Рішення № 138632614, 30.07.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 712/11343/24

Провадження № 2/712/4029/26

30 липня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого/судді - Марцішевської О.М.

секретаря судового засідання Безрукової Д.О.

за участю

представників позивача Гончаренко О.А., Давиденка В.Ю.

представника відповідача Кузнєцова Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг, -

ВСТАНОВИВ:

24 вересня 2024 року позивач звернувся до відповідача про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» ВП «Черкаська ТЕЦ». Оскільки в будинку АДРЕСА_1 встановлений лічильник обліку теплопостачання, нарахування за послугу здійснювалися згідно п.п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630. Відповідач своєчасно з січня 2013 року не вносить плату за отримані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 01.09.2024 року складає 45 171,06 грн.

Просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 45171 грн. 06 коп., інфляційну складову боргу в сумі 16316 грн. 60 коп., 3% річних в сумі 4294 грн. 82 коп. та судові витрати.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 жовтня 2024 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 14 травня 2026 року скасоване заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси рішення від 23 січня 2025 року по справі № 712/11343/24 року та справу призначено до судового розгляду в загальному порядку.

04 червня 2026 року представник відповідача Кузнєцов Є.В. подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволення позову.

Мотивує відзив тим, що судовим наказом від 21.05.2014р. у справі № 712/6396/14-ц з відповідача було стягнуто борг 8957,97 грн. Вказаний наказ був пред`явлений до примусового виконання у рамках виконавчого провадження № ВП 76614086, відкритого приватним виконавцем Недоступом Д.М. На виконання вказаного наказу 27.11.2024р. було сплачено 10456,75 грн. Боргові зобов`язання з датою виникнення до 01 березня 2014 року є фальсифікацією та переслідують за мету подвійне стягнення боргу, що є недопустими порушенням процесуального та матеріального права з боку позивача.

Крім того, 27.11.2024р. відповідач оплатила 24944,16 грн. за гаряче водопостачання та 1556,00 грн. за тепло.

Відтак, сума боргу підлягає зменшенню 45171,06 - 8957,97 - 24944,16 грн. - 1556,00 = 9712,93 грн.

Нарахування інфляційних та 3% річних за період з січня 2013 року по січень 2022 рік пред`явлені з пропуском позовної давності.

22 травня 2025 року позивачем подана заява про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за послуги ЦО та та ГВП, внески за період з 01.03.2014р. по 01.09.2024р. в сумі 10 100,27 грн., інфляційну складову 12 839,17 грн., 3% річних 3868,13 грн., всього 16 707.30 грн., судові витрати компенсувати за рахунок бюджету у зв`язку із звільненням відповідача від оплати судового збору.

Мотивує заяву тим, що за період по 01.03.2014р. заборгованість боржника в розмірі 8957,97 грн. стягнута 24.11.2024р. згідно судового наказу від 21.05.2014р. у справі №712/6396/14-ц, а також частково була оплачена заборгованість під час розгляду даної справи.

Щодо судового наказу, постановою приватного виконавця Недоступа Дмитра Миколайовича від 20.11.2024 судовий наказ 712/6396/14-ц прийнято до виконання та відкрито виконавче провадження № 76614086. Згідно судового наказу до стягнення підлягала заборгованість по 01.03.2014 в розмірі 8957,97 грн. та 121,80 грн. судового збору, що разом становило 9079,77 грн. Вказані кошти стягнуто на особовий рахунок відповідача НОМЕР_1 і зараховано в оплату за послугу з постачання теплової енергії, а саме 27.11.2024 стягнуто 708,92 грн. і 28.11.2024 стягнуто 8370,85 грн.

Стягнуті 121,80 грн. судового збору були зараховані на послугу з постачання теплової енергії. Оскільки вказані кошти не мають відношення до заборгованості і станом на день написання вказаної заяви вони не перераховані на окремий рахунок для погашення таких виплат, повідомляємо суд про те, що в подальшому суму 121,80 грн. буде списано з послуги з постачання теплової енергії. Однак на сьогодні вказані кошти рахуються як погашення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії.

Враховуючи наявність судового наказу позивачем вирішено зменшити позовні вимоги

та підтримувати їх за період виникнення заборгованості з 01.03.2014 по 01.09.2024.

Щодо самостійних оплат відповідачем, згідно платіжних доручень від 27.11.2024, на особовий рахунок відповідача самостійно сплачено 24944,16 грн. за гаряче водопостачання, з яких 322,99 грн. зараховано як оплату за жовтень 2024 (сплата поточного платежу), а різницю в розмірі 24621,17 грн. зараховано в рахунок погашення заборгованості за період з 01.03.2014 по 01.09.2024. Також 27.11.2024 на особовий рахунок відповідача самостійно сплачено 1556,00 грн. за тепло, з яких 64,35 грн. зараховано як оплату за жовтень 2024 (сплата поточного платежу), а різницю в розмірі 1491,65 зараховано в рахунок погашення заборгованості за період з 01.03.2014 по 01.09.2024.

Таким чином відповідач, самостійно сплативши 26112,82 грн. в рахунок погашення заборгованості за період з 01.03.2014 по 01.09.2024, визнала заборгованість та частково оплатила її.

До суду та відповідачеві разом з даною заявою позивач надає лист-розрахунок з

врахуванням зменшених позовних вимог.

Загальна сума заборгованості складає 10 100,27 грн., з яких за послугою по опаленню наявна переплата в розмірі 12489,19 грн., а за послугу з гарячого водопостачання заборгованість в розмірі 22543,82 грн. Тому загальна заборгованість виражена в різниці між боргом по гарячій воді та переплаті по опаленню. Підприємство в подальшому вирівняє заборгованість шляхом перекидання сум оплат по послугам, водночас на день складення даної заяви таку процедуру виконати неможливо з технічних причин.

Щодо інфляційної складової та 3 % річних, позивач повідомляє суд про те, що позивачем перераховані вказані суми з зв?язку зі зменшеним періодом та наголошує на тому, що вказані кошти стягуються на рівні з боргом, є його невід?ємною частиною, а враховуючи самостійну часткову оплату заборгованості відповідачем в листопаді 2024 вважає, що інфляційна складова та 3% річних мають бути стягнуті судом в повній мірі.

Позивач враховує статус інвалідності відповідача тому просить кошти судового збору

повернути за рахунок Державного бюджету України.

Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії), гарячого водопостачання (постачання гарячої води) та внески за період з 01.03.2014 по 01.09.2024 у розмірі

10 100,27 грн., за період прострочення грошового зобов`язання з березня 2024 року по січень2022 року інфляційну складову боргу у розмірі 12 839,17 грн. та три відсотки річних у розмірі 3 868,13 грн., всього 26 807,57 грн., повернути на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України суму сплаченого судового збору в розмірі 3028 грн. 00 коп.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві в редакції заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні просив врахувати додані до відзиву докази щодо часткового погашення заборгованості у листопаді 2024 року при ухваленні рішення застосувати строк позовної давності щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Протокольною ухвалою 28 липня 2026 року судом оголошено про перехід до стадії ухвалення рішення та відповідно до ст.244 ЦПК України ухвалення та проголошення рішення відкладено до 30 липня 2026 року.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільного та житлового законодавства.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цього Кодексу.

Копією ліцензії, витягами зі статуту, положенням та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб позивачем підтверджено, що у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії як теплопостачальна організація.

Так, у ліцензії, виданої за рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 374 від 30.11.2012 р. (переоформлено рішенням від 29.12.2016 р. № 2444) вид господарської діяльності позивача вказаний як «постачання теплової енергії».

Отже, позивач як здобувач ліцензії щодо права на здійснення господарської діяльності з постачання теплової енергії є теплопостачальною організацією а послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.

Правовідносини між постачальником теплової енергії і споживачами регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Постановою КМУ № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», споживачем комунальних послуг являється фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» визначені права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов`язком споживача - є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Обов`язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630.

Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічна правова позиція сформульована у постановах Верховного Суду України від 30.10.2013 р. у справі № 6-59цс13, постановах Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 638/11034/15-ц, 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц, 18 грудня 2019 року у справі № 522/2625/16-ц, 25 березня 2020 року у справі № 211/3347/18-ц, 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17, Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 712/8196/20 від 7 липня 2020 року. Велика Палата Верховного Суду у справі № 712/8196/20 погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідачку від обов`язку оплати за надані такі послуги.

Відповідно до змісту статей 13, 32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», централізоване опалення віднесено до житлово-комунальних послуг. Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, в порядку визначеному КМУ.

При цьому, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно із ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до інформації з КП ЧООБТІ, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності на квартиру АДРЕСА_2 не зареєстровано, відтак квартира входить до житлового фонду територіальної громади.

Наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.(ст.815 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до відповіді департаменту «Центр надання адміністративних послуг» ЧМР ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 15.06.2005р.

Суду не надано доказів від`єднання квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання з додержанням вимог Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом № 4 від 22.11.2005 р. Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України та Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Наказом № 169 від 26.07.2019 р. Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Верховного суду у справі № 226/1437/16-ц від 19.08.2019 року. Викладене також узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах від 11 листопада 2015 року у справах № 6-1192цс15 та № 6-1706цс15.

Отже, зважаючи на вищенаведене, відповідач за позовом є споживачем послуг по опаленню та гарячому водопостачанню квартири у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та несе відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідач, фактично споживаючи вищезазначені послуги, не надсилав позивачу жодних скарг чи претензій (передбачених п. 37 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 р. та ст.ст. 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання. Це свідчить про те, що позивач надавав відповідачам житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі. Аналогічні висновки були зроблені у Постановах Верховного Суду у справах № 645/5401/17 від 29.11.2019 р. та № 465/5138/15-ц від 31.10.2019 р.

З розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, доданого до позовної заяви, вбачається, що станом на 01.09.2024 року відповідач мав заборгованість перед ВП «Черкаська ТЕЦ» ПАТ «Черкаське хімволокно» за надані їй послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 45171,06грн. за період з січня 2013 р. по серпень 2024 р.

Вказаний розрахунок є, по суті, випискою з особового рахунку, що є належним доказом по нарахуванням по особовому рахунку відповідачів, підписаний бухгалтером теплопостачальної організації, як спеціаліста відповідального за даний напрямок роботи та інші документи, а отже належним і допустимим доказом. Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВГСУ від 06.04.2017 р. у справі № 905/2009/15, в якій касаційний суд зазначив, що виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції та є підтвердженням виконаних операцій.

Судовим наказом від 21 травня 2014 року у справі № 712/6396/14-ц з відповідача стягнуто борг в сумі 8957,97 грн. за період з січня 2013 по лютий 2014 року. Вказаний судовий наказ набрав законної сили та був звернутий до примусового виконання, виконавче провадження ВП № 76614086 перебувало у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Д.М. Фактичне повне виконання судового наказу відбулось шляхом сплати іншою особою в інтересах відповідача на рахунок приватного виконавця боргу відповідача за ВП № 76614086 на суму 10456,75 грн, що підтверджено платіжною інструкцією АТ КБ ПРИВАТБАНК № 0.0.4033779316.1 від 27.11.2024р.

Відповідно до платіжної інструкції АТ КБ ПРИВАТБАНК № 0.0.4033132910.1 від 26.11.2024р. ОСОБА_2 сплатив 24 944,16 грн. на рахунок позивача за комунальні послуги по о/р НОМЕР_1 за період жовтень 2024 року.

Відповідно до платіжної інструкції АТ КБ ПРИВАТБАНК № 0.0.4033134510.1 від 26.11.2024р. ОСОБА_2 сплатив 1556,00 грн. на рахунок позивача за комунальні послуги по о/р НОМЕР_1 за період жовтень 2024 року.

Відповідно до довідки заст.начальника абонентського відділу в жовтні 2024 року по о/р НОМЕР_1 виконано нарахування вартості послуги гарячого водопостачання на суму 322,99 грн., послугу постачання теплової енергії на опалення на суму 64,35 грн.

З розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, доданого до заяви про зменшення позовних вимог, вбачається, що за період з березня 2014 року по серпень 2024 року заборгованість відповідача перед ВП «Черкаська ТЕЦ» ПАТ «Черкаське хімволокно» за надані їй послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання виникла на суму 36 213,09 грн. (45 171,06 8957,97), оскільки 8957,97 грн. стягнуто судовим наказом від 21.05.2014р. у справі № 712/6396/14.

Вказаний борг частково погашений за рахунок сплати позивачу 26.11.2024р. на суму 24 944,16 грн. та 1556,00 грн., всього на загальну суму 26 500,16 грн.

Оскільки у платіжних інструкціях від 26.11.2025р. призначенням платежу платником вказана плата за комунальну послугу за жовтень 2024 року, із суми 26500,16 грн. кошти в розмірі 322,99 та 64,35 грн є сплатою нарахувань за жовтень, решта суми 26500,16 грн. 322,99 64,35 грн. = 26 112,82 грн. за погодженням сторін враховані в рахунок погашення боргу відповідача за минулі періоди.

Таким чином, непогашеною є заборгованість в сумі 36 213,09 26 112,82 = 10 100,27грн. за період з березня 2023 року по серпень 2024 року.

Відповідно до розрахунку інфляційних по о/р НОМЕР_1 , доданого до заяви про зменшення позовних вимог, вбачається, що за період з березня 2014 року по січень 2022 року розмір інфляційних втрат у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання нарахований на загальну суму 12 839,17 грн.

Відповідно до розрахунку 3% річних по о/р НОМЕР_1 , доданого до заяви про зменшення позовних вимог, вбачається, що за період з березня 2014 року по січень 2022 року розмір 3% річних у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання нарахований на загальну суму 3868,13 грн.

З урахуванням встановленого у судовому порядку факту невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо сплати коштів за житлово-комунальні послуги з січня 2014 року до листопада 2024 року, що не спростовується відповідачем на підставі належних, достатніх та допустимих доказів, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми 3 % річних від простроченої суми та інфляційних втрат за період прострочення грошового зобов`язання з березня 2014 року по січень 2022 року.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та 3 % річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові.

Разом з тим, представник відповідача посилався на пропуск позивачем строку позовної давності при зверненні до суду у листопаді 2024 року щодо частини вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексуУкраїни).

Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Як указала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19),невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Таким чином, з огляду навищенаведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і з 4 вересня 2025 року його відновлено згідно із Законом № 4434-IX.

Підсумовуючи, суд зазначає, що станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо визнаних судом обґрунтованими позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних спливла за період з березня 2014 року по березень 2017 року.

Відповідно до ч.1 ст.264 ЦК перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу ч.3 цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи може належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.

При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник учинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Із наданого позивачем розрахунку вбачається здійснення оплат споживачем по о/р НОМЕР_1 у 2020-2021 роках у сумах, які перевищували місячне нарахування.

Разом з тим, що позивачем не долучено до матеріалів справи квитанцій чи інших доказів на підтвердження того, що споживач вказав призначення таких платежів за отримані комунальні послуги за період з березня 2014 року по березень 2017 року, відтак відсутні підстави для висновку, що такі дії споживача свідчать про визнання ним боргу саме за період з березня 2014 року по березень 2017 року.

26.11.2024р. оплату боргу здійснила не відповідач, а інша особа, а тому відсутні висновки про переривання відповідачем строку позовної давності.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат за період з березня 2014 року по березень 2017 року в сумі 294,52 + 203,61 + 104,82 + 104,16 + 181,84 + 126,54 + 121,74 + 210,92 + 416,76 + 395,42 + 360,77 + 297,04 + 224,58 + 114,67 + 82,12 + 91,63 + 93,37 + 88,48 + 91,28 + 225,03 + 332,95 + 300,19 + 338,20 + 247,22 +240,26 + 89,68 + 81,17 + 83,64 + 140,10 + 133,61 + 120,57 + 350,84 + 421,84 + 394,76 = 7 104,33 грн. та стягнення 3 % річних за період з березня 2014 року по березень 2017 року в сумі = 8,15 + 4,80+14,39+ 4,80 + 5,20 + 5,68 + 3,51 + 10,54 + 3,51 + 3,81 + 2,81 + 1,84 + 5,51 + 1,84 + 1,99 + 2,66 + 1,84+ 5,51 + 1,84 + 1,99 + 4,43 + 3,25 + 9,75 + 3,25 + 3,53 + 3,03 + 2,37 + 7,10 + 2,37 + 2,57 + 2,83 + 2,37 + 7,10 + 2,37 +2,57+4,71+4,23 + 12,70 + 4,23 + 4,59 + 9,06 + 8,79 + 26,37 + 8,79 + 9,54 + 8,31 + 8,79 + 26,37 + 8,79 + 9,54 + 7,56 + 8,79 + 26,37 + 8,79 + 9,54 + 6,89 + 8,79 + 26,37 + 8,79 + 9,54 + 6,14 + 8,79 + 26,37 + 8,79 + 9,54 + 2,91 +4,72 + 14,17 + 4,72 + 5,12 + 1,81 + 3,41 + 10,24 + 3,41 + 3,70 +1,67+3,72+11,16 + 3,72 + 4,04 + 1,36 + 3,72 + 11,16 + 3,72 + 4,04 + 1,04 + 3,72 + 11,16 + 3,72 + 4,04 + 0,73 + 3,72 + 11,16 + 3,72 + 4,04 + 1,08 + 9,62 + 28,85 + 9,62 + 10,43 +0,44 +14,47 +43,41 + 14,47 + 15,70 + 12,61 + 40,02 + 13,34 + 14,47 + 12,81 + 44,64 + 14,88+ 16,14 +8,71 +33,45 +11,15+12,10+8,25+35,51+11,84+12,84+2,72+13,29+4,43 + 4,81 + 2,11 + 11,97 +3,99 + 4,33 + 1,84 +12,30 +4,10+ 4,45 +2,48 + 20,44+ 6,81+ 7,39+ 1,90 +20,44 + 6,81 +7,39 + 1,31+ 19,91 + 6,64 + 7,20+2,17+60,98+20,33+22,05+ 0,75+ 75,29+ 25,10+ 27,23+ 71,49+ 24,27 + 26,33 + 72,41 + 25,32 + 27,47 + 65,65 + 23,61 + 25,61 + 52,45 + 19,44 + 21,09 = 1 953,50 грн. не підлягають до задоволення через пропуск позовної давності.

В частині стягнення заборгованості за комунальну послугу в сумі 10 100,27 грн., інфляційних втрат за період прострочення грошового зобов`язання з квітня 2020 року по січень 2022 року в сумі 5 734,84 грн (12 839,17 - 7104,33), 3% річних за прострочення грошового зобов`язання за період з квітня 2020 року по січень 2022 року в сумі 1 914,63 грн (3868,13 - 1953,50) грн., всього на загальну суму 17 749,74 грн (10100,27 + 5734,84 + 1653,50) грн. позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки відповідач отримала комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, які надавались позивачем, проте порушила встановлений законом обов`язок щодо своєчасної оплати вказаних послуг, відтак відповідачем порушені права позивача на оплату житлово-комунальних послуг та обраний позивачем спосіб судового захисту обґрунтований на законі.

Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобовязання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов`язань (постанова ВП ВС від 19.06.2019 №703/2718/16, від 19.06.2019 №646/14523/15, від 03.10.2023 №366/203/21).

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачемп сплачений судовий збір в сумі 3028 грн., відтак позивачу має бути відшкодовано 17 749,74 /26 807,57*3028 = 2005,00 грн. судового збору пропорційнодо задоволеної частини позовних вимог.

Відповідач звільнена від оплати судового збору як особа з інвалідністю ІІ групи (посвідчення серія НОМЕР_2 , виданого 12.06.2024р. безстроково), тому судові витрати належить компенсувати позивача за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 6, 12, 13, 18, 261, 263, 264, 265, 268, 279 352-354 ЦПК України, ст. ст. 67, 68, 156, 162 ЖК України, ст.ст. 11, 526, 530, 541, 625 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» 17 749,74 грн.

Судові витрати приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» судовий збір в розмірі 2005 грн. компенсувати за рахунок держави в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГОЛОВУЮЧИЙ

Повний текст рішення складений 30 липня 2026 року.

-Позивач: приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно», в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» (м. Черкаси, пр.-т Хіміків, 76, ЄДРПОУ 00204033, МФО 354507)

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 )