Рішення № 138630416, 30.07.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2-адр/381/2/26

381/2874/26

Додаткове Рішення

Іменем України

30 липня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Папруги А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастові Київської області заяву представника позивача ОСОБА_1 Радушинського Йосипа Григоровича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-

Встановив:

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10.07.2026 задоволено повністю позов ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення серія ЕНА № 6994922 від 09 квітня 2026 року, винесену відносно ОСОБА_2 , а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито згідно пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір в сумі 532,48 грн.

В позовній заяві був зазначеним орієнтовний перелік витрат на правничу допомогу у сумі 20 000 гривень.

13.07.2026 через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 Радушинського Й.Г. про ухвалення додатково судового рішення про стягнення понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу у розмірі 41 000 гривень.

Для підтвердження обставин щодо понесення таких витрат позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги № 1 від 11.05.2026, ордер, копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю, додаткову угоду від 10.07.2026, детальний опис від 10.07.2026, акт приймання-передачу від 10.07.2026, відповідно до цих документів розмів гонорару адвоката становить 41 000,00 грн.

21.07.2026 через систему «Електронний суд» представницею Департаменту патрульної поліції подане заперечення щодо розподілу судових витрат, відповідно до якого просила в задоволенні заяви про ухвалення додатково судового рішення про стягнення понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу у розмірі 41 000 грн. відмовити.

Представниця відповідача зазначає, що заявлена сума є необґрунтованою та очевидно завищеною, враховуючий характер та складність справи, при цьому, окремі зауваження висловлені щодо розміру гонорару успіху.

Таким чином, позивач не довів факту реального понесення витрат, а заявлена до стягнення сума 41 000 грн. не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та співмірності, визначеним ст. 134 КАС України.

Крім того, «гонорар успіху» у сумі 5 000 грн. не є судовими витратами, що підлягають компенсації за рахунок іншої сторони.

24.07.2026 через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшли додаткові пояснення представника позивача, в яких викладено позицію щодо наявності достатніх правових підстав для відшкодування витрат позивача на правничу допомогу у визначеному в договорі та додатковій угоді розмірі.

В судове засідання учасники судового розгляду не з`явились, були повідомленні належним чином про час і дату проведення судового засідання, клопотань про відкладення судового засідання чи оголошення перерви не подали. Представник позивача в заяві про ухвалення додаткового рішення просив провести розгляд заяви без участі сторони позивача. Представниця відповідача в запереченні просила розгляд справи проводити без участі відповідача.

У зв`язку із неявкою зазначених вище осіб, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши зміст заяви про ухвалення додаткового рішення та долучені до неї документи, приходжу до висновку про необхідність часткового її задоволення.

Згідно приписів частини 1, 2 статті 134 КАС України, витрати,пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно частини 4 цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно частини 5 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно приписів частини 9 статті 139 КАС України, При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з приписами статті 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар адвоката, як форма винагороди адвоката, встановлюється в договорі.

Між позивачем та його представником погоджений розмір гонорару адвоката та суду надані докази сплати цього гонорару.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), постанови Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 369/10907/22 (провадження № 61-16010св23), від 01 травня 2024 року у справі № 557/174/23 (провадження № 61-15995св23).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Згідно правової позиції, висловленої в пункті 47 Рішення ВС від 30 червня 2026 року по справі № 420/17883/24, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката застосуванню підлягає частина п`ята статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

В даному випадку, враховуючи складність справи, значення справи для сторін, час, який мав бути витраченим адвокатом на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, предмет спору та розмір штрафу, визначеного у відповідності до оскаржуваної постанови, суд вважає, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним і має бути зменшеним до 3 000 гривень, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, зокрема, Департаменту патрульної поліції.

На підставі наведеного, керуючись ст. 132, 252 КАС України, суд,-

Ухвалив:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 Радушинського Йосипа Григоровича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 гривень.

В іншій частині заяви відмовити.

Додаткове судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення додаткового судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на додаткове судове рішення може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.

Суддя Самуха В.О.