Рішення № 138627877, 30.07.2026, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/1172/26

Провадження № 2/163/467/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Павлуся О.С.

розглянувши у приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Свеа Фінанс» просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_1 22326,13 гривень заборгованості за кредитним договором №4694450 від 30.05.2024.

Вимоги обґрунтовано тим, що 30.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4694450, за умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 5500 гривень на строк 360 днів, зі сплатою процентів 1,5% в день кожні 30 днів. Згодом відповідач звернулась до ТОВ «Лінеура Україна» за отриманням додаткової суми кредиту, у зв`язку із чим було укладено додаткову угоду, за якою відповідач отримала ще 1000,00 грн. За двома переказами відповідач отримала на свій картковий рахунок кредитні кошти в загальній сумі 6500,00 грн. Кредитні зобов`язання відповідач виконувала частково. Право вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу № 01.02-33/25 від 26.08.2025 перейшло до ТОВ «Свеа Фінанс». Станом на дату звернення до суду із цим позовом заборгованість відповідача становить всього 22326,13 грн, з яких: 6499,92 грн сума кредиту, 12576,21 грн відсотки, 3250,00 грн пеня, штраф.

Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 12.05.2026 року, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копію ухвали відповідач отримала 03.06.2026.

За даними офіційного інтернет-сайту Укрпошти щодо відстеження рекомендованого поштового відправлення за трек-номером 05 0560 1818 390 примірник матеріалів позову відповідач від позивача отримала особисто 13.05.2026.

У строк, визначений судом в ухвалі від 126.05.2026 з додатковим врахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року №958, відповідач відзиву на позов не подала, будь-яких заяв щодо процедури розгляду справи не надіслала.

Враховуючи вищевикладене та положення ст.279 ЦПК, суд розглянув справу за наявними у справі матеріалами.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

30.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір № 4694450 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 5 500,00 грн на строк 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом за ставкою 1,5 % на день, які сплачуються кожні 30 днів.

31.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено додатковий договір до договору № 4694450, за умовами якого відповідач отримала додаткові кредитні кошти в сумі 1000,00 грн.

Загальна сума отриманих відповідачем від ТОВ «Лінеура Україна» кредитних коштів становить 6500,00 грн, що підтверджується листами ТОВ «Пейтек» від 26.08.2025 за №20250826-1505 та за №20250826-1507.

На підставі укладеного із ТОВ «Лінеура Україна» договору факторингу № 01.02-33/25 від 26.08.2025 позивач ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги до відповідача за указаним кредитним договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 26.08.2025 у відповідача наявна заборгованість в загальному розмірі 22326,13 грн., яка складається з тіла кредиту в сумі 6499,92 грн., відсотків за користування кредитом в сумі 12576,21 грн, пені/штрафу в сумі 3250,00 грн.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У частині 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Статтю 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон) визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч.ч.3, 4, 6 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

За змістом ч.ч.1, 2 ст.10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Стаття 1077 ЦК України передбачає, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ст.1078 ЦК України).

На підтвердження існування у відповідача кредитного зобов`язання за договором №4694450 від 30.05.2024 позивач надав належні та допустимі докази, а саме сам кредитний договір, підтвердження перерахування на банківську картку відповідача кредитних коштів та договір факторингу, на підставі якого позивач набув права вимоги до відповідача за указаним кредитним договором.

З кредитного договору вбачається, що у відповідності до вимог ч.1 ст.638 ЦК України між його сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства, у тому числі Закону України «Про електронну комерцію».

Після підписання кредитного договору у його сторін виникли взаємні права та обов`язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування.

Досліджені у справі докази дають достатні підстави для висновку, що свої договірні зобов`язання первісний кредитор ТОВ «Лінеура України» виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит в обумовленій договором сумі.

Натомість, відповідач свої договірні зобов`язання у визначений договором строк не виконала, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість, що підтверджується доданим до позову розрахунком заборгованості первісного кредитора.

Загальна сума заборгованості за цим розрахунком становить 22326,13 гривень, з яких: 6499,92 грн - тіло кредиту, 12576,21 грн - відсотки, 3250,00 грн штрафи/пеня.

Аналогічна сума заборгованості відображена у реєстрі боржників до договору факторингу та у такій же сумі заявлена до стягнення позивачем.

Всього у період з 25.04.2024 по 27.06.2025 відповідач здійснила погашення кредитної заборгованості на суму 22587,96 грн, які первісним кредитором спрямовані на оплату тіла кредиту 0,08 грн, процентів 22587,96 грн.

Відтак, заборгованість відповідача по тілу кредиту становить 6499,92 грн.

Стосовно заявленої до стягнення заборгованості по відсотках та штрафних санкціях суд зазначає про таке.

За користування відповідачем кредитними коштами первісний кредитор нараховував відсотки за ставкою 1,5% в день, що узгоджується з умовами договору.

Однак, незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні відповідати нормам чинного законодавства України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною 5, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Передбачений пунктом 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів - 2,5%, 120 днів - 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч.2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Кредитний договір № 4694450 укладений 30 травня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умови договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,5% є нікчемними в силу положень ч.5 ст.8 та ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Укладаючи 30 травня 2024 року кредитний договір кредитодавець не мав законних підстав визначати процентну ставку на рівні 1,5% за кожен день користування кредитом, оскільки максимальний розмір денної процентної ставки у даному випадку не міг перевищувати 1%.

У зв`язку з цим суд здійснив власний розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем.

Загальний розмір суми відсотків за користування кредитом становить : 6500,00 грн (сума боргу) х 1% : 100% х 360 (днів) = 23400,00 грн.

Відповідач погасила відсотків на суму 22587,96 грн.

Отже, загальний розмір заборгованості відповідача за відсотками становить 812,04 грн (23400,00 22587,96),00).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває нині, що є загальновідомим фактом.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача пені/штрафу також не ґрунтується на вимогах Закону, оскільки прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за кредитним договором відбулося у період дії на території України воєнного стану, у зв`язку із чим вона звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця пені/штрафу за таке прострочення, тому заявлена у цій частині вимога є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.12 ЦПК України).

Дослідженими у справі доказами повно та об`єктивно доведено, що відповідач взятого на себе зобов`язання щодо погашення кредиту та сплати відсотків за його користування не виконала, тим самим порушила умови договору, у зв`язку із чим у неї утворилась заборгованість, яка складається із тіла кредиту в сумі 6499,92 грн та відсотків, розмір яких з урахуванням положень ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», становить 812,04 грн, а всього 7311,96 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача пені/штрафу через її невідповідність вимогам закону.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог із розрахунку задоволення 32,75 % таких вимог.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Свеа Фінанс» кредитну заборгованість за кредитним договором №4694450 від 30.05.2024 в загальній сумі 7311 (сім тисяч триста одинадцять) гривень 96 копійок, з яких:

- 6499 (шість тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) гривень 92 копійки кредитних коштів;

- 812 (вісімсот дванадцять) гривень відсотків.

У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Свеа Фінанс» 871 (вісімсот сімдесят одну) гривню 94 копійки судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його складання може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.

Інформація про сторін:

позивач - ТОВ «Фінансова компанія «Свеа Фінанс»; місце знаходження - вулиця Іллінська, буд.8, місто Київ; код ЄДРПОУ 37616221;

відповідач - ОСОБА_1 ; місце проживання АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуючий : суддя О.С.Павлусь