Рішення № 138634140, 03.07.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 752/22543/25-ц

пр. 2-6563/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Остапчук Т.В. ,

при секретарі судового засідання - Погребняк В.Д.

за участю представника позивача Горжий А.В.

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Департаменту економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі. В обґрунтування позову посилається , що 05.03.2020 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстрував декларацію про готовність до експлуатації об`єкта № КВ 141200650784, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:277:0055 за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до вказаної декларації, замовником будівництва є фізична особа, відомості про яку є конфіденційними, а об`єктом - будівництво індивідуального житлового будинку та господарських споруд. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна:- з 13.03.2019 до 27.10.2020 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:82:277:0055 належала на праві власності ОСОБА_1 з 13.03.2019 до 25.06.2020. Відповідачу належав на праві власності незавершений будівництвом об`єкт - житловий будинок з загальною площею 1368,80 кв. м, що знаходився на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:277:0055 за адресою: АДРЕСА_1 ;- з 25.06.2020 до 27.10.2020 Відповідачу належав на праві власності закінчений будівництвом об`єкт - житловий будинок з загальною площею 1368,80 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:277:0055 за адресою: АДРЕСА_2 . На момент завершення будівництва житлового будинку та введення останнього в експлуатацію, вказаний об`єкт мав загальну площу 1368,80 кв. м, а його вкласником був ОСОБА_1 . Відтак, у Департаменту економіки та інвестицій наявні підстави вважати, що замовником будівництва є Відповідач. Тому просить стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти пайового внеску у розмірі 802 007,96 грн (без ПДВ), з яких: 402 262,94 грн - пайовий внесок, 333 878,24 - інфляційні втрати, 65 866,78 грн - 3 % річних на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету . Стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту економіки та інвестицій витрати зі сплати судового збору у сумі 9 624,10 грн. В судовом у засіданні представник позивача позов підтримала, просила задовольнити. Надала відповідь на відзив.

Представник відповідача надав відзив. Вказував , що Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18 грудня 2018 року у справі № 757/27685/17 затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , якою Сторони дійшли згоди, що у рахунок часткового погашення 5 253 500,00 доларів США заборгованості Відповідача ( ОСОБА_2 ) перед Позивачем ( ОСОБА_1 ) по договорам позики від 03.09.2010 р., від 01.12.2010 р., від 02.09.2013 р., від 12.12.2013 р., від 07.04.2014р., від 27.04.2014р. та від 12.05.2014 Відповідач ( ОСОБА_2 ) передає Позивачу ( ОСОБА_1 ) у власність наступне нерухоме майно: земельну ділянку, кадастровий номер: 8000000000:82:277:0055, площа: 0.0857 га, цільове призначення : для будівництва і обслуговування житлового Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.01.2026 4 будинку , господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1 ; незавершене будівництво, житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальна площа (кв.м) : 1368.8, адреса : АДРЕСА_1 , земельна ділянка місця розташування : 8000000000:82:277:0055, , цільове призначення : для будівництва і обслуговування житлового будинку , господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Як вбачається з договору дарування від 24 березня 2016 року, ОСОБА_2 отримала незавершений будівництвом житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 884504880000, на земельній ділянці площею 0,0857 га, кадастровий номер 8000000000:82:277:0055, у власність від ОСОБА_3 . Відповідно до Декларації про початок виконання будівельних робіт, технічного паспорту від 20.04.2015 року , будівництво вищезгаданого об`єкту розпочалося 29.11.2012 року, а замовником зазначено ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ). Таким чином, ОСОБА_1 не мав наміру здійснювати забудову та не подав жодної заяви до органів місцевого самоврядування як замовник будівництва. Він набув об`єкт нерухомості виключно у рахунок часткового погашення боргу за договором мирової угоди із ОСОБА_2 (ухвала Печерського районного суду м. Києва від 18.12.2018 у справі № 757/27685/17). На ОСОБА_1 не покладались жодні обов`язки замовника будівництва, оскільки відсутні будь-які фактичні чи документальні підстави, які б свідчили про його участь у організації, керівництві або виконанні будівельних робіт, а також про подання ним декларацій про початок виконання будівельних робіт, отримання дозволів на будівництво, проведення погоджень, отримання містобудівних умов та обмежень чи будь-яких інших дозвільних документів, передбачених законодавством. Тобто, ОСОБА_1 не ініціював будівництво, не керував ним і не виконував функцій замовника, які передбачені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Він лише набув майно у власність, а отже, на нього не поширюються права та обов`язки замовника будівництва. Відповідно, позовні вимоги Департаменту економіки та інвестицій щодо стягнення пайової участі з ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки законодавчо визначені обов`язки замовника будівництва щодо нього не виникли, а фактичних дій, які могли б утворити такі зобов`язання, не вчинено. Таким чином, введення об`єкта в експлуатацію не створює нових зобов`язань, а лише дозволяє визначити момент настання юридичних наслідків за невиконання вже існуючого обов`язку. В судовому засіданні просив відмовити в позові.

У провадження судді Печерського районного суду м. Києва Головко Ю.Г перебувала цивільна справа за позовом Департаменту економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі. Згідно з Розпорядженням керівника апарату Печерського районного суду м. Києва Ліннік Н. В. № 114 від 26.03.2026 справу № 752/22543/25-ц призначено до проведення повторного автоматизованого розподілу справи: у зв`язку з перебуванням судді Головко Ю.Г у довготривалому лікарняному та з метою недопущення порушення строків розгляд справи.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2026, справу передано для розгляду судді Остапчук Т.В.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 30.03.2026р. прийнято до провадження в порядку загального провадження.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 19.05.2026р. закрито підготовче та призначено судовий розгляд.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, прихоить до слідуючого.

Судом встановлено.

05.03.2020 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстрував декларацію про готовність до експлуатації об`єкта № КВ 141200650784, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:277:0055 за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до вказаної декларації, замовником будівництва є фізична особа, відомості про яку є конфіденційними, а об`єктом - будівництво індивідуального житлового будинку та господарських споруд.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна:- з 13.03.2019 до 27.10.2020 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:82:277:0055 належала на праві власності ОСОБА_1 ;- з 13.03.2019 до 25.06.2020 Відповідачу належав на праві власності незавершений будівництвом об`єкт - житловий будинок з загальною площею 1368,80 кв. м, що знаходився на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:277:0055 за адресою: АДРЕСА_1 ;- з 25.06.2020 до 27.10.2020 Відповідачу належав на праві власності закінчений будівництвом об`єкт - житловий будинок з загальною площею 1368,80 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:277:0055 за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, на момент завершення будівництва житлового будинку та введення останнього в експлуатацію, вказаний об`єкт мав загальну площу 1368,80 кв. м, а його вкласником був ОСОБА_1 . У Департаменту економіки та інвестицій наявні підстави вважати, що замовником будівництва є Відповідач.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, що діяла на момент початку будівництва) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 3 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, що діяла на момент початку будівництва) пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, що діяла на момент будівництва) замовник фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX (далі Закон), статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» з 01.01.2020 виключено.

Верховний Суд у постанові від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21 зазначає, що починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати. Разом з тим, абзацом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту. Підпунктом 3 абзацу 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону чітко встановлено, що замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва.

Верховний Суд у постанові від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21 зазначає, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: 1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; 2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році. Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію. Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22 та від 25.05.2024 у справі № 915/149/23. Такі висновки Верховного Суду у цій справі відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом (статтею 40 Закону № 3038-VI) обов`язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов`язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об`єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 з метою уникнення сплати пайової участі (постанова Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21).

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Частиною 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Пунктом 3.4. Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 (зі змінами) (далі Порядок) передбачено, що Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської адміністрації) ради (Київської міської державної (далі - Департамент економіки та інвестицій) є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку).

Відповідно до підпункту 5.45 пункту 5 Положення про Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 02.03.2023 № 6025/6066 Департамент економіки та інвестицій відповідно до покладених на нього завдань виконує такі функції, зокрема, готує договори про пайову участь фізичних та юридичних осіб у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста та оформлює розрахунки розмірів пайової участі (внесків) замовників (інвесторів) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Частиною 1 статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. У зв`язку з тим, що будівництво розпочалось у попередні роки, станом на 01.01.2020 вказаний об`єкт не було введено в експлуатацію та договір про сплату пайової участі не було укладено, Відповідач зобов`язаний був звернутись до Департаменту економіки та інвестицій із заявою про визначення розміру пайової участі протягом 10 днів після 01.01.2020. Проте Відповідач знехтував вимогами законодавства та не виконав покладений на нього обов`язок. В подальшому, підпунктом 4 абзацу 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію. Відповідно до частини 5 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 11 Загальних положень Порядку № 461 датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Таким чином, на Відповідача було покладено обов`язок сплатити пайовий внесок до дати реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, проте, Відповідач ввів об`єкти будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі, що Документ сформований в системі «Електронний суд» 01.09.2025 5 свідчить про порушенням ним підпункту 4 абзацу 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону. Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України). Абзацом 2 пункту 4.3. Порядку передбачено, що прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов`язку її сплати. Щодо відповідальності за порушення вимог Прикінцевих та перехідних положень Закону. Частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Верховний Суд у постанові від 17.03.2021 у справі № 916/1740/18 зазначив, що невиконання особою положень законодавства не повинно призводити до настання бажаного для неї внаслідок такого невиконання результату у вигляді звільнення від платежу та надавати майнові переваги порівняно із законослухняною особою. Відповідно до пункту 3.1 Порядку пайова участь є обов`язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком. Верховний Суд у постанові від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21 зауважує, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22 та від 25.05.2024 у справі № 915/149/23. Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 зазначає, що відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Враховуючи те, що Відповідач протягом встановленого строку не звернувся до Департаменту економіки та інвестицій із заявою про визначення розміру пайової участі та до прийняття об`єкта в експлуатацію не сплатив пайовий внесок, Відповідач без достатньої правової підстави та за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури м. Києва, а тому, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України. Щодо розрахунку пайової участі у створенні і розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва. Верховний Суд у постанові від 16.11.2022 у справі № 904/2258/20 зазначив, що питання нарахування та сплати пайового внеску мали вирішуватися відповідно до положень нормативно-правових актів, які були чинними на момент виникнення у відповідача такого обов`язку, тобто з моменту прийняття об`єктів містобудування в експлуатацію. Відповідно до пункту 3.2 Порядку пайова участь включає в себе відшкодування витрат міського бюджету на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у зв`язку із реалізацією замовником проєкту нового будівництва або реконструкції об`єктів (будинків, будівель, споруд, їх комплексів або частин) незалежно від їх форм власності на території міста Києва. Абзацом 2 підпункту 1 абзацу 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що розмір пайової участі становить для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування. Відповідно до підпункту 6.4.3 пункту 6.4 Порядку, розрахунок розміру пайової участі при новому будівництві/реконструкції визначається за формулою: для індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків з господарськими будівлями РПУ = Sоб`єкта х Nінд х 2 %, де РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн); Sоб`єкта - загальна площа (крім загальної площі приміщень, визначених в п. 4.2 Документ сформований в системі «Електронний суд» 01.09.2025 7 цього Порядку) об`єкта будівництва або додатково створені площі в результаті реконструкції (кв. м); Nінд - норматив одиниці створеної потужності для індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків з господарськими будівлями, який дорівнює опосередкованій вартості спорудження 1 кв. м будинків садибного типу з госпбудівлями, яка визначена Міністерством розвитку громад та територій України в установленому порядку і діє на дату здійснення розрахунку (грн/ кв. м). розглянув Верховний Суд у постанові від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23 в аналогічних відносинах касаційну скаргу ПрАТ «Київський дослідно експериментальний завод «Вугілля» на постанову суду апеляційної інстанції від 25.09.2024 та на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі № 910/6226/23 за позовною заявою Департаменту економіки та інвестицій про стягнення безпідставно збережених коштів пайового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у розмірі 20 424 652 грн 95 коп. та зробив наступні висновки: «8.49. Однак, застосування позивачем при здійсненні розрахунку розміру пайової участі на підставі нормативів, які не діяли станом на момент виникнення у відповідача обов`язку на його сплату, прямо суперечить статті 5 ЦК України. 8.50. Адже, станом на момент виникнення між сторонами спірних відносин за приписами підпункту 4 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ було чітко визначено, що пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію. 8.55. Під час нового розгляду справи суду слід дослідити зазначені вище обставини, а також здійснити перевірку розрахунку позивача з врахуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які були чинні станом на момент введення спірних об`єктів будівництва до експлуатації ». Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, технічного паспорту та довідки Асоціації «АВІСТОР-БУД» від 15.06.2020 (інвентаризаційна справа № б/н), житловий будинок має загальну площу 1 368,80 кв. м. Згідно з наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 02.12.2019 № 286 «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розраховані станом на 01 жовтня 2019 року)» що діяв на дату введення об`єкта будівництва в експлуатацію, показник опосередкованої вартості спорудження житла у місті Києві дорівнює 14 694,00 грн. Враховуючи зазначене, розрахунок здійснюється наступним чином: Об`єкт Площа, кв. м Норматив, грн Ставка, % Розрахункова сума, грн Загальна площа житлового будинку, в т.ч. 1 368,80-- Загальна площа, що підлягає сплаті 1 368,80 14 694 2 402 262,94 Всього розмір пайового внеску 402 262,94 Відповідно до розрахунку, розмір пайової участі (внеску) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, який Відповідач має сплатити становить 402 262,94 грн (без ПДВ).

Щодо застосування статті 625 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 наголосила на тому, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Враховуючи вказане та те, що дата введення об`єктів будівництва в експлуатацію є останнім днем для добровільної сплати Відповідачем пайової участі, наступний день після прийняття об`єкта в експлуатацію без сплати пайової участі є строком, з якого вважається, що Відповідач порушує вимоги законодавства та не виконує грошове зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 наголосила на тому, що: «154. У разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану. 155. Тому звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних без обмеження останніми трьома роками , що передували подачі позову, є обґрунтованим у разі, якщо позовна давність за такими вимогами не спливла станом на 02 квітня 2020 року». Методика визначення індексів інфляції за будь-який період наведена у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та у Роз`ясненні Вищого Арбітражного Суду України № 02-5/223 від 12.05.99 Арбітражним судам України «Про деякі питання, пов`язані з застосуванням індексу інфляції». З урахуванням зазначеного та на підставі щомісячних даних Державної служби статистики України стосовно показників рівня інфляції по відношенню до попереднього місяця накопичувальний показник індексу інфляції за період порушення складає: (100.80000000 : 100) x (100.80000000 : 100) x (100.30000000 : 100) x (100.20000000 : 100) x (99.40000000 : 100) x (99.80000000 : 100) x (100.50000000 : 100) x (101.00000000 : 100) x (101.30000000 : 100) x (100.90000000 : 100) x (101.30000000 : 100) x (101.00000000 : 100) x (101.70000000 : 100) x (100.70000000 : 100) x (101.30000000 : 100) x (100.20000000 : 100) x (100.10000000 : 100) x (99.80000000 : 100) x (101.20000000 : 100) x (100.90000000 : 100) x (100.80000000 : 100) x (100.60000000 : 100) x (101.30000000 : 100) x (101.60000000 : 100) x (104.50000000 : 100) x (103.10000000 : 100) x (102.70000000 : 100) x (103.10000000 : 100) x (100.70000000 : 100) x (101.10000000 : 100) x (101.90000000 : 100) x (102.50000000 : 100) x (100.70000000 : 100) x (100.70000000 : 100) x (100.80000000 : 100) x (100.70000000 : 100) x (101.50000000 : 100) x (100.20000000 : 100) x (100.50000000 : 100) x (100.80000000 : 100) x (99.40000000 : 100) x (98.60000000 : 100) x (100.50000000 : 100) x (100.80000000 : 100) x (100.50000000 : 100) x (100.70000000 : 100) x (100.40000000 : 100) x (100.30000000 : 100) x (100.50000000 : 100) x (100.20000000 : 100) x (100.60000000 : 100) x (102.20000000 : 100) x (100.00000000 : 100) x (100.60000000 : 100) x (101.50000000 : 100) x (101.80000000 : 100) x (101.90000000 : 100) x (101.40000000 : 100) x (101.20000000 : 100) x (100.80000000 : 100) x (101.50000000 : 100) x (100.70000000 : 100) x (101.30000000 : 100) x (100.80000000 : 100) x (99.80000000 : 100) = 1,830 Таким чином, інфляційне збільшення становить 402 262,94 x 1,830 - 402 262,94 = 333 878,24 грн.

Верховний Суд у постанові від 04.05.2022 у справі № 925/683/21 зауважив, що в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки відповідач як замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, тобто відповідачем порушено позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України.

З урахуванням зазначеного, розрахунок 3 % річних за період прострочення грошового зобов`язання здійснюється наступним чином: Період прострочення Кількість днів прострочення Розрахунок Сума, грн 06.03.2020 - 31.12.2020 301 (402 262,94 x 3 % : 366) x 301 9 924,68 01.01.2021 - 31.12.2023 1095 (402 262,94 x 3 %: 365) x 1095 36 203,66 01.01.2024 - 31.12.2024 366 (402 262,94 x 3 % : 366) x 366 12 067,89 01.01.2025 - 20.08.2025 232 (402 262,94 x 3 % : 365) x 232 7 670,55 Разом 1994 Разом 11 65 866,78 Таким чином, загальний розмір 3 % річних становить 65 866,78 грн

Посилання Відповідача на те, що він не є замовником будівництва, є безпідставними, оскільки на момент завершення будівництва житлового будинку та ведення останнього в експлуатацію, вказаний об`єкт мав загальну площу 1368,80 кв. м., а його власником є ОСОБА_1 . Відповідач фактично виступає замовником будівництва, а відтак такі доводи не спростовують покладеного на нього обов`язку зі сплати пайової участі. Фактичні обставини справи підтверджують, а Відповідач не спростовує, що саме він:- набув право власності на об`єкт незавершеного будівництва;- звернувся до уповноваженого органу із декларацією про готовність об`єкта до експлуатації;- забезпечив введення об`єкта в експлуатацію та набув можливість його повноцінного використання.

Відповідач самостійно зазначив себе замовником будівництва у декларації, що є визначальним юридичним фактом для виникнення в нього обов`язку брати участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Формальне неприйняття участі у початковій стадії будівництва не звільняє особу, яка в подальшому отримала статус замовника та фактично завершила будівництво та ввела об`єкт в експлуатацію, від виконання передбачених законом обов`язків. Приймаючи постанову від 23.05.2024 у справі № 915/149/23 Верховний суд дійшов до таких висновків, що стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію.

Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 Цивільного кодексу України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються (п. 52).

Посилання Відповідача на те, що він не був ініціатором будівництва, є юридично неспроможним. Відповідач не був зобов`язаний вводити об`єкт будівництва в експлуатацію. Зазначена дія була вчинена ним добровільно та за власною ініціативою. При цьому Відповідач мав альтернативні способи розпорядження об`єктом незавершеного будівництва, зокрема право відчужити його або передати іншій особі за договором дарування, не набуваючи при цьому статусу замовника завершеного об`єкта будівництва.

Отже, саме факт прийняття Відповідачем рішення про введення об`єкта будівництва в експлуатацію, а не обставини початку будівництва, є юридично значущою дією, з якою закон пов`язує виникнення відповідних прав та обов`язків.

Щодо твердження Відповідача про набуття об`єкту нерухомості виключно у рахунок часткового погашення боргу за договором мирової угоди. У відзиві Відповідач зазначає, що «він не мав наміру здійснювати забудову та не подав жодної заяви до органів місцевого самоврядування як замовник будівництва. Що він набув об`єкт нерухомості виключно у рахунок часткового погашення боргу за договором мирової угоди із ОСОБА_2 (ухвала Печерського районного суду м. Києва від 18.12.2018 у справі № 757/27685/17)».

Відповідно до частин 1 та 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Договір дарування є правочином, який є підставою набуття права власності на майно. Водночас укладення договору дарування саме по собі не породжує обов`язку зі сплати пайової участі, оскільки такий обов`язок виникає не з договору, а безпосередньо з приписів закону та з юридичного факту введення об`єкта будівництва в експлуатацію. Пайова участь є імперативним обов`язком визначеним законом, а не виключно договірним зобов`язанням .

Відповідач зазначає про скасування обов`язку про укладення договорів пайової участі с 01.01.2020 та те, що між Департаментом відповідачем не укладено відповідного договору у зв`язку із чим і відсутній обов`язок зі сплати пайової участі.

Однак предметом позовної заяви по цій справі є стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі, а не примусове укладення договору пайової участі через суд.

Підставами позову є не виконання відповідачами свого обов`язку щодо сплати коштів пайової участі до введення об`єктів будівництва в експлуатацію відповідно до «Прикінцевих та перехідних» положень Закону, з огляду на це, твердження відповідача щодо наявності/відсутності договору пайової участі не заслуговують на увагу. Стосовно доводів про відсутність обов`язку щодо сплати коштів пайової участі з 01.01.2020, то ці твердження є виключно бажаннями відповідача, які ґрунтуються на безпідставних припущеннях з метою ухилення від сплати коштів пайової участі, що підтверджується постановами Верховного Суду від 23.05.2024 у справі № 915/149/23, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22, від 13.12.2022 № 910/21307/21, від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, а також постановою Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, оскільки доводи відповідача прямо суперечать правовим висновкам викладеним у зазначених постановах Верховного Суду. Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постановах Верховного Суду від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22, від 13.12.2022 № 910/21307/21, від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, зроблені наступні висновки, зокрема, з урахуванням постанови ВПВС від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19: Нормами статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було визначено обов`язок у передбачених випадках щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття такого об`єкта в експлуатацію, а також обов`язок щодо укладення відповідного договору про пайову участь, положеннями якого мала бути визначеною належна до перерахування сума (розмір пайової участі). Відповідно до Закону статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було виключено з 01.01.2020. Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати. Разом з тим, законодавцем під час внесення змін до Закону було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (абзац 2 пункт 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону) у встановлених розмірах. Передбачений «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: 1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; 2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році. Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію. Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020.- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва. Наведене свідчить про те, що норми абзацу 1 та 2 пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими. Отже відповідач почав будівництво до 2020 року, об`єкт будівництва ввели в експлуатацію у 2024 році, однак після 01.01.2020 протягом 10 робочих днів не звернулись до Департаменту щодо отримання розрахунку та не сплатили пайову участь чим не виконали встановлений законом обов`язок та порушили права та інтереси територіальної громади столиці. Такі висновки Верховного Суду у цій справі відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом (статтею 40 Закону № 3038-VI) обов`язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов`язку не виконав , можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об`єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 з метою уникнення сплати пайової участі. (постанова ВС від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21).

Відповідач стверджує, що Договір між ОСОБА_1 та Позивачем укладено не було, а відтак і не було визначено всі істотні умови такого договору. Відповідно вимога про виконання зобов`язання за договором, якого сторони не уклали суперечить вимогам закону. Таким чином, на думку Відповідача, оскільки ним не було укладено договір з Департаментом про пайову участь, у Позивача за таких обставин відсутні підстави для застосування ст. 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 дійшла висновку, що обов`язок зі сплати пайової участі пов`язується не з моментом початку будівництва чи особою, яка його ініціювала, а з фактом завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію особою, яка набула права на відповідний об`єкт. Отже, доводи Відповідача про відсутність у нього обов`язку зі сплати пайової участі є безпідставними.

Щодо тверджень Відповідача про набуття права власності відповідачем на фактично завершений об`єкт будівництва. Відповідач зазначає, що «В мировій угоді між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , затвердженою ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18 грудня 2018 року у справі № 757/27685/17, загальна площа об`єкту будівництва стосовно 1368.8(кв.м.). Оскільки загальна площа об`єкта будівництва (1368.8 кв.м.) у технічному паспорті від 20.04.2015, договорі дарування від 24.03.2016, мировій угоді, затвердженій ухвалою Печерського районного суду від 18.12.2018, та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно залишилася незмінною, ОСОБА_1 набув право власності на фактично завершений об`єкт будівництва». Посилання Відповідача на те, що він набув право власності на фактично завершений об`єкт будівництва, є оціночним.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону № 3038-VI визначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Таким чином, до моменту подання Відповідачем декларації про готовність об`єкта до експлуатації: - об`єкт не міг законно експлуатуватися;- не виникало повноцінного права користування та розпорядження об`єктом; Саме введення об`єкта в експлуатацію створює правові наслідки для Відповідача, з якими закон пов`язує обов`язок участі у розвитку інфраструктури.

Аналізуючи зібрані докази, суд приходить до висновку , що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст..141 ЦПК України , з відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі9 624,10 грн.

Керуючись ст..16,625 ЦК України, ст..ст. ст. 12,13,76,77,79, 81,141, 263 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Департаменту економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти пайового внеску у розмірі 802 007,96 грн (без ПДВ), з яких: 402 262,94 грн - пайовий внесок, 333 878,24 - інфляційні втрати, 65 866,78 грн - 3 % річних на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету Стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту економіки та інвестицій витрати зі сплати судового збору у сумі 9 624,10 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Департаменту економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ЄДРПОУ 04633423 адреса 01044м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36,

Відповідач ОСОБА_1 адреса АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_3

Дата складання повного тексту рішення 23.07.2026р.

Суддя Т.В.Остапчук