Рішення № 138636019, 28.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2454/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Логойди І.В., за участі секретаря судового засідання Сабо І.Й., позивачки - ОСОБА_1 , її представника адвоката Михаленко Л.С., представників відповідачки адвокатів Олійника Є.П., Талапи Я.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу №308/2454/26 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Михаленко Леся Степанівна, до ОСОБА_2 про захист авторського права та припинення порушення, стягнення моральної шкоди та компенсації,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Михаленко Леся Степанівна, звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про захист авторського права та припинення порушення, стягнення моральної шкоди та компенсації, згідно з яким просить: визнати факт порушення ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) авторського права ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на зображення та літературний твір (текст) "Генератор в чеку»; припинити порушення авторського права ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на твір (текст) та зображення "Генератор а чеку" шляхом зобов`язання ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) видалити зі сторінки ІНФОРМАЦІЯ_1 в соціальній мережі Instagram за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 а також зі сторінки ІНФОРМАЦІЯ_3 в соціальній мережі Facebook за посиланням в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_4 , дописи, в яких без дозволу ОСОБА_1 та без вказівка на її авторство, використано зображення та літературний твір (текст) "Генератор в чеку"; стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) компенсацію у вигляді разової виплати, як один із механізмів захисту прав автора та види відповідальності визначені статтями 53-58 Закону України "Про авторське право і суміжні права", в розмірі 13 312,00 грн.; стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.; стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати, в т.ч. судовий збір, а також витрати на правничу допомогу, яка за попереднім підрахунком становить 65 000 грн і буде уточнена після винесення рішення, а також судовий збір та витрата на проведення фіксації та дослідження змі сту вебсторінок на суму 6 000 грн.; розглянути судом питання накладення на ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафу в розмірі 10% суми, яка потенційно може бути присуджена судом на користь ОСОБА_1 , до державного бюджету в порядку частини 4 статті 55 Закон України «Про авторське права і суміжні права».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є авторкою контенту, який розміщується на сторінках соціальної мережі "Instagram» ІНФОРМАЦІЯ_5 . Про належність саме їй всіх прав на тексти, зображення, відео, подачу і т.д. засвічується знаками охорони авторського права під кожним із дописів, як це передбачено абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Позов заявляється до відповідачки у зв`язку з тим, що на сторінках в соціальних мережах Instagram та Facebook виявлені фактів порушеного авторського права на дописи позивачки, а саме такі порушення виявлені на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_1 в соціальній мережі Instagram, а також на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_3 в соціальній мережі Facebook, які пов`язані та адмініструються Відповідачкою. Зокрема на згаданих сторінках був виявлений контент, який порушує права автора на твір у вигляді оригінального зображення, а також літературного твору (тексту). Зокрема мова йде про порушення права на твір (літературний твір публіцистичного характеру на тему оподаткування фізичних осіб-підприємців (надалі - ФОП)) на тему відображення витрат на генератор в фіскальних чеках, а також зображення, яким ілюструється текст допису. Сам допис із зображенням були розміщені на сторінці позивачки 28.01.2026 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_15. Зокрема в дописі позивачки від 27.01.2026 був розміщений наступний текст під робочою назвою «Генератор в чеку»: «Не знаю, чи бачили ви цей новий тренд, де кав 'ярні та магазини почали вказувати в чеку окремим рядком "Генератор" або "Паливо". Мовляв, це чесно: ми витрачаємо бензин, ви доплачуєте. Як людина і покупець-я все розумію. Мені не важко докинути тих 50 грн за світло і комфорт. АЛЕ! Як бухгалтер - в мене сіпається око і я хочу кричати "ЗУПИНІТЬСЯ! " Розберемо ваші фатальні помилки на прикладі цього чеку: "Генератор -55грн". Вітаю, ви щойно продали клієнту генератор за- 55 гривень. З точки зору закону, це продаж товару. А це означає, що у вас виникає обов`язок вести товарний облік (бо це технічно складний побутовий товар) на весь ваш товар. Маєте мати прихідні документи на цей "генератор " і весь ваш товар. І найсмішніше: покупець має повне право вимагати віддати йому цей генератор. Він же його оплатив! Що ви йому дасте? Іграшковий? "Послуг и генератора " Не звучить краще, те... Чи є у вас КВЕД на таку послугу? Що це за послуга по суті? Оренда генератора? Чи продаж електроенергії? А продаж електрики - це ліцензована діяльність! Ви ж не обленерго, правда? "Паливо / Бензин" Це контрольний в голову вашому бізнесу. Продаж пального - це акцизний податок, ліцензії та окрема звітність. Для ФОП 2-ї групи це пряма дорога до втрати спрощеної системи і гігантських штрафів. ЯК РОБИТИ ПРАВИЛЬНО? Не рийте собі яму. Просто підніміть вартість основного товару/послуги. Нехай круасан коштує не 145, а 160 грн. Або створіть послугу "Обслуговування в залі" (якщо КВЕДи дозволяють). Але приберіть слово «Генератор" з чеку, поки його не побачила податкова. Перешліть цей пост знайомим власникам кав`ярень та магазинів. Врятуйте їх від штрафів! © ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Копіювання контенту без дозволу та зазначення автора заборонені. За плагіат одразу суд. Послуги через асистента (a),olena.svniuk.assistant). Всього оригінальний допис набрав понад 5,5 тис «вподобайок», що видно із лічильника таких реакцій під дописом, а також був поширений понад 2 004 рази. Для ілюстрації в дописі зразка фіскального чеку позивачкою через сервіс Checkbox було сформовано тестовий чек, який в подальшому був опрацьований як зображення для допису. Так, авторкою оригінального зображення було внесені певні зміни в сформований системою чек, хоча сам номер, фіскального чеку залишився дійсним і з моменту розміщення в соціальної мережі Instagram, таке зображення набуло статусу об`єкта авторського права. За повідомленням від підписника, яке надійшло позивачці в приватні повідомлення, позивачка виявила, а пізніше її представницею по цій справі адвокаткою Михаленко, а також зафіксовано за допомогою сервісу WebFix, що на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_1 в соціальній мереж Instagram за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_7 а також на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_3 в соціальній мережі Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8 , які пов`язані та адмініструються відповідачкою, виявлені дописи, в яких без дозволу позивачки та без вказівки на її авторство, використано оригінальне зображення та літературний твір (текст) "Генератор в чеку" (надалі - Оригінальний твір). Зазначені дописи в обох соціальних мережах Instagram та Facebook стали об`єктом дослідження сервісу WebFix та про які Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр компетенції з формування доказів у мережі Інтернет "ВЕБ- ФІКС" складено незалежний звіт за результатами проведеної фіксації та дослідження змісту вебсторінок у мережі Інтернет від 06.02.2026 № 30/2026-3B. Серед іншого, в звіті спірні дописи зафіксовані як окремі об`єкти дослідження - сама сторінка відповідачки, а також загальний огляд сторінок, щоб показати прив`язаність спірних дописів до сторінки відповідачки. Зокрема в Звіті WebFix зазначено, що було проведено фіксацію та дослідження змісту вебсторінок за адресами мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_16 (id: НОМЕР_3 ; далі - зафіксована вебсторінка № 1). Роздруківка файлу фіксації, що містить відображення змісту зафіксованої вебсторінки № 1, сформованого 02 лютого 2026 року о 12:47:52 додається; ІНФОРМАЦІЯ_17 (id: НОМЕР_4; далі - зафіксована вебсторінка .V» 2). Роздруківка файлу фіксації, що містить відображення змісту зафіксованої вебсторінки № 2, сформованого 02 лютого 2026 року о 12:48:59 додається; ІНФОРМАЦІЯ_18 (id: НОМЕР_7; далі - зафіксована вебсторінка № 3). Роздруківка файлу фіксації, що містить відображення змісту зафіксованої вебсторінки № 3, сформованого 02 лютого 2026 року о 12:50:04 додається; ІНФОРМАЦІЯ_19 (id: НОМЕР_5; далі - зафіксована вебсторінка № 4). Роздруківка файлу фіксації, що містить відображення змісту зафіксованої вебсторінки № 4, сформованого 02 лютого 2026 року о 12:51:23 додається; ІНФОРМАЦІЯ_1 (id: НОМЕР_6; далі - зафіксована вебсторінка № 5). Роздруківка файлу фіксації, що містить відображення змісту зафіксованої вебсторінки № 5, сформованого 02 лютого 2026 року о 12:52:15 додається. Із порівняння зображень, відповідачка використала оригінальне зображення зменшивши розмір, щоб не було видно номеру фіскального чеку та інших ідентифікаторів. Текст позивачки - публіцистичний експертний допис з авторською подачею, прикладами, емоційними акцентами та практичними рекомендаціями. Текст відповідачки - структурований інформаційний допис у формі податкового роз`яснення. Обидва тексти аналізують одну і ту саму податкову ситуацію: 1. зосереджені на ризиках виділення генератора/електроенергії окремим рядком у чеку; 2. адресовані однаковій цільовій аудиторії (ФОП ІІ-Ш групи у сфері громадського харчування). У текстах використано однакову послідовність аргументації: опис практики (окремий рядок у чеку); юридична кваліфікація такої дії як окремої господарської операції; трактування цього як продажу електроенергії та/або підакцизної / забороненої діяльності, податкові наслідки (штрафи, втрата спрощеної системи); єдине «безпечне» рішення - включення витрат у ціну або абстрактний сервіс без згадок про генератор. Така структура не є випадковою та свідчить про відтворення логіки первісного тексту. Обидва тексти містять тотожні практичні рекомендації, зокрема: 1. генератор - це витрати бізнесу, а не товар чи послуга; 2. згадка про електроенергію або генератор у чеку - юридично небезпечна; 3. єдино допустимий варіант - коригування ціни або сервісний збір без конкретизації. Ці висновки є результатом авторської аналітичної роботи, а не прямим цитуванням норм закону. У процесі аналізу встановлено, що у дописі другої авторки використано зображення фіскального чеку, яке було створене першою авторкою, використовувалось у первісному дописі як візуальний елемент, не є реальним чеком або поширеним зображенням з інструкцій чи законів, тісно пов`язаний зі змістом тексту, слугувало ілюстрацією саме тих правових ризиків, які аналізуються в обох текстах. Використання зазначеного зображення відбулося без згоди первісної авторки та без зазначення авторства. Використання того самого зображення має принципове значення з огляду на те, що: зображення не є загальнодоступним шаблоном, а було створене спеціально для пояснення конкретної правової ситуації; зображення є частиною єдиного авторського задуму в написанні допису: текст -> приклад -¦ правовий висновок; перенесення цього зображення до іншого допису свідчить не про випадкову тематичну схожість, а про ознайомлення з первісним твором та його використання. Більше того, саме по собі зображення має окремий захист об`єкта авторського права і навіть копіювання його частини вже є прямим доказом порушення норм цивільного законодавства. Таким чином, використання того самого зображення, крім прямого порушення авторського права, ще додатково: підтверджує факт доступу другої авторки до первісного твору; спростовує аргументи про незалежне створення тексту; є прямим доказом запозичення не лише ідеї, а й конкретних елементів твору. Отже, в комплексі всі ці дії з боку відповідачки (копіювання та видозміна) є плагіатом в розумінні чинного законодавства, за яке передбачена відповідальність з огляду на наступне регулювання, а переробка оригінального тексту без дозволу автора (позивачки) окремим порушенням авторського права. В цій позовні заяві мова йде про літературні твори публіцистичного характеру на тему оподаткування фізичних осіб-підприємців, які були виражені в електронній (цифровій) формі та знайшли своє відображення (вираження) в дописі, який був розміщений на сторінці https://www.instagram.com/olena.SYniuky Instagram акаунті @olena.svniuk позивачки 28.01.2026 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_15. Особисті немайнові права та виключні майнові права на літературні твори, про які зазначено вище, належать позивачці, яка є єдиним правовласником перерахованих творів. Після створення творів, виключні майнові права на нього позивачкою не відчужувалось, дозволу відповідачеві на використання її творів також не надавались. Факт авторства на зображення і літературний твір, що закріплюється за позивачкою, підтверджується: 1. сторінці https://www.instagram.com/olena.syniuk/ Instagram акаунті @olena.syniuk Позивачки 28.01.2026 за посиланням: https ://www. instagram. com/p/DUBrd3 ki RJn/ 2. фактом створення фіскального чеку, який став праобразом для подальшого створення зображення, в сервісі Checkbox .

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.02.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.03.2026 позовна заява прийнята до розгляду та призначено по справі підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи відкладався з метою належного повідомлення відповідача.

Представник відповідача подав відзив на позов, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає наступне. Згідно з матеріалів позову, позивач - ОСОБА_1 стверджує, що вона насправді є автором літературного твору, опублікованого відповідачем на своїх сторінках в соціальних мережах Facebook та Instagram, що стосуються податкових ризиків для підприємців, які включають вартість роботи генераторів до виданих чеків. Однак, наведене повністю не відповідає дійсності, з цілого ряду причин: 1) на сторінці 8 позову йдеться про те, що дописи позивача і відповідача не є дослівно тотожними, але текст відповідачки нібито є плагіатом, тому що зберігає зміст, структуру, логіку, ключові правові акценти, є спрощеною нейтральною адаптацією до публікації позивача. Відповідач нібито переробила літературний твір позивача, на чому і ґрунтуються позовні вимоги. Однак, законодавством України для подібної ситуації чітко передбачено критерії - коли охорона авторського права на твір здійснюється, а коли ні. Зокрема, частина третя статті 7 «Охорона об`єктів авторського права» Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначає, що охорона об`єктів авторського права НЕ ПОШИРЮЄТЬСЯ на ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони у творі виражені, описані, пояснені, проілюстровані. Тобто, обидві публікації, абсолютно відмінні по тексту, є теоретичними концепціями про відповідальність платників податків, які включають запис «генератор» до своїх чеків, проілюстрованими подібними чеками. Роз`яснення законодавства, навіть при схожій логіці і структурі - не можуть бути монополізовані однією особою, незалежно від того якими словами вони пояснені. Про це прямо і без можливого подвійного трактування вказано в ч.3 ст.7 Закону України «Про авторське право і суміжні права», а відповідно, в даному випадку охорона об`єктів авторського права не здійснюється на підставі Закону. 2) твердження про тотожність дописів позивача і відповідача спростовується і доказами. Так, за результатами перевірки текстів вказаних публікацій через відкритий Сервіс порівняння текстів на плагіат - ІНФОРМАЦІЯ_9 compare/ було зафіксовано їх відмінність на 97 відсотків. Вказаний сервіс є відкритим і загальнодоступним, тож повторити перевірку можна у будь-який час. 3) на сторінці 8 позову йдеться про те, що логічна і структурна аргументація податкового роз`яснення про відповідальність для підприємців, які включають запис про генератор до своїх чеків, є ознакою переробки і плагіату допису позивача. Однак, якщо прийняти таку логіку до уваги, то виходить що і сама позивач не є автором даної публікації. Оскільки до здійснення нею такої публікації 28 січня 2026 року вже були опубліковані в мережі інтернет аналогічні за логікою і структурою роз`яснення податкового законодавства з цього самого питання, проілюстровані чеком з генератором. Так, 26 січня 2026 року (за 2 дні до аналогічної за логікою і структурою публікації позивача, автором якої вона себе називає) на веб-порталі видання «ДЕБЕТ КРЕДИТ», була опублікована стаття «Генератор у фіскальному чеку: які наслідки для ФОП». Яка так само була проілюстрована чеком з підкресленим записом «Генератор». Стаття з відповідною датою публікації 26.01.2026 року доступна для ознайомлення за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10 . У вказаній статті наявна така сама логіка обґрунтувань, з тих же причин, з тими ж описами ситуації, що і у дописах і позивача, і відповідача. Відповідно, якщо прийняти наведені у позову критерії плагіату - то позивач не є автором наведеного нею літературного твору, так як видання «Дебет-Кредит» опублікувало його раніше. Автором наведеної вище статті «Генератор у фіскальному чеку: які наслідки для ФОП» від 26.01.2026р. на вказаній веб-сторінці зазначена ОСОБА_4 . 4) Так само, 26 січня 2026 року (так само за 2 дні до публікації позивача) було опубліковано допис користувача «taxfree64 - ОСОБА_5 » з відеозаписом того самого податкового роз`яснення, в тій же ситуації, з тією ж логікою, структурою та рекомендаціями, а також з демонстрацією чеку з підкресленим записом про генератор: Роздруківка публікації: ІНФОРМАЦІЯ_11 від 26.01.2026 року - додається. Виходить, що автором даного твору може бути не позивач, а громадянка ОСОБА_5 , авторство якої є пріоритетним за правилами ст.9 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ст.ст.435, 442 ЦК України - у зв`язку з першим оприлюдненням. 5) Також, автором відповідної публікації може вважатися ОСОБА_6 , автор публікації «Компенсація за генератор у ресторані: податкові ризики та чек РРО» за 27 січня 2026 року на порталі i.factor.ua з журналу «Податки і бухоблік» січень 2026 / № 9 Роздруківка сторінки: https://i.factor.ua/ukr/journals/nibu/2026/january/issue-9/article 135893.htmlsrsltid=AfmBOoqozmeRWnClKxsS0pKFr2X1FWSssvsF6_xrGuqDGYVmKRpJB BmT від 27 січня 2026 року. 6) А ще 26 та 27 січня 2026 року, так само до публікації «літературного твору» позивача була опубліковано одразу дві статті, аналогічні за логікою, ситуацією, структурою та рекомендаціями на порталі 7eminar.ua: стаття «Чи законно включати послугу генератора в чек закладу харчування», що доступна за посиланням: https://7eminar.ua/news/16702-ci-zakonno-vklyucati-poslugu generatora-v-cek-zakladu-xarcuvannya; стаття «Генератори в чеках ФОПів: чим ризикують підприємці», що доступна за посиланням: https://7eminar.ua/news/16658-generatori-v-cekax-fopiv-cim-rizikuyut pidprijemci. Таким чином, в мережі інтернет наявні п`ять таких самих за логікою, структурою, описом ситуації та ілюстраціями (наявні чеки з підкресленим генератором), публікацій - як і наведена в позові, але опубліковані ці 5 інтернет-публікацій 26 та 27 січня 2026 року, тобто раніше за «літературний твір» позивача від 28 січня 2026 року. Авторами цих публікацій, окрім відповідних видань, названі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Відповідно, підстави для визнання авторства позивача, та вжиття заходів охорони авторського права в інтересах саме позивача - в даному випадку відсутні. 7) Окрім наведеного, роз`яснення податкового законодавства в ситуації, коли ФОП використовує генератор у своїй підприємницькій діяльності надано у листі Державної податкової служби України від 20.09.2024 р. №5552/К/99-00-24-03-03-09 «Щодо застосування спрощеної системи оподаткування». У вказаному роз`ясненні наявний такий текст: «Отже, у разі якщо фізична особа - підприємець встановлює сонячні батареї або генератор для забезпечення своєї господарської діяльності електроенергією, то така фізична особа - підприємець може застосувати спрощену систему оподаткування за умови дотримання глави 1 розділу XIV Кодексу, зокрема відсутності зареєстрованого КВЕД ДК 009:2010 виду діяльності 35.1 "Виробництво, передача та розподілення електроенергії" класу 35.11 "Виробництво електроенергії"; класу 35.12 "Передача електроенергії"; класу 35.13"Розподілення електроенергії"; класу 35.14 "Торгівля електроенергією". У разі якщо фізична особа - підприємець здійснює діяльність з продажу електричної енергії, в тому числі виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії, яка відноситься до підакцизних товарів, відповідно до п. 215.1 ст. 215 Кодексу, то така фізична особа - підприємець не може застосувати спрощену систему оподаткування. При цьому зазначену господарську діяльність фізичні особи - підприємці можуть провадити на загальній системі оподаткування.» Тобто, з описаної у позові логіки і ситуації (податкові наслідки для підприємця, що реалізує електроенергію з власного генератора) - наявна навіть офіційна публікація державного органу. 8) Щодо підкресленого запису «генератор» у фіскальному чеку, теж наявні аналогічні публікації - зроблені ДО «літературного твору» позивача. І цьому наявні докази, зокрема наступні. В пошуковій системі «google» реалізовано сервіс пошуку по зображенню. При цьому, за результатами пошуку зображення з чеком, у якому виділено запис про «генератор» знайдено 3 результати пошуку - публікації, яких здійснені 26 та 27 січня 2026 року (за 2 дні та за день до публікації, вказаної у позові). Роздруківка результатів пошуку зображень - додається. А також ІНФОРМАЦІЯ_12 в мережі Facebook користувач ОСОБА_7 опублікував свій чек, з виділеним рядком про «генратор». Роздруківка сторінки: Https://www.facebook.com/hromovyy.viktor/posts/діматепловібраторний-у-светрику за-2000-євро-закликав-щоб-підтримати-малий-бізне/10166822257292166/ від 26 січня 2026 року додається. Відповідно, і публікація чеку з підкресленим генератором, якою проілюстровано допис позивача не є оригінальною (а лише переробкою інших наявних в інтернет мережі публікацій чеків, з виділеним рядком про генератор). Окрім того, публікація чеку на сторінці відповідача не містить реквізитів дати, місця продажу, відомостей про продавця, покупця, характер операції (продаж чи повернення товару), вид чеку (тестовий чи звичайний). В зображенні на сторінці відповідача є тільки назви товарів та суми вартості, що не виключає варіанту публікації не частини тестового чеку позивача, вказаного у позові, а іншого чеку, іншої особи, з аналогічним складом товарів. 9) Щодо критерію «оригінальності» для твору - визначення наведено у Законі України «Про авторське право і суміжні права». Так, згідно пункту 35 частини першої статті 1 даного Закону: «35) оригінальність твору - ознака (критерій), що характеризує твір як результат власної інтелектуальної творчої діяльності автора та відображає творчі рішення, прийняті автором під час створення твору». Як вже було зазначено, про податкові наслідки для підприємців, в чеках яких вказано генератор - наявні 5 публікацій на різних веб-сайтах, а також офіційне роз`яснення Державної податкової служби. Кожна з яких була зроблена за день, і за два дні до публікації позивача, згаданої у позові (роз`яснення ДПС України - понад 1 рік раніше). Так само і чеки з виділеним червоним кольором рядком про генератор - були опубліковані в мережі інтернет за 2 дні, і за день до публікації позивача. Наведене підтверджує, що позивач використав не власні творчі рішення, а творчі рішення інших осіб, які були опубліковані за день та за два дні до його публікації у спеціалізованих бухгалтерських інтернет-виданнях (Податки і Бухоблік, Дебет Кредит, 7eminar.ua). Не знати про інші аналогічні публікації особа, яка є професійним бухгалтером, активним в інтернет-мережі - не могла. Використання чужих творчих рішень (аналіз податкового законодавства щодо ФОП з генераторами в чеку та підкреслення генераторів у чеку на ілюстрації) - свідчить про недотримання позивачем критерію оригінальності, встановленого п.35 ч.1 ст.1 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Разом з тим, відповідно до частини першої статті 7 Згаданого Закону, - охороні підлягають саме оригінальні твори (оприлюднені та неоприлюднені, завершені та незавершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, а також способу вираження). Таким чином, твір що не відповідає критерію оригінальності - не підлягає охороні авторських прав, за визначенням ст.1, ст.7 Закону України «Про авторське право і суміжні права». 10) публікація позивача, за якою заявлені вимоги про захист авторського права, також не є об`єктом, що охороняється авторським правом, згідно Закону. Зокрема: Стаття 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначає перелік об`єктів, що не охороняються авторським правом. Пункт третій частини першої даної статті передбачає, що не охороняються авторським правом - акти органів державної влади, органів місцевого самоврядування, офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного і судового характеру (закони, укази, постанови, рішення, державні стандарти тощо), а також їх проекти та офіційні переклади. Тобто, офіційні документи законодавчого та адміністративного характеру (державні стандарти, тощо) авторським право не охороняються. Відповідно до абзацу 19 статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»: розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну. Форма та зміст розрахункових документів законодавчо визначена згідно Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 року № 13. Отже, чек є не просто фотографією чи візуальним твором, а офіційним документом встановленої Законом форми та змісту, що підтверджує факт продажу товару. Таким чином, згідно п.3 ч.1 ст.8 Закону України «Про авторське право і суміжні права», абз.19 ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - чек є офіційним розрахунковим документом, встановленої законодавством форми та змісту, що не охороняється авторським правом. Відповідно, позовні вимоги про його охорону задоволенню не підлягають. 11) В позовній заяві у даній справі доданий до публікації чек названо «літературним твором» позивача. Проте, за визначенням пункту 56 частини першої статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», твір - це оригінальне інтелектуальне творіння автора (співавторів) у сфері науки, літератури, мистецтва тощо, виражене в об`єктивній формі. Пункт 1 частини першої даної статті передбачає, що автор - це фізична особа, яка своєю творчою діяльністю створила твір. Однак, на сторінках 4 та 5 позову у даній справі вказано, що чек було сформовано через сервіс Checkbox. Тобто, документ було створено не фізичною особою позивачем - а програмним засобом сервісу Checkbox, тобто програмним реєстратором розрахункових операцій . Таким чином, вказаний у позові чек - є технічним документом встановленої законодавством форми, сформованим ПРРО, а не авторським твором позивача у розумінні п.п. 1, 56 ч.1 ст.1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» 12) Внесення позивачем змін до програмно сформованого технічного документу (чеку) - не робить позивача його автором. Зокрема: користування сервісом «Checkbox», в якому згідно відомостей позовної заяви і сформовано вказаний чек, здійснюється на підставі публічної оферти про надання доступу до сервісу програмної реєстрації розрахункових операцій, чинної від 01.12.2025 року. Вказана оферта опублікована на офіційному веб-сайті ТОВ «Чекбокс» (код ЄДРПОУ 43721744) за посиланням: https://checkbox.ua/oferta/oferta-01-12-2025/. Згідно із положеннями ст.ст. 633, 641 Цивільного кодексу України умови публічної оферти та публічного договору є однаковими для всіх замовників (користувачів). У відповідності до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, реєстрація на web-сайті https://my.checkbox.ua є акцептом даної оферти, що прирівнюється до укладення договору на умовах викладених нижче по тексту, а також прийняття положення Політики конфіденційності. Про наведене прямо зазначено в преамбулі вказаної вище оферти. 13) Також, звернення позивача з вимогою про охорону його авторських прав у даній ситуації порушує встановлений пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України принцип добросовісності у цивільних правовідносинах. Таке порушення має місце виходячи з наступного. В дописі користувача ОСОБА_3 в соціальній мережі Facebook, який в позовній заяві названо «літературним твором», і щодо захисту якого заявлено позовні вимоги, зазначена така вказівка «автора»: « ОСОБА_8 цей пост знайомим власникам кав`ярень та магазинів. Врятуйте їх від штрафів!». Наведене є вказівкою Позивача на поширення його допису необмеженій кількості осіб. При цьому, в тексті публікації також зазначено: «© ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Копіювання контенту без дозволу та зазначення автора заборонені». Наведене є формою захисту авторського права на публікацію, встановленою згідно частини третьої статті 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Проте, додане до публікації зображення тестового чеку - не містить знаку охорони авторського права. Тобто, в одному випадку (текстова частина публікації) наявний знак авторства, в іншому (зображення чеку) - він відсутній. Що при вказівці дописувача «перешліть цей пост знайомим» є суперечливою поведінкою позивача. Оскільки пост в мережі Facebook складається з текстової публікації (захищеної знаком ©) та зображенням чеку (без знаку ©), то вказівка про можливість пересилання посту необмеженій кількості осіб - може трактуватися як публічний дозвіл автора на вільне поширення зображення чеку, яке знаком охорони авторського права не захищене. Такий дозвіл можливий згідно статті 444 ЦК України (відкрита публічна ліцензія на використання авторського твору). Однак, одразу після публікації чеку, позивач отримує можливість звернення з позовними вимогами про захист авторського права на чек, аргументуючи це тим, що авторські права підлягають захисту незалежно від наявності знаку авторства (абз.1 ч.3 ст. 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Саме так позивач і поступив у даній справі. Тобто, розміщення знаку авторства на текстовій частині посту і відсутність цього знаку на доданому чеку - є суперечливою поведінкою дописувача, порушенням принципу добросовісності, встановленого ст.3 ЦК України. Адже така поведінка орієнтована на введення необмеженого кола осіб в оману, щодо можливості вільного використання зображення чеку. Розміщення вказівки автора про пересилання посту, без знаку авторства на доданому зображенні - такими третіми особами може розглядатись як відкрита публічна ліцензія на поширення цього зображення.

Представник позивача подала відповідь на відзив, згідно з якою просить позовні вимоги повністю задовольнити. Вказує, зокрема, наступне. У даній справі предметом захисту є не абстрактна ідея щодо податкових наслідків відображення генератора у фіскальному чеку, а конкретний результат творчої діяльності Позивачки - публіцистичний текст у поєднанні з авторською візуальною ілюстрацією, які разом утворюють єдиний цілісний твір. Відповідачка, не заперечуючи, що її допис стосується тієї ж ситуації, фактично відтворює ту ж логіку викладення, ту ж послідовність аргументації, ті ж висновки та ті ж практичні рекомендації, що і в оригінальному творі Позивачки, однак намагається представити це як незалежне створення. Посилання Відповідачки на частину третю статті 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права» є вибірковим та вирваним із контексту правового регулювання. Дійсно, охорона авторського права не поширюється на ідеї, принципи чи методи як такі, однак закон прямо передбачає охорону форми їх вираження. Саме форма вираження - структура тексту, логіка викладення, авторська подача, композиція матеріалу та поєднання тексту із візуальним прикладом - і є тим об`єктом, який підлягає правовій охороні. Відповідачка фактично відтворила цю форму, змінивши лише словесне оформлення, що відповідає ознакам переробки твору без дозволу автора, визначеної статтею 441 Цивільного кодексу України. Додатково слід звернути увагу суду на те, що Відповідачка намагається довести відсутність плагіату шляхом посилання на технічний результат перевірки текстів у відкритому онлайн-сервісі, який показує 97% відмінності. Однак такі інструменти не мають жодного юридичного значення для встановлення факту порушення авторського права, оскільки вони аналізують лише буквальний збіг тексту, ігноруючи при цьому структуру, логіку, композицію та інші суттєві елементи твору. У правозастосовній практиці саме ці елементи мають визначальне значення при встановленні факту переробки твору, навіть за відсутності дослівного копіювання. Ключовим і самостійним доказом порушення авторського права у даній справі є використання Відповідачкою того самого зображення фіскального чеку, яке було створене Позивачкою як ілюстрація до допису. Відповідачка фактично не заперечує використання цього зображення, обмежуючись твердженнями про те, що чек є «офіційним документом» і тому не охороняється авторським правом. Проте така позиція є хибною. У спірному випадку мова йде не про використання первинного розрахункового документа як такого, а про використання створеного Позивачкою графічного зображення, яке є результатом творчої обробки, адаптації та включення до складу авторського допису як ілюстрації. Саме це зображення є елементом твору і підлягає охороні відповідно до статей 6 та 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Навіть якщо первинний чек був сформований технічним засобом, його подальше опрацювання, вибір змісту, композиції та інтеграція у текст створюють новий об`єкт авторського права. Більше того, Відповідачка використала це зображення фактично без змін, обмежившись лише зменшенням його розміру або частковим обрізанням, що свідчить про пряме копіювання (порівняння вже надавались до матеріалів справи). Чек позивачки містив вигадані (тестові) номенклатурні позиції: "Круасан з фісташковим кремом", "Лимонад грушевий", "Капучино на альтернативному молоці". Ці ж самі вигадані позиції, з тими ж самими цінами, до копійки, відображені на обрізаному зображенні Відповідачки. Така обставина має вирішальне значення, оскільки вона підтверджує не лише факт використання твору, але й факт доступу до нього, що повністю спростовує доводи про нібито самостійне створення спірного контенту. Попри те, що спірний чек був технічно сформований із використанням програмного забезпечення, сам по собі цей факт не виключає його авторсько правової охорони. Визначальним є не спосіб створення об`єкта, а наявність у ньому результату творчої діяльності людини. У даному випадку зміст чеку не відображає реальну господарську операцію, а містить вигадані (фантазійні) найменування товарів, умовні позиції та штучно сформовані ціни, що не мають фактичного економічного підґрунтя. Така структура та наповнення свідчать про індивідуальний підхід до створення візуального та текстового наповнення, добір формулювань, стилістику викладення та композицію елементів. Відповідно, навіть якщо технічна форма чеку генерується програмою, його змістове наповнення є результатом інтелектуальної, творчої діяльності автора. У такому випадку відповідний об`єкт не може розглядатися як суто технічний або автоматично створений, а набуває ознак твору у розумінні Закону України «Про авторське право і суміжні права». Таким чином, спірний чек є не документом, що фіксує реальну операцію, а творчо змодельованим об`єктом, у якому через вигадані назви та умовні ціни реалізовано авторський задум, що, у свою чергу, обумовлює надання йому правової охорони як твору. Щодо посилання на інші чеки Доводи Відповідачки про те, що в мережі Інтернет до 28.01.2026 року вже існували інші публікації з чеками, у яких підкреслено слово «Генератор», є маніпулятивними та не спростовують факту плагіату конкретного авторського зображення Позивачки. Надані Відповідачкою докази (зокрема, публікація користувача ОСОБА_9 ) містять зображення фіскальних чеків із зовсім іншою номенклатурою товарів, як-от « Борщ », « Деруни зі сметаною» тощо. Натомість на сторінці Відповідачки опубліковано обрізане оригінальне авторське зображення Позивачки, на якому чітко та дослівно відтворено унікальні номенклатурні позиції, створені Позивачкою: «Круасан з фісташковим кремом 290.00», «Лимонад грушевий 160.00» та «Капучино на альтернативному молоці 120.00». Ці позиції не є реальною покупкою, а були спеціально вигадані, згенеровані та скомпоновані Позивачкою виключно для створення ілюстративного матеріалу. Жоден із «попередніх» чеків в Інтернеті, на які посилається Відповідачка, не містить такої номенклатури та таких цін. Мова йде не лише про абсолютний збіг вигаданих товарних позицій до копійки математично та логічно виключає можливість «самостійного» або «випадкового» створення Відповідачкою аналогічного зображення, а про "обрізання" оригінального зображення, тобто прямого використання саме ілюстрації Позивачки. Це є беззаперечним доказом прямого копіювання (завантаження та обрізки) Відповідачкою саме графічного твору Позивачки, який в свою чергу є невід`ємною частиною повного авторського твору Позивачки. Щодо посилання на публічну оферту ТОВ «Чекбокс» Посилання Відповідачки на Публічну оферту ТОВ «Чекбокс» як на підставу відсутності у Позивачки авторських прав є юридично неспроможним та свідчить про підміну понять. Відповідно до умов згаданої оферти, ТОВ «Чекбокс» належать авторські та майнові права на програмний код та сам Сервіс як комп`ютерну програму. Користувачам заборонено здійснювати декомпіляцію, реверс-інжиніринг чи модифікацію програмного забезпечення. Проте Позивачка не втручалася у програмний код Сервісу. Введення користувачем власної (навіть вигаданої) номенклатури товарів та цін у відповідні поля інтерфейсу для генерації візуального відображення чека є прямим і цільовим використанням Сервісу за його функціональним призначенням. Візуальна композиція (макет) створеного тестового чеку, яка містить результати інтелектуальної праці Позивачки (вибір назв, формування цін, ідейне компонування для ілюстрації), є об`єктом авторського права саме Позивачки як творця цього графічного матеріалу. ТОВ «Чекбокс» не є співавтором назв «Лимонад грушевий» чи «Круасан з фісташковим кремом». Отже, Позивачка має повне право на захист створеного нею графічного зображення від незаконного копіювання третіми особами. Твердження Відповідачки про те, що опубліковане зображення є «офіційним документом адміністративного характеру» і тому не охороняється авторським правом (в порядку ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права»), є абсурдним. Зображення, опубліковане Позивачкою, є графічною ілюстрацією (макетом), стилізованою під фіскальний чек. Тестовий чек, згенерований у режимі навчання/ тестування ПРРО, не є розрахунковим документом у розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки він не відображає реальної господарської операції, не фіскалізується сервером ДПС та не створює жодних юридичних чи фінансових наслідків. Це виключно візуальний твір, створений інтелектуальною працею Позивачки для освітньо-публіцистичних цілей. Тому положення ст. 8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», на дану графічну ілюстрацію не поширюються. Щодо твердження про відкриту ліцензію Відповідачка безпідставно намагається ототожнити заклик Позивачки «перешліть цей пост знайомим» із наданням невизначеному колу осіб дозволу на вільне використання твору, посилаючись на положення ст. 444 ЦК України. Така позиція є юридично хибною та не відповідає змісту правовідносин, що регулюються законодавством про авторське право. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про авторське право і суміжні права», використання твору можливе виключно за згодою автора або іншої особи, яка має авторське право, якщо інше прямо не передбачено законом. При цьому будь-який дозвіл на використання твору має бути чітко визначеним за обсягом, способами використання та умовами такого використання. Заклик до «пересилання посту» у будь-якій соціальній мережі об`єктивно означає використання передбаченого функціоналу платформи «Поширити» (Share), який забезпечує відтворення твору шляхом розміщення гіперпосилання на оригінальний допис із автоматичним зазначенням автора та джерела запозичення. Такий спосіб поширення відповідає загальноприйнятій цифровій практиці та не порушує особистих немайнових прав автора, зокрема права на ім`я. Саме такий спосіб визнається прийнятним і на законодавчому рівні, зокрема в ч. 7 ст. 12 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Натомість дії відповідачки полягали не у поширенні твору шляхом гіперпосилання, а у його відтворенні та подальшому оприлюдненні без дозволу автора, із видаленням ідентифікуючих елементів та без зазначення авторства, що прямо суперечить вимогам ст. 12 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Така поведінка виходить за межі будь-якого можливого дозволу, який міг би бути наданий Позивачкою, та свідчить про порушення як майнових, так і особистих немайнових прав автора. Отже, посилання відповідачки на нібито «відкриту ліцензію» є штучним та спрямованим на виправдання неправомірного використання твору, тоді як фактично мало місце привласнення результату творчої діяльності з приховуванням справжнього авторства. Таким чином, наведені у відзиві доводи не спростовують встановлених обставин використання твору позивачки без її дозволу. Сукупність доказів у справі підтверджує наявність об`єкта авторського права, належність прав на нього позивачці, факт використання цього твору відповідачкою та відсутність правових підстав для такого використання.

Представник відповідачки подав заперечення на відповідь на відзив, згідно з якими просить відмовити у задоволенні позову, вказуючи, зокрема, наступне. Зокрема, справжні доводи відзиву про відсутність авторства позивача, відсутність визначеного законодавством критерію оригінальності твору, повторення позивачкою інших бухгалтерських публікацій, що були опубліковані за день-два до її так званого «авторського твору» - у відповіді на відзив проігноровані. Натомість, у поданій відповіді позивач сам намагається здійснити підміну понять. Зокрема, на сторінці 2 відповіді позивач стверджує, що «предметом захисту є не ідея, а публіцистичний текст». Потім підтверджує, що відповідач «змінила словесне оформлення» та визнає відсутність «буквального збігу тексту». При цьому позивач продовжує наполягати, що захисту підлягає не текст твору, а «структура тексту, логіка викладення, авторська подача, композиція тексту»: «Саме форма вираження - структура тексту подача, композиція матеріалу, логіка викладення, авторська та поєднання тексту із візуальним прикладом і є тим об`єктом, який підлягає правовій охороні Відповіді.» - зазначається на сторінці 2. Натомість, згідно частини третьої статті 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права» чітко визначено, що «Охорона не поширюється на технології створення та вираження твору, на ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони у творі виражені, описані, пояснені, проілюстровані.» Таким чином, вжиті на сторінці 2 відповіді твердження позивача про те, що саме ці абстрактні категорії вираження твору підлягають правовій охороні, суперечать статті 7 Закону 2811. Перелічені позивачем терміни (структура тексту, логіка викладення, авторська подача, композиція матеріалу) є абстрактними концепціями, які не згадуються в Законі 2811 взагалі. Структура тексту (при повній відмінності самого тексту, що підтверджено доказами та не заперечується позивачем) - це поділ загального текстового наповнення на абзаци і речення. Законодавство очевидно не може захищати поділ на абзаци та речення. Логіка викладення - абстрактне поняття, яке теж не захищається авторським правом. Як і ідеї «авторської подачі» з «композицією». Закон 2811 не містить жодної згадки про такі логіку, подачу, композицію чи структуру. Натомість, ч.3 ст.7 Закону 2811 чітко передбачає, що охорона авторських прав не поширюється на технології створення та вираження твору, на ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони у творі виражені, описані, пояснені, проілюстровані. Це значить, що «структура тексту, логіка викладу, композиція і авторська подача» цим Законом не охороняються, а отже не можуть бути предметом правового захисту та підставою для задоволення позовних вимог. 3) Позивач на сторінці 2 відповіді визнає, що текст відмінний на 97%, але на її думку «це не має жодного юридичного значення». Таке твердження не відповідає дійсності. Насправді, саме повна відмінність тексту є доказом відсутності плагіату, і це має юридичне значення - так як відповідає критеріям належності і достатності доказів. 4) На сторінці 2 відповіді позивач також стверджує, що «Відповідачка фактично відтворила цю форму, змінивши лише словесне оформлення, що відповідає ознакам переробки твору без дозволу автора, визначеної статтею 441 Цивільного кодексу України ». При цьому стаття 441 цього Кодексу (далі по тексту - ЦК України), визначає, що «Суб`єкти авторського права можуть здійснювати свої майнові права особисто, через представника чи іншу уповноважену особу або через організацію колективного управління відповідно до закону». Ні про які відтворення форми, зміни словесного оформлення, ознаки переробки твору, чи дозволи автора - стаття 441 ЦК України не згадує. Таким чином, посилання Позивачки на нібито передбачені Законом ознаки переробки твору згідно цієї норми ЦК України - є намаганням ввести Суд в оману. 5) На сторінці 3 відповіді позивачем вказано неправдиве твердження, що «Відповідачка фактично не заперечує використання цього зображення». Проте, насправді у відзиві зазначено про прямо протилежне, зокрема, що «Обставини справи, вказані у позові, які визнаються відповідачем відсутні» (стор.12 Відзиву). Тобто, позивач знову намагається ввести суд в оману. Також, на сторінці 7 відзиву зазначається: «Окрім того, публікація чеку на сторінці відповідача не містить реквізитів дати, місця продажу, відомостей про продавця, покупця, характер операції (продаж чи повернення товару), вид чеку (тестовий чизвичайний). В зображенні на сторінці відповідача є тільки назви товарів та суми вартості, що не виключає варіанту публікації не частини тестового чеку позивача, вказаного у позові, а іншого чеку, іншої особи, з аналогічним складом товарів ». 6) Щодо назв та складу товарів, які, згідно заявленої у відповіді позиції, нібито є вигаданими позивачем. У відповіді позивач неодноразово про таке стверджує, наприклад, що «Чек Позивачки містив вигадані (тестові) номенклатурні позиції: "Круасан з фісташковим кремом", "Лимонад грушевий", "Капучино на альтернативному молоці"» (сторінка 3 Відповіді); «зміст чеку не відображає реальну господарську операцію, а містить вигадані (фантазійні) найменування товарів » (сторінка 3 Відповіді), а також на сторінці 4 - «Введення користувачем власної (навіть вигаданої) номенклатури товарів», та ряд інших тверджень:- «Визначальним є не спосіб створення об`єкта, а наявність у ньому результату творчої діяльності людини. У даному випадку зміст чеку не відображає реальну господарську операцію, а містить вигадані (фантазійні) найменування товарів, умовні позиції та штучно сформовані ціни, що не мають фактичного економічного підґрунтя.» (стор.3 Відповіді)- «Таким чином, спірний чек є не документом, що фіксує реальну операцію, а творчо змодельованим об`єктом, у якому через вигадані назви та умовні ціни реалізовано авторський задум, що, у свою чергу, обумовлює надання йому правової охорони як твору» (стор.3)- «Натомість на сторінці Відповідачки опубліковано обрізане оригінальне авторське зображення Позивачки, на якому чітко та дослівно відтворено унікальні номенклатурні позиції, створені позивачкою: «Круасан з фісташковим кремом 290.00», «Лимонад грушевий 160.00» та «Капучино на альтернативному молоці 120.00». Ці позиції не є реальною покупкою, а були спеціально вигадані, згенеровані та скомпоновані Позивачкою виключно для створення ілюстративного матеріалу.» (стор.4)- «Мова йде не лише про абсолютний збіг вигаданих товарних позицій до копійки математично та логічно виключає можливість «самостійного» або «випадкового» створення Відповідачкою аналогічного зображення, … » (стор.4).- «Введення користувачем власної (навіть вигаданої) номенклатури товарів та цін у відповідні поля інтерфейсу для генерації візуального відображення чека є прямим і цільовим використанням Сервісу за його функціональним призначенням. … ТОВ «Чекбокс» не є співавтором назв «Лимонад грушевий» чи «Круасан з фісташковим кремом». Отже, позивачка має повне право на захист створеного нею графічного зображення від незаконного копіювання третіми особами» (стор.4) Отже, позивач у відповіді на відзив позиціонує себе - як автор цих назв товарів і цін на них, стверджує що саме ці фантазійні назви і ціни є результатом її творчої праці, що і зумовлює авторство, та захист авторських прав. Проте: іноді чудеса в житті трапляються, от і чек, який за словами позивача «містить вигадані (фантазійні) найменування товарів, умовні позиції та штучно сформовані ціни, що не мають фактичного економічного підґрунтя» раптом виявляється реальним з точнісінько такими самими товарами і цінами. Їх можна спостерігати в онлайн меню закладу громадського харчування "Цукерня Потоцьких" за посиланнями: https://potocki.choiceqr.com/section:drinks/lemonades/limonad-grusheviy Лимонад грушевий за 160 грн. https://potocki.choiceqr.com/search? value=%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%83%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%BE& goBack=true&fromConstant=true- Капучино на альтернативному молоці за 120 грн. https://potocki.choiceqr.com/search? value=%D0%BA%D1%80%D1%83%D0%B0%D1%81%D0%B0%D0%BD+%D0%B7 +%D1%84&goBack=true&fromConstant=true- Круасан з фісташковим кремом за 145 грн, 2 штуки відповідно обійдуться в 290 грн. Окрім того, в закладі встановлено генератор, що підтверджується Рішенням Хмельницької міської ради «Про часткове відшкодування товариству з обмеженою відповідальністю «Цукерня Потоцьких» витрат на купівлю генератора» - https://khm.gov.ua/uk/content/pro-chastkove-vidshkoduvannya tovarystvu-z-obmezhenoyu-vidpovidalnistyu-cukernya-potockyh (Докази - сторінки сайту закладу з відповідним меню, та сайту Хмельницької міськради, додаються). Таким чином, в ресторані «Цукерня Потоцьких» по вул. Грушевського, 66, м.Хмельницький, якраз всі ці «вигадані» товари по чеку в наявності і коштують вони точно так, як в публікації Позивача. Який дивний збіг! «Фантазійні» твори позивачки з самостійно придуманими нею назвами товарів і цінами раптом виявляються доступними до замовлення (як йдеться у відповіді - «з тими ж самими цінами, до копійки», стор.3). Не вірячи в такий фантастичний збіг, представником відповідача було замовлено ті самі товари (нібито вигадані позивачем) за вигаданими цінами- і, хто б міг подумати, зафіксовано відповідне замовлення! Так само, за дивним фантазійним збігом обставин, ресторан «Цукерня Потоцьких» з «авторськими» товарами позивача і цінами «до копійки» знаходиться на відстані 1,5 км від її місця проживання, вказаного у позові. Наведене не тільки спростовує обставину створення чеку власною творчістю позивача, в чому переконує суд відповідь на відзив, але і додатково підтверджує відсутність критерію оригінальності, про який йшла мова у відзиві. Нажаль, зараз відповідач не може знайти посилання на фото частини чеку, який був відкрито опублікований в мережі інтернет з цими ж товарами, в тому самому виді, як і в публікації відповідача. Проте, такий самий чек є вільно опублікованим від ІНФОРМАЦІЯ_13 в мережі Facebook. Роздруківка публікації з відповідним посиланням - додається. Тобто, публікація іншого чеку з цього закладу відбулася до звернення з цим позовом у справі, яке мало місце 16.02.26. Наведене ще раз спростовує твердження позивача про використання відповідачем саме його авторського твору. Також в мережі інтернет є точно такі (нібито вигадані позивачем) назви товарів із значком захисту авторського права інших відповідних продавців. Для прикладу: "Круасан з фісташковим кремом" в інтернет-магазині Сільпо - коштує 139 грн, тобто можливий продаж і по 145 грн в закладах кафе вроздріб. (Його, до речі, нема в чеку, доданому до публікації Відповідача). Доказ: https://silpo.ua/product/kruasan-z-fistashkovym-kremom-1011891? gad_source=1&gad_campaignid=19554384409&gbraid=0AAAAAo7bnAJ4XDox5ir H-GpI8uKIqSz1M&gclid=Cj0KCQjwve7NBhC-ARIsALZy9HXeOdVu2kYpb AmnzdMJ9lIvhmqQUl5Sr6xauUGolA8KHL0DELxLnUaAoFBEALw_wcB "Лимонад грушевий" продають декілька інтернет-сайтів, на одному з них щодо цієї назви товару наявний значок авторського права hesburger.ua (https://www.hesburger.ua/259/1149/1720 ), а в інтернет-магазині львівського закладу zhuravel-asia-grill.ps.me - 0,25 л цього лимонаду коштує 78 грн, тобто за 0,5л вартість 160 грн є цілком можливою (https://zhuravel-asia grill.ps.me/product/324 ). "Капучино на альтернативному молоці" в місті Суми в закладі «Piccolino coffee» можна замовити за 115 грн. (https://menu.ps.me/U4xrIAhHAbg/category/13#product-120). Скільки ще кав`ярень України можуть видати такі самі чеки з «фантазійними товарами» і з «цінами до копійки» точно вказати не можна. Але вказані вище докази однозначно, і поза всяким логічним сумнівом, підтверджують, що позивач не є автором і не вигадувала назви і ціни вказаних товарів, про що намагається переконати суд у відповіді на відзив. Так само не є вона і автором роз`яснень податкового законодавства в описаній ситуації, оскільки такі самі твори (за логікою, структурою, описом ситуації, наслідками та рекомендаціями - як це аргументується у позові) вже були за день-два опубліковані у спеціалізованих бухгалтерських інтернет-виданнях. Насправді, автором податкових роз`яснень, назв товарів і цін, згаданих у його публікації, є зовсім інші люди, що виключає захист авторських прав саме позивача. До речі, на сторінці 3 відповіді, сам позивач цю обставину називає вирішальною. Зокрема, зазначає: «Чек Позивачки містив вигадані (тестові) номенклатурні позиції: "Круасан з фісташковим кремом", "Лимонад грушевий", "Капучино на альтернативному молоці". Ці ж самі вигадані позиції, з тими ж самими цінами, до копійки, відображені на обрізаному зображенні відповідачки. Така обставина має вирішальне значення …» Проте, якщо найменування і ціни товарів не фантазійні, не вигадані нею, а реально існуючі, взяті з сусіднього кафе - то позивач сама, у своїй же відповіді підтверджує відсутність підстав для задоволення позову. Адже на її думку, саме ця обставина має вирішальне значення. 7) Відсутність дотримання позивачем критерію оригінальності роботи, тобто створення саме творчістю автора, а не програмним забезпеченням і переписуванням меню сусіднього закладу - є підставою для відмови у позові. Зокрема, п.35 ч.1 ст.1 Закону 2811 вказує: «35) оригінальність твору - ознака (критерій), що характеризує твір як результат власної інтелектуальної творчої діяльності автора та відображає творчі рішення, прийняті автором під час створення твору » Також Закон 2811 захищає саме оригінальні роботи. Відповідно до частини першої статті 7 цього Закону - охороні авторських прав підлягають усі оригінальні твори (оприлюднені та неоприлюднені, завершені та незавершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, а також способу вираження). Як наведено у відзиві, є 5 публікацій (з тією ж логікою, структурою, описом ситуації, рекомендаціями), що і твір, який позивач називає авторським, але зроблених до нього за кілька днів. Як описано вище, чек позивача з назвами товарів і цінами, теж повторює стандартні назви товарів і ціни з ресторану за 1,5 км від місця її проживання. Таким чином, за приписами статті 7 Закону 2811 - цей неоригінальний твір (за визначенням статті 1 цього Закону) не підлягає захисту, як об`єкт авторського права. 8) На сторінці 4 відповіді є твердження позивача, що: «ТОВ «Чекбокс» не є співавтором назв «Лимонад грушевий» чи «Круасан з фісташковим кремом». Отже, позивачка має повне право на захист створеного нею графічного зображення від незаконного копіювання третіми особами». Цим доводом позивач намагається пояснити своє авторство на чек, так як нібито позиції в чеку є її вигадкою, а вона автором цих назв товарів. Такі формулювання, як вже вказувалось, є намаганням ввести в оману, оскільки ці товари і ціни існували до публікації позивача. При цьому, позивач визнає, що чек створений не нею, а програмними засобами- «Попри те, що спірний чек був технічно сформований із використанням програмного забезпечення, сам по собі цей факт не виключає його авторсько-правової охорони» (сторінка 4 Відповіді) Обґрунтовуючи правомірність переробки програмного чеку, позивач посилається на те, що згідно оферти ТОВ «Чекбокс» - «Користувачам заборонено здійснювати декомпіляцію, реверс-інжиніринг чи модифікацію програмного забезпечення», і цих порушень позивач не допустила. Дане обмеження дійсно передбачено в абзаці 3 п.6.3. Оферти, проте воно не є єдиним обмеженням згаданим у Оферті. Вона містить і інші заборони, крім абзацу 2 пункту 6.3 (яку позивач стверджує, що не порушував). Як вже було вказано у відзиві, Оферта містить і інші обмеження, доводи про порушення яких у своїй відповіді позивач проігнорував, а саме: Пункт 6.3. обмежує користувачів (в тому числі і Позивача) у використанні похідних продуктів Сервісу, зокрема: «6.3. Ліцензія НЕ надає Користувачу права: змінювати, адаптувати, модифікувати Сервіс або створювати похідні продукти ; … копіювати Сервіс та його елементи, окрім як для встановлення на пристрої у межах наданих прав; … використовувати Програму в будь-яких цілях, не пов`язаних із зазначеними у п. 6.2 .» Таким чином, авторський твір на основі програмного чеку - є похідним продуктом від продукту ТОВ «Чекбокс» (програмного чеку), створений внаслідок копіювання цього елементу сервісу Чекбокс, що є прямим порушенням п.6.3. оферти та позбавляє авторських прав такого створювача похідного продукту, згідно п.6.4. оферти. При цьому, у відповіді на відзив, відсутність вказаного порушення оферти жодним чином не прокоментовано. Натомість, посилаючись на відсутність одного з видів порушень умов Оферти (відсутність копіювання програмного забезпечення), позивач намагається переконати, що відсутні і інші види порушення Оферти (нема погодження з володільцем програми на копіювання елементу і створення похідного продукту сервісу - створення авторського твору з переробленого чеку ПРРО). 9) В останньому абзаці на сторінці 4 відповіді позивач знову намагається підмінити поняття, і критикує не наведені у відзиві аргументи, а лише своє їх викривлене подання. Зокрема, позивач стверджує, що її тестовий чек не є розрахунковим документом, а значить позивач, який копіював її чек - поширив не розрахунковий документ, а авторський твір. Проте, наведене не відповідає дійсності. По-перше, створений програмним реєстратором розрахункових операцій документ за встановленою законодавством формою і змістом, авторським твором не є. По-друге, створення похідного продукту з елементів сервісу ТОВ «Чекбокс» відповідною Офертою заборонено, отже переробка цього чеку за умовами оферти не призвела до виникнення авторських прав у позивача на похідний продукт. І по-третє, відповідач опублікував не тестовий чек позивача, а частину реального чеку на ті самі товари, який був вільно поширений в мережі інтернет. А публікація реального чеку - поширенням авторського твору не є. Натомість, використовуючи емоційні твердження (на кшталт «є абсурдним») у відповіді, позивач намагається підмінити аргументи відзиву і критикувати не реальні доводи відповідача, а свої ж твердження, які видає за аргументи відзиву. 10) Аналогічне намагання критикувати не доводи відзиву, а свої ж твердження, які позивач видає за доводи відзиву, - наявне і на сторінці 4 відповіді, в розділі «Щодо твердження про відкриту ліцензію». Там позивач спростовує, що заклик «перешліть цей пост своїм знайомим» у тексті публікації є відкритою ліцензією на його поширення. Насправді, у пункті 13 Відзиву (сторінки 10, 11 Відзиву) йшлося не про це. Там було зазначено про суперечливу поведінку позивача і порушення ним принципу добросовісності, а саме: наявність знаку авторського права у текстовій частині публікації; відсутність знаку авторського права на доданому чеку; заклик переслати цей пост в цілому знайомим. Тобто, читаючи цей пост, треті особи могли зрозуміти вказані дії, як заборону поширювати лише текстову частину публікації і дозвіл поширювати доданий чек, тобто могли його зрозуміти як відкриту ліцензію. Саме аргументація заборони такої суперечливої поведінки і конкретна практика Верховного Суду з цього питання була наведена у цьому пункті Відзиву. А зовсім не спроба видати текст допису позивача за відкриту ліцензію. Однак, у своїй відповіді позивач залишила поза увагою доводи про заборону суперечливої поведінки, а акцентує увагу лише на відсутності відкритої ліцензії. Намагається створити хибне враження, ніби саме на це посилається відповідач. Відсутність у відповіді спростування доводів про суперечливу поведінку позивача та порушення ним принципу добросовісності - свідчить про визнання цих обставин позивачем. 11) Відповідь на відзив містить розділ «Обґрунтування моральної шкоди» (сторінка 6 Відповіді). Проте, у самому відзиві про моральну шкоду взагалі не сказано жодного слова. Відповідач об`єктивно вважає, що вимоги про стягнення моральної шкоди не можуть бути задоволені, по тій причині - що відсутнє і саме завдання такої шкоди. Відповідач не допустила жодного порушення законодавства, не вчинила жодних протиправних дій. Відповідно, і моральна шкода нікому не завдавалась. Натомість, текст про моральну шкоду у відповіді на відзив, при відсутності згадки такої шкоди у самому відзиві, є нічим іншим, як намаганням відвернути увагу від інших аргументів відповідача.

Представник позивача подала також додаткові пояснення, згідно з якими звертає увагу на те, що у поданих стороною відповідачки документах фактично міститься визнання обставини щодо походження спірної ілюстрації. Зокрема, сторона відповідачки прямо зазначає, що відповідне зображення було взяте з мережі Інтернет. Таке твердження має істотне юридичне значення, оскільки воно свідчить про відсутність самостійного створення спірного об`єкта відповідачкою. Фактично відповідачка визнає, що вона не є автором ілюстрації, а здійснила її запозичення з невизначеного джерела. Більше того, сама по собі обставина розміщення твору в мережі Інтернет не означає відмови автора від своїх прав чи переходу твору у вільне використання. Законодавство України не містить положень, які б дозволяли вільне використання будь-якого контенту лише на тій підставі, що він доступний онлайн. Навпаки, відповідно до ст. 22 Закону України «Про авторське право і суміжні права», навіть у випадках правомірного вільного використання твору обов`язковим є зазначення імені автора та джерела запозичення. Отже, визнаючи факт запозичення ілюстрації з мережі Інтернет, Відповідачка одночасно визнає дві ключові обставини: по-перше, відсутність у неї авторства на спірний об`єкт; по-друге, факт використання чужого твору без належного дотримання вимог закону щодо зазначення автора та джерела. Це, у свою чергу, підтверджує неправомірність використання спірної ілюстрації та обґрунтованість заявлених позивачкою вимог. Доводи сторони відповідачки про нібито технічний характер зображення або його зв`язок із програмним забезпеченням є юридично нерелевантними. У даній справі не досліджується програмний код чи функціонування сервісів, а предметом спору є результат творчої діяльності людини, що прямо відповідає ст. 418 ЦК України. Використання технічного інструменту (сервісу формування чеку) не виключає виникнення авторського права на створений об`єкт, оскільки відповідно до ст. 437 ЦК України авторське право виникає з моменту створення твору незалежно від способу його створення. Використання онлайн-сервісу формування чеків CheckBox мало на меті не реєстрацію реального фіскального чеку, а створення ілюстрації до допису. Аналогічно до ситуації, коли текст набирається за допомогою текстового редактора (зокрема, Microsoft Word), сам факт використання програмного забезпечення не впливає на правову природу результату такої діяльності: авторське право виникає не на програму як інструмент, а на створений користувачем текст як результат його творчої діяльності. Відтак, застосування цифрового сервісу для формування візуального зображення не змінює його правового режиму та не позбавляє такий об`єкт ознак твору, що підлягає правовій охороні. В той же час, на запит Позивачки (повна переписка між Позивачкою та сервісом CheckBox додається) було отримано підтвердження «Чек TEST-IZqMz4 та усі інші тестові чеки не потрапляють у ДПС, це є фундаментальним моментом, по іншому не буває з тестовими чеками», тобто такого реального фіскального чека не існує на серверах ДПС. Так, за цим посиланням можна детально ознайомитись із повним зображенням сформованого позивачкою сервісі CheckBox https://check.checkbox.ua/d75a6691-edb8-4072-beef-95eca67ecfa5 в як тестове зображення (до справи долучається скріншот екрану монітора із таким повним зображенням тестового чеку). Перевірку реальності фіскального чека (проведення фіскалізації у відповідності до вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг») можна здійснити за посиланням: https://cabinet.tax.gov.ua/cashregs/check?id=TEST IZqMz4&date=20260127&time=21:10:12&fn=TEST427431&sm=625.00&mac=xpxI YKkStfygSN6sk_iNaRJycBldavNk4HobuIM4vA Як відображено на скріншоті, який додається (результат перевірки за посиланням), «на 25.03.2026 відсутня інформація за критеріями пошуку», а це означає, що такого фіскального чеку не існує, а тому є лише зображення, яке і було використано в подальшому для ілюстрації інформації в дописі позивачки. За цим посиланням можна детально ознайомитись із тим, яким саме чином можна провести процедуру перевірки фіскального чека https://lv.tax.gov.ua/media ark/news-ark/913444.html . Як зазначено в статті податкового органу, будь-хто може перевірити справжність чека на сайті ДПС у Реєстрі «Пошук фіскального чеку». Це легко зробити, якщо у вас є кілька деталей із чека: номер фіскального чека; фіскальний номер РРО або ПРРО; дата та час покупки. І як видно із результатів перевірки, такий чек є нереальним та несправжнім. Фіскалізація по ньому не проводилась. А отже посилання сторони Відповідачки на те, що це реальний фіскальний чек, не знаходять свого підтвердження, як і більшість доводів в процесуальних документах сторони відповідачки. Також, з метою наочного підтвердження тотожності спірних елементів та способу їх відтворення Позивачкою було проведено технічне порівняння відповідних матеріалів. Так, за допомогою онлайн-інструменту Diffchecker здійснено порівняння відеозапису, який додається до позовної заяви, результати якого також додатково оприлюднені у відкритому доступі на платформі YouTube за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=S7Gcq9mGRIY . Крім того, окремо проведено аналогічне порівняння фрагмента чеку (зокрема частини із намальованим смайлом), що також додається до матеріалів справи як доказ. Результати такого порівняння оприлюднені на платформі YouTube за посиланням: https://youtu.be/jI5-CJiPtDg . Зазначені матеріали підтверджують ідентичність спірних елементів та відсутність самостійного творчого внеску Відповідачки у створення відповідного зображення, що додатково свідчить про факт відтворення (копіювання) об`єкта, створеного Позивачкою. Крім того, на зображенні Відповідачки міститься цифрова позначка червона лінія під словом «Генератор». Програмне забезпечення Checkbox не генерує червоних підкреслень при створенні чеку. Цей цифровий мазок був зроблений позивачкою власноруч у графічному редакторі. Як підтверджується відеозаписом візуального порівняння (накладання) двох зображень, який долучається до матеріалів справи, товщина, кут нахилу та мікрорельєф цієї червоної лінії на зображенні відповідачки до пікселя збігаються з оригіналом позивачки. Відтворити таку лінію випадково неможливо, що є абсолютним доказом привласнення відповідачкою конкретного графічного файлу позивачки. Окремо слід звернути увагу на технічні особливості відтворення спірного зображення, які додатково підтверджують факт його запозичення. Так, у наданому відповідачкою скріншоті чітко простежується характерна візуальна межа (поділка) між текстовою частиною та ілюстрацією. Така поділка не є елементом авторського оформлення зображення чи самостійно створеного макету, а виникає виключно як технічний артефакт під час копіювання або збереження контенту із соціальної мережі Instagram. Вказана особливість обумовлена специфікою відображення постів, де текст і зображення є окремими структурними блоками інтерфейсу. Як буде продемонстровано у відеозаписі, що долучається до матеріалів справи, при копіюванні або збереженні допису з Instagram між текстом та зображенням автоматично формується візуальний розрив (поділка), який ідентично відтворюється у відповідному скріншоті відповідачки. Водночас, у вихідній ілюстрації, створеній позивачкою, така поділка відсутня, оскільки текст та зображення становлять єдиний цілісний твір без будь-яких технічних розривів. Таким чином, наявність зазначеної поділки у матеріалах Відповідачки є об`єктивною технічною ознакою того, що ілюстрація була не створена нею самостійно, а відтворена шляхом копіювання з відповідного допису позивачки. Це ще раз підтверджує факт запозичення спірного об`єкта та спростовує доводи відповідачки щодо його нібито самостійного створення. Беззаперечним доказом того, що відповідачка опублікувала не самостійний «реальний чек», а саме обрізану частину ілюстрації позивачки, є математична невідповідність на зображенні відповідачки. На опублікованому відповідачкою фрагменті містяться позиції: «Лимонад грушевий» (160 грн), «Капучино» (120 грн) та «Генератор» (55 грн). Сума цих товарів становить 335 грн. Однак у рядку «СУМА» на цьому ж зображенні зазначено 625 грн. Різниця становить рівно 290 грн. Саме стільки коштували дві порції «Круасанів з фісташковим кремом» (2 х 145 грн = 290 грн), які містилися у верхній частині оригінальної ілюстрації Позивачки. Жоден реальний касовий апарат чи ПРРО не формує чеки з помилкою у підрахунку. Цей факт доводить, що відповідачка умисно обрізала верхню частину макета позивачки. Більше того, надаючи докази існування товарів у реальному закладі «Цукерня Потоцьких» у м. Хмельницький, відповідачка фактично підтверджує авторство Позивачки. Позивачка проживає у м. Хмельницький і логічно використала знайомі їй позиції для створення ілюстративного макета. Натомість відповідачка проживає у Закарпатській області. Імовірність того, що Відповідачка, незалежно від Позивачки, випадково згенерувала чек з товарами хмельницької кав`ярні для свого допису, дорівнює нулю. Цей факт, доведений самою відповідачкою, підтверджує, що вона завантажила готове зображення зі сторінки Позивачки. Повертаючись до ілюстрації та її прямого зв`язку із дописом (текстовою частиною), окремо слід звернути увагу на доводи сторони відповідачки щодо існування інших публікацій. Дійсно, аналогічна тематика могла висвітлюватися іншими особами, однак це не має правового значення для цієї справи. Як вбачається з матеріалів, такі публікації або з`явилися пізніше, або прямо чи опосередковано відсилають до первісного джерела - позивачки. Зокрема, аналіз публікацій за посиланнями: https://kosht.media/chynovnyky-poiasnyly-chomu-vkazuvannia-posluh-heneratora-v-cheku kafe-nezakonne/ та https://nashemisto.dp.ua/2026/02/10/bez-svitla-ale-ne-bez-nadii-iak-malyi-biznes-dnipra trymaietsia-pid-chas-enerhokryzy/ свідчить про те, що такі матеріали мають інформаційно-новинний характер і не відтворюють самостійно спірну ілюстрацію як власний оригінальний твір, або містять текстові виклади теми, або використовують візуальні матеріали із зазначенням джерела чи авторства, або з очевидною прив`язкою до конкретного автора/першоджерела. Така практика відповідає усталеним стандартам добросовісного використання контенту, коли при використанні чужого матеріалу зазначається автор або надається гіперпосилання на першоджерело. Таким чином, навіть у випадку поширення аналогічної тематики іншими ресурсами, ключовим є не сам факт існування подібних публікацій, а спосіб використання матеріалу, зокрема дотримання обов`язку зазначення авторства або джерела запозичення. Більше того, допис, на який посилається сторона відповідачки як на «первинний» (розміщений 03.02.2026, на наступний день після публікації відповідачкою), був розміщений після публікації відповідачки, що виключає можливість його використання як джерела створення спірного контенту. За таких обставин відповідачка могла і повинна була діяти відповідно до вимог закону, а саме: зазначити авторство позивачки або надати гіперпосилання на її допис як на першоджерело. Такий обов`язок прямо випливає з положень статей 12 та 22 Закону України «Про авторське право і суміжні права», яка передбачає необхідність зазначення імені автора, джерела запозичення та розміщення гіперпосилання на джерело інформації при будь-якому правомірному використанні твору. Натомість відсутність будь-якого посилання на позивачку чи її допис свідчить не про самостійне створення спірного контенту, а про його використання з порушенням встановлених законом правил, що, у свою чергу, підтверджує факт неправомірного використання твору. Посилання сторони відповідачки на те, що використані у творі назви не є оригінальними та існують у реальності, є юридично неспроможним та свідчить про неправильне розуміння критерію оригінальності. Сам по собі факт використання загальновідомих або реальних елементів не виключає наявності авторського права на твір, оскільки охороняється не окремий факт чи назва як такі, а спосіб їх творчого поєднання та подання. Позивачка не є суб`єктом господарювання у сфері торгівлі чи громадського харчування, а виступає як експерт у сфері бухгалтерського обліку та оподаткування, і відповідний приклад (зокрема, чек) використовується не як документ реальної операції, а як ілюстративний засіб для донесення змісту допису. Саме тому використання умовних або «вигаданих» позначень є частиною творчого підходу автора до подачі матеріалу, що додатково підтверджує наявність творчого елементу у спірному творі. Аргументи відповідачки щодо нібито «реальності» чеку також не відповідають фактичним обставинам. Як встановлено у матеріалах справи, зокрема з переписки із сервісом Checkbox, такий чек не був переданий до фіскального серверу, а отже не існує як розрахунковий документ у розумінні законодавства. Відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій», фіскальним є лише той чек, який зареєстрований у відповідній системі. У даному випадку мова йде про змодельоване зображення, яке не має юридичної сили документа, але має ознаки творчого об`єкта. Посилання відповідачки на «співпадіння назв товарів» також не спростовують порушення, оскільки значення має не окремий елемент, а сукупність ознак, включаючи композицію, структуру та візуальне оформлення. Саме повне співпадіння зображення, підтверджене відеопорівнянням, виключає випадковість.

Протокольними ухвалами суду додаткові пояснення з доказами представників сторін приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.05.2026 закрито підготовче судове засідання призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги. Зазначила, що предметом розгляду є два дописи сторін в інтернеті, які повторюють допис позивачки, а саме: зображення, посилання є у позовній заяві. Об`єктом є текст допису з ілюстрацією. За допомогою чек-боксу було сформовано тестовий чек і використано зображення, окремим пунктом вказано витрати на генератор. Чек не є реальним, програмне забезпечення не робить його загальновживаним. Позивачка сама створила, тому авторське право на зображення у неї виникло і на допис. Стосовно допису заперечень у відповідачки не було. У даному випадку був плагіат - вирізано частину ілюстрації і використано. Наявний факт порушення авторського права. Позивачка є відомою у сфері консультування бухгалтерських послуг, допис її було використано конкуренткою, чим завдано в тому числі моральну шкоду. Захист авторського права було вказано у дописі, однак посилань на першоджерело у відповідачки у її дописі не було. Вважає, що у дописі відповідачки не було вказано джерело поширення чи автора. Позивачка підтримала свого представника.

Відповідач в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі поданих суду доказів. Вказав, що тексти дописів є абсолютно різними, відмінність між текстами становить 97 %. Позивачка не є автором статті, оскільки до того було 2 публікації та 3 чеки в мережі інтернет, за 1,5 роки з цього питання був лист ДПС. У даному випадку не було дотримано критерію оригінальності твору, оскільки відсутня власна творча діяльність автора, що суперечить ст. 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Тестовий чек є проектом і не є об`єктом охорони авторського права згідно ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Форма чеку затверджена законодавством. Позивачка скопіювала, що не є творчою діяльність, створила за допомогою чек-боксу, тому не є автором чеку. Позивачка порушила п.п. 6.1-6.3 публічної оферти чек-боксу. У дописі вказано про поширення інформації необмеженому колу осіб, що свідчить про суперечливу поведінку. Окрім того, знак авторського права розміщений до допису, а не зображення. Заявив про захищеність витрат, які становлять таку ж суму, як у представника позивача. Аналіз з діп-чекера свідчить різні структури публікації і зображення, підкреслення могло використовуватись будь-яким цифровим сервісом. Також повідомив, що форма чеку передбачена нормативно-правовими актами, аналогічне зображення у інтернеті до того було відсутнє, підкреслення на чеку використано з цифрового сервісу, якого не знає. Вважає, що якщо був дозвіл на поширення, то таке може здійснюватись будь-яким способом.

Заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно зі звітом за результатами проведення фіксації та дослідження змісту вебсторінки у мережі Інтернет від 06.02.2026 №30/2026-3В встановлено за фіксацією та змістом вебсторінок за наданими адресами у мережі Інтернет доменне ім`я, інформацію про реєстратора доменного імені, інформацію про хостинг - провайдера стосовно публікацій у Facebook, Instagram. Додано дописи у Facebook, Instagram Віти Чорнак, що не заперечується такою. Додано також порівняння зображень з дописів, відомості з Опендатабот стосовно відповідачки.

Також судом у судовому засіданні досліджено наявність сервісу Diffchecker та інформацію позивачки про порівняння зображень у вказаній системі. За наведеними позивачкою даними зображення фіскальних чеків співпадають. Досліджено докази, надані представником позивача.

Відповідачем на підтвердження заперечень до позову подано суду наступні документи. Порівняння текстів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через сервіс порівняння текстів на плагіат, яким зафіксовано відмінність текстів на 97 %; публікацію «Дебет-кредит» від 26.01.2026 з назвою: «Генератор у фіскальному чеку: які наслідки для ФОП?» з витягом з фіскального чеку на товари: хойсін камамбер у мигдальних пластівцях - 260 грн., сік 200 мл - 50 грн., генератор - 90 грн., разом до сплати - 4565 грн., поясненнями до такої; публікацію на i.factor.ua від 27.01.2026 статті: «Компенсація за генератор у ресторані: податкові ризики та чек РРО» стосовно застосування у чеку слова генератор та вартості такої компенсації; публікацію на сайті 7eminar.ua від 27.01.2026 статті: «Генератори в чеках ФОПів: чим ризикують підприємці», з поясненнями ОСОБА_12 та публікацію на сайті 7eminar.ua від 27.01.2026 статті: «Чи законно включати послугу генератора в чек закладу харчування», лист ДПС від 20.09.2024 №5552/К/99-00-24-03-03-09 (Щодо застосування спрощеної системи оподаткування) на сайті Майстерня для бухгалтера; перелік публікацій в інтернеті стосовно генератора і включення витрат на такий у чек за 26.01.2026, 02.02.2026, 27.01.2026; допис у ОСОБА_13 за 26.01 із витягом з чеку на продукти: соус пармезан 50 г - 200 грн., борщ - 235 грн., деруни зі сметаною - 245 грн., соус ягідний 50 г - 90 грн., флетвайт - 145 грн., шашлик з качиної грудки в соусі - 585 грн., хойсін камамбер у мигдальних пластівцях - 260 грн., сік 200 мл - 50 грн., генератор - 90 грн.; публічну оферту на надання доступу до сервісу програмної реєстрації розрахункових операцій «Checkbox» з роздруківками сторінок ОСОБА_14 від 23 січня, Віти Чорнак від 29 січня, сторінок з youtube від 02.02.2026 ФОП ОСОБА_15 ; роздруківку меню ресторану «Цукерня Потоцьких» на 19.03.2026 про лимонад грушевий на суму 160 грн., капу чино на альтернативному молоці на суму 120 грн., круасану з фісташковим кремом на суму 145 грн., лист про часткове відшкодування ТОВ «Цукерня Потоцьких» витрат на купівлю генератора від 20.01.2023, лист про формування замовлення у «Цукерні Потоцьких» від 19.03.2026 з круасаном з фісташковим кремом на суму 290 грн., капу чино на альтернативному молоці - 120 грн., лимонад грушевий - 160 грн., всього на суму 570 грн., роздруківку відстані від ресторану «Цукерня Потоцьких» до вказаної у позові адреси позивача; роздруківки сторінок з інтернет-магазину Сільпо на 19.03.2026: круасан з фісташковим кремом на суму 139 грн., лимонаду грушевого з визначенням харчової цінності, алергенів; роздруківку сторінки меню закладу «Журавель asia grill» м. Львів на 19.03.2026 лимонаду грушевого на суму 78 грн. за 1 шт., 156 грн. за 2 шт.; роздруківку сторінки меню закладу «Piccolino coffee» на 19.03.2026 капучино на альтернативному молоці 55 грн.; допис користувача Tania Makarova від 03.02.2026 чеку з круасаном з фісташковим кремом на суму 290 грн., лимонад грушевий - 160 грн., капучино на альтернативному молоці - 120 грн., генератор - 55 грн., всього на суму 625 грн. У судовому засіданні досліджено сайти та сторінки у мережі інтернет за клопотаннями представника відповідача.

Відносини у даній справі регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про авторське право і суміжні права» та іншими нормативними актами.

Частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частинами першою, другою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з частиною першою статті 54 Конституції України громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв`язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Відповідно до частини другої статті 54 Конституції України кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Статтею 418 Цивільного кодексу України передбачено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 420 Цивільного кодексу України до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать літературні твори.

Відповідно до частин першої, другої статті 433 Цивільного кодексу України об`єктами авторського права є твори, а саме: 1) літературні та художні твори, зокрема: романи, поеми, статті та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори; музичні твори (з текстом або без тексту); аудіовізуальні твори; твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; фотографічні твори; твори ужиткового мистецтва; ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки; переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності; 2) комп`ютерні програми; 3) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності; 4) інші твори. Твори є об`єктами авторського права без виконання будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження.

Згідно зі статтею 434 Цивільного кодексу України не є об`єктами авторського права: 1) акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування (закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади; 2) державні символи України, грошові знаки, емблеми тощо, затверджені органами державної влади; 3) повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації; 4) інші твори, встановлені законом.

Також, відповідно пункту 1 частини першої статті 6 Закону України «Про авторське право і суміжні права» об`єктами авторського права є твори у сфері літератури, мистецтва, науки, зокрема: літературні твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо) у письмовій, електронній (цифровій) чи іншій формі.

Згідно з частиною першою статті 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів термін «Літературні і художні твори» охоплює всі твори в галузі літератури, науки і мистецтва, яким би способом і в якій би формі вони не були виражені, як-то: книги, брошури та інші письмові твори, лекції, звертання, проповіді та інші подібного роду твори; драматичні і музично-драматичні твори; хореографічні твори і пантоміми, музичні твори з текстом або без тексту; кінематографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним кінематографії; малюнки, твори живопису, архітектури, скульптури, графіки і літографії; фотографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним фотографії; твори прикладного мистецтва; ілюстрації, географічні карти, плани, ескізи і пластичні твори, що відносяться до географії, топографії, архітектури або наукам.

За нормами статті 435 Цивільного кодексу України первинним суб`єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб`єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Відповідно до статті 437 Цивільного кодексу України авторське право виникає у його автора в момент створення твору. Суб`єкти авторського права для повідомлення про свої майнові права можуть використовувати спеціальний знак, встановлений законом.

Згідно зі статтею 438 Цивільного кодексу України автору твору належать особисті немайнові права, встановлені статтею 423 цього Кодексу та іншими законами.

Згідно з п. 35 статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» оригінальність твору - ознака (критерій), що характеризує твір як результат власної інтелектуальної творчої діяльності автора та відображає творчі рішення, прийняті автором під час створення твору.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об`єктивної форми (письмової, речової, електронної (цифрової) тощо). За відсутності доказів іншого, автором твору вважається фізична особа, ім`я якої, як автора, зазначено у оригіналі або копії твору (презумпція авторства). Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація авторського права чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Суб`єкт авторського права для повідомлення про свої майнові права може використовувати знак охорони авторського права, що складається з латинської літери "С", обведеної колом - ©, поряд з яким зазначаються ім`я (найменування) суб`єкта майнових прав на твір, рік першого опублікування твору.

Статтею 12 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що суб`єкт авторського права має право використовувати твір будь-яким способом (способами), а також виключне право дозволяти або забороняти використання твору іншими особами.

Статтею 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що охорона поширюється лише на форму вираження об`єктів авторського права. Охороні підлягають усі оригінальні твори - оприлюднені та неоприлюднені, завершені та незавершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, а також способу вираження. Частина твору, яка може використовуватися самостійно, зокрема оригінальна назва твору, оригінальний персонаж твору, у разі її використання окремо від твору, у складі якого вона створена, розглядається як твір та охороняється відповідно до цього Закону. Охорона не поширюється на технології створення та вираження твору, на ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони у творі виражені, описані, пояснені, проілюстровані.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» не охороняються авторським правом: 1) повідомлення про новини або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації; 2) вираження народної творчості (фольклор); 3) акти органів державної влади, органів місцевого самоврядування, офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного і судового характеру (закони, укази, постанови, рішення, державні стандарти тощо), а також їх проекти та офіційні переклади; 4) державні символи, державні нагороди; державні знаки, емблеми, символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань України, затверджені органами державної влади; символіка територіальних громад України, затверджена відповідними органами місцевого самоврядування; 5) грошові знаки; 6) розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право особливого роду (sui generis); 7) абревіатури; 8) фотографії, що не мають ознак оригінальності (не є фотографічними творами). Проекти офіційних символів і знаків, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, до їх офіційного затвердження, розглядаються як твори образотворчого мистецтва, права на які охороняються відповідно до цього Закону. Бази даних, що не є оригінальними, охороняються правом особливого роду (sui generis) відповідно до частин четвертої - шостої статті 21 цього Закону. Неоригінальні об`єкти, згенеровані комп`ютерною програмою (програмами), охороняються правом особливого роду (sui generis) відповідно до статті 33 цього Закону.

За статтею 423 Цивільного кодексу України особистими немайновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об`єкта права інтелектуальної власності; 2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об`єкта права інтелектуальної власності; 3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Особисті немайнові права інтелектуальної власності належать творцеві об`єкта права інтелектуальної власності. У випадках, передбачених законом, особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати іншим особам . Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законом.

Згідно із положеннями статті 440 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно зі статтею 53 Закону України «Про авторське право і суміжні права» підставами для захисту особистих немайнових та/або майнових авторських і суміжних прав є будь-яке порушення, невизнання або оспорювання таких прав, а також створення загрози порушення таких прав. Порушенням особистих немайнових та/або майнових авторських і суміжних прав є, зокрема, плагіат.

Плагіат - це опублікування твору або його частини в незмінному або видозміненому вигляді, включаючи опублікування перекладу іншомовного твору або його частини, під іменем особи, яка не є автором цього твору.

Відповідно до статті 54 Закону України «Про авторське право і суміжні права» захист особистих немайнових і майнових прав суб`єктів авторського права та/або суб`єктів суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.

За змістом частини першої статті 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб`єкти авторського права мають право звертатися за захистом свого авторського права та/або суміжних прав до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Особи, зазначені в частині першій вказаної вище статті, мають право звертатися за захистом авторського права та/або суміжних прав до суду з будь-якими вимогами, не забороненими законом, зокрема, про: 1) визнання авторського права або суміжних прав; 2) відновлення становища, яке існувало до порушення; 3) припинення та/або заборону вчиняти дії, що порушують авторське право та/або суміжні права чи створюють загрозу їх порушення; 4) стягнення винагороди, передбаченої законодавством про авторське право і суміжні права; 5) відшкодування моральної шкоди; 6) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права або суміжних прав, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права або суміжних прав, або стягнення компенсації; 7) припинення підготовчих дій до порушення авторського права та/або суміжних прав, у тому числі шляхом призупинення митних процедур, якщо є підстави вважати, що на митну територію України чи з митної території України можуть бути пропущені піратські примірники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технологічного засобу захисту об`єктів авторського права та/або об`єктів суміжних прав тощо; 8) опублікування за рахунок порушника в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права та/або суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень; 9) вжиття інших передбачених законодавством заходів, пов`язаних із захистом авторського права та/або суміжних прав.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суд має право постановити рішення про: 1) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права та/або суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування; 2) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права та/або суміжних прав; 3) стягнення з порушника авторського права та/або суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення; 4) стягнення компенсації (разового грошового стягнення), що визначається судом замість відшкодування збитків або стягнення доходу на розсуд суб`єкта авторського права та/або суб`єкта суміжних прав у розмірі від 2 до 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб або як фіксована подвоєна, а в разі умисного порушення - потроєна сума винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання об`єкта авторського права або об`єкта суміжних прав, з приводу якого виник спір; на вимогу осіб, передбачених у пунктах 2-5 частини першої цієї статті, - як фіксована подвоєна, а в разі умисного порушення - потроєна сума винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання відповідного об`єкта, з приводу якого виник спір. Розмір компенсації має бути ефективним, співрозмірним і стримуючим, спрямовуватися на відновлення порушених прав та застосовуватися таким чином, щоб уникнути створення перешкод законній діяльності користувача і водночас забезпечити захист від зловживань користувача. При визначенні розміру компенсації судом враховується тривалість та систематичність порушення, обсяг порушення (зокрема з урахуванням території його поширення), сфера господарювання та наміри порушника, вина та її форми, а також інші об`єктивні обставини; 5) припинення і заборону опублікування творів, виконань, фонограм, відеограм, вилучення (конфіскацію) піратських примірників творів, фонограм, відеограм чи записів програм організацій мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо в ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права та/або суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення таких прав. Суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до державного бюджету.

Статтею 56 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено порядок припинення порушень авторського права і суміжних прав з використанням мережі Інтернет. Так, при порушенні будь-якою особою авторського права та/або суміжних прав, вчиненому з використанням мережі Інтернет, суб`єкт авторського права або суб`єкт суміжних прав (надалі - заявник) має право звернутися до власника веб-сайту (особи, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту, або реєстранта відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, та/або отримувача послуг хостингу (за відсутності доказів іншого), та/або власника веб-сторінки (особи, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє та/або розміщує цифровий контент в межах такої веб-сторінки), на якому (якій) розміщено або в інший спосіб використано відповідний цифровий контент, із заявою про припинення порушення авторського права та/або суміжних прав. Заява про припинення порушення подається в порядку, передбаченому цією статтею.

Суду надано публікації ОСОБА_16 стосовно генератора у чеку та його опис при веденні бухгалтерського обліку, що частково співпадає з текстом у тестовому чеку у публікації ФОП ОСОБА_1 , описи до таких не співпадають згідно з поданими відповідачем доказами в мережі інтернет (подано порівняння текстів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через сервіс порівняння текстів на плагіат, яким зафіксовано відмінність текстів на 97 %). Також відповідачем подано докази розміщення тем відображення витрат на генератор у мережі інтернет до здійснення такою публікації позивачкою, даних в інтернеті стосовно вказаних у чеку продуктів з вказаною вартістю, що підтверджується поданими відповідачем доказами: публікацією «Дебет-кредит» від 26.01.2026 з назвою: «Генератор у фіскальному чеку: які наслідки для ФОП?» з витягом з фіскального чеку на товари: хойсін камамбер у мигдальних пластівцях - 260 грн., сік 200 мл - 50 грн., генератор - 90 грн., разом до сплати - 4565 грн., поясненнями до такої; публікацією на i.factor.ua від 27.01.2026 статті: «Компенсація за генератор у ресторані: податкові ризики та чек РРО» стосовно застосування у чеку слова генератор та вартості такої компенсації; публікацією на сайті 7eminar.ua від 27.01.2026 статті: «Генератори в чеках ФОПів: чим ризикують підприємці», з поясненнями ОСОБА_12 та публікацією на сайті 7eminar.ua від 27.01.2026 статті: «Чи законно включати послугу генератора в чек закладу харчування», лист ДПС від 20.09.2024 №5552/К/99-00-24-03-03-09 (Щодо застосування спрощеної системи оподаткування) на сайті Майстерня для бухгалтера; перелік публікацій в інтернеті стосовно генератора і включення витрат на такий у чек за 26.01.2026, 02.02.2026, 27.01.2026; допис у ОСОБА_13 за 26.01 із витягом з чеку на продукти: соус пармезан 50 г - 200 грн., борщ - 235 грн., деруни зі сметаною - 245 грн., соус ягідний 50 г - 90 грн., флетвайт - 145 грн., шашлик з качиної грудки в соусі - 585 грн., хойсін камамбер у мигдальних пластівцях - 260 грн., сік 200 мл - 50 грн., генератор - 90 грн.; публічною офертою на надання доступу до сервісу програмної реєстрації розрахункових операцій «Checkbox» з роздруківками сторінок ОСОБА_14 від 23 січня, Віти Чорнак від 29 січня, сторінок з youtube від 02.02.2026 ФОП ОСОБА_15 ; роздруківкою меню ресторану «Цукерня Потоцьких» на 19.03.2026 про лимонад грушевий на суму 160 грн., капучино на альтернативному молоці на суму 120 грн., круасану з фісташковим кремом на суму 145 грн., лист про часткове відшкодування ТОВ «Цукерня Потоцьких» витрат на купівлю генератора від 20.01.2023, листом про формування замовлення у «Цукерні Потоцьких» від 19.03.2026 з круасаном з фісташковим кремом на суму 290 грн., капу чино на альтернативному молоці - 120 грн., лимонад грушевий - 160 грн., всього на суму 570 грн., роздруківкою відстані від ресторану «Цукерня Потоцьких» до вказаної у позові адреси позивача; роздруківкою сторінок з інтернет-магазину Сільпо на 19.03.2026: круасан з фісташковим кремом на суму 139 грн., лимонаду грушевого з визначенням харчової цінності, алергенів; роздруківкою сторінки меню закладу «Журавель asia grill» м. Львів на 19.03.2026 лимонаду грушевого на суму 78 грн. за 1 шт., 156 грн. за 2 шт.; роздруківкою сторінки меню закладу «Piccolino coffee» на 19.03.2026 капучино на альтернативному молоці 55 грн.; допис користувача Tania Makarova від 03.02.2026 чеку з круасаном з фісташковим кремом на суму 290 грн., лимонад грушевий - 160 грн., капучино на альтернативному молоці - 120 грн., генератор - 55 грн., всього на суму 625 грн. Користування сервісом «Checkbox», в якому згідно відомостей позовної заяви і сформовано вказаний чек, здійснюється на підставі публічної оферти про надання доступу до сервісу програмної реєстрації розрахункових операцій, чинної від 01.12.2025 року. Вказана оферта опублікована на офіційному веб-сайті ТОВ «Чекбокс», якою, зокрема, передбачено: 6.2. Ліцензія надається лише для наступних цілей: використання Сервісу онлайн або через встановлення Програм, зазначених у п. 1.1. на власні пристрої з метою, необхідною для ведення власної господарської діяльності та у межах функціональних можливостей Сервісу. 6.3. Ліцензія не надає змінювати Користувачу права: , адаптувати, модифікувати Сервіс або створювати похідні продукти; проводити реверс-інжиніринг, декомпіляцію або розбирання Сервісу, крім випадків, прямо дозволених законом; копіювати Сервіс та його елементи, окрім як для встановлення на пристрої у межах наданих прав; передавати або субліцензувати права третім особам; використовувати Програму в будь-яких цілях, не пов`язаних із зазначеними у п. 6.2. Окрім цього, про відсутність оригінальності та новизни літературного твору як предмету даної справи свідчить роз`яснення податкового законодавства в ситуації, коли ФОП використовує генератор у своїй підприємницькій діяльності, що надано у листі Державної податкової служби України від 20.09.2024 р. №5552/К/99-00-24-03-03-09 «Щодо застосування спрощеної системи оподаткування».

Судом досліджено програми сервісу Diffchecker та інформацію позивачки про порівняння зображень у вказаній системі. За наведеними позивачкою даними зображення фіскальних чеків співпадають.

Однак, системний аналіз вказаних вище положень законодавства та поданих суду доказів дає підстави для висновку суду, що для покладення на особу відповідальності за порушення майнових прав суб?єкта авторського права встановленню підлягає факт неправомірного використання твору, який є результатом творчої праці автора. Однак, подані суду докази, а саме часткове співпадіння у чеку даних позивачки та відповідачки з відмінностями їх опису, розміщення з даного питання роз`яснень і коментарів інших осіб у інтернеті до публікації таких позивачкою, що не спростовано позивачкою, відсутністю інших доказів на підтвердження позовних вимог, не підтверджує беззаперечно факту створення саме літературного твору, оригінальність його створення, зважаючи на затверджену нормативними актами форму фіскального чеку, наявність відмітки у дописі позивачки про можливість поділитися цим дописом з підприємцем, якому це зараз важливо, без визначення способу поширення, що свідчить про можливість поширення допису невизначеному колу осіб, що і було зроблено відповідачкою, що свідчить про суперечливу поведінку позивачки, та науковий чи інший ефект від такої публікації та порушення авторських прав позивачки.

Щодо інших заперечень представника позивача стосовно форми електронних доказів, то такі не знайшли свого підтвердження, враховуючи також, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ, який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи.

Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

Отже, враховуючи подані у сукупності докази, доводи представника позивача не знайшли підтвердження під час судового розгляду справи.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З урахуванням вказаних вище висновків та встановлених обставин, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України відшкодування витрат зі сплати судового збору покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 12,81,89,265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Михаленко Леся Степанівна, до ОСОБА_2 про захист авторського права та припинення порушення, стягнення моральної шкоди та компенсації - відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 31.07.2026 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області І.В. Логойда