Рішення № 138632869, 24.07.2026, Городоцький районний суд Львівської області

463/3408/26 2/441/976/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

24 липня 2026 року Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Перетятько О.В.,

за участю секретаря Лихоносової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городок цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

директор ТОВ «Коллект Центр» Ткаченко М.М. звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 1303923 від 22 вересня 2019 року в сумі 35 560 гривень 00 копійок, а також 2 662 гривні 40 копійок судового збору та 13 000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 22 вересня 2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 1303923 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту. За умовами договору кредитодавець надав відповідачці 10 000 гривень 00 копійок строком на 30 днів, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Відповідно до договору знижена процентна ставка становила 1,26 відсотка від суми кредиту за кожний день користування кредитом, а стандартна процентна ставка - 1,80 відсотка за кожний день користування кредитом. Кредитні кошти в сумі 10 000 гривень 00 копійок перераховано відповідачці на зазначений нею банківський картковий рахунок.

Відповідачка взятих на себе зобов`язань належним чином не виконала, кредит та проценти у визначений договором строк не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість.

08 квітня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 08042020, за яким до нового кредитора перейшло право вимоги, зокрема, за договором № 1303923.

23 грудня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за договором факторингу № 23/12/21 відступило право вимоги за зазначеним договором ТОВ «Вердикт Капітал».

20 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № 20-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідачки за договором № 1303923.

Посилаючись на те, що заборгованість відповідачкою не погашена, позивач просив стягнути 10 000 гривень 00 копійок заборгованості за тілом кредиту, 5 400 гривень 00 копійок заборгованості за процентами та 20 160 гривень 00 копійок заборгованості за пенею та/або штрафами.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав та проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином відповідно до вимог статті 128 ЦПК України. Заяви про розгляд справи за її відсутності та відзиву на позовну заяву не подала.

На сайті «Судова влада України» у розділі Городоцького районного суду Львівської області «Громадянам», де міститься список справ, призначених до розгляду, було розміщено інформацію про дату та час судових засідань у цій справі.

З огляду на те, що відповідачка належним чином повідомлена про розгляд справи, не з`явилася без повідомлення причин, відзиву не подала, а позивач проти заочного вирішення справи не заперечує, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України суд ухвалив розглядати справу без участі сторін.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частинами першою-четвертою та пунктом 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу вимог статті 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі.

Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони, та якщо він підписаний його стороною або сторонами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин третьої та шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною. Відповідь про прийняття пропозиції може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, заповнення електронного формуляра або вчинення дій, які вважаються прийняттям пропозиції.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Судом встановлено, що 22 вересня 2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 1303923 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту. Договір підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором M877078, надісланим на зазначений нею номер мобільного телефону 22 вересня 2019 року о 18 годині 36 хвилин.

За умовами пунктів 1.1, 1.2 договору ТОВ «Авентус Україна» зобов`язалося надати відповідачці грошові кошти в сумі 10 000 гривень 00 копійок строком на 30 днів, а відповідачка - повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Пунктом 1.3 договору встановлено знижену процентну ставку в розмірі 1,26 відсотка від суми кредиту за кожний день користування кредитом та стандартну процентну ставку в розмірі 1,80 відсотка від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 договору умовою застосування зниженої процентної ставки було дотримання позичальником строку повного повернення кредиту та недопущення прострочення виконання зобов`язання більше трьох календарних днів. У разі недотримання цієї умови проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою.

Графіком платежів визначено дату повернення кредиту та сплати процентів - 22 жовтня 2019 року.

Надання відповідачці кредитних коштів підтверджується відомостями платіжної системи WayForPay про успішне перерахування 22 вересня 2019 року 10 000 гривень 00 копійок за транзакцією creditplus-3416587 на банківську картку, реквізити якої зазначені відповідачкою.

Таким чином, кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а відповідачка кредитні кошти отримала та використала, однак у визначений договором строк їх не повернула.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, що передбачено статтею 610 ЦК України.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Матеріалами справи підтверджується послідовний перехід права вимоги за договором № 1303923 від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», надалі - до ТОВ «Вердикт Капітал», а з 20 січня 2023 року - до ТОВ «Коллект Центр». Відтак позивач є належним кредитором у спірному зобов`язанні.

Відповідачка не спростувала належними та допустимими доказами факту отримання кредитних коштів, наявності заборгованості за основним боргом та процентами, не надала доказів виконання зобов`язань за договором.

З урахуванням умов договору та меж заявлених позовних вимог суд вважає доведеними вимоги про стягнення 10 000 гривень 00 копійок основного боргу та 5 400 гривень 00 копійок процентів, нарахованих за стандартною процентною ставкою за передбачений договором період, а всього 15 400 гривень 00 копійок.

Разом із тим позивач просить стягнути 20 160 гривень 00 копійок заборгованості за пенею та/або штрафами.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення.

Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною другою статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки, нарахована за порушення зобов`язань споживачем, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за договором.

Пунктом 4.4 договору передбачено сплату штрафу в розмірі 120 гривень 00 копійок за кожний день прострочення, починаючи з четвертого дня прострочення. Водночас пунктом 4.5 договору прямо визначено, що граничний розмір сукупної суми неустойки - штрафів та пені - не може перевищувати 50 відсотків суми кредиту і становить 5 000 гривень 00 копійок.

Із наданої картки обліку договору первісного кредитора вбачається нарахування штрафу в загальній сумі 5 000 гривень 00 копійок. Нарахування пені в сумі 20 160 гривень 00 копійок цей розрахунок не містить.

Натомість у розрахунках наступних кредиторів зазначено суму 20 160 гривень 00 копійок як пеню та/або штрафи без наведення періоду нарахування, математичного розрахунку, ставки, бази нарахування та пояснення правової природи цієї суми. Такий розмір також суперечить установленому договором і законом граничному розміру сукупної неустойки.

Позивач не заявив окремої вимоги про стягнення передбаченого пунктом 4.4 договору штрафу в межах 5 000 гривень 00 копійок та не надав належного розрахунку такої вимоги. Суд відповідно до статті 13 ЦПК України не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог і самостійно змінювати правову природу та розмір заявленої до стягнення санкції.

За таких обставин позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами правомірності нарахування 20 160 гривень 00 копійок пені та/або штрафів, а тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Крім вимог про стягнення заборгованості позивач просить стягнути 2 662 гривні 40 копійок судового збору та 13 000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

За положеннями частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої-третьої статті 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з частинами четвертою-шостою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає гонорар як форму винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правничої допомоги. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час, складність справи, кваліфікацію та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Із матеріалів справи убачається, що на підставі договору № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року Адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» надало ТОВ «Коллект Центр» правничу допомогу. Заявкою № 1460 від 02 лютого 2026 року та витягом з акта № 19 від 27 лютого 2026 року визначено вартість послуг у сумі 13 000 гривень 00 копійок, з яких 4 000 гривень 00 копійок - усна консультація з вивченням документів, 9 000 гривень 00 копійок - складання позовної заяви.

Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, згідно з яким при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності розміру з огляду на конкретні обставини справи.

У постановах Верховного Суду у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі заявлені витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що визначений стороною і адвокатом розмір гонорару є завищеним з огляду на складність справи, витрачений час та обсяг роботи.

Урахувавши характер спору, ціну позову, типовість правовідносин, обсяг наданих доказів, наявність сталої судової практики у спорах цієї категорії, відсутність необхідності участі представника позивача у судових засіданнях, а також те, що позовну заяву складено за стандартною для позивача формою, суд вважає заявлену суму 13 000 гривень 00 копійок неспівмірною зі складністю справи та фактичним обсягом наданої правничої допомоги.

Справедливим, обґрунтованим і розумним розміром витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, суд вважає 5 000 гривень 00 копійок.

При цьому суд зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї додаткового способу отримання доходу, що відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено на 43,307 відсотка, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 1 153 гривні 01 копійка судового збору.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 89, 133, 137, 141, 211, 247, 258, 259, 264, 265, 280-283, 354, 355 ЦПК України, статтями 205, 207, 512, 514, 525-527, 530, 549, 551, 610, 611, 626, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077 ЦК України, статтею 21 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд, -

у х в а л и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306 у місті Київ, 01133) заборгованість за договором № 1303923 від 22 вересня 2019 року в розмірі 15 400 (п`ятнадцять тисяч чотириста) гривень 00 копійок, 1 153 (одну тисячу сто п`ятдесят три) гривні 01 копійку судового збору та 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, а всього 21 553 (двадцять одну тисячу п`ятсот п`ятдесят три) гривні 01 копійку.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу не було подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Перетятько О.В.