заяву представника відповідача Лисаченко Н.В., про відвід судді по цивільній справі за позовом ОК ЖК «Люсдорф» до ОСОБА_1 , стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовом ОК ЖК «Люсдорф» до ОСОБА_1 , стягнення заборгованості.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2026 р., справа була передано до розгляду судді Козирському Є.С. Ухвалою від 23.04.2026 р. справа прийнята до провадження, судове засідання призначено на 19.05.2026 р.

14.05.2026 року, представник відповідача Лисаченко Н.В., звернулася до Овідіопольського районного суду Одеської області з заявою про відвід судді Козирського Є.С. з підстав незгоди з процесуальним рішенням судді про прийняття справи до свого провадження на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2026 р., вважаючи, що автоматизований розподіл судової справи був проведений з низкою порушень, викликаними «системним дефектом АСДС, а не одиничної технічної помилки», в результаті чого, на думку заявниці, в сукупності створюють достатній і об`єктивний сумнів, що суддя Козирський Є.С. визначений у спосіб, передбачений законом, що є достатньою підставою для відводу/самовідводу судді, т.я. викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 15.05.2026, справу №509/353/24 (провадження №2/509/479/26) за позовом ОК ЖК «Люсдорф» до ОСОБА_1 , стягнення заборгованості, передано до канцелярії Овідіопольського районного суду Одеської області, для вирішення питання визначення судді, який буде розглядати заяву про відвід судді Козирського Є.С., в порядку, встановленому ч.1 ст.33 ЦПК.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2026 р., заява про відвід була передана до розгляду судді Гандзію Д.М.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 21.05.2026 (суддя Гандзій Д.М.) в задоволені заяви представника відповідача Лисаченко Н.В., про відвід судді по цивільній справі за позовом ОК ЖК «Люсдорф» до ОСОБА_1 , стягнення заборгованості, відмовлено.

23.07.2026 року, представник відповідача Лисаченко Н.В., повторно звернулася до Овідіопольського районного суду Одеської області з заявою про відвід судді Козирського Є.С.

Обґрунтовуючи заяву про відвід, заявник зазначив, що ця заява грунтується на нових обставинах, які виникли або остаточно сформувалися після подання заяви від 14.05.2026 та постановлення ухвали від 21.05.2026, а саме: 1. 19.06.2026 представник відповідача офіційно повідомила суд підписаним КЕП клопотанням про те, що справа № 509/353/24 не відображається в її електронному кабінеті щонайменше з 17.05.2026, унаслідок чого відсутній доступ до матеріалів справи, судових повісток і судових рішень; 2. У зазначеному клопотанні представник просила витребувати технічні відомості ЄСІТС, установити причину зникнення справи, відновити доступ і направити паперову копію остаточної ухвали, постановленої за результатами розгляду відводу; 3. У відповіді від 23.06.2026 вих. №509/353/24/9558/2026 суддя Козирський Є.С. вперше офіційно заявив, що відомості про відсутність доступу нібито спростовуються підтвердженнями доставки та отримання документів через електронний кабінет; 4. Водночас суддя не зазначив дати, часу, ідентифікатора документа та електронного кабінету, до якого нібито було доставлено ухвалу від 21.05.2026, і не навів результатів перевірки технічних журналів ЄСCITC; 5. У цій самій відповіді суддя підтвердив, що поштове відправлення R068102290007, у якому направлялася ухвала від 21.05.2026 про відмову у відводі, повернулося до суду неврученим у зв`язку з відсутністю адресата; 6. Станом на 22.07.2026, після успішної авторизації представника у власному електронному кабінеті, справа № 509/353/24 дотепер не відображається в розділі «Мої справи» та не знаходиться за її номером, що підтверджується зробленими 22.07.2026 скриншотами та відеозаписом екрана; 7. Отже, станом на 22.07.2026 встановлено нову триваючу обставину: попри офіційне повідомлення суду ще 19.06.2026 і категоричне твердження судді від 23.06.2026 про наявність доступу, фактичний доступ до електронної справи протягом наступного місяця не відновлено; 8. Про існування та результат ухвали дізналась з відповіді ОСОБА_2 від 23.06.2026; паперову копію не отримала; справа не відображається в ЄСІТС; у розділі «Повідомлення» на 22.07.2026 року наявна інформація про ухвалу від 21.05.2026, однак повний текст документа через електронний кабінет недоступний, а сама електронна справа не відображається.

Правовими підставами для відводу заявник вважає наступне. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи. За пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України підставою відводу є також інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Частина перша статті 39 ЦПК України зобов`язує суддю заявити самовідвід за наявності підстав, установлених статтею 36 ЦПК України. Частина четверта статті 39 ЦПК України встановлює, що в разі встановлення обставин, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 36 ЦПК України, заявник звільняється від обов`язку подавати інші докази особистої упередженості судді. Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, повинен сприяти учасникам процесу в реалізації їхніх процесуальних прав. Пункти 1-3 частини першої статті 43 ЦПК України гарантують учаснику справи право ознайомлюватися з матеріалами справи, одержувати копії судових рішень, подавати докази, заяви та клопотання, наводити доводи й заперечення.

Також заявник стверджує, що при винесені суддями ухвал по попередній заяві про відвід судді Козирського Є.С., вони були недостатньо вмотивовані, а тому вважає необхідним фактично повторно перевірити питання належності та законності автоматизованого розподілу цивільної справи, з урахуванням «встановлених», на думку заявника, дефектів цього розподілу.

При цьому, представник відповідача заявляє, що не стверджує, що суддя Козирський Є.С. особисто вносив ці дані до АСДС. Відомості до системи вносяться відповідальними працівниками апарату суду. Однак після отримання матеріалів справи, попередніх ухвал про відвід і самовідвід, заяви від 14.05.2026 та постановлення власної ухвали від 15.05.2026 суддя достовірно знав про факт недостовірності відомостей, на підставі яких формувався звіт від 21.04.2026.

Також, як новими підставами для відводу судді представник відповідача заявляє: триваючу відсутність електронної справи після офіційного повідомлення суду, а саме, що 19.06.2026 представником відповідача було подано підписане КЕП клопотання, у якому повідомлено: станом на 17.05.2026 справа № 509/353/24 уже не відображалася в електронному кабінеті; станом на 19.06.2026 справа далі була відсутня; авторизація в електронному кабінеті працювала належно; інші функції кабінету були доступні; відсутнім був доступ саме до справи № 509/353/24; представник не могла бачити рух справи, повістки, заяви інших учасників і судові рішення; станом на 22.07.2026 доступ до справи не відновлено, і відповідно, порушення не було одноразовим технічним збоєм. Воно триває більше двох місяців і безпосередньо обмежує права представника відповідача, передбачені статтею 43 ЦПК України.

Також, новою підставою для відводу заявник зазначає «непідтверджене категоричне твердження судді про «отримання» документів, а саме, що у відповіді від 23.06.2026 суддя Козирський Є.С. зазначив, що твердження про відсутність доступу нібито спростовуються матеріалами справи та підтвердженнями «доставки та отримання» документів через електронний кабінет, однак до відповіді не включено та в її тексті не зазначено: Дату і точний час направлення ухвали від 21.05.2026; дату і точний час її доставки; ідентифікатор електронного документа; ідентифікатор електронного кабінету; РНОКПП одержувача; відомості про відкриття або завантаження документа; відомості про технічне приєднання представника до справи; історію появи та зникнення справи в кабінеті; результати розгляду звернення технічною підтримкою ЄCITC.

Мотивуючи зазначене тим, що за статтею 272 ЦПК України днем вручення електронної копії судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії конкретного судового рішення до електронного кабінету особи. Сам факт реєстрації особи в ЄСІТС не є доказом доставлення конкретної ухвали у конкретний день. Технічна доставка документа, навіть якщо вона мала місце, також не спростовує можливості технічного дефекту, за якого справа та її документи фактично не відображаються користувачу. При цьому, заявник стверджує, що суддя не витребував технічні журнали і не провів перевірку доказів, наданих представником, але зробив категоричний висновок про недостовірність її тверджень.

Станом на 22.07.2026 фактичний стан електронного кабінету суперечить висновку, викладеному суддею у відповіді від 23.06.2026.

Також заявник зазначає, що відсутня установлена дата належного вручення ухвали від 21.05.2026, а саме, що паперове відправлення R068098389788 стосувалося іншого документа ухвали від 15.05.2026; ухвала судді Гандзія Д.М. від 21.05.2026 направлялася окремим поштовим відправленням R068102290007; останнє відправлення повернулося до суду неврученим. А отже, отримання ухвали від 15.05.2026 не підтверджує отримання остаточної ухвали від 21.05.2026. До наданих представнику документів не долучено повної форми № 119 щодо відправлення R068102290007. із чіткою датою та дослівним формулюванням поштової відмітки. Також не надано належної технічної довідки ЄСІТС щодо доставлення саме ухвали від 21.05.2026. У підключеній електронній поштовій скриньці представника не виявлено окремого повідомлення з текстом або вкладенням ухвали від 21.05.2026. Ця обставина сама по собі не визначає юридичної дати вручення, але додатково підтверджує необхідність витребування первинної технічної довідки ЄСІТС. Отже, на підставі документів, фактично наданих представнику, неможливо достовірно встановити дату юридичного вручення остаточної ухвали від 21.05.2026.

Крім того, підстава підставою відводу заявник зазначає «непроцесуальну форму вирішення клопотання від 19.06.2026, а саме: відкласти розгляд; відновити доступ до справи; витребувати технічні відомості ЄСITC; надати час для ознайомлення; направити копії судових рішень; забезпечити належне повідомлення, на яке представник відповідача отримав відповідь на клопотання від 23.06.2026, в якій надано категоричну негативну оцінку достовірності доводів представника. Зазначене, на думку заявника, створює сумнів у готовності судді неупереджено перевірити обставини, які свідчать про порушення процесуальних прав сторони відповідача.

На підставі наведеного, представник відповідача вважає, що у цій справі об`єктивний сумнів виникає через сукупність установлених, на його думку обставин, а саме: автоматизований розподіл проведено за наявності офіційно визнаних недостовірних даних; час, авторі підстава їх виправлення не встановлені; не досліджена історія змін АСДС; не перевірена внутрішня числова суперечність звіту; не досліджені підстави спеціалізації та виключення суддів; клопотання про витребування цих доказів не вирішено; остаточна ухвала про попередній відвід фактично не вручена в паперовій формі; юридична дата її електронного вручення не підтверджена наданою технічною довідкою; справа більше двох місяців відсутня в електронному кабінеті; повідомлена суду технічна проблема не перевірена та не усунута; суддя зробив категоричний висновок про отримання документів без дослідження первинних технічних журналів; суддя продовжує розгляд справи після набуття повної обізнаності про ці обставини.

Представник відповідача заявив, що підставою заяви про відвід не є сама по собі незгода: з ухвалою про прийняття справи до провадження; з ухвалою від 15.05.2026; з відкладенням або призначенням судового засідання; з іншими процесуальними рішеннями, а на думку заявника, нова сукупність об`єктивних фактів: офіційно підтверджена обізнаність судді про недостовірні дані АСДС; продовження розгляду без перевірки історії цих даних; триваюче обмеження доступу до електронної справи; неперевірене заперечення суддею факту відсутності доступу; відсутність підтвердженої дати вручення остаточної ухвали; невирішення клопотань про витребування технічних доказів; продовження розгляду справи без усунення виявлених порушень. Тому, вважає заявник, положення частини четвертої статті 36 ЦПК України про неможливість відводу лише через незгоду з процесуальним рішенням до цієї заяви не застосовується.

Відповідно до ч.3 ст.39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Статтею 36 ЦПК України передбачено , що 1. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичом (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. 2. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. 3. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. 4. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Ч.1 Статтею 37 ЦПК України передбачено, що недопустима повторна участь судді в розгляді справи , який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

Дослідивши заяву про відвід, матеріали справи та додатково витребувані докази, суд вважає зазначену заяву про відвід судді необґрунтованою, безпідставною, та такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Оцінюючи в сукупності зазначені в заяві обґрунтування підстав відводу судді, встановлено, що основною підставою заявник вважає неправильне проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2026 р., в результаті якого справа була передана до розгляду судді Козирському Є.С., та прийнята ним до провадження ухвалою від 23.04.2026 р. При цьому, заявник фактично вимагає повторно провести оцінку як самого процесу автоматизованого розподілу судової справи, так і ревізію судових рішень по першій заяві про відвід судді, в яких вже була надана оцінка зазначеним обставинам. Зазначеними ухвалами стосовно твердження заявниці, щодо існування суттєвих порушень, а саме: недостовірності даних про учасників справи; спірної та неперевіреної категорії справи; спірної спеціалізації; попередньої розбіжності номерів провадження; звуження пулу суддів з 7 до 2; відсутність перевірки законності виключення суддів, які призвели до повторного розподілу справи з викривленням їх результатів, вже було встановлено, що зазначені твердження не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями від 21.04.2026 р. був проведений на підставі чинних положень про АСДС, з внесенням і врахуванням всіх необхідних даних для належного розподілу справи між суддями. Єдиною помилкою при проведені реєстрації та розподілу справи було внесення в перелік даних про учасників справи заявниці ОСОБА_3 як представника відповідача (двічі) та позивача по справі, зазначену помилку виправлено, і зазначений недолік сам по собі не може вплинути і не вплинув на об`єктивність та належність проведення автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Стосовно підстав про відвід, які заявник зазначив як нову сукупність об`єктивних фактів, а саме: офіційно підтверджена обізнаність судді про недостовірні дані АСДС; продовження розгляду без перевірки історії цих даних; триваюче обмеження доступу до електронної справи; неперевірене заперечення суддею факту відсутності доступу; відсутність підтвердженої дати вручення остаточної ухвали; невирішення клопотань про витребування технічних доказів; продовження розгляду справи без усунення виявлених порушень, судом встановлено, що ці твердження не відповідають дійсності, не підтверджуються фактичними обставинами справи, спростовуються витребуваними та дослідженими доказами, стосовно яких в заяві про відвід було клопотання про витребування, та які були надані керівником апарату суду та головним спеціалістом з інформаційних технологій Овідіопольського районного суду Одеської області.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 р. у справі «Білуга проти України», від 28.10.1998 р. у справі «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді та прокурори зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь який учасник, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Рішеннями Європейського суду з прав людини: «Білуха проти України», «Салов проти України», «Фельдман проти України», визначається, що вимога безсторонності характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий у з`ясуванні того,чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будьякого розумного сумніву з цього приводу у сторін, має бути при розгляді клопотання про відвід судом відповідно оцінена.

В рішенні у справі «Михайлова проти України» від 6 березня 2018 року Європейський суд з прав людини визнав порушення, зокрема, ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий судовий розгляд щодо вимоги безсторонності), прав позивача, тобто якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, факт якого не підтверджений документами по справі, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд.

Таким чином, незадоволення заяви представник відповідача Лисаченко Н.В., про відвід судді, може сприйматися ним як порушення його прав.

Враховуючи, що заява про відвід судді Козирського Є.С. безпідставна, відсутні підстави, передбачені ст..ст.36, 37 ЦПК України, твердження щодо упередженості судді є лише припущенням, але з метою уникнення сумнів в упередженості та об`єктивності судді, заяву про відвід слід задовольнити, а справу передати в канцелярію суду для визначення іншого судді у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.36,40 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача Лисаченко Н.В., про відвід судді Козирського Є.С., по цивільній справі за позовом ОК ЖК «Люсдорф» до ОСОБА_1 , стягнення заборгованості задовольнити.

Справу передати до канцелярії суду для вирішення питання визначення судді, який буде розглядати справу, в порядку, встановленому ч.1 ст.33 ЦПК.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є.С. Козирський