Ухвала суду № 138631754, 29.07.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/2772/26

Провадження № 1-кп/539/296/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6

потерпілого ОСОБА_7

представника потерпілого ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лубни Полтавської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч.1 ст.135 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області знаходиться зазначене кримінальне провадження. Прокурор у судовому засіданні звернувся з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. В обгрунтування клопотання послався на те, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Полтави від 25.04.2026 відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 22.06.2026. Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області строк дії запобіжного заходу продовжено до 15.08.2026. Слідчим суддею та судом при вирішенні питання щодо запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 вже була встановлена обґрунтованість підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України. На наявність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України вказують наступні обставини. Про ризик переховуватися від суду свідчить тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень. Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину у стані алкогольного сп`яніння. Внаслідок порушення ним правил дорожнього руху та спричинення дорожньо - транспортної пригоди загинув потерпілий ОСОБА_9 , тому наслідки його дій є невиправними. Допустивши зіткнення із велосипедистом ОСОБА_9 , обвинувачений умисно покинув місце події. Також існує ризик здійснення незаконного впливу на свідків, які наразі ще не допитані судом. Також ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, хоча й не судимий в силу ст. 89 КК України, що в сукупності вказує на підвищену суспільну небезпеку як самих діянь, так і особи обвинуваченого. Зазначене на думку суду свідчить про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто вчинення іншого кримінального правопорушення. При постановленні ухвали просив суд не визначати розмір застави на підставі п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, скільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини. Враховуючи, що існують вказані вище ризики та наявність обґрунтованої підозри, продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою є найбільш прийнятним, а інші більш м`які запобіжні заходи не здатні усунути вказані ризики.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на його необгрунтованість та безпідставність.

Захисник обвинуваченого звернувся до суду з клопотанням, в якому просив змінити ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт у нічний період доби за адресою: АДРЕСА_1 . У разі якщо суд дійде висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив визначити альтернативний вид - заставу, передбачену п.2 ч.5 ст. 182 КПК України. Зазначив, що ці види запобіжних заходів будуть достатніми та ефективним заходами забезпечення кримінального провадження, які узгоджуватимуться з метою їх застосування та будуть достатніми стримуючими засобами, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, при цьому, відповідатимуть справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи, а також дозволять обвинуваченому продовжувати працювати, проходити планове обов`язкове лікування, матеріально допомагати своїм утриманцям та потерпілим. В обгрунтування клопотання, зокрема, послався на те, що сторона обвинувачення посилається на ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ст.177 КПК України. Проте, одні з цих ризиків зменшилися, а інші взагалі відсутні. Посилаючись на ці ризики, сторона обвинувачення не врахувала те, що обвинувачений: визнав повністю вину в оголошеній йому підозрі у вчиненні ним неумисного злочину; дає стабільні визнавальні показання в оголошеній йому підозрі, повністю визнає свою винуватість в обвинуваченні згідно обвинувального акту; добровільно надав біологічні зразки для проведення експертизи; показав під час слідчого експерименту механізм вчинення ним злочинів; видав автомобіль, на якому вчинив злочини; має намір відшкодувати збитки потерпілим. Переховуватись від органів досудового розслідування і суду не буде, так як в Україні введено воєнний стан. Через це обвинувачений перетнути кордон України не зможе, так як не отримував паспорта, який дає право виїзду за кордон; в розшук не оголошувався; приводів до нього не застосовувалось. Обвинувачений має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де постійно проживає останні 37 років. Через це посилання сторони обвинувачення на наявність ризику переховування від органів досудового розслідування або суду у зв`язку з усвідомлення можливої втрати свободи на тривалий строк є необгрунтованим. Зі свідками та потерпілими, які допитані органом досудового розслідування та попереджені про кримінальну відповідальність, стосовно їх показань, не спілкується і спілкуватись не планує, впливу на них ніякого не має і не мав, що підтверджується відсутністю застосування до них заходів безпеки, передбачених нормами КПК України, і як наслідок, відсутністю заяв у поліції свідків про вплив на них підзахисним. Вчиняти інше кримінальне правопорушення наміру не має, і протилежному немає жодних доказів. Твердження прокурора, що ОСОБА_4 може продовжити свою злочинну діяльність є необгрунтованими і тільки припущенням сторони обвинувачення. Свої процесуальні обов`язки ОСОБА_4 виконував і буде виконувати належним чином, від слідства і суду не переховується і не збирається. Всі ці обставини зменшують ризики, зазначені в клопотанні прокурора. Обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, а саме наявність: неповнолітньої доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебуває на фактичному утриманні обвинуваченого; малолітнього сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батька пенсіонера ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , непрацюючої матері ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Обвинувачений є фізичною особою - підприємцем з 30.06.2021 року, має постійне місце проживання. Даних щодо негативних характеристик чи порушення режиму обвинуваченим під час перебування останнього в ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23» немає. За місцем проживання обвинувачений характеризується позитивно, на території старостату, де фактично проживає, займається підприємницькою діяльністю - вирощуванням сільськогосподарської продукції та деревозаготівлею. Забезпечує місцевих мешканців роботою, які працюють у нього за цивільно-правовими угодами. Надає благодійну допомогу пенсіонерам старостату. У період загострення соціально - політичної ситуації на території столичного регіону обвинувачений приймав активну участь у заходах громадсько - політичного характеру, у складі добровольчого батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_6 » приймав участь у бойових діях в зоні проведення АТО, а також займався добровільною благодійною та волонтерською діяльністю спільно з благодійними фондами. Обвинувачений є особою з інвалідністю третьої групи загального захворювання. У 2025 році отримав важку травму у виді: забою головного мозку, множинних переломів лицевого скелету, втратив око. Проводились множинні операційні втручання на кістках лицевого черепа та по видаленню ока. Через це є медичні висновки лікарів, з яких вбачається потреба в динамічному нагляді медичних працівників, проведення періодичних діагностик та консультацій. Утримання підозрюваного в ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23» позбавить останнього такої можливості. У клопотанні про продовження відносно ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу сторона обвинувачення не довела обставину, передбачену п.3 ч.1 ст. 194 КПК України, недостатності застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання встановленим вище ризикам, із урахуванням обставин і тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , даних про його особу та конкретних обставин цього кримінального провадження, а саме в їх сукупності. Сама по собі тяжкість кримінального правопорушення не може бути підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обвинувачений підтримав клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби. Прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з підстав, викладених у клопотанні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також з урахуванням особи обвинуваченого, характеру інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Потерпіла ОСОБА_6 , потерпілий ОСОБА_7 та його представник підтримали клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заперечували проти задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу. Вислухавши клопотання та доводи сторін кримінального провадження, думку потерпілих, представника потерпілого, суд дійшов наступного висновку.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17.06.2026 було продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів без визначення розміру застави.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. При вирішенні питання доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому або зміни йому запобіжного заходу на більш м`який суд виходить з наступного.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч.1 ст.135 КК України, які є тяжким та нетяжким злочинами.

17.06.2026 судом при продовжені ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою було встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд вважає, що на час розгляду цього клопотання встановлені раніше судом ризики: переховуватися від суду (з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до десяти років; у виді обмеження волі на строк до двох років або позбавлення волі на той самий строк); незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, які не допитані в ході судового розгляду; вчинення іншого кримінального правопорушення (з урахуванням тяжкості та характеру інкримінованих обвинуваченому двох кримінальних правопорушень, того, що ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, хоча й не судимий в силу ст.89 КК України, що в сукупності вказує на підвищену суспільну небезпеку як самих діянь, так і особи обвинуваченого) не зменшилися і наразі продовжують існувати.

Наявність у обвинуваченого двох неповнолітніх дітей, матері та батька, постійного місця проживання, те, що він є фізичною особою підприємцем, не є достатніми підставами для обрання більш м`якого запобіжного заходу, оскільки самі по собі не означають відсутності вищевказаних ризиків щодо поведінки ОСОБА_4 . Вказані обставини свідчать про наявність певних соціальних зв`язків у обвинуваченого, проте одна лише наявність таких зв`язків, а також те, що обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно, у складі добровольчого батальйону «Айдар» приймав участь у бойових діях в зоні проведення АТО, займався благодійною та волонтерською діяльністю, не свідчить про можливість обрання більш м`якого запобіжного заходу. Заперечуючи проти клопотання прокурора, захисник зазначив, що обвинувачений визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів, сприяв їх розкриттю, має намір відшкодувати збитки потерпілим. Переховуватись від органів досудового розслідування і суду не буде. Не впливав на потерпілих та свідків та не має наміру цього робити у подальшому. Перешкоджати кримінальному провадженню обвинувачений наміру не має. Вчиняти інше кримінальне правопорушення наміру також не має, і протилежному немає жодних доказів. Суд зазначає, що такі доводи сторони захисту не спростовують існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а також не свідчать, що вони на даний час зменшились, та не є підставою для зміни ОСОБА_4 запобіжного заходу на більш м`який.

Захисник також послався на те, що обвинувачений є особою з інвалідністю третьої групи, має захворювання та потребу в динамічному нагляді медичних працівників, проведенні періодичних діагностик та консультацій. Утримання в слідчому ізоляторі позбавить обвинуваченого такої можливості. Доказів тому, що стан здоров`я ОСОБА_4 , на даний час є таким, який унеможливлює його перебування під вартою, як і тому, що обвинуваченому, який утримується в слідчому ізоляторі, не надається належне лікування, стороною захисту суду не надано.

На думку суду, підставою для зміни запобіжного заходу є, зокрема наявність нових обставин або зміна раніше виявлених обставин, які існували станом на час розгляду клопотання про обрання/продовження попереднього запобіжного заходу, в тому числі зменшення або зникнення встановлених ризиків щодо поведінки обвинуваченого. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що обставини з часу застосування до обвинуваченого запобіжного заходу суттєво не змінились, а вищевказані ризики не зменшилися, тому вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на шістдесят днів. Суд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

З огляду на вищевикладені обставини суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Відповідно до п.2 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, що спричинив загибель людини, за обставин керування автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, наїзді на велосипедиста ОСОБА_9 , залишення останнього після зіткнення в небезпечному для життя становищі, коли потерпілий внаслідок травм, отриманих під час ДТП, не міг вжити заходів до самозбереження. В результаті цього наїзду велосипедист ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди.

Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого та наявності доведених ризиків, суд вважає за можливе на підставі п.2 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначати розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ОСОБА_4 процесуальних обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись статтями 183,194, 197, 331, 369-372 КПК України, суд ПОСТАНОВИВ: У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відмовити. Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити. Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, а саме з 29.07.2026 по 26.09.2026 включно, без визначення розміру застави. Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення. Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, обвинуваченим з моменту вручення, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору, а також направити до Державної установи «Полтавська установа виконання покарань №23». Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 30.07.2026 о 12 годині 45 хвилин.

Суддя ОСОБА_1