Рішення № 138634240, 30.07.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/9756/26

пр. № 2/759/9320/26

30 липня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 28 800 грн 00 коп.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 09.10.2025 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено кредитний договір № 09.10.2025-100001062, у відповідності до умов якого ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за його використання та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» своє зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів. У свою чергу, ОСОБА_1 не виконав свої обов`язки з повернення кредиту, сплати процентів за його використання та комісії за видачу кредиту, що призвело до прострочення виконання грошового зобов`язання та утворення заборгованості у загальному розмірі 28 800 грн 00 коп., з яких: 8 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 11 200 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1 600 грн 00 коп. - заборгованість за комісією за видачу кредиту, 8 000 грн 00 коп. - сума процентів, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З урахуванням вищевикладеного ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором та вирішити питання про розподіл судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 17 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

05.06.2026 відповідачем ОСОБА_1 було подано відзив на позовну заяву, в якому заперечено проти задоволення позовних вимог. Заперечення сторони відповідача проти позовних вимог обґрунтовані наступними доводами: 1) надані позивачем паперові копії електронних доказів кредитного договору з доповненнями, які містять інформацію про їх підписання одноразовим ідентифікатором електронного підпису, не можна вважати достовірними та достатніми для того, щоб з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства дійти висновку про підписання та укладення між сторонами кредитного договору; 2) позивач не надав належних і допустимих доказів, які надають можливість верифікувати (перевірити) інформацію про отримання відповідачем ОСОБА_1 електронного підпису, факт його використання при підписанні електронних документів; окрім того, позивачем не надано доказів того, що підписаний від імені ОСОБА_1 електронний підпис належить саме ОСОБА_1 ; 3) позивачем не надано допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту отримання ОСОБА_1 погодженої суми кредитних коштів; 4) положення кредитного договору щодо сплати ОСОБА_1 комісії у розмірі 1 600 грн 00 коп. за видачу кредиту є нікчемними, оскільки спрямовані на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи - споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту.

16.06.2026 позивачем ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» було подано відповідь на відзив, в якій викладено доводи та міркування щодо правової позиції сторони відповідача, відображеної у відзиві. Стороною позивача наголошено на правомірності та обґрунтованості позовних вимог і підтримано їх у повному обсязі.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно з ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постановах КЦС ВС від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 08.04.2026 у справі № 705/1938/25 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Судом встановлено, що 09.10.2025 ОСОБА_1 авторизувався в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР». З використанням засобів цієї системи ОСОБА_1 заповнив заявку на отримання кредиту на бажаних умовах. З метою отримання кредиту ОСОБА_1 надав свої персональні дані та пройшов ідентифікацію з використанням системи BankID НБУ. Зі змісту інформації, отриманої ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» з центрального вузла системи BankID НБУ, вбачається, що особу ОСОБА_1 було ідентифіковано через АТ «АКЦЕНТ-БАНК» на підставі закордонного паспорту серії НОМЕР_1 , орган, що видав 8089, дата видачі 14.08.2018, строк дії до 14.08.2028.

За результатами розгляду поданої заяви ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» було прийнято рішення про можливість надання ОСОБА_1 кредиту, у зв`язку з чим товариством було направлено в особистий кабінет ОСОБА_1 пропозицію (оферту) щодо укладення кредитного договору, заявку кредитного договору та формуляр відповіді ОСОБА_1 про прийняття пропозиції (акцепт).

ОСОБА_1 з використанням засобів інформаційно-телекомунікаційної системи товариства заповнив формуляр акцепту та підписав всі зазначені електронні документи одноразовим ідентифікатором електронного підпису Е342, що був направлений товариством на його номер мобільного телефону НОМЕР_2 .

За результатами вищезазначених цілеспрямованих, взаємопов`язаних, добровільних, усвідомлених дій 09.10.2025 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір № 09.10.2025-100001062.

Суд не приймає доводи сторони відповідача щодо недоведеності факту укладення кредитного договору в електронній формі, оскільки алгоритм дій, описаний у п. 2.3 кредитного договору та необхідний для укладення кредитного договору, свідчить про те, що без вчинення дій, які були описані судом вище, кредитний договір № 09.10.2025-100001062 не був би укладений взагалі. Сторона відповідача не спростувала, що такі дії вчинялися ОСОБА_1 . Окрім того, суд враховує, що підписання кредитного договору здійснювалося шляхом введення ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора електронного підпису, що був направлений на його номер мобільного телефону НОМЕР_2 , який також зазначається відповідачем у своєму відзиві. Стороною відповідача не спростовано, що цей номер телефону використовувався ОСОБА_1 для отримання одноразового ідентифікатора електронного підпису, введенням якого було підписано кредитний договір.

Згідно з п. 3.1 кредитного договору № 09.10.2025-100001062 від 09.10.2025 ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі та на умовах, передбачених договором, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за його використання і виконати інші обов`язки, передбачені договором.

У розділах 3, 4 кредитного договору № 09.10.2025-100001062 від 09.10.2025 сторонами було погоджено наступні умови кредитування: сума кредиту - 8 000 грн 00 коп.; спосіб надання кредиту - безготівковий переказ на картковий рахунок № НОМЕР_3; строк кредитування 140 днів з 09.10.2025 по 25.02.2026 з можливістю пролонгації; фіксована процентна ставка у розмірі 1% за кожен день користування кредитом; одноразова комісія за видачу кредиту у розмірі 20% від суми кредиту, що дорівнює 1 600 грн 00 коп.

Положення кредитного договору містять вичерпну інформацію щодо специфікації кредитного продукту, який надається ОСОБА_1 , відтворює положення законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування. Додатками до кредитного договору є графік платежів, в якому міститься детальна інформація щодо виду, характеру, порядку та способу надання ОСОБА_1 кредитних послуг, виконання ним свого зобов`язання за кредитним договором тощо.

Таким чином, судом встановлено, що 09.10.2025 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 виникло кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.

Стороною відповідача вищезазначених обставин не спростовано належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Зі змісту листа ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 453-0604 від 06.04.2026 судом встановлено, що 09.10.2025 ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» здійснило переказ грошових коштів у сумі 8 000 грн 00 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_3, який був зазначений ОСОБА_1 у кредитному договорі № 09.10.2025-100001062 від 09.10.2025 як спосіб отримання кредитних коштів. Призначення платежу містить посилання на видачу кредитних коштів згідно з договором № 09.10.2025-100001062 від 09.10.2025.

Суд звертає увагу, що чинне законодавство не обмежує сторін у використанні засобів доказування для доведення/спростування обставин надання кредитних коштів на підставі кредитних договорів. Зазначені обставини підлягають доказуванню чи спростуванню у загальному порядку шляхом оцінки всіх належних, допустимих та достовірних доказів.

Наданий позивачем лист товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», з яким у позивача наявні договірні відносини щодо надання платіжних послуг без відкриття банківського рахунку, суд вважає достатнім для констатації доведеності факту надання кредитних коштів ОСОБА_1 , оскільки наданий доказ свідчить про те, що погоджена сума кредитних коштів успішно була перерахована на картковий рахунок, що був зазначений ОСОБА_1 у кредитному договорі.

Сторона відповідача, заперечуючи доведеність факту отримання кредитних коштів, не надала жодних доказів на підтвердження своїх заперечень або клопотань про витребування таких доказів, зокрема, але не виключно докази щодо неналежності ОСОБА_1 вищезазначеного карткового рахунку, не зарахування на цей рахунок грошових коштів тощо.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» належним чином виконало своє зобов`язання за кредитним договором № 09.10.2025-100001062 від 09.10.2025, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів.

За результатами дослідження розрахунку заборгованості судом встановлено, що ОСОБА_1 не виконав своє зобов`язання з повернення кредиту, сплати процентів за його використання та комісії за його видачу, що призвело до прострочення грошового зобов`язання та утворення заборгованості.

Стороною відповідача не надано доказів протилежного, зокрема, проведення будь-яких розрахунків з ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» щодо погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 28 800 грн 00 коп., з яких: 8 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 11 200 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1 600 грн 00 коп. - заборгованість за комісією за видачу кредиту, 8 000 грн 00 коп. - сума процентів, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц).

Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, суд погоджується з цим розрахунком заборгованості та вважає такий розрахунок правильним та обґрунтованим у частині розміру заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування кредитом та комісією за видачу кредиту. Суд звертає увагу, що проценти за користування кредитом нараховані у межах погодженого строку кредитування (140 днів з 09.10.2025 по 25.02.2026) шляхом застосування погодженої процентної ставки у розмірі 1% від суми кредиту (8 000 грн 00 коп. х 1% х 140 днів = 11 200 грн 00 коп.).

Суд не погоджується з запереченнями сторони відповідача щодо нарахування комісії за видачу кредиту та стягнення заборгованості зі сплати такої комісії, оскільки положеннями ЗУ «Про споживче кредитування» (зокрема, п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 цього Закону) прямо передбачено можливість кредитодавця (банку або іншої фінансової установи) встановлювати комісію за надання, обслуговування і повернення кредиту, яка включається до загальних витрат за споживчим кредитом, що сплачуються споживачем (позичальником) та враховуються при визначенні розміру процентної ставки.

Отже, встановлення у кредитному договорі № 09.10.2025-100001062 від 09.10.2025 обов`язку ОСОБА_1 одноразово сплатити комісію за видачу кредиту у розмірі 1 600 грн 00 коп. відповідає вимогам законодавства про споживче кредитування. А тому нарахування заборгованості зі сплати цієї комісії є правомірним, обґрунтованим, як і вимоги про стягнення суми цієї заборгованості.

Судова практика, на яку сторона відповідача посилається як на підставу обґрунтування неправомірності нарахування комісії за видачу кредиту, суд вважає нерелевантною, оскільки зі змісту постанов Верховного Суду у наведених справах вбачається, що обставини справ стосувалися стягнення заборгованості за кредитними договорами, які були укладені до 2016 року, тобто до прийняття ЗУ «Про споживче кредитування», яким передбачено можливість встановлення кредитодавцем комісії за видачу, обслуговування кредиту.

У той же час, нарахування процентів на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання, як і вимоги про стягнення суми цих процентів, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вищезазначені положення основного акта цивільного законодавства не скасовані та діють протягом всього строку існування кредитного зобов`язання між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 Прийняття Закону України № 3498-ІХ жодним чином не позначилося на правовій дії положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Оскільки воєнний стан в України діє з 24.02.2022 і у встановленому законом порядку не скасовувався та не припинявся, що є загальновідомими обставинами, зобов`язання між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 є зобов`язанням, за яким ОСОБА_1 надано кредит, то нарахування, здійснені ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України включно з 24.02.2022 за прострочення ОСОБА_1 свого зобов`язання, підлягають списанню.

Отже, нарахування ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України процентів у розмірі 8 000 грн 00 коп. не відповідає вимогам законодавства, а вказана сума підлягає списанню.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 09.10.2025-100001062 від 09.10.2025 становить 20 800 грн 00 коп., з яких: 8 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 11 200 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1 600 грн 00 коп. - заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено факт 1) виникнення кредитного зобов`язання між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 , 2) виконання ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» свого зобов`язання за кредитним договором, 3) порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за кредитним договором, 4) доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості лише у розмірі 20 800 грн 00 коп., з яких: 8 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 11 200 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1 600 грн 00 коп. - заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Відповідачем вищезазначені обставини не спростовано.

У зв`язку з викладеним позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачем надано попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України повідомлено про те, що докази на підтвердження факту понесення таких витрат і їх розміру будуть надані протягом 5-ти днів з дня ухвалення судового рішення шляхом подачі заяви про ухвалення додаткового рішення.

З урахуванням викладеного та оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, що передбачає можливість здійснення розподілу понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, суд, керуючись вимогами ч. 8 ст. 141, п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, вважає за необхідне здійснити розподіл понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу шляхом ухвалення додаткового рішення.

Щодо судових витрат по сплаті судового збору.

Позивач надає суду платіжну інструкцію № СЦ00094364 від 08.04.2026, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» здійснило платіж у розмірі 2 662 грн 40 коп. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Святошинського районного суду міста Києва до ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 1 922 грн 78 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ: 37356833; місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) суму заборгованості за кредитним договором № 09.10.2025-100001062 від 09.10.2025 у загальному розмірі 20 800 (двадцять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ: 37356833; місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 922 (одна тисяча дев`ятсот двадцять дві) гривні 78 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30 липня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко