Рішення № 138634634, 07.07.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/10407/26

Справа №185/5351/26

РІШЕННЯ

Іменем України

07 липня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І.

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 110711,59 грн.

Стислий виклад позицій сторін

09.03.2026 представник Акціонерного товариства "Сенс Банк" (надалі - Позивач), Котницький Іван Олексійович, подав до Острозького районного суду Рівненської області позовну заяву до ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 110 711,59 грн, яка складається з: 3 % річних у розмірі 28 247,66 грн та інфляційних втрат у розмірі 82 463,93 грн, нарахованих на підставі частини другої статті 625 ЦК України за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач не виконав рішення Постійно діючого третейського суду від 25.03.2014, на підставі якого Новозаводським районним судом м. Чернігова 30.07.2014 видано виконавчий лист № 751/4959/14 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 490064514 від 18.04.2008 у загальній сумі 204 163,44 грн.

Також Позивач просить покласти на Відповідачку витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

15.06.2026 представник Відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.02.2026 у справі № 754/511/23 та втрату права на примусове виконання й неможливості застосування норм статті 625 ЦК України, оскільки сплив трирічний строк пред`явлення до виконання виконавчого напису.

Також представник повідомив, що Відповідач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, оскільки залишив своє місце проживання у м. Донецьку через збройну агресію, тому відповідно до статті 9-2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (у редакції від 14.07.2021 року, що набрала чинності 06.09.2021 року), за невиконання кредитних зобов`язань не несе відповідальності у вигляді сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних. Відповідач наголошує, що Позивач здійснював нарахування за період з 06.09.2021 по 23.02.2022 всупереч цій прямій законодавчій забороні, тому сума у розмірі 10 909,99 грн підлягає виключенню.

Крім того, представник зазначив, що Позивач порушив методику розрахунку, оскільки не здійснював нарахування у місяці, коли мала місце дефляція, а також безпідставно здійснював нарахування на всю суму боргу у розмірі 203 163,44 грн, до якої входить стягнута третейським судом пеня у розмірі 13 555,57 грн.

Відповідач також заявив про застосування позовної давності. Згідно з його доводами, перебіг позовної давності, який було зупинено/продовжено під час дії карантину та воєнного стану, поновився 04.09.2025, тому Позивач, звернувшися до суду 09.03.2026, пропустив строк позовної давності до вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, що виникли раніше 06.10.2017 року (тобто з 02.04.2017 по 05.10.2017). На цій підставі Відповідач просить відмовити у стягненні 15 312,40 грн

Банк не скористався своїм правом щодо подання заперечень на відзив.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН, ОЦІНКА СУДУ

18.04.2008 між Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" (правонаступником якого є АТ "Сенс Банк") та громадянином України ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 490064514. За цим договором банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 36 091,92 доларів США під 13,5 % річних з кінцевою датою повернення 18.04.2014. Цільовим призначенням кредиту було визначено придбання автомобіля SUZUKI NEW GRAND VITARA (2007 року випуску).

14.04.2010 між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 було укладено Договір про внесення змін і доповнень № 2 до кредитного договору. Згідно з новими умовами кінцеву дату повернення кредиту було подовжено до 18.04.2018, а номінальну процентну ставку встановлено на рівні 16,5 % річних.

25.03.2014 Постійно діючий третейський суд при ВГО "Всеукраїнський фінансовий союз" ухвалив рішення у справі № 803-5/219/14 про примусове стягнення боргу. Цим рішенням з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" було стягнуто загальну заборгованість у сумі 204 163,44 грн (до складу якої увійшли: 185 492,27 грн - заборгованість за кредитом, 5 115,60 грн - проценти, 13 555,57 грн - пеня), а також витрати по сплаті третейського збору у сумі 400,00 грн.

30.07.2014 Новозаводським районним судом м. Чернігова було видано виконавчий лист № 751/4959/14 про примусове стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь банку, встановлено строк для пред`явлення його до виконання до 06.07.2015 року.

10.08.2014 ОСОБА_1 , у зв`язку з початком збройної агресії, покинув своє місце реєстрації у м. Донецьку та фактично переїхав до с. Нова Кам`янка (Великоолександрівський район, Херсонська область), що стало підставою для набуття ним статусу внутрішньо переміщеної особи (довідка № 6503000089 від 11.04.2016 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи). Надалі 18.10.2023 у зв`язку зі зміною фактичного місця проживання ОСОБА_1 оновив свої реєстраційні дані ВПО. Управління соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації видало йому нову Довідку № 3003-5003000046 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. У цій довідці зафіксовано його нове фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 .

14.01.2015 державний виконавець Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 45981495 (виконавчий лист № 751/4959/14, виданий 30.07.2014 Новозаводським районним судом м. Чернігова).. Цього ж дня, з метою забезпечення виконання рішення, було накладено арешт на майно боржника у межах загальної суми звернення стягнення, яка становила 204 563,44 грн (а саме на автомобіль Suzuki New Grand Vitara, д.н.з. НОМЕР_1 ).

17.09.2015 державний виконавець Сергієнко М.Ф. винесла постанову про виправлення технічної помилки, виправивши невірно зазначену адресу боржника. Одночасно було винесено постанову про оголошення в розшук транспортного засобу (автомобіля Suzuki) та постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з розшуком майна.

Надалі 19.12.2017 державний виконавець Стрепетова О.С. винесла постанову про поновлення виконавчого провадження № 45981495, але цього ж дня винесла постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки боржник та його кошти не були виявлені, а транспортний засіб не був розшуканий протягом року з моменту оголошення у розшук.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" новий трирічний строк його пред`явлення спливав 19.12.2020 року.

У липні 2020 року ПАТ "Альфа-Банк" звернулося до Новозаводського районного суду м. Чернігова із заявою про видачу дубліката виконавчого листа від 30.07.2014 № 751/4959/14 та поновлення строку його пред`явлення, стверджуючи про його втрату.

10.03.2021 Чернігівський апеляційний суд ухвалив постанову у справі № 751/4959/14, якою відмовив ПАТ "Альфа-Банк" у видачі дубліката виконавчого листа від 30.07.2014 № 751/4959/14, встановивши, що твердження Бнку про втрату документа були безпідставними, оскільки оригінал виконавчого листа не було втрачено.

До цього 23.10.2020 представник ПАТ "Альфа-Банк" Липовський Д.В. подав заяву про примусове виконання наявного оригіналу виконавчого листа від 30.07.2014 № 751/4959/14 приватному виконавцю Баталіну С.С.

04.11.2020, тобто за 1,5 місяці до того, як строк мав сплинути після повернення виконавчого листа № 751/4959/14, приватний виконавець Баталін С.С. відкрив нове виконавче провадження № НОМЕР_2 та зазначив, що строк пред`явлення документа до виконання не пропущений.

Це виконавче провадження було відкрите на підставі виконавчого листа № 751/4959/14 від 30.07.2014, який був виданий на виконання рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 04.07.2014.

У Відзиві адвокат Андрощук С.В. стверджує, що "Виконавче провадження № НОМЕР_2... відкрите на підставі іншого виконавчого документу, який 21.10.2021 був визнаний таким, що не підлягає виконанню". Водночас ці твердження прямо суперечать змісту постанови про відкриття ВП № НОМЕР_2 від 04.11.2020.

Водночас виконавчий напис нотаріуса № 1732, який був виданий 26.12.2019, виконувався в рамках зовсім іншого виконавчого провадження - № НОМЕР_3, яке вела приватна виконавиця Фесик М.О. і яке було нею закрито 12.01.2023.

Отже, зважаючи на те, що Банк вчасно пред`явив оригінал виконавчого листа до виконання (у листопаді 2020 року), він не втрачав права на примусове стягнення боргу. Більше того, саме в рамках цього відкритого ВП № НОМЕР_2 приватний виконавець Баталін С.С. здійснював відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 і станом на 2026 рік стягнув борг у повному обсязі.

Зокрема, 05.09.2024 року у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 приватний виконавець Баталін С.С. виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 .. Згідно з офіційною довідкою (вих. № 06/09/2 від 09.06.2026 року), виданою за місцем роботи Відповідача (ТОВ «АСТРА»), із його заробітної плати здійснювалися регулярні відрахування у розмірі 20 %. За період з 07.10.2024 по 30.04.2026 року було перераховано 20 платежів на загальну суму 170 609,78 грн. У довідці роботодавця зазначено, що заборгованість за виконавчим листом у межах ВП № НОМЕР_2 погашена в повному обсязі, а залишок боргу становить 0,00 грн.

Отже, аргумент представника аргумент Відповідача про те, що борг став "натуральним зобов`язанням" через нібито пропуск Банком строку 19.12.2020 і що до нього не можна застосовувати ст. 625 ЦК України (з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23) є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на безпідставному твердженні про пропуск строків та природу ВП № НОМЕР_2.

Суд ураховує висновок Верховного Суду про те, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум (пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18 (провадження 12-302гс18)).

Розглядаючи вимоги Позивача за період з 06.09.2021 по 23.02.2022, Суд враховує статус Відповідача як внутрішньо переміщеної особи з 2014 року, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

06.09.2021 року набрав чинності Закон України № 1646-Iх від 14.07.2021 року, яким змінено статтю 9-2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Законом України від 14.07.2021 № 1646-Iх, який набрав чинності 06.09.2021, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" було доповнено статтею 9-2, яка запровадила імперативні гарантії соціального та майнового захисту для громадян, які постраждали від наслідків збройної агресії та тимчасової окупації території України.

Відповідно до частини першої статті 9-2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", за невиконання чи неналежне виконання внутрішньо переміщеною особою, визначеною частиною першою цієї статті, зобов`язань за кредитним договором та/або договором позики не нараховується неустойка (штраф, пеня), не настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та процентів річних від простроченої суми, не застосовуються інші санкції майнового характеру.

Зміст вказаної норми свідчить, що законодавець встановив пряму та безумовну заборону на застосування до позичальників з-поміж ВПО заходів цивільно-правової відповідальності, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, а саме інфляційних втрат за весь час прострочення та трьох процентів річних. Згідно з частиною п`ятою статті 9-2 цього Закону, відповідальність за невиконання таких зобов`язань у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права.

Водночас положення частин першої - п`ятої цієї статті не поширюються на заборгованість внутрішньо переміщених осіб, які:

залишили або покинули своє місце проживання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України та в яких станом на дату початку тимчасової окупації наявне прострочення сплати платежів за кредитними договорами та/або договорами позики;

залишили або покинули своє місце проживання на території проведення антитерористичної операції та/або в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та станом на 14 квітня 2014 року в яких наявне прострочення сплати платежів за кредитними договорами та/або договорами позики.

Відповідач мав прострочення станом на 14 квітня 2014 року, оскільки 25.03.2014 Постійно діючий третейський суд при ВГО "Всеукраїнський фінансовий союз" ухвалив рішення у справі № 803-5/219/14 про примусове стягнення боргу. Цим рішенням з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" було стягнуто загальну заборгованість у сумі 204 163,44 грн (до складу якої увійшли: 185 492,27 грн - заборгованість за кредитом, 5 115,60 грн - проценти, 13 555,57 грн - пеня), а також витрати по сплаті третейського збору у сумі 400,00 грн, тому Закон України від 14.07.2021 № 1646-Iх не застосовується до спірних правовідносин.

Водночас Суд бере до уваги, що за цим кредитним договором Банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 36 091,92 доларів США. Індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях (див., зокрема, постанову Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 6-771цс15, постанову Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-474цс16, постанову Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1672цс16, постанову Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17). У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Оцінюючи дотримання Позивачем строків позовної давності, Суд ураховує, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

У разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 року у справі № 903/602/24).

Водночас Законом України № 4434-IХ пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України було виключено, у зв`язку з чим з 04.09.2025 року перебіг позовної давності поновився.

Беручи до уваги те, що Позивач звернувся до суду 09.03.2026 (через 187 днів після відновлення перебігу), Суд погоджується з доводами Відповідача, що вимоги щодо стягнення сум за період до 05.10.2017 заявлені з порушенням строку позовної давності та задоволенню не підлягають з підстав спливу строку позовної давності.

Щодо вимог про стягнення 3 % річних, заявлених за період прострочення з 06.10.2017 Суд погоджується з запереченнями Відповідача, що Позивач безпідставно включив до бази нарахування суму пені у розмірі 13 555,57 грн, стягнуту рішенням третейського суду.

Суд ураховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у пункті 62 постанови від 15 листопада 2019 року у справі № 905/1753/18, відповідно до якого "нарахування 3 % річних та інфляційних, згідно зі статтею 625 ЦК України, належить здійснювати на суму основного боргу, стягнуту цим судовим рішенням до її повної сплати боржником, без урахування стягнутих цим рішенням сум пені, 3 % річних, інфляційних, та судового збору".

У цій же постанові наголошено, що нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість, до складу якої, окрім основного боргу, входять суми неустойки, 3 проценти річних та інфляційні втрати, "не відповідає принципу заборони подвійної цивільно-правової відповідальності та суперечить положенням статті 550 Цивільного кодексу про заборону нарахування процентів на неустойку".

Отже, у стягнення 3% річних 1 602,67 грн (13 555,57 х 0,03 х1597/365) слід відмовити за безпідставністю.

Щодо решти вимог про стягнення 3 % річних, нарахованих за період прострочення з з 06.10.2017 по 23.02.2022 включно, Суд бере до уваги доводи Відповідача про недобросовісну поведінку Позивача та зловживання правом.

З матеріалів справи встановлено, що 19.12.2017 виконавчий лист № 751/4959/14 було повернуто стягувачу (Позивачу). Замість повторного пред`явлення цього документа до примусового виконання, Позивач 26.12.2019 звернувся до приватного нотаріуса за вчиненням виконавчого напису № 1732 про стягнення з Відповідача заборгованості. На підставі цього напису було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3, в межах якого на майно та рахунки Відповідача було накладено арешт, що впливало на виконання рішення у справі.

Надалі рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21.10.2021 у справі № 752/6879/20 вказаний виконавчий напис нотаріуса визнано таким, що не підлягає виконанню.

Суд зазначає, що цивільні відносини ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності та розумності (стаття 3 ЦК України). Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до частин першої та другої статті 616 ЦК України, якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов`язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Ураховуючи компенсаційну природу нарахувань за статтею 625 ЦК України, Суд доходить висновку, що тривале утримання Позивачем виконавчого документа без руху, надання суду недостовірних відомостей про його втрату, а також ініціювання незаконного стягнення за виконавчим написом нотаріуса, що призвело до безпідставного арешту всіх активів Відповідача, свідчить про недобросовісну поведінку Позивача. Своїми діями Позивач фактично унеможливив виконання Відповідачем грошового зобов`язання у цей період та умисно сприяв штучному збільшенню періоду прострочення для безпідставного нарахування компенсаційних сум.

Беручи до уваги вищевикладене та застосовуючи положення статей 13 та 616 ЦК України, Суд повністю відмовляє у стягненні 3 % річних за період 06.10.2017 по 23.02.2022.

З огляду на викладене, позовні вимоги АТ "Сенс Банк" є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, сплачена сума судового збору покладається на Позивача.

Керуючись статтями 3, 13, 256, 257, 261, 616, 625 ЦК України, статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Сенс Банк" до Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 110711,59 грн відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суд підписує повне рішення - 30.07.2026.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО