Ухвала суду № 138632327, 30.07.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/2760/26

УХВАЛА

30 липня 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді О. Левчука, розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову до пред`явлення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» про витребування майна з чужого незаконного володіння,

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

05.02.2026 представник ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову, у якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешту (в тому числі заборони продажу, дарування, поділу, зміни адреси, цільового призначення, зміни інженерно-технічних характеристик, реконструкції, перепланування, внесення в якості вкладу до статутного капіталу юридичної особи, передачі в заставу, перереєстрації, або відчуження чи обтяження будь-яким іншим шляхом; в тому числі шляхом зупинення продажу, якщо такий буде розпочатий, зупинення процедури проведення аукціону (прилюдних торгів) та/або підготовки проведення такого аукціону (торгів)) на нерухоме майно, що зареєстроване за ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» (код ЄДРПОУ 41264766), а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 75,4 м. кв., житловою площею - 51,5 м. кв., реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2548443756060.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09.02.2026 заяву представника ОСОБА_2 про забезпечення позову до пред`явлення позову - задоволено.

В подальшому, 19.02.2026 до Рівненського міського суду Рівненської області надійшла на розгляд позовна заява ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 24.02.2026 прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі №569/4045/26, призначено підготовче судове засідання.

У зв`язку з поданням Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" апеляційної скарги на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 09.02.2026 про забезпечення позову до пред`явлення позову, 24.02.2026 матеріали заяви про забезпечення позову до пред`явленння позову були направленні до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 16.04.2026 матеріали цивільної справи №569/4045/26 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Плетньов Володимир Олександрович, про витребування майна з чужого незаконного володіння - передано на розгляд за підсудністю до Господарського суду міста Києва, в провадженні якого перебуває господарська справа №910/3027/24, відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" про банкрутство. Вказана ухвала суду не була оскаржена у встановленому законом порядку, а відтак набрала законної сили.

Крім того, постановою Рівненського апеляційного суду від 30.06.2026 у справі №569/2760/26 апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» Бурдюг Тетяни Вікторівни залишено без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 09 лютого 2026 року про забезпечення позову до пред`явлення позову - без змін.

20.07.2026 до Рівненського міського суду Рівненської області повернулися матеріали заяви №569/2760/26 про забезпечення позову до пред`явлення позову.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України, визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу ,Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Водночас, відповідно до п. 8) ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

21 жовтня 2019 року почав діятиКодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.

Згідно з п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу, подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цьогоКодексу.

Системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні нормиЗакону про банкрутствомають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Частиною 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 порушено провадження у справі №910/3027/24 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" про банкрутство.

А тому судом в даному випадку застосовується вимоги ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно ч. 2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у межах справи про банкрутство розглядає всі майнові спори за участю боржника незалежно від того, якою стороною спору він є (відповідачем чи позивачем).

З введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах дійшла висновку, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (постанови від 15 січня 2020 року по справі № 607/6254/15-ц, від 28 січня 2020 року по справі № 50/311-б).

Процесуальний закон визначає правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, незалежно від моменту виникнення таких вимог, серед іншого справ за позовами з майновими (грошовими) вимогами до боржника, позовне провадження у яких відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача, стосовно яких у ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутствав становлено імперативну вимогу їх передачі до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, для розгляду по суті спору в межах цієї справи.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14 травня 2020 року у справі № 903/69/18 зазначає, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо концентрації всіх спорів у межах справи про банкрутство. Так, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. Така ж правова позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 918/420/16, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 908/4057/14, від 11 липня 2018 року у справі № 922/3040/17, від 29 листопада 2019 року у справах № 908/130/15-г, № 923/1194/17, від 05 лютого 2020 року у справі № 921/557/15-г.

Законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача. Таке врегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

Таким чином, з огляду на положення законодавства України, законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Дана позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, де зазначено, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому, таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.

Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що вказана цивільна справа підлягає передачі до Господарського суду місьа Києва, яким відкрито провадження у справі про банкрутство відповідача у цій цивільній справі.

Згідно з п. 1) ч.1ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Тим самим, ЦПК України передбачив лише передачу цивільних справ між судами загальної юрисдикції для дотримання територіальної юрисдикції.

Відповідно до ст.10 ч. 9 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Беручи до уваги спеціальні норми Кодексу України з процедури банкрутства щодо надіслання справ до господарського суду, застосовуючи аналогію закону щодо передачі справ за підсудністю, а також враховуючи те, що ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 16.04.2026 матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Плетньов Володимир Олександрович, про витребування майна з чужого незаконного володіння - було передано на розгляд за підсудністю до Господарського суду міста Києва, в провадженні якого перебуває господарська справа №910/3027/24, відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" про банкрутство, суд дійшов висновку, що матеріали заяви №569/2760/26 про забезпечення позову до пред`явлення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» про витребування майна з чужого незаконного володіння, слід передати на розгляд за підсудністю до Господарського суду міста Києва, в провадженні якого перебуває господарська справа №910/3027/24, відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" про банкрутство.

Керуючись ст. ст. 31, 187, 259, 261, 268, 353-355 ЦПК України; ст. 7, 59, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

УХВАЛИВ:

Матеріали заяви №569/2760/26 про забезпечення позову до пред`явлення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» про витребування майна з чужого незаконного володіння, передати на розгляд за підсудністю до Господарського суду міста Києва, в провадженні якого перебуває господарська справа №910/3027/24, відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" про банкрутство.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала складена та підписана 30.07.2026.

Суддя О. Левчук