Ухвала суду № 138630325, 30.07.2026, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/1704/26

Провадження № 1-кс/375/138/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року селище Рокитне Київської області

Слідчий суддя Рокитнянського районного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції №1 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Узин Білоцерківського району, Київської області, який зареєстрований та проживає у кв. АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з освітою загальною середньою, не одруженого, на утриманні дітей не має, не депутата, не працюючого, раніше судимого, а саме:

- 30 травня 2005 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за частиною 1 статті 190, частиною 2 статті 186, частиною 2 статті 185 КК України із застосуванням статті 70 КК України, на 4 роки позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України, звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 28 жовтня 2005 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за частиною 2 статті 186, частиною 2 статті 185 КК України, з урахуванням статті 71 КК України, на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;

- 22 грудня 2005 вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 186 та частиною 2 статті 190 КК України із застосуванням статті 70 КК України, на 5 років 6 місяців позбавлення волі;

- 12 жовтня 2009 вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за частиною 2 статті 190 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;

- 3 жовтня 2012 вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 185 КК України, із застосуванням статті 70 КК України, на 4 роки позбавлення волі;

- 4 грудня 2012 року вироком Солом`янського міського суду м. Київ за частиною 2 статті 185 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- 26 травня 2016 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за частиною 2 статті 190 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України, звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 19 травня 2017 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за частиною 1 статті 309 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- 11 серпня 2017 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за частиною 2 статті 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- 11 вересня 2017 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за частиною 1 статті 309 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі статті 81 КК України, 20 серпня 2019 року звільнений умовно достроково на 8 місяців 22 дні;

- 5 лютого 2021 року вироком Святошинського районного суду м. Києва за частиною 3 статті 186, частиною 1 статті 187 КК України, із застосуванням статті 71 КК України, на 4 роки 1 місяця позбавлення волі;

- 3 листопада 2021 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 190 КК України із застосуванням частини 1, частини 4 статті 70 КК України, на 4 роки 6 місяців, 9 лютого 2024 року звільнений від відбування покарання;

- 2 вересня 2024 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за частиною 1 статті 309 КК України на 1 рік обмеження волі;

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 357 КК України, частиною 4 статті 185 КК України та частиною 4 статті 185 КК України, у кримінальному провадженні № 12026111250000175, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 2 липня 2026 року, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Рокитнянського районного суду Київської області надійшло клопотання старшого слідчого слідчого відділення поліції №1 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 357 КК України, частиною 4 статті 185 КК України та частиною 4 статті 185 КК України, у кримінальному провадженні № 12026111250000175, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 2 липня 2026 року.

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_4 будучи раніше судимим, а саме 3 листопада 2021 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 190, частиною 1 статті 70 України до покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі, згідно частини 4 статті 70 остаточно призначено покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

9 лютого 2024 року звільнився з Житомирської виправної колонії № 8 по закінченню відбуття строку покарання на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та повторно вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 26 червня 2026 близько 09 год, ОСОБА_4 перебував в гостях у свого знайомого ОСОБА_7 , який проживає у кв. АДРЕСА_2 , де під час спільного відпочинку вживали алкогольні напої.

Цього самого дня, близько 11 год 00 хв ОСОБА_4 помітив в одній з кімнат квартири, а саме на дивані мобільний телефон марки «Samsung Galaxy», модель A32, сірого кольору, об`ємом пам`яті 4/64 GB IMEI: НОМЕР_1 вартістю 3 737,17 гривень. .

В цей час у нього раптово, повторно виник прямий злочинний умисел направлений на вчинення його крадіжки.

Переконавшись у відсутності сторонніх осіб, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, а саме мобільним телефоном «Samsung Galaxy», модель A32, сірого кольору, об`ємом пам`яті 4/64 GB IMEI: НОМЕР_1 , ОСОБА_4 діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжений та діє по даний час, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, таємно взяв з ліжка вказаний мобільний телефон та поклав його до своєї кишені, таким чином здійснивши його крадіжку.

Викраденим майном ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд, а саме викрадений ним за вказаних обставин мобільний телефон марки «Samsung Galaxy», модель A32, сірого кольору, об`ємом пам`яті 4/64 GB IMEI: НОМЕР_1 залишив зберігати при собі.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 завдав потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 3 737,17 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України.

Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що 26 червня 2026 року близько 09 год 00 хв. ОСОБА_4 перебував у гостях у свого знайомого ОСОБА_7 , який проживає у кв. АДРЕСА_2 .

ОСОБА_7 звернувся до ОСОБА_4 з проханням придбати йому продукти харчування та при цьому надав свою банківську карту АТ КБ «Приват

Банк» № НОМЕР_2 , номер рахунку НОМЕР_3 , вказавши пін-код доступу.

Цього самого дня, близько 10 години 00 хвилин, ОСОБА_4 придбавши продукти харчування повернувся до ОСОБА_7 та повернув попередньо надану ним банківську картку АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_2 , яку він поклав на кухонну тумбу та придбані ним продукти харчування.

Під час спільного відпочинку у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на вчинення крадіжки банківської карти АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_2 , номер рахунку НОМЕР_3 , синього кольору, обладнаної технологією безконтактної оплати, виданої на ім`я ОСОБА_7 .

Реалізуючи раптово виниклий протиправний умисел, спрямований на незаконне викрадення платіжної картки, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переконавшись що за його діями ніхто не спостерігає та те, що ОСОБА_7 перебуває в стані алкогольного сп`яніння та не може в повній мірі адекватно контролювати ситуацію, діючи з корисливого мотиву, направленого на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, шляхом вільного доступу здійснив крадіжку належної останньому платіжної карти АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_2 , синього кольору, обладнаної технологією безконтактної оплати, номер рахунку номер рахунку НОМЕР_3 , взявши її з тумби та поклав до своєї кишені штанів.

Після цього ОСОБА_4 залишив місце вчинення кримінального правопорушення та утримуючи при собі вищевказаний офіційний документ, розпорядився ним на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у викраденні офіційного документу, вчиненому з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого частиною 1 статті 357 КК України.

Також досудовим розслідуванням встановлено, що 26 червня 2026 року о 12 год 15 хв ОСОБА_4 , перебував в приміщенні ТОВ «АТБ маркет 0983», що на вул. Першотравневій, 11 в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області, та маючи при собі та завідомо знаючи пін-код до попередньо викраденої ним банківської карти АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_2 , номер рахунку НОМЕР_3 синього кольору, обладнаної технологією безконтактної оплати, власником якої є ОСОБА_8 .

В цей час у ОСОБА_4 повторно виник злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами з банківської карти ОСОБА_7 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_4 діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжений та діє по даний час, керуючись корисливим мотивом, використовуючи раніше викрадену банківську карту № НОМЕР_2 , номер рахунку НОМЕР_3 достовірно знаючи, що він діє поза волею власника банківської карти АТ КБ «Приват Банк», а саме ОСОБА_7 , придбав в даному магазині продукти харчування на загальну суму 234,20 грн. Після цього ОСОБА_4 продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на заволодіння чужим майном почав здійснювати зняття готівки в терміналі, що розташований на вул. Першотравневій, 11 в селищі Рокитне Білоцерківський району Київської області та таким чином здійснив крадіжку грошових коштів на загальну суму 16 000 грн, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 завдав ОСОБА_7 матеріального збитку на загальну суму 16 234,20 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 357 КК України, частиною 4 статті 185 КК України та частиною 4 статті 185 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

-протоколом прийняття заяви від 26 червня 2026 року; протоколом огляду місця події від 26 червня 2026 року;

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 2 липня 2026 року;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 6 липня 2026 року; протоколом отримання речей від 2 липня 2026 року;

- протоколом огляду речей від 2 липня 2026 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 6 липня 2026 року;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 6 липня 2026 року;

висновком судово-товарознавчої експертизи від 3 липня 2026 року;

- протоколом огляду (перегляду) відеозапису від 4 липня 2026 року;

- протоколом огляду (перегляду) відеозапису від 4 липня 2026 року;

- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 та іншими матеріалами в їх сукупності.

6 липня 2026 року ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 185 КК України, частиною 4 статті 185 КК України та частиною 1 статті 357 КК України.

Крім того, слідчий звертає увагу слідчого судді на наявність ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також, в Білоцерківському міськрайонному суді Київської області знаходяться обвинувальні акти відносно ОСОБА_4 у кримінальних провадженнях № 12026111250000161 від 18 червня 2026 року за частиною 2 статті 190 КК України (справа 357/9268/26) та № 12026116250000041 від 13 травня 2026 року за частиною 1 статті 309, частиною 4 статті 185 КК України (справа № 357/11283/26), № 12025111250000011 від 7 січня 2025 року, за частиною 4 статті 185 КК України (справа № 357/10832/25).

Однак упродовж 2026 року обвинувачений ОСОБА_4 жодного разу в судові засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомляв, у зв`язку з чим відносно нього неодноразово застосовувався привід, який виконано не було.

Також, у провадженні Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 390 КК України (судова справа № 274/3670/25).

Ухвалами суду від 7 листопада 2025 року, 3 лютого 2026 року та 3 квітня 2026 року до обвинуваченого застосовано приводи, виконання яких доручено сектору поліцейської діяльності № 1 (м. Узин) Білоцерківського районного управління Головного управління Національної поліції в Київській області та районному управлінню, однак жодна ухвала про привід не виконана, а про причини неявки суд не повідомлено.

10 червня 2026 року ухвалою суду вчетверте застосовано щодо обвинуваченого ОСОБА_4 примусовий привід на 4 серпня 2026 року о 10 год 30 хв, виконання якого доручено сектору поліцейської діяльності № 1 (м. Узин) Білоцерківського районного управління Головного управління Національної поліції в Київській області.

Вищевказані обставини свідчать, що ОСОБА_4 на шлях виправлення не став та повторно вчинив новий аналогічний злочин, має схильність до систематичного вчинення тяжких злочинів проти власності, а зухвалий характер їх вчинення свідчить про відсутність будь-яких стримуючих факторів відносно останнього.

Враховуючи викладене, орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримала та просила його задовольнити з підстав, зазначених у ньому. Додатково вказувала на те, що підозрюваний неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та уникає явки суд.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні вказував на те, що він все визнає; наголошував на тому, що в нього хвора мати, яка потребує його допомоги, а тому просив застосувати відносно нього цілодобовий домашній арешт. Додатково зазначив, що він дійсно причетний до кримінальних правопорушень, оскільки у нього тяжкі життєві обставини. Зобов`язувався з`являтися до суду та слідчого за першою вимогою.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив застосувати відносно останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Зокрема, вказувала на те, що на утриманні у підозрюваного перебуває мати похилого віку, яка потребує сторонньої допомоги. Однак, документально підтвердити дані обставини в судовому засіданні не може.

Заслухавши позиції прокурора, захисника, підозрюваного, дослідивши наявні у матеріалах клопотання докази, слідчий суддя дійшов до такого висновку.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням відділення поліції №1 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026111250000175, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 2 липня 2026 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 357 КК України, частиною 4 статті 185 КК України та частиною 4 статті 185 КК України.

6 липня 2026 року ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 357 КК України, частиною 4 статті 185 КК України та частиною 4 статті 185 КК України.

Частиною 2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі статтею 7 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а також забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, згідно якої ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

У статті 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав осіб.

Не вдаючись до детального аналізу, оцінки дій, винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об`єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють.

З урахуванням письмових доказів, що додані до клопотання та досліджені в судовому засіданні, здійснюючи їх оцінку за своїм внутрішнім переконанням, слідчий суддя, дійшов висновку, що повідомлена ОСОБА_4 підозра у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 357 КК України, частиною 4 статті 185 КК України та частиною 4 статті 185 КК України, не може вважатись не обґрунтованою, а докази, надані органом досудового розслідування, є, на даний час, досить вагомими, щоб свідчити про причетність ОСОБА_4 до кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються.

При цьому, слідчий суддя зазначає, що на стадії досудового розслідування кримінального провадження останній не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу.

Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованого злочину і правильності кваліфікації його дій є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

Водночас, обов`язковою умовою для застосування запобіжного заходу має бути доведеність сукупності обставин, визначених частиною статті 194 КПК України, яка вимагає від прокурора довести не лише наявність обґрунтованої підозри, а надати докази на підтвердження підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, на які посилається слідчий у клопотанні та обґрунтувати недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у клопотанні.

Так, слідчий суддя оцінює наявність ризику можливості переховування підозрюваного ОСОБА_4 як цілком ймовірний, з огляду на те, що останній підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років. Останній усвідомлює тяжкість покарання при можливому визнанні його винним, у вчиненні кримінальних правопорушень у яких він підозрюється, що може спонукати ОСОБА_4 до вчинення спроби ухилитися від явки до органу досудового розслідування, суду.

Також враховується те, що підозрюваний неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, а саме:

- 30 травня 2005 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за частиною 1 статті 190, частиною 2 статті 186, частиною 2 статті 185 КК України із застосуванням статті 70 КК України, на 4 роки позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України, звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 28 жовтня 2005 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за частиною 2 статті 186, частиною 2 статті 185 КК України, з урахуванням статті 71 КК України, на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;

- 22 грудня 2005 вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 186 та частиною 2 статті 190 КК України із застосуванням статті 70 КК України, на 5 років 6 місяців позбавлення волі;

- 12 жовтня 2009 вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за частиною 2 статті 190 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;

- 3 жовтня 2012 вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 185 КК України, із застосуванням статті 70 КК України, на 4 роки позбавлення волі;

- 4 грудня 2012 року вироком Солом`янського міського суду м. Київ за частиною 2 статті 185 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- 26 травня 2016 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за частиною 2 статті 190 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України, звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 19 травня 2017 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за частиною 1 статті 309 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- 11 серпня 2017 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за частиною 2 статті 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- 11 вересня 2017 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за частиною 1 статті 309 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі статті 81 КК України, 20 серпня 2019 року звільнений умовно достроково на 8 місяців 22 дні;

- 5 лютого 2021 року вироком Святошинського районного суду м. Києва за частиною 3 статті 186, частиною 1 статті 187 КК України, із застосуванням статті 71 КК України, на 4 роки 1 місяця позбавлення волі;

- 3 листопада 2021 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 190 КК України із застосуванням частини 1, частини 4 статті 70 КК України, на 4 роки 6 місяців, 9 лютого 2024 року звільнений від відбування покарання;

- 2 вересня 2024 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за частиною 1 статті 309 КК України на 1 рік обмеження волі.

Враховуючи викладене, а також дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя, приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.

Встановлюючи ризик, передбачений пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

Тобто, ризик незаконного впливу існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Слідчий суддя враховує, що покази свідків у вказаному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_4 як підозрюваного, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

Між тим, слідчий суддя вважає доведеним ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, в яких підозрюється.

Характеризуючи дані підозрюваного ОСОБА_4 , у тому числі наявність визначеного місця проживання, не спростовує наявність можливих ризиків неправомірної поведінки підозрюваного.

При цьому слідчий суддя звертає увагу на те, що у судовому засіданні не було встановлено обставин, які б свідчили, що підозрюваний ОСОБА_4 за станом здоров`я не може утримуватися в умовах слідчого ізолятора.

Слідчий суддя вважає, що підозрюваним та його захисником не надано будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б вказували на відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які приймаються до уваги при обранні запобіжного заходу.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Таким чином, враховуючи тяжкість злочинів, у вчинені яких підозрюється ОСОБА_4 , вагомість наявних доказів вчинення ним злочинів, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочинів, враховуючи його вік, стан здоров`я, існують ризики вчинення іншого злочину і можливості підозрюваного переховатися від органів досудового розслідування та/або суду, впливати на учасників кримінального провадження та вчинити інший злочин, слідчий суддя дійшов до висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

З урахуванням вимог частин 3 та 5 статті 115 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 в межах строків досудового розслідування, враховуючи час фактичного затримання останнього, а саме до 27 вересня 2026 року.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 183 КПК України, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає визначити заставу для звільнення з-під варти, що становить 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 131, 132, 176- 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 202, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого слідчого відділення поліції №1 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 , задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 27 вересня 2026 року (включно), в межах строку досудового розслідування та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

Взяти підозрюваного ОСОБА_4 під варту в залі суду негайно.

Визначити розмір застави для звільнення з-під варти ОСОБА_4 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент з дня обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою внести заставу у визначеному розмірі на відповідний рахунок та надати документ, що це підтверджує, до Державної установи «Київський слідчий ізолятор».

Отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області,

Код ЄДРПОУ: 26268119;

Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ;

р/р UA 768201720355259001000018661.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду з встановленою періодичністю;

- не відлучатися з населеного пункту м. Узин Білоцерківського району Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання;

- утриматися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи що дають право на виїзд з України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі невиконання ним покладених обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником, протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.

Повний текст ухвали складено та проголошено 30 липня 2026 року о 15 год 00 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_10