Рішення № 138629681, 30.07.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7990/26

Провадження № 2-а/357/359/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя - Бебешко М. М. ,

при секретарі - Примак А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

02 травня 2026 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 квітня 2026 року начальником відділу по контролю за паркуванням управління дорожнього господарства департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради Коваленко Назаром Вікторовичем

В режимі фото/відеозйомки зафіксовано порушення правил зупинки на посадкових майданчиках для зупинки маршрутних транспортних засобів за адресою: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 18, а саме паркування транспортного засобу CHEVROLET LACETTI, державний номерний знак НОМЕР_1 . 10.04.2026 позивачем було здійснено стоянку в паркувальній кишені по вулиці Чорних Запорожців навпроти багатоповерхового будинку № 18, оскільки на паркувальному майданчику біля будинку були відсутні місця для паркування, а в кишені було вільне місце, тому вона мала необхідність на 20 хв здійснити стоянку в даному місці. Повернувшись через 30 хвилин, виявила на лобовому склі автомобіля залишене повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серія БЦ № 00003358. Відповідно до повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серія БЦ № 00003310, копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності буде надіслано за адресою реєстрації власника транспортного засобу в порядку ст. 279-1 КУпАП. 22.04.2026 року нею було отримано в Департаменті житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради копію постанови про накладення адміністративного стягнення серії БЦ №00003358 від 13.04.2026 року, в якій визнано позивача винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00. Постанова про накладення адміністративного стягнення серії БЦ № 00003358 від 13.04.2026 року, видана начальником відділу по контролю за паркуванням управління дорожнього господарства департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради, Новицьким Андрієм Віталійовичем (надалі - Інспектор з паркування), є протиправною та підлягає скасуванню виходячи з наступного. При фіксуванні нібито вчиненого мною правопорушення, Інспектор з паркування не переконався, що по вул. Чорних Запорожців не здійснюються пасажирські перевезення маршрутними транспортними засобами, а тому конструкція, яка розташована по вул. Чорних Запорожців навпроти будинку 18, не є автобусною зупинкою. Тобто, Інспектором з паркування винесено постанову, а факти викладені в ній, не відповідають дійсності. Невідповідність полягає в тому, що транспортний засіб марки CHEVROLET LACETTI державний номерний знак НОМЕР_2 було припарковано в кишені по вул. Чорних Запорожців навпроти багатоповерхового будинку №18, а не на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів для зупинки громадського транспорту. Конструкція, яка раніше слугувала, як захист для пасажирів громадського транспорту загального користування по маршруту № 8, який сполучав вул. Івана Кожедуба та Залізничний вокзал, як зупинка не використовується, оскільки не має жодного знаку, а здійснювалась лише на вимогу пасажира. Тобто, станом на 10.04.2026 року транспортний засіб марки CHEVROLET LACETTI державний номерний знак НОМЕР_1 було припарковано в дозволеному місці.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фотоматеріалів, на місці здійснення паркування транспортного засобу марки CHEVROLET LACETTI державний номерний знак НОМЕР_3 взагалі відсутні дорожні знаки, а також дорожня розмітка, що фактично підтверджує відсутність вчинення правопорушення та спростовує твердження Інспектора з паркування про вчинення власником вищезазначеного автомобіля інкримінованого правопорушення.

Отже, постанову про накладення адміністративного стягнення серії БЦ №00003358 від 13.04.2026 року, в якій визнано позивача винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 гривень, винесену начальником відділу по контролю за паркуванням управління дорожнього господарства департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради, Коваленком Назаром Вікторовичем, вважаю безпідставно винесеною, оскільки по вул. Чорних Запорожців в межах будинку № 18, відсутня автобусна зупинка.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Запропоновано відповідачу надати до суду належним чином завірені копії документів, які стали підставою для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 .

29 червня 2026 року від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії відповіді Департаменту ЖКГ БМР щодо схеми організації дорожнього руху по вул. Чорних Запорожців та копію відповіді Виконавчого комітету БМР щодо схеми руху та повний перелік зупинок автобусного маршруту № 8-а «4-1 мікрорайон площа Перемоги».

09 липня 2026 року через систему «Електронний суд» надійшов відзив від представника відповідача Погасій Олексія Олеговича з проханням відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтовано тим, що ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 та доданими до неї додатками, департамент не погоджується з даними вимогами, так як вважає позов безпідставним, не обґрунтованим та таким, що не відповідає нормам та положенням чинного законодавства України, зокрема вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП), Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування сфери паркування транспортних засобів», Закону України «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306.

10 квітня 2026 року о 13 год 48 хв начальником відділу по контролю за паркуванням Управління дорожнього господарства департаменту житлово - комунального господарства Білоцерківської міської ради, Коваленком Назаром Вікторовичем (надалі - Інспектор з паркування), зафіксовано в режимі фотозйомки скоєне правопорушення водієм транспортного засобу CHEVROLET LACETTI, д.н.з. НОМЕР_2 , яка здійснила зупинку за адресою: м. Біла Церква, вул. Леваневського 18 (нова назва - вул. Чорних Запорожців, 18), на посадовому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів чим порушила вимоги пункту 15.9(е) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП. У відповідності до положень статті 142 КУпАП, інспектором з паркування було здійснено фотофіксацію обставин порушення правил стоянки в режимі фотозйомки технічним засобом LOGIC INSTRUMENT FIELDBOOK K 80V286QAC4670NXA22M0042, шляхом створення зображень транспортного засобу в момент вчинення правопорушення, на яких було зафіксовано: дату порушення 10.04.2026 року, місце розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомого об`єкта м. Біла Церква, вул. Леваневського 18 (нова назва - вул. Чорних Запорожців, 18); географічні координати: 49.7864221 30.1411616 час вчинення порушення 13 год 48 хв. Інспектором з паркування у повній відповідності до вимог статті 2791 КУпАП було розміщено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серія БЦ № 00003358 на лобовому склі транспортного засобу CHEVROLET LACETTI, д.н.з. НОМЕР_2 . Відповідно до підпункту «е» пункту 15.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає ближче 30 м від дорожнього знаку такої зупинки з обох боків. Згідно з пунктом 5.3 ГБН В.2.3-37641918-550:2018 «ГАЛУЗЕВІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ» «Автомобільні дороги» «ЗУПИНКИ МАРШРУТНОГО ТРАНСПОРТУ» основними складовими елементами зупинок є: зупинковий майданчик; посадковий майданчик; автопавільйон або навіс (далі автопавільйон) з лавкою або лавками; пішохідні доріжки та тротуари (далі пішохідні доріжки) з твердим покриттям від посадочного майданчика до вбиральні загального користування, пішохідного переходу, іншої зупинки, об`єктів сервісу; технічні засоби для організації та регулювання дорожнього руху; інженерні комунікації та елементи благоустрою згідно з ДБН Б.2.2-5 та відповідно до завдання на проектування. Відповідно до пункту 3.2 ГБН В.2.3-37641918-550:2018 зупинковий майданчик- майданчик з твердим покриттям, влаштований для зупинки за межами проїзної частини автомобільної дороги, Відповідно до пункту 3.4 ГБН В.2.3-37641918-550:2018 посадковий майданчик - майданчик з твердим покриттям призначений для очікування, посадки та висадки пасажирів маршрутного транспорту. Відповідно до розділу 33 Правил дорожнього руху «Дорожні знаки»: 5.45.1 «Пункт зупинки автобуса». Знак позначає початок посадкового майданчика автобуса, що рухається за встановленим маршрутом. 5.45.2 «Кінець пункту зупинки автобуса». Позначає кінець посадкового майданчика автобуса. Зі змісту вказаних норм вбачається, що відповідні дорожні знаки є елементами саме зупинки маршрутного транспорту, як і посадковий майданчик. Водночас, диспозиція норми, установленої п. 15.9 «е» Правил дорожнього руху дає підстави для висновку про заборону зупинки ближче 30 м саме від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а не власне зупинки маршрутних транспортних засобів, тоді як наявність дорожніх знаків це елемент саме зупинки маршрутних транспортних засобів, а не посадкових майданчиків. Зазначена правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 7 листопада 2019 року у справі №487/2179/17, адміністративне провадження №К/9901/6150/18. Таким чином, зупинка громадського транспорту, що обладнана посадковим майданчиком, є такою, що відповідає вимогам ГБН, а отже належним чином встановлена. З урахуванням вищезазначених положень законодавства посадковий майданчик передбачає обов`язкову наявність і зупинкового майданчика. Вказані елементи дороги за своєю характеристикою однозначно видимі для учасників дорожнього руху. За таких обставин, посилання позивача на те, що за відсутності дорожніх знаків 5.41.1-5.44 на ділянці посадки, остання не може вважатися такою, яка призначена для громадського транспорту, є безпідставними. Саме така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 7 листопада 2019 року у справі №487/2179/17, адміністративне провадження № К/9901/6150/18. Факт зупинки позивачем автомобіля на відстані менше 30 м від наявного на зупинці громадського транспорту посадкового майданчика підтверджується самим позивачем в адміністративному позові та фото припаркованого автомобіля долученими позивачем Водій порушив вимоги пункту 15.1. та пункту 15.2. ПДР України. Відповідно до пункту 15.1. ПДР України зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. Відповідно до пункту 15.2. ПДР України за відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху). Такі дії підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП (порушення правил зупинки, стоянки). Відповідно до Правил дорожнього руху України, зона дії обмежень прив`язується не лише до дорожніх знаків, а й до фізичних елементів інфраструктури, обладнаних для пасажирів. Наявність дорожніх знаків 5.41.1 або 5.41.2 (пункт зупинки автобусу/кінець пункту зупинки автобусу) є обов`язковою умовою лише за відсутності посадкового майданчика, наявність якого повністю підтверджується наданим до суду фото. А позивач, проігнорувавши пункт 15.9 «е» ПДР України, здійснив зупинку свого авто ближче 30 м від посадкового майданчику. Факт скоєння вказаного правопорушення повністю підтверджується наявним фото. Тому твердження Позивача, що автомобіль було припарковано в дозволеному місці, а не на посадковому майданчику для зупинки громадського транспорту, так як ця зупинка не використовується, оскільки немає жодного знаку, а здійснюється лише на вимогу пасажира є хибним. Водночас посилання позивача на відсутність дорожніх знаків як на підставу неможливості розрізнити (розпізнати) наявності зупинки маршрутного транспорту є необґрунтованим. Адже відсутність дорожніх знаків 5.45.1 та 5.46.1. не виключає вину позивача щодо зупинки автомобіля ближче 30 м від посадкового майданчика. Якщо зупинка громадського транспорту візуально обладнана посадковим майданчиком, вона вважається встановленою належним чином. Водій зобов`язаний розпізнавати її наявність та дотримуватися вимог пункту 15.9 «е» ПДР України.

Отже, Інспектор з паркування діяв правомірно на підставі ст. 251, 258 КУпАП, виявив триваюче правопорушення, належним чином зафіксував його за допомогою технічного засобу LOGIC INSTRUMENT FIELDBOOK K 80V286QAC4670NXA22M0042 та обґрунтовано наклав стягнення в розмірі 680 грн з метою припинення небезпечної дорожньої ситуації. Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про оскарження рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. ДЖКГ БМР повністю виконує цей обов`язок, надаючи суду сертифіковані фотоматеріали із зображенням конструкції зупинки, автомобіля та порожнього салону.

13 липня 2026 року засобами поштового зв`язку на адресу суду надійшов відзив ідентичний за змістом відзиву, що надійшов через систему «Електронний суд».

Враховуючи, що учасники справи належним чином повідомленні про розгляд справи, та подали на обґрунтування своїх вимог на заперечень заяви по суті справи, заперечень щодо розгляду справи з викликом сторін до суду не надходило, тому суд вважає за можливе провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось на підставі ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

13 квітня 2026 року начальник відділу по контролю за паркуванням управління дорожнього господарства департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради Коваленко Назар Вікторович виніс Постанову про накладення адміністративного стягнення серії БЦ № 00003358, якою визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. Зі змісту постанови вбачається, що 10.04.2026 о 13:48 водієм транспортного засобу CHEVROLET LACETTI д.н.з НОМЕР_1 здійснено зупинку на посадкових майданчиках для зупинки маршрутних транспортних засобів за адресою м. Біла Церква, вул. Леваневського, 18, чим порушено вимоги (п. 15.9 (е) Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 , чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП. Фотозйомка та/або відеозапис здійснювався за допомогою технічого засобу ПАК ІНСПЕКТОР.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до положення ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Тобто, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року наданого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України).

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП належить до компетенції інспекторів з паркування, у відповідності до абзацу 3 ст. 219 КУпАП (від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1, 3 і 7 ст. 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування).

Відповідно до положення ч. 1 ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе, зокрема, відповідальна особа - фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб.

Відповідно до абзацу 3, 4 статті 279-1 КУпАП якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Відповідно до абзацу 5 статті 279-1 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 28 червня 2022 року № 392 «Про внесення змін та затвердження штатного розпису департаменту житлово- комунального господарства Білоцерківської міської ради з 01 липня 2022 року» (із змінами) (а.с. 95, 96-97, 99-101) утворено у складі управління дорожнього господарства департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради відділ по контролю за паркуванням управління дорожнього господарства департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради у штатному складі 2 од.

Також, рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 28 червня 2022 року № 386 «Про уповноваження інспекторів з паркування відділу по контролю за паркуванням управління дорожнього господарства департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради розглядати справи про адміністративні правопорушення та проводити тимчасове затримання транспортних засобів» (із змінами) (а.с. 94, 98) надано повноваження інспекторів з паркування посадовим особам відділу по контролю за паркуванням управління дорожнього господарства департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради. Уповноважено інспекторів з паркування відділу по контролю за паркуванням управління дорожнього господарства департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради: здійснювати у випадках, визначених законом, зокрема, розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122 (у частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису), частинами першою, другою та восьмою статті 152і Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення; складати постанови у справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених частинами першою, третьою і сьомою статті 122 та частинами першою, другою та восьмою статті 152і Кодексу України про адміністративні правопорушення».

Відповідно до пункту 1.1 Положення, затвердженого рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 09.04.2025 №7087-71-VIII, Департамент житлово - комунального господарства Білоцерківської міської ради є виконавчим органом Білоцерківської міської ради, утворюється міською радою та є підзвітним і підконтрольним раді.

Відповідно до п. 3.13, 3.14, 3.15 Розділу 3 Положення, завданням ДЖКГ БМР є, зокрема, запобігання правопорушень в сфері паркування транспортних засобів на території Білоцерківської міської територіальної громади, здійснення контролю за правилами зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів на території Білоцерківської міської територіальної громади та притягнення винних осіб до відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Отже, інспектор з паркування, як особа уповноважена на розгляд справи, мав право виносити постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), без участі позивача ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - четвертою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

Так, Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України (п. 1.1. ПДР)

Згідно з п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Згідно з пунктом 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Пунктом 8.2. ПДР України визначено, що дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.

Пунктом 8.2-1. ПДР України визначено, що дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.

Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.

Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.

Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).

Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.

Відповідно до пункту п. 8.4 ПДР України дорожні знаки поділяються на групи: попереджувальні знаки, знаки пріоритету, заборонні знаки, наказові знаки, інформаційно-вказівні знаки, знаки сервісу, таблички до дорожніх знаків. При цьому, наказові знаки, показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.

Відповідно до п.3.34 ПДР Зупинку заборонено, забороняється зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Зона дії знаків 3.1-3.15, 3.19-3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33-3.37 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Дія знаків 3.9, 3.10, 3.34-3.37 поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені.

Таким чином, зупинка/стоянка транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» створює об`єктивну сторону правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 122 КУпАП.

З обставин справи вбачається, що сторони по-різному розуміють і трактують саме зону дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено».

Відповідно до пункту 1.10 ПДР України терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення:

- автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу;

- край проїзної частини (для нерейкових транспортних засобів) - видима умовна чи позначена дорожньою розміткою лінія на проїзній частині в місці її прилягання до узбіччя, тротуару, газону, розділювальної смуги, смуги для руху трамваїв, велосипедної або пішохідної доріжки;

- проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги;

- перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.

У статті 1 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що вулиця - автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів; проїзна частина - частина автомобільної дороги, безпосередньо призначена для руху транспортних засобів; смуга відведення - земельні ділянки, що надаються в установленому порядку для розміщення автомобільної дороги.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що вона зупинила автомобіль в паркувальній кишені, вказала, що на місці здійснення паркування транспортного засобу відсутні дорожні знаки, а також дорожня розмітка, що фактично підтверджує відсутність вчинення правопорушення, по вул. Чорних Запорожців в межах будинку №18 відсутня автобусна зупинка.

Представник відповідача заперечуючи проти позовних вимог вказав, що згідно з пунктом 5.3 ГБН В.2.3-37641918-550:2018 «ГАЛУЗЕВІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ» «Автомобільні дороги» «ЗУПИНКИ МАРШРУТНОГО ТРАНСПОРТУ» основними складовими елементами зупинок є: зупинковий майданчик; посадковий майданчик; автопавільйон або навіс (далі автопавільйон) з лавкою або лавками; пішохідні доріжки та тротуари (далі пішохідні доріжки) з твердим покриттям від посадочного майданчика до вбиральні загального користування, пішохідного переходу, іншої зупинки, об`єктів сервісу; технічні засоби для організації та регулювання дорожнього руху; інженерні комунікації та елементи благоустрою згідно з ДБН Б.2.2-5 та відповідно до завдання на проектування. Відповідно до пункту 3.2 ГБН В.2.3-37641918-550:2018 зупинковий майданчик- майданчик з твердим покриттям, влаштований для зупинки за межами проїзної частини автомобільної дороги, Відповідно до пункту 3.4 ГБН В.2.3-37641918-550:2018 посадковий майданчик - майданчик з твердим покриттям призначений для очікування, посадки та висадки пасажирів маршрутного транспорту. Відповідно до розділу 33 Правил дорожнього руху «Дорожні знаки»: 5.45.1 «Пункт зупинки автобуса». Знак позначає початок посадкового майданчика автобуса, що рухається за встановленим маршрутом. 5.45.2 «Кінець пункту зупинки автобуса». Позначає кінець посадкового майданчика автобуса. Зі змісту вказаних норм вбачається, що відповідні дорожні знаки є елементами саме зупинки маршрутного транспорту, як і посадковий майданчик. Водночас, диспозиція норми, установленої п. 15.9 «е» Правил дорожнього руху дає підстави для висновку про заборону зупинки ближче 30 м саме від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а не власне зупинки маршрутних транспортних засобів, тоді як наявність дорожніх знаків це елемент саме зупинки маршрутних транспортних засобів, а не посадкових майданчиків.

Суд погоджується з доводами представника відповідача та зазначає наступне.

Згідно з пунктом 15.9 «е» ПДР України зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.

У пунктах 3.4, 3.5, 3.6 Галузевих будівельних норм (ГБН) В.2.3-218-550:2010 визначено, що зупинки маршрутного транспорту (зупинки) - це відповідно обладнані на автомобільних дорогах місця зупинок для автобусів загального призначення, тролейбусів та маршрутних таксі; зупинковим майданчиком є спеціально влаштований за межами проїзної частини дороги, на узбіччі, майданчик (напівмайданчик) з твердим покриттям для зупинки відповідних маршрутних транспортних засобів; посадковим майданчиком є ділянка з твердим покриттям примикає до зупинкового майданчика і вища за нього на 0,15 м - 0,25 м, призначені очікування і висадки пасажирів маршрутного транспорту.

Згідно з пунктом 4.3 ГБН В.2.3-218-550:2010 основними елементами зупинок є: - зупинковий майданчик, який влаштовують на дорогах і на ділянках доріг у населеному пункті або зупинковий напівмайданчик, який допускається застосовувати за певних умов тільки в населеному пункті; посадковий майданчик; павільйон; відповідні дорожні знаки, огородження та розмітка.

Відповідно до розділу 33 ПДР України «Дорожні знаки»: 5.41.1 «Пункт зупинки автобуса». Знак позначає початок посадкового майданчика автобуса. За межами населених пунктів знак може бути встановлений на павільйоні з боку прибуття маршрутних транспортних засобів. 5.41.2 «Кінець пункту зупинки автобуса». Знак може встановлюватися в кінці посадкового майданчика пункту зупинки автобуса.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що відповідні дорожні знаки є елементами саме зупинки маршрутного транспорту, як і посадковий майданчик.

Водночас, аналіз диспозиції норми, установленої пунктом 15.9 «е» ПДР України, дає підстави для висновку про заборону зупинки ближче 30 м саме від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а не власне зупинки маршрутних транспортних засобів. Тоді як наявність дорожніх знаків - це елемент саме зупинки маршрутних транспортних засобів, а не посадкових майданчиків.

Відповідно до наведених вище визначень посадковий майданчик передбачає обов`язкову наявність і зупинкового майданчика. Вказані елементи дороги за своєю характеристикою однозначно видимі для учасників дорожнього руху.

Таким чином, суд вважає необґрунтованим посилання позивача на відсутність дорожніх знаків 5.41.1 або 5.41.2 як на підставу неможливості розрізнити (розпізнати) наявності зупинки маршрутного транспорту. Відсутність вказаних знаків не виключає вину позивача щодо зупинки автомобіля ближче 30 м від посадкового майданчика.

Так, за структурою викладеної у пункті 15.9 «е» ПДР України норми об`єктивна сторона порушення полягає в зупинці транспортного засобу ближче 30 м саме від посадкових майданчиків, а не зупинки маршрутного транспорту. Водночас, лише коли посадковий майданчик, як елемент зупинки, відсутній, то вказана відстань вимірюється від дорожнього знаку зупинки.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що зупинивши машину на відстані менше 30 м від наявного на зупинці маршрутного транспорту посадкового майданчика, позивач порушила пункт 15.9 «е» ПДР України, за що її правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності.

Висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду наведеним в Постанові від 07 листопада 2019 року в справі №487/2179/17.

Посилання позивача на те, що зупинка не використовується автобусним маршрутом 8-а не впливає на порушення позивачем п. 15.9 «е» ПДР.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Статтею 73 цього Кодексу зазначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 75 КАС України зазначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального, права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, не підлягають і стягненню судові витрати з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 19, 72-77, 241-246, 255, 286, 295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_4

Відповідач: Департамент житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради. Місцезнаходження: вул. Андрея Шептицького, 2, м. Біла Церква, Київська область,09117. Код ЄДРПОУ:03346696.

СуддяМ. М. Бебешко