Рішення № 138630034, 30.07.2026, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/540/26

Провадження № 2/364/463/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року, Володарський районний суд Київської області у складі:

головуюча суддя Моргун Г.Л.,

за участю секретаря судового засідання Сіваченко Л.В.,

розглянувши в селищі Володарка, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом

Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, адреса: вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 08500, поштова адреса: вул. Варшавська, 3-Б, селище Макарів, Київська область, 08001, № тел.: 0444258600, е-пошта: gu@ko.pfu.gov.ua, інформація щодо наявності електронного кабінета не зазначена),

представник позивача Борисенко Катерина Сергіївна (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: вул. Богачевська, 20, м. Сквира, Київська область, № тел НОМЕР_2 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , засоби зв`язку не зазначено),

представник відповідача ОСОБА_2 ( РНОКПП не зазначено, адреса: Кловський узвіз, 7, 36 поверх, офіс 202, 01021, № тел: НОМЕР_4 )

про стягнення заподіяної шкоди,

УСТАНОВИВ:

27.05.2026 позивач звернувся до Володарського районного суду Київської області через підсистему ЄСІТС Електронний суд.

У позовній заяві представниця позивача, посилаючись на обставини викладені у позові та ст.ст. 1, 2, 11, 12, 257, 326 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 19, 28, 79-81,107,109 ЦПК України, ст. 49, 50, 51 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», просить:

- звільнити Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області від сплати судового збору.

- позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - задовольнити.

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області заподіяну шкоду у розмірі 8499,61 грн.

03.06.2026 судом відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 02.07.2026.

02.07.2026 судовий розгляд не відбувся та був відкладений на 30.07.2026, за клопотанням представниці позивача.

Позивач та представник позивача про відкриття провадження та про час і місце розгляду справи належним чином повідомлені, в електронному кабінеті в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» та засобами поштового зв`язку ( а.с.37,38, 40, 41, 56, 58).

Учасникам провадження роз`яснено, що згідно положень визначених ч. 7 ст. 14 ЦПК України, що перегукується з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження, час та місце розгляду справи, шляхом направлення процесуальних документів в електронному кабінеті в підсистемі ЄСІТС Електронний суд (а.с. 39, 42, 57).

05.06.2026 відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву, однак всупереч вимог ч. 5 ст. 178 ЦПК України не долучив докази направлення копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. З огляду на зазначене та відповідно до ст. 83 ЦПК України.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, ознайомившись із позовною заявою, взявши до уваги позицію позивача викладену у позові, за відсутності заперечень відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку та отримує пенсію по 2 групі інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (захворювання отримане під час виконання службових обов`язків в зв`язку з аварією на Чорнобильській АЕС), проживає за адресою: Київська області, Білоцерківський район, селище Володарка.

Виплата пенсії ОСОБА_1 здійснюється шляхом перерахування пенсійних коштів на його рахунок № НОМЕР_5 , відкритий в АТ «Ощадбанк», встановлена дата виплати 6 число.

04.09.2025 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов адвокатський запит щодо надання інформації про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 по справі № 320/44016/24.

На підставі службової записки від 04.09.2025 № 21289/08-16 в ході виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 по справі № 320/44016/24 ОСОБА_1 , при детальному вивченні матеріалів електронної пенсійної справи було встановлено, що перерахунок пенсії з 01.03.2025 здійснено з завищенням коефіцієнта заробітної плати. Згідно з абзацом 2 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168 розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 грн. Проте при проведенні перерахунку пенсії розмір пенсійної виплати було встановлено без врахування вимог постанови від 24.02.2023 № 168, що призвело до невірного визначення розміру пенсії з 01.03.2025. Розпорядженням від 07.11.2025 № 932280115975 пенсійну справу ОСОБА_1 приведено у відповідність з 01.03.2025, здійснивши перерахунок його пенсії з урахуванням обмежень, встановлених постановою від 24.02.2023 № 168 з 01.03.2025.

Позивач стверджує, що утворилася переплата пенсії ОСОБА_1 за період з 01.03.2025 до 30.09.2025 у розмірі 8499,61 грн (службова записка від 10.11.2025 № 26910/04-16)( а.с.12).

З метою досудового врегулювання спору листами Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18.11.2025 № 1000-0404-8/148248 та від 16.02.2026 № 1000-0505-8/19073 ОСОБА_1 повідомлено про суму надміру (а.с. 19) виплачених коштів пенсії, а також надано реквізити для їх добровільного повернення.

Оскільки ОСОБА_1 у добровільному порядку не відреагував на лист ГУ ПФУ у Київській області позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходить з наступних міркувань.

Так, статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за № 374/7695, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно із ч. 1ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

За правилом частини першої статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Отже, за відсутності зловживань з боку пенсіонера, подання ним недостовірних відомостей, а також рахункової помилки з боку органу, який здійснив виплату, надміру виплачені суми пенсії поверненню не підлягають.

Відтак, для вирішення питання про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсії суду належить встановити, чи мала місце рахункова помилка при нарахуванні пенсії або недобросовісність відповідача, зокрема вчинення ним зловживань чи подання недостовірних відомостей, які призвели до виникнення переплати.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2019 року у справі № 473/1575/17.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених чим кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

З урахуванням наведеного, зважаючи на наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов до висновку, що відповідач не вчинив будь-яких неправомірних дій, зокрема не надавав недостовірних відомостей, які б призвели до переплати пенсії, тому суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління пенсійного фонду України в Київській області надмірно виплаченої пенсії. З огляду на зазначене позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про стягнення заподіяної шкоди задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.141 ЦПК України при відмові в позові, судові витрати суд покладає на позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення заподіяної шкоди, - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г. Л. Моргун