Постанова № 138629823, 28.07.2026, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1195/26 Провадження № 3/358/458/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Богуслав

Суддя Богуславського районного суду Київської області Романенко К.С., за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвоката Біленчука С.М., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №2 Обухівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області (м. Богуслав) про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , якому у відповідності зі ст. 268 КУпАП роз`яснені його права

за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

20.06.2026 о 10 год. 05 хв. в м. Богуслав по вул. Миколаївська Обухівського району Київської області водій ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом марки Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами постановою Богуславського районного суду Київської області від 27.05.2026, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР України.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Біленчук С.М. вину останнього у вчиненні правопорушення заперечив, посилаючись на те, що на доданому до протоколу відео з вотсап з відеореєстратора автомобіля не вбачається, щоб ОСОБА_1 керував автомобілем. Навпаки, відеозапис розпочинається вже з моменту, коли ОСОБА_1 стояв біля багажника автомобіля. Заявив, що такий відеозапис є неналежним та недопустимим доказом. Просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Суд, заслухавши захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвоката Біленчука С.М., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відеозаписи з бодікамер поліцейських та відеореєстратора, дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, яка встановлює відповідальність за повторне протягом року вчинене правопорушення, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою серії ЕНА №7269545 від 27.05.2026 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. (а.с. 2).

Згідно ст.ст. 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків; адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно п. 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабміну, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Відповідно до вимог пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 5 ст. 126 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених ч.ч. 2-4 цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується матеріалами справи, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 697966 від 20.06.2026. Протокол складений у відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП та містить необхідні у ньому відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення самого адміністративного правопорушення, яке призвело до порушення ПДР України;

- копією постанови серії ЕНА № 7269545 від 27.05.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП;

- довідкою центру ДАІ 3207 про те, що посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 має статус «зданий на збереження».

Крім того, у судовому засіданні було досліджено відеозаписи, долучені до протоколу.

Так, із відеозапису автомобільного відео-реєстратора Aspiring AT260 інв. 11340204 від 20.06.2026 вбачається, як працівники поліції рухаються за автомобілем марки Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 . Тобто із даного відео встановлено, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 рухався по дорозі.

Із досліджених відеозаписів з нагрудних боді-камер Motorola VB400V3 інв. №№844624, 859992 вбачається, що автомобіль марки Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 зупинений на дорозі, біля автомобіля перебуває ОСОБА_1 , до нього підійшли працівники поліції та повідомили про те, що він керує транспортним засобом і не пристебнутий ременем безпеки, нащо останній сказав: «я тільки виїхав» (10:06:15 відеозапису ID відеореєстратора 844624). Тоді працівник поліції сказав пред`явити документи на автомобіль та права, у подальшому ОСОБА_1 неодноразово просив його відпустити, обіцяв, що не буде їздити автомобілем, на що працівник поліції йому повідомив, що знає, що його ( ОСОБА_1 ) позбавлено права керування транспортними засобами, запитав, чому він їздить без прав, на що той знову сказав: «хлопці, ну відпустіть» та обіцяв не керувати автомобілем. У подальшому до місця зупинки прибув знайомий ОСОБА_1 та написав розписку, що доставить транспортний засіб за місцем проживання ОСОБА_1 .

Щодо доводу захисника про недопустимість відеозапису у зв`язку з його отриманням засобом месенджера WhatsApp суд зазначає наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що відеозапис, доданий до протоколу, є записом зі штатного автомобільного відеореєстратора Aspiring AT260 інв. №11340204, встановленого на службовому автомобілі патрульної поліції. Спосіб долучення цього запису до матеріалів справи шляхом його передачі засобом месенджера WhatsApp є лише технічним способом фіксації та копіювання вже здійсненого запису для долучення до протоколу, а не самостійним джерелом фіксації правопорушення, і жодним чином не змінює походження, зміст чи достовірність самого відеозапису, що також підтверджується долученими до матеріалів справи відеозаписами на аркуші справи 7, де зазначено: відео з нагрудних відеокамер Motorola VB400V3 інв. №№844624, 859992 та автомобільного відео-реєстратора Aspiring AT 260 інв.11340204.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Спосіб технічної передачі (копіювання) запису з реєстратора для долучення до матеріалів справи не є передбаченою законом підставою для визнання доказу недопустимим, оскільки не впливає ні на автентичність запису, ні на його зміст, який об`єктивно фіксує обстановку на місці події.

Крім того, зміст зазначеного відеозапису узгоджується з іншими незалежними доказами у справі: відеозаписами з нагрудних камер Motorola VB400V3 інв. №844624, 85992, на яких зафіксовано визнання ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом («я тільки виїхав»), що додатково підтверджує достовірність зафіксованої на реєстраторі обстановки.

За таких обставин, доводи захисника про недопустимість відеозапису як доказу є необґрунтованими, оскільки жодних порушень порядку фіксації чи долучення доказу до матеріалів справи, які б ставили під сумнів його допустимість, судом не встановлено.

Таким чином, із досліджених відеозаписів чітко встановлено, що ОСОБА_1 керував автомобілем, свою вину він визнав, хоч і відмовився від підпису у протоколі про адміністративне правопорушення.

Аналізуючи докази в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин адміністративного провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, відповідно до положень ст.ст. 251, 252 КУпАП, вважаю, що у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, а його вина у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення повністю доведена.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП України, у справі не встановлено.

Строки притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.

Згідно статті 34 КУпАП обставин, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Згідно статті 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника за вчинене адміністративне правопорушення, судом теж не встановлено.

Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Статтею 24 КУпАП передбачено, що за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення як позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання).

З урахуванням викладеного, а також характеру скоєного правопорушення, особи правопорушника ОСОБА_1 , з метою виховання правопорушника та попередження наступних правопорушень, суд приходить до висновку про можливість накладення на винного адміністративного стягнення за ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу у розмірі, передбаченому санкцією статті, з позбавленням права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Згідно із ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір.

Керуючись ст.ст. 33, 245, 283, 284, ч.5 ст.126 КУпАП, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/21081300; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UА 488999980313030149000010001; код класифікації доходів бюджету: 21081300).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Реквізити для сплати судового збору: стягувач: Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601; отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106).

Відповідно до ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена порушником, його представником чи захисником, потерпілим або його представником, протягом десяти днів з дня винесення постанови, шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

Головуючий: суддя К. С. Романенко