Рішення № 138627083, 22.07.2026, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа №676/5351/25

Номер провадження 2/676/652/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого судді Вдовичинського А.В.,

секретаря судового засідання Саламахи А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кам`янець-Подільський справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» про стягнення заборгованості із заробітної плати, розрахункові виплати при звільненні та стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку,-

встановив:

ОСОБА_1 22.07.2025 року звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» про стягнення заборгованості із заробітної плати, розрахункові виплати при звільненні та стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку. 17.11.2025 р. в уточненій позовній заяві в обґрунтування позовних вимог вказав, що він працював водієм у ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» з 16.09.2021 по 24.04.2025 року, що підтверджується записами в трудовій книзі. Наказом відповідача № 04-12/1К від 24.04.2025 року «Про припинення трудового договору» він був звільнений з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Станом на день звільнення з ним не було проведено відповідачем остаточного розрахунку, а саме не виплачено: заробітну плату на січень-квітень поточного року; компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки; інші належні виплати. На його вимоги щодо проведення повного розрахунку з підстав звільнення з роботи відповідач не реагував, через що він звернувся до суду з позовом. Адвокат сформував запит до відповідача, який вручено не було, відповіді не отримано. Оскільки відповідач навмисно не надав йому інформацію по невиплачених розрахункових коштів заборгованості по заробітній платі та розрахунку середнього заробітку за останніх два місяці, тому він не має можливості провести розрахунок з сформованими вимогами по кожному виду заборгованості. Під час слухання справи на запит суду, отримано витяг з державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми доходів від 04.11.2025 року №1971873 в якому зазначено, що всього нараховано 95 771,00 грн. та виплачено відповідачу 105 023,36 грн. Зазначені суми виплати відповідачем з вищевказаного реєстру не відповідають дійсності , оскільки він вказаних коштів не отримував. Він вказує, що всі нарахування відповідача були здійснені у безготівковому форматі, шляхом нарахування на його картковий рахунок . За його запитом АТ КБ «Приватбанк» надав довідку від 05.11.2025 року про перерахування коштів в період з 02.01.2025 року по 09.07.2025 року : 02.01.2025 року 2600,00 грн., 21.01.2025 року 2600,00 грн., 24.01.2025 року 3200,00 грн. Ці суми не є заробітною платою, а тільки компенсацією за його відрядження . Інші кошти вказані у довідці АТ КБ «Приватбанк» проводились відповідачем як борг по заробітній платі за 2024 рік з підтвердженням призначення платежу. Відповідач сплатив позивачу з січня по квітень 2025 року 105 023,36 грн. За період з січня по квітень 2025 року йому було нараховано заробітну плату в сумі 95 771,00 грн. враховуючи вищевказані довідки. Внаслідок ігнорування запитів його представника він брав за основу дані отримані судом з вищевказаних довідок. За розрахунком позивача у відповідності до п.8 порядку №100, розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових сум 201 123,16 грн. В уточненій позовній заяві від 17.11 .2025 року просить суд стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати в сумі 95 771,00 грн. та суму за час затримки виплати розрахункових сум в розмірі 100 000,00 грн. 24.04.2026 року уточнивши позовні вимоги, після отримання довідки від відповідача № 07-0ЗД від 24.03.2026 року, представник позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати в сумі 73 744,21 грн., 100 000,00 грн. суми боргу із заробітної плати за час затримки виплати розрахункових сум. В суді представник позивача позов підтримав, просить його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання по розгляду справи по суті не з`явився, суд повідомив про неможливість підключитися в режимі відеоконференції в зв`язку із технічними причинами. В судових дебатах представник відповідача позовні вимоги позивача визнав. 02.04.2026 року представник подав до суду клопотання про доручення додаткових доказів, а саме довідку щодо розміру нарахованої заробітної плати від 24.03.2026 року №07-03Д (а.с.74).

Фіксування судового процесу не здійснюється у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України. Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 16.04.2021 року наказом №09-30к від 13.09.2021 року був прийнятий на роботу на посаду водія в Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.3).

Наказом №04-12/1К Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» від 24.04.2025 року ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.3) та копією наказу (а.с.4).

На запит адвоката позивача від 24.06.2025 року про надання довідки розрахунку грошових коштів із вказівкою виплати основної та додаткової заробітної плати, заохочувальних, компенсаційних виплат та довідки про середній заробіток із визначенням середньоденного заробітку за увесь період існуючої заборгованості ОСОБА_1 (а.с.7) відповіді отримано не було, позивач звернувся до суду для захисту його порушених прав.

На запит суду від 04.11.2025 року до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих само зайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, отримано відповідь від 04.11.2025 року ( а.с.29-30) .

За довідкою долученою представником відповідача(а.с.74) від 24.03.2026 №07-03Д вбачається, що ОСОБА_1 працював в ТОВ « Енергетично- дорожнє будівництво» з 16.09.2021 року по 23.04.2025 року на посаді водій. Вказано про заборгованість по невиплаченій заробітній платі з врахуванням вирахувань на податки(ПДФО) та військовий збір складає в загальній сумі 73 744,21 грн., з якої за січень 25го 29 772,82 грн., за люти й 25го 11 207,35 грн., за березень 25го 14 484,47 грн., квітень 25го 18 279,57 грн..

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частиною 1 статті 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина роботодавця у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 зазначила, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Виплата працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є формою матеріальної відповідальності роботодавця, яка виникає у випадку вчинення ним порушення норм трудового законодавства. Тягар доведення відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.

Встановлено, що у день звільнення повного розрахунку із позивачем відповідач не здійснив, що підтверджується наданою суду довідкою від 24.03.2026 року №07-03 Д (а..с74).

Заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 на час звільнення 24.04.2025 року складала 73 477,21 грн., яка не була погашена станом на день винесення рішення суду.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27 січня 2020 року у справі № 682/3060/16-ц.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що отримавши копію позовної заяви, відповідач не скористався своїм правом подати до суду відзив на позовну заяву, в судовому засіданні участі не брав, заперечень проти позову не висловлював, про причини затримки розрахунку з позивачем суд не повідомляв.

Тобто відповідач, як роботодавець, не заперечив своєї вини у порушенні строків виплати заборгованості із заробітній платі, жодних належних доказів, що підтверджують обставини, які виключають його вину у несвоєчасному розрахунку з працівником до суд не подавав.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995року №100 (далі - Порядок № 100), середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку № 100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів/годин,а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (абзац третій пункту 8 Порядку № 100).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в постанові №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно з частиною шостою ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX у період дії воєнного стану не застосовуються норми, зокрема,ст. 73 КЗпП, якою встановлені святкові та неробочі дні.

Враховуючи визнання представником відповідача позову в повному розмірі, а також в частині стягнення середньомісячного заробітку за час затримки із виплати розрахункових коштів, а тому позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь держави 1 211,20 грн. судового збору.

На підставі викладеного, ст. ст. 47, 116, 117, 233 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, керуючись ст. ст. 12,81,263-265,279,282 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» (код ЄДРПОУ 3375771; місцезнаходження: вул.Енергетиків, 65, м.Канів Черкаської області) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ;місце проживання: АДРЕСА_1 ): заборгованість із заробітної плати в сумі 73744.21 грн. з якої не підлягають до стягнення установлені законодавством податки та збори; 100 000,00 грн. середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових сум з яких підлягають до стягнення установлені законодавством податки та збори; 1211,20 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» (код ЄДРПОУ 3375771; місцезнаходження: вул.Енергетиків, 65, м.Канів Черкаської області) на користь держави 1211,20 грн. судового збору.

На рішення учасниками судового розгляду може бути подано апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 28.07.2026 р.

Суддя Кам`янець-Подільського

міськрайонного суду Вдовичинський А.В.