Рішення № 138637123, 31.07.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/27451/25

пр. № 2/759/4173/26

31 липня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря судового засідання Валинкевич В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 23 липня 2019 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та відповідачем було укладено Договір про надання кредиту №2526038 в електронній формі.

Відповідно до умов договору кредитодавець надав відповідачу кредитні кошти, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені договором.

Укладення кредитного договору здійснювалося шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Після підтвердження укладення договору кредитодавцем було перераховано кредитні кошти на платіжну картку відповідача.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином умови договору не виконала, кредитні кошти та проценти у визначений договором строк не повернула, внаслідок чого утворилася заборгованість.

10 червня 2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № АК-10/06/2025, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором №2526038 перейшло до ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ».

У подальшому, 07 липня 2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» укладено договір факторингу № ДФ-07072025, відповідно до якого право грошової вимоги до відповідача перейшло до позивача.

Згідно з наданим розрахунком заборгованість відповідача станом на день звернення до суду становить 16 202,40 грн, з яких: 12 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4 202,40 грн - заборгованість за процентами.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути із відповідача суму заборгованості, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18 листопада 2025 року розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.64).

Ухвалою суду відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву.

Позивачу направлялася копія ухвали про відкриття провадження та про розгляд справи в порядку спрощеного провадження. (а.с.65)

Відповідачу направлялася копія ухвали суду про відкриття провадження та про розгляд справи в порядку спрощеного провадження (а.с. 66).

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідач заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву до суду не направив.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 23 липня 2019 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та відповідачем було укладено Договір про надання кредиту №2526038 в електронній формі.

Відповідно до умов договору кредитодавець надав відповідачу кредитні кошти, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені договором.

Укладення кредитного договору здійснювалося шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Після підтвердження укладення договору кредитодавцем було перераховано кредитні кошти на платіжну картку відповідача.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином умови договору не виконала, кредитні кошти та проценти у визначений договором строк не повернула, внаслідок чого утворилася заборгованість.

10 червня 2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № АК-10/06/2025, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором №2526038 перейшло до ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ».

У подальшому, 07 липня 2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» укладено договір факторингу № ДФ-07072025, відповідно до якого право грошової вимоги до відповідача перейшло до позивача.

Згідно з наданим розрахунком заборгованість відповідача станом на день звернення до суду становить 16 202,40 грн, з яких: 12 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4 202,40 грн - заборгованість за процентами.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, із договорів.

За змістом статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтями 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до статей 638, 639 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю сторін, оформленою в електронній формі.

Частинами третьою, шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) та її прийняття (акцепту), а електронний договір, укладений у порядку, визначеному цим Законом, має такі самі правові наслідки, як і договір, укладений у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 зазначеного Закону використання одноразового ідентифікатора є належним способом підписання електронного правочину.

23 липня 2019 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та відповідачем укладено кредитний договір №2526038 в електронній формі.

Наданими позивачем доказами підтверджується факт отримання відповідачем кредитних коштів, а тому кредитодавець належним чином виконав свої договірні зобов`язання.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа надає грошові кошти позичальнику, а останній зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право кредитодавця на одержання процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю суму позики у строк та в порядку, встановлених договором.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від їх виконання не допускається.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов`язання є його порушенням та тягне наслідки, встановлені договором або законом.

Також судом встановлено, що право вимоги за кредитним договором було відступлено.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок відступлення права вимоги.

За змістом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу цих прав.

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти іншій стороні за плату, а клієнт відступає фактору право грошової вимоги до боржника.

Матеріалами справи підтверджується, що 10.06.2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № АК-10/06/2025, а 07.07.2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» укладено договір факторингу № ДФ-07072025.

Отже, до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №2526038 від 23.07.2019 року.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на день звернення до суду заборгованість відповідача складає 16 202,40 грн, з яких 12 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 4 202,40 грн - заборгованість за процентами.

Відповідач будь-яких доказів погашення кредитної заборгованості або неправильності наданого позивачем розрахунку суду не надав.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши всі надані сторонами докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, правонаступництво позивача як нового кредитора та наявність заборгованості у заявленому розмірі, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України у разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідача.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання такої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи зазначені витрати підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас відповідно до частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, лише за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу. Обов`язок доведення неспівмірності таких витрат покладається саме на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, визначається судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема договорів про надання правничої допомоги, актів приймання-передачі наданих послуг, рахунків, платіжних доручень, квитанцій та інших документів, які підтверджують фактичне понесення витрат або обов`язок їх сплатити.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги, документи щодо обсягу виконаних адвокатом робіт, а також документи, які підтверджують вартість наданих послуг.

Відповідачем не подано заперечень щодо заявленого розміру витрат, не заявлено клопотання про їх зменшення та не надано жодних доказів їх неспівмірності зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи чи часом, витраченим на надання правничої допомоги.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має оцінити реальність понесених витрат, необхідність їх здійснення та розумність їх розміру, а також враховувати критерії співмірності, визначені статтею 137 ЦПК України. При цьому за відсутності належно заявленого клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат суд не вправі зменшувати їх з власної ініціативи.

Оцінюючи подані позивачем докази у їх сукупності, враховуючи характер спірних правовідносин, підготовку процесуальних документів, ціну позову, обсяг виконаної адвокатом роботи та відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо заявленого розміру витрат, суд доходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн є документально підтвердженими, фактичними, необхідними, співмірними складності справи та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280-282 ЦПК України, статтями 11, 512-516, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 626, 627, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1077-1082 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» (код ЄДРПОУ 43657029, адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) заборгованість за кредитним договором № 2526038 від 23 липня 2019 року у розмірі 16 202 (шістнадцять тисяч двісті дві) гривні 40 копійок, яка складається з: 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту; 4 202 (чотири тисячі двісті дві) гривні 40 копійок - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Дата складення повного судового рішення 31.07.2026.

Суддя Ключник А.С.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (код за ЄДРПОУ 43657029, юридична адреса: 07406, м. Бровари, вул.. Симона Петлюри,21/1)

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .