Рішення № 138633740, 28.07.2026, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/4500/25

Провадження № 2/589/828/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 рокум. Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі: головуючого судді Курбанової А.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №731140881 від 18.02.2024р. в розмірі 26458,11 грн, з яких: 5599,60 грн сума заборгованості за основою сумою боргу, 20858,51 грн сума заборгованості за процентами. В обгрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів за вказаним договором.

Ухвалою суду від 18 листопада 2025 року відкрито провадження у даній справі та постановлено здійснити її розгляд в спрощеному позовному провадженні без повідомлення осіб, також в цій ухвалі роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Вказана ухвала та копія позовної заяви з додатками надсилалася відповідачу рекомендованим поштовим відправленням за адресою, за якою остання зареєстрована, поштове відправлення було вручено їй особисто 01.12.2025 року.

15.12.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона зазначила, що позовні вимоги вважає необгрунтованими та не підтвердженими належними доказами, заперечуючи при цьому проти задоволення позовних вимог позивача в частині нарахованих процентів. Вказує, що розмір заявленої суми нарахованих процентів є непропорційно великим від суми зобов`язання, а також розмір процентної ставки 2,5% в день суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

В свою чергу, 19.12.2025 року представник позивача надав відповідь на відзив, в якому вказав, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем, було укладено кредитний договір № 731140881 від 18.02.2024 в електронній формі, із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитору подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту. Договір містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі та строк його повернення, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник погодився на укладення договору саме такого змісту. Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості, оскільки вказаний договір є дійсним. У відповідності до умов договору позичальнику були надані кредитні кошти в безготівковій формі на банківську картку, вказану власноручно нею при укладанні договору. Розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Відповідач розуміла розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів. Вважає, що первісним кредитором не порушено Закону України «Про споживче кредитування» щодо розміру денної процентної ставки за договором.

Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходили.

За відсутності таких клопотань, суд, у відповідності до ч. 13 ст. 7, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.02.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір кредитної лінії № 731140881 (далі - Договір). Згідно з умовами п. 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 7.1, 7.3, 8.3, 8.5 Договору Кредитодавець зобов`язався надати відповідачу кредит в розмірі кредитного ліміту на суму 5600 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - Правила). Сума кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. Договору, є загальною сумою кредиту за цим Договором і є максимальною сумою грошових коштів на умовах кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника. Кредитодавець надає Позичальнику перший транш за Договором в сумі 5600 грн 00 коп. строком на 30 днів (дисконтний період), а саме до 09.03.2024 року, з дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,47% в день від суми кредиту, з базовою процентною ставкою в розмірі 2,50 % в день від суми залишку кредиту. Сторони також погодили строк дисконтного періоду та передбачили дії щодо продовження дисконтного періоду (пролонгацію). /а.с. 8-18/. Кінцева дата повернення (виплати) кредиту 20.03.2029.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

На офіційному веб-сайті ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» https://www.moneyveo.ua, у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розміщена повна інформація щодо надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, а також є доступними для ознайомлення і в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця при подачі заявки.

Отже, заповненням заявки на кредит Позичальник підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що повідомлена Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20.

Відповідач за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «QKAX» підписала електронний кредитний договір, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомилась до моменту укладання.

Наведене свідчить, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, який уклали в електронній формі, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 5.1 Договору кожний окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 4441-11ХХ-ХХХХ-3762.

Як вбачається з платіжного доручення від 18.02.2024 /а.с. 19/, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконано свої зобов`язання за Договором та перераховано на картку № 4441-11ХХ-ХХХХ-3762, номер якої надано йому Позичальником, кредитні кошти в сумі 5600 грн., що узгоджується із даними щодо надходження коштів на рахунок відповідача, відображеними у виписці АТ «Універсал Банк» за період з 18.02.2024 року по 23.02.2024 року /а.с. 62-63, 70/. Слід зазначити, що з наданої на запит суду АТ «Універсал Банк» інформації (лист від 10.12.2025 року за вих. № БТ/10601) вбачається, що картка НОМЕР_1 , яка відповідає цій масці, емітована саме на ім`я ОСОБА_1 /а.с. 60, 69/.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

19.03.2024 року відповідач здійснила часткову оплату тіла кредиту в розмірі 0,40 грн та процентів на суму 789,60 грн. Але всупереч наведеним умовам договору та вимогам закону, відповідач належним чином інші свої зобов`язання за цим договором не виконувала, внаслідок чого у відповідача за розрахунком ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» утворилась заборгованість за процентами, нарахованими за період з 18.02.2024 року по 21.05.2024 року /а.с. 20/.

Крім того, судом встановлено, що 31.12.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», Фактор) укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року /а.с. 22-25/, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 731140881 від 18.02.2024 року, що вбачається з Реєстру прав вимоги №285 від 21.05.2024 року в частині зобов`язань ОСОБА_1 /а.с. 91-92/.

Після відступлення права грошової вимоги, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за період з 22.05.2024 року до 15.08.2024 року донарахував відповідачу проценти за кредитом, після чого за розрахунком ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» заборгованість за процентами склала 20858,51 грн /а.с. 21/.

27.02.2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», Фактор) та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (Клієнт) було укладено договір факторингу № 27/0225-01, згідно з умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором /а.с. 27-28/.

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за відступлення права вимоги за договором факторингу № 27/0225-01 від 27.02.2025 року суму фінансування, що підтверджується платіжною інструкцією /а.с. 29/.

Таким чином, відповідно до реєстру прав вимог №1 від 27.02.2025 року в частині зобов`язань ОСОБА_1 , ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 731140881 від 18.02.2024 року /а.с. 30/.

Слід зазначити, що у матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання договорів факторингу недійсними.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Проте, відповідач належним чином не виконувала своїх договірних зобов`язань, зокрема, після відступлення права вимоги грошової вимоги не здійснила жодного платежу зі сплати кредитної заборгованості.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання (ст. 611 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Право Кредитодавця змінити умови договору та зажадати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним у разі порушення відповідачем зобов`язань за кредитним договором узгоджено сторонами в п. 9.1.1.7 цієї угоди. Так, відповідно до вказаної умови Договору у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення договору.

Праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати здійснення ним вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».

За нормою ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Доказів направлення відповідачу та одержання ним вимоги ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» чи ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про дострокове повернення кредитних коштів матеріали справи не містять.

Суд зауважує, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Закону України «Про споживче кредитування» порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги абз. 3 ч. 4 ст. 16 цього Закону, не дотримавши передбачений кредитним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором (позиція Великої Палати Верховного Суду щодо застосування аналогічних норм ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, що діяла до 10.06.2017р.), що викладена у постанові від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц, а також послідовно підтримана у постановах Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі N 755/11307/17, від 22 жовтня 2025 року у справі N 766/2926/23 та ін. під час застосування ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на даний час).

Як вбачається з матеріалів справи, п. 7.3 Договору передбачено, що кінцева дата повернення кредиту 20.03.2029.

Тобто на час звернення до суду з позовом та на момент розгляду справи по суті строк дії кредитного договору не закінчився і позивач просить стягнути повністю тіло кредиту передчасно.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5599,60 грн, строк повернення якого ще не настав.

В той же час, внаслідок невиконання договірних зобов`язань відповідачем, відповідно до досліджених розрахунків станом на 27.02.2025 року у відповідача існувала прострочена заборгованість по процентам.

Проте, перевіряючи її розмір, суд виходить з наступного.

Проценти за Договором сплачуються в наступному порядку: 7.4.1) протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього Договору; 7.4.2) після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.

Пунктом 8.1. Договору визначено, що за користування кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування кредитом.

Відповідно до п. 8.2. Договору процентна ставка за користування кредитом є базовою процентною ставкою, яка визначається на момент отримання кожного окремого траншу за цим Договором, виходячи з максимального дозволеного розміру денної процентної ставки та розраховується відповідно до частини четвертої статті 8 Закону, з урахуванням пункту 17 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону. Процентна ставка за Договором є фіксованою і не підлягає зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника.

Згідно з п. 8.3. Договору на момент укладення цього Договору та отримання першого траншу за цим Договором базова процентна ставка складає 2,50 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 912,50 відсотків річних.

З п. 8.5.1 Договору вбачається, що за період від дати видачі першого траншу до 19.03.2024 р. (включно) розрахунок витрат за кредитом здійснюється за процентною ставкою 0,47 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним, становить 171,55 відсотків річних (дисконтна процентна ставка).

Разом з тим, 22 листопада 2023 року прийнято Закон України № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон № 3498-IX), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (п. п. 6 п. 5 Розділу І Закону № 3498-IX) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (п. п. 13 п. 5 Розділу І Закону № 3498-IX).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно з п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» , установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23.04.2024 - денна ставка не більше 1,5 %, з 21.08.2024 - денна ставка не більше 1 %.

Як встановлено вище, відповідач отримав кредитні кошти 18.02.2024 року, тобто після набрання чинності Законом № 3498-IX.

Враховуючи викладене, суд вважає, що розмір процентів за користування кредитом не мав виходить за граничні межі відсотків, встановлених законом на момент їх нарахування.

Виходячи з викладеного, проценти підлягають розрахунку наступним чином: за період з 18.02.2024 року по 19.03.2024 року в розмірі 789,60 грн. (в межах заявлених вимог), за період з 20.03.2024 по 22.04.2024 року в розмірі 4759,66 грн. (5599.60 x 2.5 x 34 : 100, в межах заявлених вимог), за період з 23.04.2024 по 15.08.2024 року в розмірі 9659,31 грн. (5599.60 x 1.5 x 115 : 100). Загальна сума процентів, яка підлягає стягненню з відповідача становить 14418,97 грн. (15208,57 грн. 789,60 грн.)

Частина 1 ст. 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 2 даної статті учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Частина 2 ст. 13 ЦПК України визначає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ст. 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом враховується, що в даній справі кредитний договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним. Як зазначено вище, відповідач не надала суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог, а позивачем при цьому доведено обставини, на які він посилався як на підтвердження своїх вимог в частині наявності підстав для стягнення заборгованості за процентами, нарахованими в межах строку кредитування за користування кредитом.

З урахуванням наведених висновків щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором зі своєчасної сплати процентів, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача загальної заборгованості у розмірі 14418 грн 97 коп.

На думку суду, наявність та розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у вказаному вище розмірі витікає з умов укладеної угоди, підтверджується наявними у матеріалах справи документами та не спростовано відповідачем. З огляду на викладене, суд вважає за правомірне позов задовольнити частково у вищезазначеній сумі.

Вирішуючи питання щодо судових витрат в справі, суд вважає правомірним покласти на відповідача понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 1048, 1050, 1054, 1056-1, 1082 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 76-81, 83, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 / на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» /розташованого за адресою: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ 35625014/ заборгованість за договором кредитної лінії № 731140881 від 18.02.2024 року в розмірі 14418 грн 97 коп. /чотирнадцять тисяч чотириста вісімнадцять грн 97 коп./, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1650 грн 26 коп. /одна тисяча шістсот п`ятдесят грн 26 коп./.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області А.Р.Курбанова