Рішення № 138625877, 05.06.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.06.2026 Справа №607/2613/26 Провадження №2/607/3157/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

у складі головуючого судді Грицай К.М.,

за участю секретаря судового засідання Кійко С.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернувся в суд із позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути заборгованість за Кредитним договором №103007161 від 18.04.2023 в розмірі 20950,00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову покликається на те, що 18.04.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - первісний кредитор ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит №103007161 (далі - кредитний договір), згідно умов якого відповідач отримав кредит в сумі 5000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій відповідно до графіку плати кредитних коштів. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, а відповідач не виконав умов кредитного договору у передбачений умовами договору строк. 29.08.2023 ТОВ «Мілоан» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги №104-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №103007161 від 18.04.2023 на суму заборгованості, яка становить 20950,00 грн, з яких: 5000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 15000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків; 950,00 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Крім того, представник позивача Усенко М.І. направив суду додаткові письмові пояснення, згідно яких підтримав позовні вимоги, вказавши що матеріалами справи підтверджено укладення відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» кредитного договору, отримання ним кредитних коштів та невиконання умов цього договору. Також, вказав, що позивачем вірно проведений розрахунок боргу, який складається із суми неповернутого кредиту, заборгованості за процентами та комісією. Просить стягнути усю суму боргу та процентів, оскільки законодавством не передбачено зменшення чи списання процентів за користування кредитом.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін. Крім того, за клопотанням позивача були витребувані докази в АТ КБ «ПриватБанк», які надійшли до суду 27.02.2026.

Згідно з ухвалою суду від 06.04.2026 суд повернув без розгляду як такий, що не підписаний відповідачем ОСОБА_1 відзив на позовну заяву від 01.04.2026.

08.04.2026 від відповідача надійшов відзив на позову заяву із клопотанням відповідача про поновлення строку для подання відзиву.

Враховуючи клопотання заявника, судом постановлена ухвала про поновлення строку для подання відзиву та відзив прийнятий до розгляду судом.

Згідно з даним відзивом відповідач заперечує проти позову, просить відмовити у його задоволенні. Так, відповідач покликається на такі обставини, а саме: неукладеність кредитного договору та відсутність фактів підписання, оскільки він що жодних договорів з позивачем не укладав та не підписував; позивач не дотримався вимог Закону України «Про електронну комерцію» щодо порядку акцептування пропозиції (оферти) та підписання договору; вказує, що у матеріалах справи відсутні належні докази реєстрації відповідача в інформаційній системі позивача, фактів отримання та застосування саме відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором (SMS-коду), а зазначений у договорі номер мобільного телефону відповідачу на момент укладення договору не належав.

Крім того, відповідач у відзиві вказує на недоведеність факту видачі та перерахування кредитних коштів у зв`язку з тим, що у матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи (меморіальні ордери, платіжні доручення, видаткові касові ордери), що підтверджують реальне надання чи перерахування коштів відповідачу, а картку, на яку перераховувалися кошти, відповідач ніколи не відкривав і нею не користувався.

Також, зазначає про недопустимість та неналежність наданих позивачем доказів, зокрема, що долучена виписка по рахунку не містить обов`язкових реквізитів первинного документа (підписів відповідальних осіб, коду авторизації, реквізитів платіжного засобу тощо) та не дозволяє ідентифікувати рух саме кредитних коштів, надані позивачем копії документів засвідчені з порушенням встановленого порядку (ДСТУ 4163-2003). Звертає увагу, що позивачем не надано оригіналів електронних доказів, а надання матеріалів у звичайному PDF-форматі не гарантує їх цілісності та незмінності.

Крім того, відповідач у відзиві наголошує на порушенні прав споживача, позаяк перед укладенням договору відповідачу не надано повної інформації про умови кредитування, графік платежів та загальну вартість кредиту та здійснено нарахування поза межами строку кредитування, хоча відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, після спливу строку кредитування право нараховувати передбачені договором проценти припиняється. Вказав, що має місце одностороннє змінення умов, оскільки відповідач не надавав згоди на зміну відсоткових ставок чи пролонгацію договору.

Відповідач у відзиві просив витребувати докази у позивача, призначити судово-економічну експертизу для перевірки відповідності розрахунку заборгованості реальним первинним документам і вимогам закону; призначити комп`ютерно-технічну експертизу для дослідження автентичності електронного документа, технології його створення та наявності/чинності електронного підпису.

Оскільки відповідач в судове засідання не з`явився, подані клопотання не підтримав, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав, судом вказані клопотання ухвалено залишити без розгляду.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує та проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, не повідомивши суду про причини своєї неявки, хоча повідомлявся про дату, час та місце судового засідання у передбаченому законом порядку, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав, тому суд вважав за можливе розгляд справи за відсутності відповідача.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч.1 ст. 244 ЦПК України ухвалення судового рішення було відкладене до 05.06.2026.

Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив такі обставини.

Первісний кредитор ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 18.04.2023 уклали Договір про споживчий кредит №103007161 (індивідуальна частина), відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 грн. (п.1.2). Строк кредиту визначений у 105 днів з 18.04.2023 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів (п.1.3). Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 03.05.2023 (рекомендована дата платежу) (п.1.3.1). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 01.08.2023 (дата остаточного погашення заборгованості) (п.1.3.2). Позивальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 03.05.2023 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 01.08.2023 ( п. 1.4.). Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 20950,00 грн. (п. 1.5.).

Комісія за надання кредиту становить 950,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.1.5.1). Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 1500,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,00 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п.1.5.2). Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 13500,00 грн, які нараховуються за ставкою 3,0 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п.1.5.3). Процентна ставка фіксована (п.1.6). Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 (п.2.1). В п.2.3 договору сторони визначили порядок пролонгації договору та пільгового періоду.

Згідно довідки №б/н від 10.09.2025, виданої ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт (договір), в тому числі додаток № 1 та додаток № 2 до договору, було підписано позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: одноразовий ідентифікатор U79582, час відправлення ідентифікатора 18.04.2023 о 11:07:16 на номер телефону НОМЕР_1 .

Як убачається із додатку №1 до договору про споживчий кредит №103007161 від 25.08.2023, який є графіком платежів, зазначено дату платежу 01.08.2023 та суму до сплати: кредит 5000,00 грн; комісія за надання кредиту 950,00 грн; проценти 15000,00 грн.

Також позичальником підписаний Додаток №2 до договору - Паспорт споживчого кредиту.

ОСОБА_1 отримав грошові кошти згідно договору №103007161 від 18.04.2023 у сумі 5000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 63135706 від 18.04.2023 на кредитний рахунок НОМЕР_2.

Перерахування коштів в сумі 5000,00 грн за період з 18.04.2023-23.04.2023 на емітовану в банку на ім`я ОСОБА_1 карту № НОМЕР_2 підтверджено також довідкою АТ КБ «Приват Банк» від 23.02.2026.

Із Відомості про щоденні нарахування та погашення за вищезгаданим кредитним договором та із виписки з особового рахунку за Кредитним договором №103007161 від 25.08.2023, випливає, що 18.04.2023 нараховано боржнику комісію за оформлення кредиту 950,00 грн та надано кредит 5000,00 грн, нарахування відсотків здійснювалось за період з 19.04.2023 до 01.08.2024. Станом на 05.01.2026 заборгованість становить 20950,00 грн. заборгованість за сумою кредиту - 5000,00 грн; процентами - 15000,00 грн; заборгованість за комісіями - 950,00 грн.

ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 29.08.2023 уклали договір про відступлення прав вимоги №104-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступає (передає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором та боржниками (Портфель заборгованості) ( п.п. 1.1 п. 1).

Як зазначено у п. 6.2.3. договору, права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній у п.7.1 Договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості (пп. 6.2.3 Договору). Відповідно до п.7.1 Договору в якості компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги, новий кредитор протягом 5 робочих днів від дати підписання цього договору сплачує кредиторові плату в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 1 042 764,06 грн.

Згідно з копією платіжної інструкції №72489 від 29.08.2023 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило ТОВ «Мілоан» грошові кошти в сумі 1 042 764,06 грн. за відступлення права вимоги згідно з договором №104-МЛ/Т від 29.08.2023.

Як вбачається з копії Акту приймання-передачі Реєстру Боржників від 29.08.2023 до Договору відступлення прав вимоги № 104-МЛ/Т від 29.08.2023, кредитор ТОВ «Мілоан» передав, а новий кредитор ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняв Реєстр Боржників Кредитора від 29.08.2023, складений за формою згідно з Додатком № 1 до Договору.

Між сторонами була укладена додаткова угода №1 від 04.02.2025 про внесення змін до форми реєстру боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимог №104-МЛ/Т від 29.08.2023 до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (в новій редакції згідно додаткової угоди №1 від 04.02.2025), зокрема, перейшло право вимоги за договором про споживчий кредит №103007161 від 25.08.2023, позичальником за яким є ОСОБА_1 , сума виданого кредиту 5000,00 грн, залишок по тілу кредиту 5000,00 грн., залишок по відсотках 15000,00 грн, залишок по комісії 950,00 грн. Загальна сума заборгованості 20950,00 грн.

Претензією №22968775/3106 від 29.12.2025 позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги та направив вимогу про сплату боргу в сумі 20950,00 грн. протягом 3 днів.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному чи кількох документах (в тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд в постанові від 12.01.2021 року по справі № 524/5556/19 підтвердив, що підписання за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора є належними та допустими доказами підтвердження укладання між сторонами правочину та досягнення згоди щодо усіх істотних умов правочину, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до ч. 1. ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові від 23 вересня 2019 року у справі № 910/10254/18 та у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

Так, судом встановлено, що ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 18.04.2023 уклали договір про споживчий кредит №103007161, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 грн (п.1.2). Строк кредиту - 105 днів з 18.04.2023 (дата надання кредиту) до 01.08.2023 і складається з пільгового та поточного періодів.

Факт перерахунку коштів в розмірі 5000,00 грн на виконання кредитного договору підтверджено доказами, долученими до справи.

Суд відкидає заперечення відповідача, що відповідач ОСОБА_1 не укладав жодних договорів із первісним кредитором ТОВ «Мілоан», не обізнаний зі змістом договору та не отримував примірник договору, йому не надано повної інформації про умови кредитування, договір із ТОВ «Мілоан» є не укладеним, оскільки встановлено, що підписаними відповідачем п. 6.2. умов договору передбачено, що після укладення цей кредитний договір надається (надсилається) позичальнику шляхом розміщення у Особистому кабінеті, за зверненням позичальника товариство може повторно надати (надіслати) позичальнику на його електронну скриньку, а відповідачем на спростування доводів позивача та встановлених судом обставин жодних доказів не подано та не заявлялись клопотання про витребування таких доказів, при цьому відповідач не з`явився в судове засідання для підтримання поданих ним клопотань, заяв про їх розгляд за його відсутності не подав.

Крім того, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Таким чином, доданий до позову договір є належним та допустимим доказом на підтвердження правовідносин між сторонами у справі.

Суд встановив, що укладений між сторонами вищенаведений договір містить умови, визначені у відповідності до вимог ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування», тому суд вважає покликання відповідача у відзиві щодо нікчемності договору такими, що спростовані дослідженими судом доказами.

Таким чином, суд не бере до уваги як необґрунтовані викладені у відзиві заперечення відповідача ОСОБА_1 щодо тих обставин, що відсутні належні докази отримання кредиту, оскільки судом було встановлено на підставі належних та допустимих доказів факт укладення та підписання договору, погодження сторонами усіх істотних його умов та перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 .

До того ж суд враховує, що відповідач не довів отримання ним коштів 18.04.2023 в сумі 5000,00 грн. від будь-якої іншої фізичної чи юридичної особи, ніж ТОВ «Мілоан».

Встановлені судом обставини щодо існування договірних правовідносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» та відповідні їм норми законодавства, які суд застосовує у даній справі, узгоджуються із викладеними вище судом висновками Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Крім того, суд встановив, що станом на 05.01.2026 заборгованість по сплаті кредиту ОСОБА_1 перед первісним кредитором і позивачем не була погашена, сума простроченого тіла кредиту становила 5000,00 грн. та 15000,00 грн простроченої заборгованості за процентами.

Щодо інших доводів учасників справи, то аналізуючи їх зміст, суд зауважує, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; тому, аналізуючи такі доводи та викладаючи у рішенні суду, суд опирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Оскільки позивачем доведено, а відповідачем не спростовано розмір заборгованості 5000,00 грн. та 15000,00 грн простроченої заборгованості за процентами, які нараховані в межах строку кредитування - з 18.04.2023 по 01.08.2023, а також зважаючи на те, що за договором відступлення прав вимоги від 29.03.2023 №104-МЛ/Т право вимоги за договором про споживчий кредит №103007161 від 18.04.2023, позичальником за яким є ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», що підтверджується договором факторингу, актом приймання передачі, платіжним дорученням та витягом із реєстру боржників, тому, позов в цій частині підлягає до задоволення.

Натомість, свого розрахунку боргу відповідач не подав.

Щодо вимог про стягнення комісії в розмірі 950,00 грн пов`язаної з наданням кредиту, суд вважає за необхідне відмовити у їх задоволенні, з огляду на наступне.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі №751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 по справі №204/224/21 викладено правові висновки, що оскільки в кредитному договорі не зазначено та не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які фінансовою установою встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

У кредитному договорі позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які надаються відповідачу та за які встановлена комісія за надання кредиту, тому, суд вважає, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому, позивача у позовній заяві також не обґрунтував цих обставин.

Враховуючи вищевикладене, умови договору щодо сплати комісії за надання кредиту, є нікчемними, а вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією в сумі 950,00 грн задоволенню не підлягають.

Щодо вирішення питання судових витрат позивача суд зазначає наступне.

Позивачем понесені судові витрати у розмірі 2662,40 грн зі сплати судового збору.

Крім того, позивач просить відшкодувати витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн, що підтверджуються договором про надання правової допомоги із АО «Апологет» від 01.07.2025.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

У ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що видами адвокатської діяльності, серед іншого, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з п.1 ч. 2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 статті 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення (відповідна правова позиція викладена у Постановах ВС від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 у справі №910/12591/18).

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Встановлено, що Адвокатське об`єднання «Апологет» (далі адвокатське об`єднання, адвокат) і позивач ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі клієнт) уклали договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025, відповідно до п. 1.1, 1.3 якого клієнт замовляє, приймає та оплачує, а адвокатське об`єднання надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції з наданням прав, передбачених п.1.2 договору для комплексного супроводу судових справ із стягнення заборгованості за кредитними договорами, право вимоги щодо якої належить клієнту. Сума наданих послуг відповідно до договору складає 8000,00 грн, термін оплати послуг вказаний у акті наданих послуг 1 рік з моменту підписання цього акту.

Згідно акту наданих послуг від 05.01.2026 №Д/13396 та детального опису до договору про надання правничої допомоги Адвокатське об`єднання «Апологет» надало детальний опис наданих послуг, а саме: 1. Усна консультація клієнта 0:30 хв. 2. Ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год. 3. Погодження правової позиції клієнта у справі 0,30 год. 4. Складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта 3 год. 30 хв. Усього 6 год. 30 хв.

Суд дійшов висновку, що розмір заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу є необґрунтованими та непропорційними до предмета спору з урахуванням ціни позову. Так, перелічені в детальному описі до акту види послуги за своєю суттю охоплюється таким видом правничої допомоги, як «складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором» та не вимагали від адвоката витрат часу у зазначеному ним обсязі, тому заявлена до відшкодування сума та витрачений час на складання позовної заяви 6 годин 30 хвилин очевидно не відповідає критеріям обґрунтованості та розумної необхідності.

При цьому, суд також виходить з того, що розглянута судом справа не має значної складності, є типовою, розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без участі представника позивача, який подав до суду відповідну заяву, ціна позову є незначною, в той час як сума послуг правової допомоги становить більше 4% від задоволених вимог позову.

На підставі наведеного, суд доходить висновку, що необхідними і розумними витратами на правову допомогу є витрати на суму 4000,00 грн.

Також у силу вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 2662,40 грн сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 84, 133, 137, 141, 175, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ), заборгованість за Кредитним договором № 8963181 від 31.03.2024 року, в сумі: 19143 грн., на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»(ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) заборгованість за Кредитним договором № 103007161 від 18.04.2023 року в сумі 20950 (двадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) гривень 00 коп., яка складається з: заборгованості за сумою кредиту - 5000,00 грн; заборгованості за процентами - 15000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору в сумі 2 662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складене та підписане судом 15.06.2026

Головуючий суддя К. М. Грицай