Рішення № 138633991, 30.07.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/6992/26

Справа №754/4536/26

РІШЕННЯ

Іменем України

30 липня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 42 861,32 грн, та ухвалив за відсутності учасників справи таке рішення:

Стислий виклад позицій сторін

07.07.2025 Позивач, ТОВ "ФК "ЕЙС", як новий кредитор за кредитним договором № 956799057 від 22.01.2022, звернувся до суду засобами "Електронний суд" з позовом до Відповідачки, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості в розмірі 42 861,32 грн, з яких: 24 549,23 грн тіло кредиту, 18 312,09 грн нараховані проценти.

Позивач просить покласти на Відповідачку судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

20.05.2026 представниця Відповідачки подала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідачка не визнає позовні вимоги, посилаючись на те, що: 1) відсутні докази укладення кредитного договору з Відповідачкою; 2) не надано первинних бухгалтерських документів на підтвердження перерахування коштів; 3) розрахунок заборгованості не є первинним документом;) Позивач нарахував проценти за користування кредитом за межами строку кредитування; 5) Відповідачку не було повідомлено про відступлення права вимоги, відступлення права вимоги можливе щодо дійсної вимоги, тобто такої, що існувала на момент переходу прав; 6) витрати Позивача на правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи, також відсутні докази на підтвердження понесених витрат.

21.05.2026 представниця Позивача подала відповідь на відзив, в якому просить позовні вимоги задовольнити.

Представниця Позивача посилається на те, що: 1) Відповідачка підписала договір одноразовим паролем-ідентифікатором, який був направлений на її номер мобільного телефону; 2) передача права вимоги за договорами факторингу відбувається не в момент укладення договору, право вимоги переходить у момент підписання реєстру, тому предметом договору факторингу можуть бути вимоги які не існують на момент укладення самого договору; 3) розрахунки заборгованості, долучені до матеріалів справи в сукупності з платіжними дорученнями є доказами факту заборгованості 4) нарахування процентів здійснювалось на підставі п. 5.3 Договору; 5) витрати на правничу допомогу підтверджуються договором про надання правничої допомоги, додатковою угодою до договору про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі виконаних робіт.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).

22.01.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) уклали в електронній формі договір про надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 956799057.

Представник Відповідачки у відзиві зазначає, що відсутні докази укладення кредитного договору з Відповідачкою. Суд відхиляє ці доводи з огляду на таке.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єктів електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною четвертою статті 14 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб`єктів електронної комерції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних. Правовий статус персональних даних установлює Закон України "Про інформацію" та спеціальний Закон України "Про захист персональних даних".

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про захист персональних даних" персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України "Про захист персональних даних" передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України "Про захист персональних даних" не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України "Про захист персональних даних" встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

У справі, що розглядається, договір про надання фінансового кредиту укладений в електронній формі відповідно до закону України "Про електронну комерцію". Прийняття та підтвердження умов Договору Позичальником відбулося за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV4A95N, який був автоматично згенерований та надісланий у СМС-повідомленні на її фінансовий номер телефону НОМЕР_1 .

Цей номер мобільного телефону є фінансовим номером Відповідачки, що підтверджено листом № 20.1.0.0.0/7 - 260325/82172-БТ, виданий АТ КБ "ПриватБанк".

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, договір підписано належним чином за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідачка не надала жодних доказів, які б підтверджували незаконне використання її персональних даних.

Суд ураховує висновок Верховного Суду, який, розглядаючи спір у подібних правовідносинах, зазначав, що встановивши, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину, дійшли помилкового висновку про задоволення позову. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує висновки судів попередніх інстанцій про недійсність вищевказаного кредитного договору. Позивач наполягає на тому, що оспорюваний кредитний договір з відповідачем не відповідає вимогам закону, оскільки укладений всупереч його волі, внаслідок шахрайський дій сторонніх осіб. Проте встановлено, що позивачем договір підписаний, відповідач погодився на надання кредиту, будь яких підстав вважати, що в момент вчинення кредитного договору відповідачем було недодержано вимог статті 203 ЦК України не має. Доказів протилежного матеріали справи не містять, позивачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 08 квітня 2026 року у справі № 705/1938/25. Тобто судова практика у цій категорії справ є сталою.

Згідно з пунктами 1.1 Договору за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 29900 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту "СМАРТ" Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА"

На виконання ухвали суду від 23.03.2026 АТ КБ "ПриватБанк" надіслав до Суду лист у якому підтвердив, що на ім`я Відповідачки у банку емітовано картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Відповідно до виписки за договором № б/н за період з 22.01.2022 - 15.02.2022 на картковий рахунок Відповідачки перераховано суму коштів у розмірі 24 550,00 грн.

Банківська виписка з особового рахунку клієнта банку може слугувати документом, який підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій та заповнення обов`язкових реквізитів (висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2018 року в справі № 755/2284/16-ц (провадження № 61-33138св18)).

Надані банком виписки за картковими рахунками позичальника, яким суди дали оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредитів та їх розмірів, а також заборгованість по кредитам, розмір якої відображено у детальних розрахунках та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача (висновок висловлений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18, провадження № 61-15167св21).

У спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова Верховного Суду від 28.01.2026 у справі № 641/8415/23).

У справі, що розглядається, Позивач довів належними та допустимими доказами факт надання Відповідачці кредитних коштів та належність їй карткового рахунку, тому суд відхиляє доводи представника Відповідачки щодо недоведеності перерахування кредитних коштів.

Щодо доводів Відповідачки про те, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, Суд зазначає, що розрахунок заборгованості оцінюється у сукупності з іншими доказами (кредитним договором, доказами перерахування коштів). Оскільки факт надання кредиту підтверджений, а доказів погашення заборгованості Відповідачка не надала, Суд бере до уваги розрахунок Позивача.

щодо нарахування відсотків

Відповідно до пункту 1.7. Договору кредитна лінія надається строком на 9 (дев`ять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі - Дисконтний період), а саме до 31.01.2022 р.

Згідно з підпунктом 1.9.1. Договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку, зокрема, виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 711,75 (сімсот одинадцять цілих сімдесят п`ять сотих) процентів річних, що становить 1,95 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до пункту 1.9.3 Догову якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 (сімсот шістдесят шість цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.

Водночас пунктом 5.3. Договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату відсотків до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (пункт 91 постанови від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, постанови від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19)).

Велика Палата Верховного Суду, уточнюючи у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17, щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за .користування кредитом.). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. Verba chartarum fortius accipiunt ur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно до пункту 1.8. Договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. При цьому Сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, дорівнює 30 днів.

Згідно з розрахунком заборгованості Відповідачка 31.01.2022 здійснила платіж на суму 3 035,00 грн та здійснила сплату всіх фактично нарахованих процентів, у зв`язку з чим продовжила строк дисконтного періоду до 02.03.2022. Докази продовження строку кредитування після 02.03.2022 відсутні.

Суд виходить з того, що строк кредитування (Дисконтний період), протягом якого кредитор мав право нараховувати договірні відсотки, за договором становив 39 днів та сплив 02.03.2022.

Отже, з урахуванням вказаних вище висновків Великої Палати Верховного Суду, відсотки за договором підлягають нарахуванню лише до 02.03.2022 включно, тобто, протягом строку кредитування. Період нарахування становить 39 днів (з 22.01.2022 по 02.03.2022).

Вимога Позивача про стягнення решти відсотків, нарахованих поза межами строку кредитування, тобто після 02.03.2022, є безпідставною.

Згідно з розрахунком, Первісного кредитора, пункт 1.9.3 Договору не застосовувався. Станом на 02.03.2022 Відповідачка мала заборгованість у розмірі 33 245,73 грн, яка складається з 24 549,23 грн заборгованості за тілом кредиту та 8 696,50 грн заборгованості за відсотками. 05.03.2022. Відповідачка здійснила сплату заборгованості після спливу строку кредитування у розмірі 155,00 грн.

Суд спрямовує кошти, які були сплачені після закінчення строку кредитування на погашення заборгованості за відсотками, тому розмір заборгованості за відсотками становить 8 541,50 грн (8 696,50 - 155,00).

Водночас нарахування процентів як міри відповідальності за статтею 625 ЦК України, що передбачено пунктом 5.3 Договору у разі спливу строку кредитування та настання відкладальних обставин є неможливим, оскільки період прострочення після 02.03.2022 припадає на час дії воєнного стану, і Відповідачка звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, на підставі пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

Тому позов підлягає частковому задоволенню в 33 090,73 грн, яка складається з 24 549,23 грн заборгованості за тілом кредиту та 8 541,50 грн відсотків.

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Позивач набув право вимоги до Відповідачки внаслідок низки послідовних відступлень цього права.

Спочатку ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" відступило право вимоги ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" (Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та Реєстр прав вимоги № 175 від 05.05.2022).

Відповідно до пункту 4.1 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку.

На виконання цього пункту договору, сторони 05.05.2022 підписали реєстр прав вимоги № 175. Цим реєстром Первісний кредитор відступив право вимоги до Відповідачки за кредитним договором № 956799057.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляд різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Отже, майбутня вимога вважається переданою фактору з дня підписання реєстру права вимоги, тому Суд відхиляє доводи Відповідачки, оскільки на момент підписання реєстру права вимоги так вимога уже настала.

Згодом ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" відступило це право ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" (Договір факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 та Реєстр прав вимоги № 1 від 23.02.2024).

Врешті, ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" відступило право вимоги Позивачу, ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" (Договір факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 та Реєстр боржників б/н від 15.07.2025).

Презумпція чинності цього договору факторингу не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).

Щодо обізнаності Відповідачки про заміну кредитора, Суд зазначає, що відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, і в такому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Проте, матеріали справи не містять доказів того, що Відповідачка здійснювала будь-які платежі на погашення кредитної заборгованості як на рахунок нового, так і первісного кредитора,. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє її від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Розподіл судових витрат між сторонами

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина друга статті 141 ЦПК України).

Ціна позову становила 42 861,32 грн. Суд задовольнив позовні вимоги на суму 33 090,73 грн. Отже, пропорція задоволених вимог становить 77,20 %.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2 662,40 грн. Відповідачка має відшкодувати Позивачеві сплачену суму пропорційно розміру задоволених позовних вимог (77,20 %), що становить 2055,37 грн.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратам (частина друга статті 137 ЦПК України).

Позивач заявив вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Представниця Відповідачки заперечувала проти відшкодування цих витрат, вказуючи, ці витрати є неспівмірними зі складністю справи та відсутні докази на підтвердження понесених витрат. Суд відхиляє ці доводи.

Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви додав: договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025; додаткову угоду № 25771097324 від 01.09.2025 до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025; акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 на суму 7 000,00 грн, відповідно до якого Позивачу надані такі послуги: складання позовної заяви - 5 000,00 грн (2 год); вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника - 1 000,00 грн (2 год); підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів - 500,00 грн (1 год); підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів - 500,00 грн (1 год).

Беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог, витрати на правничу допомогу Позивача підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог (77,20 %), що становить 5 404,00 грн.

Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором у розмірі 33 090,73 грн, судовий збір у розмірі 2055,37 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 404,00 грн. Загальна сума до заборгованості 40 550,10 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" (02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 6, каб. 13, ЄДРПОУ: 42986956; НОМЕР_4 в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" (МФО: 322001, ЄДРПОУ банку 21133352).

Відповідач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Суд підписує повне рішення без його проголошення, а датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України), 30 липня 2026 року

Суддя Інна КОВАЛЕНКО