Постанова № 138633526, 30.07.2026, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/895/26

Провадження № 3/615/343/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року м. Валки

Суддя Валківського районного суду Харківської області Логвінов А.О., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, рнокпп: НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

03 травня 2026 року о 17 год 23 хв у м. Валки Харківської області по трасі М03 на 430 км водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу газоаналізатор Drager Alcotest 7510, результат якого показав 0,23 ‰.

Таким чином, водій порушив п. 2.9. «а» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

30 липня 2026 року захисником адвокатом Керімовим Аліком Заміровичем подані заперечення, у яких захисник просить закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обґрунтовуючи подані заперечення, захисник зазначив, що ОСОБА_1 із 05 листопада 2019 року та станом на час події проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_3 . Відомості про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, були зазначені працівниками поліції безпосередньо у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 656261 від 03 травня 2026 року. Крім того, як стверджує захисник, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 особисто повідомляв їм про проходження військової служби, що зафіксовано на долучених до матеріалів справи відеозаписах.

На переконання захисника, якщо військовослужбовець керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння безпосередньо під час виконання обов`язків військової служби, його дії охоплюються складом військового адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-20 КУпАП, яка є спеціальною нормою щодо ст. 130 КУпАП. У такому випадку огляд військовослужбовця повинен проводитися не в загальному порядку, визначеному ст. 266 КУпАП, а відповідно до спеціальної процедури, встановленої ст. 266-1 КУпАП та Порядком направлення військовозобов`язаних, резервістів і військовослужбовців Збройних Сил України для огляду на стан сп`яніння та проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 року № 32.

Захисник стверджує, що 03 травня 2026 року ОСОБА_1 прямував до місця проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 . З огляду на положення п. 2 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідно до яких військовослужбовець вважається таким, що виконує обов`язки військової служби, зокрема, на шляху прямування на службу або зі служби, захисник вважав, що на момент зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби.

У зв`язку із цим захисник вважає, що працівники патрульної поліції, отримавши відомості про статус ОСОБА_1 як військовослужбовця, повинні були з`ясувати, чи виконував він на момент події обов`язки військової служби, у тому числі перевірити його повідомлення про прямування до військової частини. Проте, за твердженням захисника, такі обставини працівниками поліції належним чином не перевірялися, а матеріали справи не містять доказів учинення ними відповідних дій.

Захисник наголошує, що огляд ОСОБА_1 був проведений працівниками Національної поліції за загальною процедурою, передбаченою ст. 266 КУпАП. Посадові особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або уповноважені представники командування військової частини до проведення огляду та оформлення матеріалів не залучалися. Матеріали за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 172-20 КУпАП, не складалися, а спеціальний порядок огляду військовослужбовця, передбачений ст. 266-1 КУпАП та постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 року № 32, не застосовувався.

Отже, на думку захисника, працівники поліції неправильно визначили правову кваліфікацію дій ОСОБА_1 та безпідставно оформили матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП замість застосування спеціальної норми ст. 172-20 КУпАП. Зазначене порушення захисник вважає істотним, оскільки воно спричинило застосування неналежної процедури огляду та оформлення матеріалів, а також позбавило ОСОБА_1 процесуальних гарантій, установлених законодавством для військовослужбовців. У зв`язку із цим складений працівниками поліції протокол і отримані за результатами такого огляду докази, на переконання захисника, не можуть бути покладені в основу висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім доводів щодо неправильної правової кваліфікації та порушення порядку проведення огляду, захисник заперечував достатність отриманого результату огляду для беззаперечного встановлення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 .

Захисник зазначив, що відповідно до результату огляду за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 7510 вміст алкоголю у видихуваному ОСОБА_1 повітрі становив 0,23 проміле, тобто лише на 0,03 проміле перевищував нормативно допустимий показник 0,2 проміле.

Водночас на адвокатський запит Управлінням патрульної поліції в Харківській області було надано керівництво з експлуатації газоаналізатора Drager Alcotest 7510 та документи щодо технічного засобу Drager Alcotest 7510 ARLM-0295. За твердженням захисника, відповідно до експлуатаційної документації допустима похибка цього приладу в діапазоні вимірювань від 0,00 до 0,80 проміле становить ±0,06 проміле.

З огляду на зазначену допустиму похибку захисник вважав, що фактичний показник концентрації алкоголю у видихуваному ОСОБА_1 повітрі міг становити 0,17 проміле, тобто бути нижчим за встановлену нормативну межу 0,2 проміле. Тому результат огляду 0,23 проміле, на переконання захисника, не є беззаперечним і достатнім доказом перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Окремо захисник просив урахувати особу ОСОБА_1 , який із 05 листопада 2019 року проходить військову службу за контрактом та з початку повномасштабного збройного вторгнення російської федерації виконує бойові й службові завдання, пов`язані із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Захисник також зазначив, що посвідчення водія необхідне ОСОБА_1 для виконання покладених на нього обов`язків військової служби, своєчасного прибуття до місця її проходження, виконання наказів командування та забезпечення мобільності під час виконання службових завдань. У зв`язку із цим позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, на думку захисника, може створити перешкоди у виконанні ним обов`язків військової служби.

Узагальнюючи наведене, захисник вважав, що під час оформлення матеріалів працівниками поліції було неправильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 , не дотримано спеціального порядку огляду військовослужбовця, а отриманий за допомогою газоаналізатора результат з урахуванням допустимої похибки не підтверджує поза розумним сумнівом перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння.

Посилаючись на відсутність належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, захисник просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

ОСОБА_1 та його захисник адвокат Керімов Алік Замірович у судове засідання не з`явились. Про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Згідно зі статтею 268 КУпАП, інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відноситься до правопорушення, по якому присутність у судовому засіданні особи є обов`язковою, у зв`язку з чим вважаю можливим розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши адміністративний матеріал, оцінивши наявні докази в їх сукупності, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом статтей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно п. 1.3. Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пункт 1.9. Правил дорожнього руху України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 2.9. «а» Правил дорожнього руху України передбачає, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю підтверджується сукупністю доказів, які були досліджені у ході судового розгляду, а саме:

- змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 656261 від 03 травня 2026 року, складеного стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого проведено огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Drager Alcotest 7510, результат огляду 0,23 ‰, з яким ОСОБА_1 погодився, що підтверджується його підписом у акті;

- роздруківкою з приладу Drager Alcotest 7510, відповідно до якої 03 травня 2026 року о 17 год 36 хв проведено огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, результат якого показав 0,23 ‰. З результатом ОСОБА_1 погодився, що підтверджується його підписом у роздруківці;

- відеозаписом, долученим до протоколу про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що працівниками поліції зупинено транспортний засіб Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування працівники поліції повідомили водію про виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній погодився. На відеозаписі зафіксовано проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння, за результатами якого встановлено 0,23 ‰ алкоголю, з чим водій погодився. Під час спілкування ОСОБА_1 зазначив, що проходить службу у військовій частині НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України. У відповідь на запитання працівника поліції про те, чи перебуває він на цей час у відпустці, пояснив, що розлучений, у його доньки був день народження, він посварився з колишньою дружиною та був змушений їхати додому. Також зазначив, що йому довелося керувати транспортним засобом, оскільки його вигнали з місця перебування. Після проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 запитував у працівників поліції, що буде з його відпусткою.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вищевказані докази є належними та допустимими доказами по справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких суддя встановлює наявність події адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про повну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння.

Суд критично оцінює доводи сторони захисту про те, що на момент зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби, оскільки прямував на службу.

Положення ст. 266-1 КУпАП установлюють спеціальний порядок огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України.

Водночас із наданої стороною захисту довідки та копії контракту вбачається, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України, яка не належить до складу Збройних Сил України.

Окрім того, згідно з п. 2 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, зокрема, на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок та повернення до місця служби.

Отже, для застосування зазначеної норми необхідним є встановлення не лише факту проходження особою військової служби, а й конкретних обставин, які підтверджують, що безпосередньо в момент події військовослужбовець прямував на службу або повертався до місця її проходження.

На підтвердження наведених доводів стороною захисту надано довідку військової частини НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України від 17 червня 2026 року копію контракта про проходження громадянином України військової служби від 05 листопада 2019 року, які підтверджують, що ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України.

Водночас зазначені матеріали містять лише загальні відомості про статус ОСОБА_1 як військовослужбовця та не підтверджують, що 03 травня 2026 року він прямував на службу, тобто виконував обов`язки військової служби. Інших доказів на підтвердження зазначеної обставини стороною захисту не надано.

Більше того, з дослідженого у судовому засіданні відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України. Відповідаючи на запитання працівника поліції щодо перебування у відпустці, він пояснив, що є розлученим, у його доньки був день народження, після чого він посварився з колишньою дружиною та був змушений їхати додому. Також зазначив, що керував транспортним засобом, оскільки його вигнали з місця перебування. Після проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 запитував у працівників поліції, що буде з його відпусткою.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено, що 03 травня 2026 року ОСОБА_1 перебував на шляху прямування на службу або повертався до місця служби, а тому відсутні підстави вважати, що на момент керування транспортним засобом він виконував обов`язки військової служби у розумінні п. 2 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 266-1 КУпАП огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об`єктивною стороною правопорушення, є керуванням транспортним засобом в тому числі у стані алкогольного сп`яніння. Суб`єктом правопорушення є водії транспортних засобів.

Тобто, підставою для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є не тільки факт її перебування у стані алкогольного сп`яніння, а і факт керування нею транспортним засобом у такому стані.

У свою чергу, об`єктом правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, є суспільні відносини у сфері військової дисципліни. Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у виконанні обов`язків військової служби в тому числі у стані алкогольного сп`яніння в умовах особливого періоду. Суб`єкт вказаного правопорушення є спеціальним, а саме військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів.

Протокол про адміністративне правопорушення складений стосовно ОСОБА_1 за фактом керування ним транспортним засобом у такому стані.

За таких обставин, доводи щодо порушення порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, у зв`язку з тим, що він є військовослужбовцем, є безпідставними.

Доводи захисника про те, що результат алкотестеру Drager Alcotest 7510 0,23 ‰ знаходиться на рівні технічної похибки, яка є допустимою під час застосування зазначеного газоаналізатора, суд не приймає до уваги, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 7 Розділу ІІ Інструкція № 1452/735 установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

За результатами проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Drager Alcotest 7510 у ОСОБА_1 було виявлено 0,23 проміле.

Технічними характеристиками приладу Drager Аlcotest 7510, передбачено, що масова концентрація алкоголю в крові від 0 до 6 ‰ (відношення маси етанолу в крові до об`єму крові за температури 20°C). Границі допустимої похибки під час експлуатування: для масової концентрації алкоголю у видихуваному повітрі: абсолютна похибка (Д): ± 0,03 мг/л у діапазоні від 0 до 0,4 мг/л, відносна похибка (д): ± 7,5 % у діапазоні понад 0,4 до 2,0 мг/л; абсолютна похибка (Д) 0,75 R-1,35 мг/л у діапазоні понад 2,0 мг/л; для масової концентрації алкоголю в крові: абсолютна похибка (Д): ± 0,06 ‰ у діапазоні від 0 до 0,8 ‰; відносна похибка (д): ± 7,5 % у діапазоні від 0,8 до 4,0 ‰.

Суд не бере до уваги доводи захисника про те, що з урахуванням допустимої похибки газоаналізатора Drager Alcotest 7510 фактичний показник концентрації алкоголю в організмі ОСОБА_1 міг становити 0,17 проміле, а тому перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння не доведено.

Як убачається з технічних характеристик приладу Drager Alcotest 7510, границі допустимої абсолютної похибки під час експлуатування для масової концентрації алкоголю в крові в діапазоні від 0 до 0,8 проміле становлять ±0,06 проміле. Зазначені характеристики визначають максимально допустимі межі відхилення результатів вимірювання, однак самі по собі не свідчать про наявність похибки конкретного вимірювання, її фактичну величину та напрямок.

Таким чином, зафіксований приладом результат 0,23 проміле з урахуванням установлених виробником меж допустимої похибки теоретично може відповідати значенню в діапазоні від 0,17 до 0,29 проміле. Водночас наведене не дає підстав вважати, що під час проведення огляду прилад завищив показник саме на 0,06 проміле або на будь-яке інше значення.

Відносини, що виникають в процесі провадження метрологічної діяльності регулюються Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» експертна повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, яка проводиться у разі виникнення спірних питань щодо метрологічних характеристик, придатності до застосування і правильності експлуатації засобів вимірювальної техніки.

Стороною захисту не надано висновку експертної повірки, або інших даних, які б підтверджували, що під час проведення огляду ОСОБА_1 газоаналізатор працював із похибкою у бік завищення результату та що величина такого завищення була достатньою для зменшення показника нижче встановленої межі 0,2 проміле.

Допустима похибка засобу вимірювальної техніки не є поправкою, яка в кожному випадку підлягає автоматичному відніманню від отриманого результату. Інакше кожний результат вимірювання незалежно від конкретних умов проведення огляду та фактичного технічного стану приладу підлягав би безумовному зменшенню на максимальне значення допустимої похибки, що не відповідає змісту метрологічної характеристики приладу.

Окрім того, з дослідженого у судовому засіданні відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager Alcotest. За результатами огляду приладом зафіксовано 0,23 ‰, із чим ОСОБА_1 погодився. Будь-яких заперечень щодо порядку проведення огляду або отриманого результату він не висловлював, незгоди з результатом не заявляв та пройти огляд у закладі охорони здоров`я не вимагав.

Отже, враховуючи результат огляду 0,23 ‰, ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння. Із зазначеним результатом він погодився. Будь-яких зауважень чи заперечень на місці зупинки транспортного засобу щодо процедури проведення або результату огляду ОСОБА_1 не висловлював.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.

З довідки т.в.о. інспектора ВАП УПП в Харківській області Галкіної Катерини вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував посвідчення водія.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, відповідно до вимог статті 33 КУпАП, враховуються характер вчиненого правопорушення, дані про особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, у зв`язку з чим вважаю можливим призначити порушнику адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, що є необхідним та достатнім стягненням для запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно з ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника на користь держави підлягає стягненню судовий збір - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 40-1, 130, 245, 252, 268, 280, 283-285 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок (отримувач: ГУК Харківськобл/Харківобл/21081300; код ЄДРПОУ: 37874947; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача: UA168999980313020149000020001; код класифікації доходів бюджету: 21081300; призначення платежу: штраф по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106; призначення платежу: «судовий збір при ухваленні судом постанови про накладення адміністративного стягнення») судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Валківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя А.О. Логвінов