Рішення № 138633210, 27.07.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/895/26

2/134/617/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 липня 2026 року с-ще Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

у складі: головуючої судді Кантонистої О.О.

за участю секретаря судового засідання Чорної В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

28 травня 2026 року до Крижопільського районного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» (далі - ТОВ «СВЕА ФІНАНС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає, що 04 червня 2022 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» (далі - ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 01384-06/2022, за умовами якого відповідачка отримала кредит у сумі 5 000,00 грн, який зобов`язалася повернути у визначений договором строк, а також сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Кредитний договір укладений в електронній формі відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний відповідачкою шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, однак відповідачка всупереч умовам договору не повернула отримані кредитні кошти та частково сплатила передбачені договором проценти.

14 квітня 2023 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», найменування якого надалі змінено на ТОВ «СВЕА ФІНАНС», укладено договір факторингу № 14042023, відповідно до умов якого відступлено права вимоги за кредитними договорами, зокрема за кредитним договором № 01384-06/2022 від 04 червня 2022 року, боржником за яким є відповідачка.

На день відступлення права вимоги розмір заборгованості відповідачки становив 21 745,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 16 745,00 грн - заборгованість за процентами.

Станом на дату звернення до суду з даним позовом розмір заборгованості залишився незмінним та становить 21 745,00 грн.

Оскільки відповідачка ОСОБА_1 добровільно не виконала своїх зобов`язань, ТОВ «СВЕА ФІНАНС», яке набуло права вимоги за кредитним договором № 01384-06/2022 від 04 червня 2022 року, просить стягнути з відповідачки на свою користь 21 745,00 грн заборгованості за цим договором, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 29 травня 2026 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Крижопільського районного суду від 29 червня 2026 року розгляд справи було відкладено у зв`язку з першою неявкою належним чином повідомленої відповідачки.

У судове засідання, призначене на 22 липня 2026 року, учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Представник позивача Паладич А.О. у позовній заяві просила розглянути справу за відсутності сторони позивача та не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи, однак у судове засідання не з`явилася, причини її неявки суду невідомі.

У встановлений судом строк відповідачка не подала відзив на позов, тому суд відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою Крижопільського районного суду від 22 липня 2026 року постановлено провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких в учасників справи виник спір. Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 04 червня 2022 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 01384-06/2022, відповідно до умов якого товариство надало відповідачці фінансовий кредит у розмірі 5 000,00 грн, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку і на умовах, визначених договором.

Договір укладений сторонами дистанційно шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «W908».

Згідно з п. 1.2 кредитного договору кредит надається строком на 20 днів, тобто до 23 червня 2022 року.

Пунктом 1.3 кредитного договору передбачено, що за користування кредитом клієнт сплачує товариству проценти в розмірі 2,50 % в день.

Відповідно до п. 1.7 кредитного договору кредитні кошти надаються у безготівковій формі в національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Графіком платежів, який є невід`ємною частиною кредитного договору, передбачено, що кредит надано строком на 20 днів, а 23 червня 2022 року відповідачка мала одноразово сплатити суму кредиту в розмірі 5 000,00 грн та проценти за користування кредитом у розмірі 2 500,00 грн, а всього - 7 500,00 грн.

До матеріалів справи позивачем долучено фотозображення відповідачки, на якому вона тримає паспорт громадянина України, на підтвердження проходження нею процедури ідентифікації особи під час укладення кредитного договору.

ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» свої зобов`язання за кредитним договором № 01384-06/2022 від 04 червня 2022 року перед відповідачкою виконало та надало їй кредит, що підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 2919_250318185917 від 18 березня 2025 року, згідно з яким 04 червня 2022 року о 10 год. 00 хв. кредитні кошти у сумі 5 000,00 грн були перераховані на платіжну картку № НОМЕР_1 (номер транзакції в системі iPay.ua 150102437).

Судом також встановлено, що 14 квітня 2023 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» укладено договір факторингу № 14042023, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» відступило, а ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» набуло права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у Реєстрі боржників.

Виконання сторонами умов договору факторингу підтверджується платіжною інструкцією № 9081 від 14 квітня 2023 року, відповідно до якої ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» здійснило оплату фінансування на користь ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» за зазначеним договором.

Відповідно до Реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 14042023 від 14 квітня 2023 року ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (№ з/п у Реєстрі 828) за кредитним договором № 01384-06/2022 від 04 червня 2022 року в сумі 21 745,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 16 745,00 грн - заборгованість за процентами.

Рішенням єдиного учасника ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» № 1 від 25 березня 2024 року змінено найменування товариства на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС».

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Частиною першою ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 05 липня 2017 року у справі № 6-459цс17, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору. Отже, суди мають належним чином з`ясувати обсяг і зміст прав, які перейшли до нового кредитора, а також установити, чи існували такі права на момент їх переходу.

Судом встановлено, що 04 червня 2022 року відповідачка ОСОБА_1 уклала з ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» в електронній формі кредитний договір № 01384-06/2022, на виконання умов якого товариство перерахувало на картковий рахунок відповідачки кредитні кошти в сумі 5 000,00 грн, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку, визначеному договором.

Оскільки після закінчення строку кредитування (23 червня 2022 року) ОСОБА_1 кредитні кошти не повернула, вимога позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованою, підтверджується належними та допустимими доказами, ґрунтується на умовах кредитного договору та вимогах закону, а тому підлягає задоволенню.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за основною сумою боргу за кредитним договором № 01384-06/2022 від 04 червня 2022 року в розмірі 5 000,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає наступне.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором, станом на 14 квітня 2023 року, тобто на дату відступлення права вимоги, заборгованість ОСОБА_1 за процентами за кредитним договором № 01384-06/2022 від 04 червня 2022 року становила 16 745,00 грн. З цього ж розрахунку вбачається, що 27 грудня 2022 року відповідачка здійснила платіж у розмірі 315,00 грн, який був зарахований у рахунок погашення заборгованості за процентами. Будь-яких інших платежів на погашення заборгованості за кредитним договором відповідачка не здійснювала.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену договором неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що після спливу строку кредитування чи пред`явлення такої вимоги права та інтереси кредитора забезпечуються положеннями частини другої статті 625 ЦК України, а не шляхом нарахування передбачених договором процентів і неустойки.

За умовами кредитного договору № 01384-06/2022 від 04 червня 2022 року ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 5 000,00 грн строком на 20 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2,50 % в день. Отже, проценти за користування кредитом за умовами договору могли бути нараховані лише в межах строку кредитування, тобто протягом 20 днів, а їх розмір має становити 2 500,00 грн (5 000,00 грн х 2,50 : 100 х 20).

Разом із тим позивач просить стягнути проценти за користування кредитом у розмірі 16 745,00 грн, що перевищує розмір процентів, визначений умовами кредитного договору.

Суд звертає увагу, що пунктом 2.3 кредитного договору № 01384-06/2022 від 04 червня 2022 року сторони передбачили, що у разі якщо клієнт не сплатив кредит у строк, визначений пунктом 1.2 цього договору (23 червня 2022 року), починаючи з наступного дня проценти за користування кредитними коштами нараховуються за ставкою 3,2 % на добу.

Оскільки право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування, тобто після 23 червня 2022 року, вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитом, нарахованих поза межами строку кредитування, задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що відповідачкою сплачено 315,00 грн у рахунок погашення процентів, на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитом у розмірі 2 185,00 грн (2 500,00 грн 315,00 грн).

При цьому зазначення у реєстрі боржників суми заборгованості за процентами у розмірі 16 745,00 грн не свідчить про наявність правових підстав для її стягнення, оскільки суд зобов`язаний перевірити правомірність її нарахування відповідно до умов кредитного договору та вимог закону.

З огляду на викладене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 01384-06/2022 від 04 червня 2022 року в загальному розмірі 7 185,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2 185,00 грн - заборгованість за процентами.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

При розподілі судових витрат суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов заявлено з ціною 21 745,00 грн, а підлягає задоволенню в сумі 7 185,00 грн, що становить 33,04 % (7 185,00 х 100 : 21 745,00). Тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути 879,66 грн судового збору (2 662,40 х 33,04 %).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 268, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 01384-06/2022 від 04 червня 2022 року в розмірі 7 185,00 грн (сім тисяч сто вісімдесят п`ять гривень, 00 копійок), з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2 185,00 грн - заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» 879,66 грн (вісімсот сімдесят дев`ять гривень, 66 копійок) судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС», місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 37616221.

Відповідачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 27 липня 2026 року.

Суддя