Рішення № 138634776, 30.07.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 611/373/26

Провадження № 2/522/7571/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Костинюк В.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 02.03.2026 звернувся до Барвінківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №100031056 від 25.03.2025 в розмірі 18 447,82 грн та за кредитним договором №34022-04/2025 від 15.04.2025 у розмірі 8 892,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.03.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №100031056. 28.07.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Інвеструм Груп» укладено договір факторингу та 27.12.2023 між ТОВ «Інвеструм Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу, в результаті яких позивач отримав право вимоги до позивача. Розмір заборгованості відповідача нарахований первісним стягувачем у розмірі 18 447,82 грн, з яких: 6 000 грн основна сума боргу, 3 314,69 грн відсотки, 2 940,00 грн комісія за обслуговування кредиту, 6193,13 грн - неустойка. 15.03.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №34022-04/2025. Право вимоги за цим договором позивач отримав внаслідок укладення 29.07.2025 договору факторингу з ТОВ «Стар Файненс Груп» . Розмір заборгованості за цим кредитним договором складає 8 892,00 грн, з яких: 3000 грн основна сума боргу, 2 862,00 грн відсотки, 2 730,00 грн штраф, 300, 00 грн сума комісії за надання кредиту.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 30.03.2026 справу передано за підсудністю до Приморського районного суду м.Одеси.

Справа 24.04.2026 надійшла до Приморського районного суду м. Одеси та 27.04.2026 була передана судді Бондарю В.Я.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.04.2026 провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 03.06.2026.

З метою належного сповіщення відповідача, розгляд справи у судовому засіданні 03.06.2026 було відкладено на 29.07.2026.

У судове засідання 29.07.2026 учасники справи не з`явилися, сповіщалися про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися у встановленому законом порядку.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, за відсутності заперечень представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст. 280-281 ЦПК України, в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 30.07.2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено, що 25 березня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №100031056 за умовами якого відповідач отримав фінансовий кредит у розмірі 6 000 грн, строк кредитування 360 днів, процентна ставка протягом першого розрахункового періоду 3,65% відсотків річних, процентна ставка протягом решти строк 220,00 % відсотків річних та комісія за обслуговування кредиту у розмірі 7% від суми кредиту. Договір підписано за допомогою одноразового ідентифікатора 893048. Паспорт споживчого кредиту підписано за допомогою одноразового ідентифікатора 665643.

Перерахування коштів у розмірі 6 000 грн на карту № НОМЕР_1 , що вказана відповідачем у договорі, підтверджується платіжним дорученням № 101805197 від 08.08.2025.

28 липня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Мілоан» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №28072025.

Згідно витягу з реєстру боржників №3 до договору факторингу №28072025 від 28.07.2025, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» отримала право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №100031056 від 25.03.2025.

Згідно розрахунку заборгованості, відповідач за договором №100031056 від 23.03.2025 має заборгованість у розмірі 18 447,82 грн, з яких: 6 000 грн основна сума боргу, 3 314,69 грн сума заборгованості за відсотками, 6 193,12 грн неустойка; 2 940,00 грн комісія за обслуговування кредиту.

Також 01 липня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №34022-04/2025, за умовами якого сума кредиту становить 3 000,00 грн, строк кредитування 120 днів, процентна ставка/день 0,90%; комісія за надання кредиту 300 грн. Договір відповідачем підписано за допомогою одноразового ідентифікатора Y859. Паспорт споживчого кредиту підписано за допомогою одноразового ідентифікатора W954.

На підтвердження того, що ТОВ «Стар Файненс Груп» виконало перед відповідачем зобов`язання за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 15.04.2025 №34022-04/2025, позивачем надано лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 08.01.2026 №3426_260108123223, зі змісту якого вбачається, що 15 квітня 2025 на картку № НОМЕР_2 було перераховано грошову суму у розмірі 3 000,00 гривень.

29 липня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» укладено договір факторингу №29072025.

Згідно реєстру боржників до договору факторингу №29072025 від 29.07.2025, право вимоги до відповідача за договором №34022-04/2025 від 15.04.2025 відступлено позивачу.

Згідно розрахунку заборгованості, відповідач за договором №34022-04/2025 від 15.04.2025 має заборгованість у розмірі 8 892,00 грн, з яких: 3 000 грн основна сума боргу, 2 862,00 грн сума заборгованості за відсотками, 2 730,00 грн штраф; 300,00 грн - комісія.

Разом з тим, первісним кредитором - ТОВ «Мілоан» за договором №100031056 від 23.03.2025 нараховано неустойку розмірі 6 193,12 грн та первісним кредитором - ТОВ «Стар Файненс Груп за договором №34022-04/2025 від 15.04.2025 нараховано штраф у розмірі 2 730,00 грн.

Нарахування неустойки та штрафів за договорами №100031056 від 23.03.2025 та №34022-04/2025 від 15.04.2025, що укладені з ОСОБА_1 , є помилковими.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Нарахування ТОВ «Мілоан» за договором №100031056 від 23.03.2025 неустойки у розмірі 6 193,12 грн здійснено після 24.02.2022, тобто у період дії в Україні воєнного стану.

Також, нарахування ТОВ «Стар Файненс Груп» за договором №34022-04/2025 від 15.04.2025 штрафу в розмірі 2 730,00 грн здійснено після 24.02.2022, тобто у період дії в Україні воєнного стану.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 6 193,12 грн за кредитним №100031056 від 23.03.2025 та штрафу у розмірі 2 730,00 грн за договором №34022-04/2025 від 15.04.2025, задоволенню не підлягають.

Також ТОВ «Мілоан» за договором №100031056 від 23.03.2025 нараховано 2 940,00 грн комісію за обслуговування кредиту.

Дійсно, пунктом 1.5.2 договору про споживчий кредит №100031056 від 23.03.2025 передбачена комісія за обслуговування кредиту: 9 240,00 гривень, що нараховується за ставкою 7% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період.

У преамбулі кредитного договору визначено, що комісія за обслуговування кредитом є винагородою за обслуговування кредиту протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінету позичальника, забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий безкоштовний переказ для погашення заборгованості, надсилання позичальнику текстових повідомлень з нагадуванням про дати платежів, інформування про зарахування платежів та надання інформації з питань обслуговування кредиту.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У Постанові ОП КЦС ВС від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 172/410/21 (провадження № 61-17842св21), в якій суд за аналогічних обставин дійшов протилежного висновку про те, що за відсутності рішення суду про визнання правочину чи його окремих частин недійсними діє презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), тобто всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені зобов`язання, в тому числі і обов`язок позичальника сплачувати комісію - підлягали виконанню.

У разі, якщо договір та додаткові угоди до нього не містять переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням кредитних коштів, вимога про стягнення комісії є безпідставною та порушує ч. 1 та ч. 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначені висновки також наведені у постанові КЦС ВС від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22.

Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що первісним кредитором ТОВ «Мілоан» здійснювалося цілодобове надання позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінету позичальника.

В цілому, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що споживач звертався до первісного кредитора - ТОВ «Мілоан» задля надання такої інформації.

Не надано доказів на підтвердження того, що споживач через особистий кабінет здійснював миттєвий безкоштовний переказ для погашення заборгованості.

Не доведено, що ТОВ «Мілоан» направлялися позичальнику текстові повідомлення з будь-яких питань, що стосуються обслуговування кредиту.

Оскільки, позивачем не доведено, що ТОВ «Мілоан» надавалися основні та додаткові послуги, пов`язані із обслуговуванням кредиту №100031056 від 23.03.2025, суд вважає, що нарахування позивачем комісії у розмірі 2 730,00 грн, є безпідставною та порушує ч. 1 та ч. 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому, зазначена вимога задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №100031056 від 23.03.2025 у загальному розмірі 9 314,69 грн (за вирахуванням суми заборгованості по комісії за обслуговуванню кредиту та суми заборгованості за неустойкою (штраф, пеня), та в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №34022-04/2025 від 15.04.2025 у загальному розмірі 6 162,00 грн (за вирахуванням суми заборгованості за штрафом).

Суд розподіляє судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволеним вимогам, тобто сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 883,93 грн (56,60%).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) суму заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 15 476,69 (п`ятнадцять тисяч чотириста сімдесят шість) гривень 69 (шістдесят дев`ять) копійок, а саме:

за Кредитним договором №100031056 від 23.03.2025 в розмірі 9 314,69 (дев`ять тисяч триста чотирнадцять) гривень 69 (шістдесят дев`ять) копійок, з яких:

- 6 000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 3 314, 69 грн сума заборгованості за відсотками.

за Кредитним договором №304022-04/2025 від 15.04.2025 в розмірі 6 162 (шість тисяч сто шістдесят дві) гривні 00 копійок, з яких:

- 3 000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 2 862,00 грн сума заборгованості за відсотками;

- 300,00 грн сума комісії за видачу кредиту.

В частині інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) судовий збір у розмірі 1 883 (одна тисяча вісімсот вісімдесят три) гривні 93 (дев`яносто три) копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 30 липня 2026 року.

Суддя В.Я.Бондар