Рішення № 138635266, 23.07.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/2358/26

Провадження № 2/209/2044/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23 липня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шендрика К.Л.,

за участі секретаря Драгунцевої С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріт Сервіс", третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -ОСОБА_2 , про визнання трудових відносин припиненими,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати трудові відносини між ним та ТОВ «КРІТ СЕРВІС» припиненими з 01 серпня 2019 року; альтернативно (у разі якщо суд дійде висновку про неможливість визначення дати 01 серпня 2019 року) визнати трудові відносини припиненими з 17 квітня 2026 року (після спливу 14-денного строку з моменту направлення заяви про звільнення за власним бажанням); стягнути з відповідача на його користь судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

На обґрунтування позову зазначено, що 01.03.2019 року він був прийнятий на роботу до ТОВ «КРІТ СЕРВІС» на посаду менеджера з продажу. З 01 серпня 2019 року трудові відносини між ним і відповідачем фактично припинені. Ним була подана заява про звільнення за власним бажанням, після чого він припинив виконання трудових обов`язків та отримання заробітної плати. Відповідач, у свою чергу, з 01 серпня 2019 року не виконує обов`язків роботодавця: не нараховує та не сплачує єдиний соціальний внесок. На теперішній час господарська діяльність підприємством фактично не здійснюється, місцезнаходження посадових осіб відповідача не відоме, будь-який зв`язок із підприємством відсутній. З метою належного оформлення припинення трудових відносин ним 03 квітня 2026 року повторно направлено заяву про звільнення за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України на юридичну адресу відповідача. Поштове відправлення повернулося йому, як відправнику, без вручення адресату, що свідчить про неможливість оформлення припинення трудових відносин у позасудовому порядку. Станом на день подання позовної заяви, відповідач не вчинив жодних дій щодо оформлення його звільнення: наказ про звільнення не видавався, запис до Реєстру застрахованих осіб не внесено. Таким чином, фактичне припинення трудових правовідносин відбулося 01 серпня 2019 року, оскільки з цього моменту відсутні їхні основні ознаки: виконання трудової функції та виплата заробітної плати. Повторне направлення заяви у 2026 році було процесуальною дією, спрямованою на фіксацію відсутності реакції роботодавця та забезпечення судового захисту його прав. У зв`язку з відсутністю можливості припинити трудові відносини у передбаченому законом порядку, він позбавлений можливості належним чином реалізувати своє право на працю, зокрема вільно працевлаштуватися та реалізувати соціальні гарантії, пов`язані зі статусом особи, яка втратила роботу. Таким чином, його трудові права потребують судового захисту.

24 квітня 2026 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі і призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити.

Відповідач відзив на позов не подав, будь-яких заяв чи клопотань від нього до суду не надходило, про місце та час розгляду справи, відповідно до ст. 128 ЦПК України, був повідомлений належним чином.

Від третьої особи ОСОБА_2 будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило, про місце та час розгляду справи, відповідно до ст. 128 ЦПК України, він був повідомлений належним чином.

На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд ухвалив розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами 01 березня 2019 року виникли трудові відносини на підставі наказу № 3К від 05 березня 2019 року, що підтверджується витягом з Реєстру застрахованих осіб (а.с. 20-21).

З відомостей Реєстру застрахованих осіб (Форми ОК-5 та ОК-7) (а.с. 15-19) вбачається, що відповідач звітував про страховий стаж позивача у період з березня 2019 року по червень 2019 року включно та нараховував позивачу заробітну плату в розмірі 4173 грн. на місяць у період з березня 2019 року по липень 2019 року. Починаючи з серпня 2019 року відповідач припинив нарахування заробітної плати позивачу, звітування щодо страхового стажу позивача припинено відповідачем з липня 2019 року.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється. Зміст права на працю передбачає свободу праці, тобто можливість особи вільно обирати працю та вільно погоджуватися на неї, а так само можливість припинити трудові відносини.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов`язується виконувати визначену цією угодою роботу, а роботодавець виплачувати працівникові заробітну плату та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.

Статтею 38 КЗпП України передбачено право працівника розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. Частиною третьою цієї статті встановлено, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки.

Судом встановлено, що у заяві про звільнення від 03 квітня 2026 року (а.с. 14) позивач просив звільнити його з посади за ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) та провести розрахунок у встановлений законом строк. Відповіді відповідача на заяву позивача не надходило.

Звернення позивача свідчить про його дійсну волю припинити трудові відносини з відповідачем. Припинення нарахування відповідачем заробітної плати та звітності щодо страхового стажу є невиконанням роботодавцем законодавства про працю. За таких обставин подальше перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем суперечить його волі.

Заява про звільнення направлялася позивачем на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Згідно з даними поштових відправлень заява, направлена 03 квітня 2026 року, повернута відправнику у зв`язку із закінченням установленого строку зберігання. Невручення кореспонденції зумовлене тим, що відповідач за адресою свого місцезнаходження фактично відсутній і поштову кореспонденцію не отримує.

Ризик настання несприятливих наслідків недобросовісного ставлення до отримання кореспонденції, направленої на зареєстровану в установленому порядку адресу, покладається на її одержувача. Ухилення відповідача від отримання заяви працівника про звільнення та невчинення дій, спрямованих на оформлення припинення трудових відносин, не може ставити позивача у становище, за якого він усупереч власній волі та всупереч статті 43 Конституції України залишався б у трудових відносинах безстроково.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси у спосіб, визначений законом або договором, а у разі, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги може визначити такий спосіб захисту, який не суперечить закону. У ситуації, коли роботодавець ухиляється від оформлення припинення трудових відносин, ефективним способом захисту порушеного права працівника є визнання трудових відносин припиненими.

Такий підхід узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду.

Вирішуючи питання про дату припинення трудових відносин, суд виходить із того, що за обставин цієї справи саме направлення відповідачу позивачем заяви про звільнення за власним бажанням є юридичним фактом, із яким пов`язується припинення трудових відносин. За таких обставин трудові відносини між сторонами слід визнати припиненими з після спливу 14-денного строку з дати направлення заяви про звільнення за власним бажанням, тобто з 17 квітня 2026 року.

З огляду на викладене позовні вимоги підлягають задоволенню.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 76, 78, 141, 247, 263-265, 274, 279, 354, 430 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріт Сервіс" (ЄДРПОУ 42097647, місцезнаходження за адресою: 69035, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, 50, офіс 211), третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 (місцезнаходження за адресою: 69035, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, 50, офіс 211) про визнання трудових відносин припиненими задовольнити.

Визнати припиненими з 17 квітня 2026 року трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кріт Сервіс", що виникли на підставі наказу № 3К від 05 березня 2019 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріт Сервіс" на користь ОСОБА_1 судові витрати на плату судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Л. Шендрик