Рішення № 138627937, 30.07.2026, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/576/26

Провадження № 2/168/399/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року Старовижівський районний суд Волинської області в складі

головуючого-судді Хаврони О.Й.,

з участю: секретаря Островерхої Т.С.,

розглянувши в селищі Стара Вижівка в залі суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26.03.2025 року між ТзОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту №2189474, за умовами якого відповідач отримав кредит. 27.01.2026 року між ТзОВ «Селфі Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 27012026, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги за договором №2189474 від 26.03.2025 року, розмір заборгованості позичальника за яким становить 97707,48 грн., з яких: 30249,98 грн. основний борг; 67457,50 грн. проценти. На підставі викладеного, просить суд стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №2189474 від 26.03.2025 року в розмірі 97707,48 грн., а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 09.07.2026 року провадження у справі відкрито та розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просить провести розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, подав заяву в якій вказує що позов визнає частково. Зазначає, що дійсно протягом 2025 року отримував кредитні кошти у ТзОВ «Селфі Кредит», кредит частково повертав. Невиконання кредитних зобов`язань пояснює тяжким матеріальним становищем. Визнає тіло кредиту, просить зменшити проценти, а витрати на правничу допомогу вважає надмірно завищеними.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв`язку з неявкою всіх учасників справи (ч.2 ст.247 ЦПК).

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем акцептував розміщену на вебсайті https://selfiecredit.ua/ пропозицію ТОВ «СЕЛФІ Кредит» і уклав електронний кредитний договір №218974 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», підписавши договір одноразовим ідентифікатором М027.

За умовами договору кредит в розмір 40000 грн (п.1.2) наданий в безготівковій формі (п.2.1) на 360 днів (п.1.3) зі сплатою за узгодженим графіком процентів кожні 30 днів (п.1.4). Стандартна процентна ставка 1 % в день застосовується в межах строку кредиту (п.1.5.1). Пунктом 1.5.2 Договору передбачена знижена процентна ставка 0,7 % в день якщо споживач, як учасник Програми лояльності Товариства, в дату першого платежу - 25.04.2025 або протягом наступного календарного дня, що слідує за вказаною датою, сплатить кошти у сумі першого платежу, визначеного в Графіку платежів.

Реальна річна ставка та інша детальна інформація наведена у Паспорті споживчого кредиту, з яким відповідач ознайомився, використовуючи одноразовий ідентифікатор H422.

26.03.2025 року ТОВ «Селфі Кредит» перерахувало відповідачу 40000 грн. на зазначену в заявці платіжну карту НОМЕР_1 , на підтвердження платежу суду надано лист ТОВ «Пейтек».

За повідомленням АТ «ПУМБ» від 20.07.2026 року, що надійшло до суду на виконання ухвали судді від 09.07.2026 року, банківська картка НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 та 26.03.2025 року зараховано кошти на куртку в сумі 40000 грн.

Згідно з наданим позивачем розрахунком становим на 27.01.2026 року за відповідачем за кредитним договором №2189474 від 26.03.2025 року обліковується заборгованість в розмірі 117707,48 грн., з них 30249,98 грн. тіло кредиту, 67457,50 грн. проценти, 20000 грн. пеня.

Із наданого розрахунку вбачається, що за період з 26.03.2025 року по 24.04.2025 року проценти за користування кредитом нараховувалися виходячи зі ставки 280 грн на день.

24.04.2025 року відповідач здійснив платіж, яким 9750 грн. було зараховано в рахунок погашення основної суми кредиту, а 8400 грн у рахунок сплати процентів за користування кредитом.

Починаючи з 25.04.2025 року, позивач здійснював нарахування процентів у розмірі 302,50 грн за кожен день користування кредитом.

20.05.2025 року відповідач здійснив черговий платіж, із якого 0,01 грн було зараховано в рахунок погашення основної суми кредиту, а 7 865 грн у рахунок сплати процентів.

18.06.2025 року відповідач здійснив наступний платіж, із якого 0,01 грн було зараховано в рахунок погашення основної суми кредиту, а 8 772,50 грн у рахунок сплати процентів за користування кредитом.

Позивач набув право вимоги за кредитним договором на підставі договору факторингу №27012026 від 27.01.2026 року. Згідно з реєстром боржників заборгованість ОСОБА_1 на день відступлення права вимоги складає 117707,48 грн.

Після придбання права вимоги позивач додаткових нарахувань не проводив.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 626, 628 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ст.207 ЦК України).

В силу ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закону).

Відповідно до ст. 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст. 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч.6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Укладений між ТОВ «Селфі Кредит» і ОСОБА_1 договір №2189474 від 26.03.2025 року за формою відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.

У постанові від 07.04.2021 року у справі №623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже ТОВ «Селфі Кредит» і ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів.

Відповідач, підписавши цей договір, не лише погодив його умови, але й скористався кредитними коштами, які перераховані на вказаний ним картковий рахунок, та здійснив платежі на його повернення.

Предметом даного позову є стягнення фактором заборгованості за кредитним договором.

У відповідності до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Наявними в матеріалах справи договором факторингу, витягом з реєстру боржників до договору факторингу, платіжною інструкцією підтверджується перехід права вимоги за кредитним договором №2189474 від 26.03.2025 року до позивача.

При вирішенні питання розміру заборгованості суд враховує таке.

Відповідно до наданих розрахунків за ОСОБА_1 рахується заборгованість за договором кредитної лінії в загальному розмірі 117707,48 грн. (30249,98 грн тіло, 67457,50 грн проценти, 20000 грн. штрафи).

Як убачається з позовної заяви, вимоги про стягнення штрафних санкцій (штрафу, пені) позивачем не заявлені, у зв`язку з чим суд не надає оцінки підставам їх нарахування та не вирішує питання щодо їх стягнення.

Позивач довів суду використання та неповернення відповідачем кредитних коштів в розмірі 30249,98 грн., при цьому розмір тіла кредиту визначений з урахуванням внесених відповідачем 24.04.2025 року, 20.05.2025 року та 18.06.2025 року платежів, а тому позовні вимоги в цій частині є підставними.

Окрім тіла кредиту позивачем до стягнення заявлені проценти в розмірі 67457,50 грн.

В силу ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.1, 4 ст.1056-1 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

При вирішенні вимог щодо стягнення процентів має значення строк виконання відповідного зобов`язання і природа нарахованих процентів.

У постановах від 05.03.2023 року у справі № 910/4518/16, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів за користування коштами може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Відповідно до вимог ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що відповідно до п.1.5.1 кредитного договору стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 1 % на день та застосовується у межах строку кредитування.

П. 1.5.2 договору передбачено можливість застосування зниженої процентної ставки у розмірі 0,7 % на день за умовами Програми лояльності Товариства. Із графіка платежів, який є невід`ємною частиною кредитного договору, вбачається, що період застосування зниженої процентної ставки визначено до 25.04.2025 року.

Як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, за період з 26.03.2025 року по 24.04.2025 року проценти за користування кредитом нараховувалися за зниженою процентною ставкою 0,7 % на день, що становило 280 грн на день від суми кредиту 40000 грн. За зазначений період було нараховано 8400 грн процентів, які відповідач сплатив 24.04.2025 року. Цим же платежем 9750 грн було зараховано у рахунок погашення основної суми кредиту, у зв`язку з чим залишок заборгованості за тілом кредиту становив 30250 грн.

Починаючи з 25.04.2025 року позивач здійснював нарахування процентів за стандартною процентною ставкою 1 % на день, що становить 302,50 грн на день від залишку основної суми кредиту. Суд дійшов висновку, що таке нарахування відповідає умовам кредитного договору та графіка платежів, оскільки строк застосування зниженої процентної ставки закінчився 25.04.2025 року, після чого підлягала застосуванню стандартна процентна ставка, визначена п.1.5.1 договору.

Із розрахунку заборгованості також убачається, що 20.05.2025 року відповідач здійснив платіж, із якого 7865 грн було зараховано в рахунок погашення нарахованих процентів та 0,01 грн - у рахунок погашення основної суми кредиту. Надалі, 18.06.2025 року, відповідачем сплачено 8772,50 грн, із яких 8772,49 грн зараховано в рахунок сплати процентів за користування кредитом та 0,01 грн - у рахунок погашення основної суми кредиту.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок заборгованості, судом встановлено, що проценти нараховувалися на фактичний залишок основної суми кредиту після здійснення часткового погашення, а внесені відповідачем платежі відображені у розрахунку із врахуванням їх розподілу між процентами та основною сумою боргу. Будь-яких арифметичних помилок чи невідповідності розрахунку умовам кредитного договору судом не встановлено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним, допустимим та достатнім доказом розміру заборгованості відповідача за кредитним договором.

Відповідач контррозрахунок заборгованості не надав, тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту і процентами підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає сплаті судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

До судових витрат також відносяться витрати на правничу допомогу (ст.133 ЦПК України), на відшкодування позивач заявив 7000 грн.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Ч.3 та 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, зокрема, представник позивача просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 7000 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року з адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», додаткова угода №25771533585 від 20.04.2026 року, акт прийому - передачі наданих послуг від 05.05.2026 року у справі щодо ОСОБА_1 з погодженим переліком послуг на загальну суму 7000 грн.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

Суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 7000 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути із відповідача на корить позивача понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76-81, 128, 137, 141, 247, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 3, 6, 207, 263, 512-514, 530, 536, 626-628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1, 1077 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2189474 від 26.03.2025 року в розмірі 97707 (дев`яносто сім тисяч сімсот сім) грн. 48 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн. та судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», адреса місця знаходження: бульв. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, м.Київ, код ЄДРПОУ 43541163.

Представник позивача: Кукса Карина Олександрівна, адреса: бульв. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, м.Київ, РНОКПП НОМЕР_2

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне рішення суду складене 30.07.2026 року.

Суддя О. Й. Хаврона