Рішення № 138632958, 30.07.2026, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/1898/26

Провадження 2-а/465/123/26

РІШЕННЯ

Іменем України

30.07.2026 року м. Львів Франківський районний суд м.Львова в складі:

головуючої - судді Мартьянової С.М.,

за участі секретаря судового засідання Сеньків А.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , в особі свого представника звернувся до суду через систему «Електронний суд» із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 30.07.2026 року провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області, Департаменту патрульної поліції в частині позовних вимог про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6722827 від 25.02.2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП - закрито.

В іншій частині позов обґрунтовує тим, що 25.02.2026 року о 13:26 год. була винесена постанова про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6722770. Даною постановою вказано, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КУпАП та такою накладено штраф в сумі 340 грн. В постанові вказано, що 25.02.2026 року о 13:19 год. у м. Львові на пр. В. Чорновола водій керував транспортним засобом із покажчиком повороту, які не відповідають ДСТУ, а саме були встановлені покажчики повороту червоного кольору, чим порушив п.31.1 ПДР технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів. 25.02.2026 року близько 13:20 год. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mercedes-benz S560, д.н.з. НОМЕР_1 намагався здійснити поворот праворуч, однак побачив ввімкнення проблискових маячків та почув подання звукового сигналу працівниками поліції у зв`язку з чим водій зупинився та увімкнув аварійну світлову сигналізацію. Причина зупинки була озвучена працівниками поліції як «виїзд на смугу руху автобусів». ОСОБА_1 цей факт заперечив та попросив докази вчинення порушення у вигляді запису з відеореєстратора. Оскільки такого запису не існувало, працівники поліції фактично придумали інше порушення, яке не було причиною зупинки. Було озвучено, що існує інше порушення - покажчик повороту червоного кольору. Вказує, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення та накладене адміністративне стягнення не відповідає фактичним обставинам справи, а тому постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню. В постанові не зазначено якому ДСТУ не відповідає технічний стан автомобіля Mercedes-benz S560, д.н.з. НОМЕР_1 (якого кольору має бути покажчик повороту) та яким чином він переобладнаний. Також відсутні докази, що покажчик повороту взагалі червоного кольору, оскільки п. 7 постанови не містить інформації про існування доказів. Таким чином, склад адміністративного правопорушення, а саме керування транспортним засобом, переобладнаного з порушенням відповідних правил, норм і стандартів відсутній. Згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_2 від 24.07.2025 року здійснено реєстрацію автомобіля марки Mercedes-Benz S 560, реєстраційний номер НОМЕР_1 за ОСОБА_2 та вказано дату першої реєстрації - 10.12.2024 року. Таким чином, обов`язок перевірки відповідності транспортного засобу державним стандартам покладено на державні органи, а особа - власник транспортного засобу не зобов`язані перевіряти його відповідність стандартам за умови наявності державної реєстрації.

Враховуючи вищевикладене, просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6722770 від 25.02.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.121 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 665,60 грн. та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Не погоджуючись з поданим позовом, від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити повністю в задоволенні позову у зв`язку з безпідставністю такого.

Відзив мотивує тим, що 25.02.2026 року близько 13 год. 19 хв. за адресою: м. Львів, пр. В`ячеслава Чорновола Позивач керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ S 560, реєстраційний номер НОМЕР_1 із встановленими задніми покажчиками повороту червоного кольору, що не відповідає вимогам ДСТУ 3649:2010, чим порушив та п. 31.1 Правил дорожнього руху України. Відповідно до ч. 1 ст. 283 та п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП поліцейський Управління виніс постанову по справі про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень. У відповідності до п. 6.1.5 ДСТУ 3649:2010 кількість, колір та наявність приладу зовнішнього світлового на КТЗ визначають відповідно до таблиці 1, зокрема: колір покажчику повороту передній, бічний, задній має бути - «Автожовтий». Відтак, транспортні засоби повинні мати зовнішні світлові прилади, які повинні відповідати вимогам конструкції транспортного засобу, у разі переобладання - вказані зміни повинні бути відображені у реєстраційних документах. Вказує, що питання правомірності реєстрації та сертифікації вказаного транспортного засобу не є предметом розгляду даної справи, як і питання переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів. Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, лише за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного із керуванням таким транспортним засобом. Звертають увагу, що наявність на момент винесення оскаржуваної постанови сертифіката відповідності конструкції і технічного стану не підтверджує відповідність технічного стану того ж автомобіля на момент винесення оскаржуваної постанови, тобто станом на 25.02.2026 року. Із доданого до даного відзиву відеозапису із портативного відеореєстратора, чітко зафіксовано колір світлових покажчиків повороту транспортного засобу MERCEDES-BENZ S 560, реєстраційний номер НОМЕР_1 червоного кольору. Також зазначає, що представник позивача помилково трактує незаповнення графи 7 як відсутність доказів правопорушення в цілому. Згідно з Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, у даній графі зазначаються виключно відомості про фізичні додатки на паперових носіях, які були складені або отримані безпосередньо під час розгляду справи на місці (наприклад, письмові пояснення особи, рапорт або схеми). Відсутність записів у цій графі лише підтверджує факт того, що паперовий документообіг на місці був відсутній, що жодним чином не свідчить про відсутність події правопорушення. Таким чином, порожня графа 7 Постанови не є порушенням процедури розгляду справи, а є наслідком відсутності фізичних додатків (пояснень, рапортів), що не спростовує наявність інших доказів, на яких ґрунтується рішення Відповідача. Зазначає, що станом на день написання даного процесуального документу, Позивачем та його Представником не надано суду та стороні Відповідача документів, які є належним підтвердженням отримання (надання) послуг професійної правничої допомоги. В позовній заяві Представником Позивача наведений орієнтовний розрахунок таких витрат, без надання відповідних доказів.

В подальшому, від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив та клопотання про зменшення позовних вимог, в яких просила позов задоволити.

Позивач в судове засідання не з`явився, однак його представник подала до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча й був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення такого, своє ставлення до позовних вимог виклав у відзиві на позовну заяву.

Згідно ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справи в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що постановою поліцейського взводу №1 роти №3 батальйону №4 УПП у Львівській області ДПП Гуца Р.В. серії ЕНА №6722770 від 25.02.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП.

За змістом даної постанови, ОСОБА_1 , 25.02.2026 року о 13:19 год. у м.Львові на пр.В.Чорновола, керував транспортним засобом Mercedes-Benz S560, державний номерний знак НОМЕР_1 , із покажчиками повороту, які не відповідають вимогам ДСТУ, а саме були встановлені покажчики повороту червоного кольору, чим порушив вимоги пункту 31.1 ПДР - технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів.

Предметом оскарження у даній справі є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно зі ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Із змісту ч. 1 ст. 121 КУпАП вбачається, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Справи про вказане адміністративне правопорушення мають право розглядати і накладати адміністративні стягнення працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (ст.222 КУпАП).

Пунктом 31.1 ПДР України визначено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Позивач ствердив, що не порушував п. 31.1 Правил дорожнього руху, яким забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності вимогам встановлених ПДР України.

Відповідачем не долучено доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 31.1 Правил дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух», до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам і пройшли державний технічний огляд (за винятком транспортних засобів, що не підлягають огляду).

Відповідно до п. 10 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, перша державна реєстрація транспортних засобів, що перебували в експлуатації та ввезені на митну територію України з метою вільного обігу, проводиться за умови відповідності конструкції і технічного стану даної марки (моделі) транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, обов`язковим вимогам правил, нормативів і стандартів України, що підтверджується сертифікатом відповідності або свідоцтвом про визнання іноземного сертифіката, копію яких власники подають до сервісного центру МВС.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2011 №738 «Деякі питання сертифікації транспортних засобів, їх частин на обладнання», сертифікат відповідності видається: виробником або його уповноваженим представником - резидентом України на кожний транспортний засіб, тип якого відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу; уповноваженими органами або визначеними Міністерством інфраструктури України органами із сертифікації, акредитованими відповідно до законодавства, на кожний новий транспортний засіб, який відповідає вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу якого не підтверджена сертифікатом типу транспортного засобу, а також на той, що був у користуванні.

Пунктом 1.2 наказу Мінінфраструктури «Про затвердження Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання» від 17.08.2012 №521 передбачено, що на кожен колісний транспортний засіб або партію обладнання, тип яких відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, виробник або його уповноважений представник - резидент України видає сертифікат відповідності.

Підпунктом «б» підпункту 1.4 розділу 1 вказаного Порядку визначено, що індивідуальному затвердженню підлягає кожен КТЗ що був у користуванні і підлягає першій державній реєстрації в Україні.

За визначенням, наведеним у п.п. 1.10 цього Порядку, індивідуальне затвердження сукупність процедур, за допомогою яких уповноважений орган чи орган із сертифікації підтверджує, що конкретний окремо взятий КТЗ, партія обладнання відповідають усім вимогам та технічним приписам, визначеним цим Порядком.

Таким чином, факт первинної реєстрації транспортного засобу свідчить, що станом на 10.12.2024 транспортний засіб, яким керував позивач, за своїми характеристиками відповідав обов`язковим вимогам правил та нормативів, відомостям Державного реєстру сертифікатів відповідності транспортних засобів, виданих уповноваженими органами або органами із сертифікації та у зв`язку з чим компетентним органом було здійснено реєстрацію транспортного засобу, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

Матеріали справи не містять акту перевірки технічного стану автомобіля, які б доводили, що автомобіль переобладнувався з моменту його першої реєстрації на території України та початку його експлуатації і, що позивач користується автомобілем, попереджувальні сигнали на якому не відповідають державним стандартам.

Відтак, суд вважає, що відповідач не довів того факту, що при розгляді справи та винесенні оскаржуваної постанови прийняв зазначене рішення на підставі об`єктивних доказів, оскільки жодного доказу на підтвердження обставин, викладених в оскаржуваній постанові суду не представлено.

Відповідач мав можливість реалізувати свої процесуальні права і доводити правомірність своїх дій на стадії судового розгляду справи, однак, небажання відповідача надавати докази в судовому засіданні давало суду право вирішити справу, обмежившись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч.3 ст.205 КАС України.

Суд вважає встановленим наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги позивача, з таких мотивів.

Згідно ч.1 і ч.3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, що встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки чи відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи, що норми КАС України покладають на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльність та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, невиконання відповідачем свого обов`язку довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, свідчить про достовірність повідомлених позивачем обставин і не викликає у суду обґрунтованого сумніву.

Зі змісту ст.280 КУпАП випливає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Докази, надані суду, які стали підставою для винесення постанови не фіксують, що позивач порушив п.31.1 ПДР України, а відтак не підтверджують факт вчинення позивачем зазначеного правопорушення.

Відповідач, в свою чергу в судове засідання не з`явився, доказів щодо обставин справи не подав, таким чином покладений на нього обов`язок щодо доказування суду правомірності своїх дій, не виконав і не спростував доводи позивача.

За даних обставин, відповідачем при винесені постанови не дотримано вимог КУпАП та Інструкції, та не надано суду належних та допустимих доказів, які б у встановленому законом порядку підтверджували, що позивач порушив Правила дорожнього руху, та відповідно, в його діях міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена нормами ч.1 ст.121 КУпАП України, що є його обов`язком відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України.

Враховуючи, що позивач заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6722770 від 25.02.2026 року винесена інспектором без додержання вимог законності, а відтак підлягає скасуванню.

За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що доводи позивача щодо невідповідності оскаржуваної постанови вимогам закону, докази, які були предметом дослідження свідчать про те, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою. Оскільки в ході розгляду справи встановлено відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, як і не встановлено можливості отримання доказів протилежного, зазначена постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення відносно позивача закриттю.

Вирішуючи питання стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу; витрати, що пов`язані із прибуттям до суду.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.ч.1, 7, 9 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

За змістом положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Так, на підтвердження наведених аргументів про стягнення судових витрат представник позивача надала суду: ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Мамай І.Є., виданого 03.03.2026 року на підставі договору про надання правової допомоги №28/02/26/04 від 28.02.2026 року; квитанцію до прибуткового касового ордера від 02.03.2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 сплачено адвокату Мамай І.Є. вартість виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої допомоги №28/02/26/04 від 28.02.2026 року у розмірі 4000,00 грн.

Враховуючи характер спірних правовідносин, складність даної категорії справ та обсяг необхідних послуг, наданих адвокатом, а також пропорційність, розумність та співмірність розміру судових витрат до предмета спору, суд прийшов до висновку про стягнення судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, у розмірі 4000,00 грн., що підлягають стягненню на користь позивача з відповідача Управління патрульної поліції у Львівській області.

Окрім цього, згідно з ч. 5 ст. 139 КАС України, судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору в розмірі 665,60 грн. необхідно стягнути на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області на користь позивача.

Керуючись ст.2, 77, 205, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.251, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху задоволити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6722770 від 25.02.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.121 КУпАП - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп. судових витрат на відшкодування судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, адреса: м. Львів, вул. Перфецького, 19.

Відповідач: Департамент патрульної поліції України, код ЄДРПОУ 40108646, адреса: м.Київ, вул.Ф.Ернста, 3/2.

Cуддя Мартьянова С.М.