Рішення № 138625427, 21.07.2026, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/3467/21

Провадження № 2/456/286/2026

РІШЕННЯ

іменем України

21 липня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Яніва Н. М. ,

за участі секретаря судового засідання Магомети А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , як правонаступниці ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа державний нотаріус Стрийської державної нотаріальної контори Костур Уляна Тарасівна про розірвання спадкового договору, -

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції сторін.

Позивачка звернулася до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовною заявою, у якій просить ухвалити рішення, яким розірвати спадковий договір від 23.09.2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений держаним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т. №3021. Крім того, позивачка просить, при ухваленні рішення покласти на відповідачку судові витрати у справі, які полягають у сплаті судового збору.

Позовна заява обґрунтована тим, що 23 вересня 2014 року між ОСОБА_2 і відповідачкою - ОСОБА_3 було укладено спадковий договір, посвідчений державним нотаріусом Костур Т.У., згідно якого ОСОБА_2 передає після своєї смерті відповідачу ОСОБА_3 квартиру за адресою АДРЕСА_1 . Згідно п.п. 6-7 цього договору відповідачка зобов`язується виконувати наступні дії: до смерті ОСОБА_2 здійснювати догляд та надавати необхідну допомогу ОСОБА_2 ..Втім, починаючи з 2018 року відповідачка не тільки не виконувала договірних обов`язків, а й виїхала з України за кордон, де постійно проживає.На думку позивачки, відповідачка ОСОБА_3 злісним невиконанням майнових та немайнових розпоряджень ОСОБА_2 , порушила умови спадкового договору, що дає право для звернення до суду з позовом про розірвання договору. Поряд з цим, у позивачка зазначає, що намагання розшукати відповідачку залишилися безрезультатними, а за ОСОБА_2 догляд здійснювала ОСОБА_1 ..

Поряд з цим, ОСОБА_1 , яка є правонаступницею позивачки ОСОБА_2 , після смерті останньої, вступивши до участі у справі як позивачка, у поданих нею заявах та клопотаннях зазначала, що після 2016 року відповідачка ОСОБА_3 виїхала за кордон та фактично ухилилася від виконання обов`язків передбачених спадковим договором, окремо не здійснювала утримання ОСОБА_2 як відчужувача за спадковим договором, не сплачувала комунальні послуги, не організувала поховання відчужувача, що є умовою спадкового договору та не опікувалась майном після смерті відчужувача. Позивачка ОСОБА_1 стверджує, що тривалий час не має зв`язку з відповідачкою ОСОБА_3 , а питання догляду за ОСОБА_2 допомагала їй вирішувати донька останньої - ОСОБА_4 , яка проживає за кордоном, а не ОСОБА_3 .. Також стверджує, що окремі кошти, які надходили через третіх осіб, а саме через дочку відчужувача ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ) були не оплатою догляду, а разовою побутовою допомогою, яку ініціювала ОСОБА_1 , а також деколи сама ОСОБА_7 ( ОСОБА_6 ). У свою чергу відповідачка ОСОБА_3 не здійснювала фінансування догляду за ОСОБА_2 та ігнорувала покладені на неї спадковим договором обов`язки, що на думку позивачки свідчить про відстороненість відповідачки від догляду за ОСОБА_2 .. Крім того, позивачка ОСОБА_1 зазначає, що з медичних записів вбачається, що відчужувач ОСОБА_2 протягом тривалого часу хворіла, мала низку тяжких хронічних захворювань та потребувала щоденного стороннього догляду. Поряд з цим, позивачка звертає увагу на те, що на її думку спадковий договір передбачає особистий, щоденний, постійний догляд, а не дистанційну фінансову допомогу та зобов`язує набувача ОСОБА_3 фізично бути присутньою біля відчужувача ОСОБА_2 та забезпечувати догляд до моменту смерті, жодних положень про пересилання коштів або виконання обов`язків на відстані - у договорі немає. Більше того, факт повної відсутності догляду, на думку позивачки, підтверджується тим, що набувач ОСОБА_3 не проживала з ОСОБА_2 понад 6 років, не забезпечувала жодної допомоги для потреб ОСОБА_2 , не спілкувалася з лікарями, що до захворювань та надання медичної допомоги відчужувачу ОСОБА_2 , не поховала відчужувача ОСОБА_2 , хоча зобов`язана була це зробити відповідно до умов спадкового договору. Зазначає, що саме вона займалася організацією поховання ОСОБА_2 ..

У свою чергу, представник відповідачки ОСОБА_3 адвокат Андрейків Ю.Я. подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка була бабусею відповідачки ОСОБА_3 .. ОСОБА_8 за життя вирішила скласти спадковий договір від 23.09.2014 року, в якому передбачила, що у випадку своєї смерті передає у власність онуці ОСОБА_3 квартиру, де вони обидві були прописані та проживали. В п.6 спадкового договору від 23.09.24р. померла ОСОБА_2 обумовила, що ОСОБА_3 має до кінця життя її утримувати та поховати на кладовищі згідно християнського обряду. При цьому, все інше майно померла ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_1 .. На час смерті ОСОБА_2 в лютому 2022р. діяли карантинні заходи в країнах Євросоюзу та в Україні, а тому ОСОБА_3 не змогла потрапити на територію України для здійснення поховання своєї бабці ОСОБА_2 . При цьому за усною домовленістю між померлою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 остання зобов`язалась фінансово підтримувати її і проплачувати догляд, який буде здійснювати сусідка - ОСОБА_1 , так як на той час позивачка проживала постійно за кордоном, про що померлій було відомо. Також представник відповідачки стверджує, що ОСОБА_3 , як правило два рази на рік, на час відпустки приїжджала до своєї бабусі з гостинцями та подарками і кожного разу заходила до позивачки ОСОБА_1 з метою проплати останній за догляд бабусі. Окрім того, ОСОБА_3 повертаючись до місця свого проживання в Швейцарії завжди залишала своїй бабусі по 1000 - 1500 Євро на її повсякденні потреби. Перебуваючи постійно за кордоном відповідачка також пересилала грошові кошти ОСОБА_1 за надавані домашні послуги ОСОБА_2 по закупці продуктів, готування їжі та прибирання квартири, проплату комунальних послуг, тощо. Про те, що ОСОБА_3 дійсно фінансово підтримувала свою бабусю ОСОБА_2 та проплачувала її догляд, свідчать численні перекази грошових коштів на рахунок сина позивачки - ОСОБА_9 . Представник відповідачки звертає увагу, що ці факти досліджувались Стрийським міськрайонним судом у справі №456/1451/22, за наслідками чого було прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в позові про визнання спадкового договору недійсним. Вищевказане рішення суду, залишено без змін, ухвалою Львівського апеляційного суду, а отже таке рішення вступило в законну силу. Така домовленість була досягнута між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , яка зобов`язалась за кошти доглядати ОСОБА_2 .. Як стверджує представник відповідачки адвокат Андрейків Ю.Я., з роздруківки переказів, які досліджувались у справі №456/1451/22 видно, що ОСОБА_10 тільки за 2018 рік переказала 1920 доларів США, за 2019 рік - 2000 доларів США, за 2020 рік - 1200 доларів США, а загальна сума переказів позивачці ОСОБА_11 становила 5120 доларів США. При цьому, коли відповідачка немала змоги передати кошти, вона додатково дзвонила до своєї матері ОСОБА_12 (Ніберг) та просила її передати ці кошти ОСОБА_1 про, що свідчать скріншоти листування між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_12 , які також досліджувались Стрийським міськрайонним судом у судовій справі №456/1451/22. Сума переказу матері ОСОБА_13 на ім`я ОСОБА_1 становила згідно квитанції про поштовий переказ від 01.10.2019р. 44 412.50 грн. Позивачка дані кошти успішно отримала про що вказала в смс повідомленні. Дані грошові кошти передавались ОСОБА_1 , як проплата її послуг по догляду за ОСОБА_2 , що підтверджується їхньою смс перепискою яка також була предметом дослідження у Стрийському міськрайонному суді у справі №456/1451/22 та в Львівському апеляційному суді. Все це, на думку сторони відповідача, свідчить про те, що позивач ОСОБА_1 отримуючи від ОСОБА_3 та її матері ОСОБА_12 такі значні грошові кошти по догляду за ОСОБА_2 , скористалась епідемічною ситуацією в країнах Євросоюзу (запровадження жорстких заходів по перетину кордонів на час коронавірусу) не повідомивши про смерть ОСОБА_2 її внучці ОСОБА_14 та її матері ОСОБА_12 , вирішила шахрайськими методами заволодіти квартирою, що по праву повинна належати ОСОБА_14 за договором спадкування від 23.09.2014 року.

У свою чергу, позивач ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив, у якому звернула увагу суду на допущені представником відповідача неточності, щодо обставин справи, що на думку позивача свідчить про недобросовісне користування процесуальними правами, яке полягає у викривленні та недостовірному викладенні фактичних обставин справи.

Натомість представник відповідачки ОСОБА_3 адвокат Андрейків Ю.Я. подав до суду заперечення на відповідь на відзив та додаткові пояснення, у яких наполягав на раніше викладеній позиції сторони відповідача.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Кравець О.А. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив такі задовольнити, оскільки відповідачка не виконала умови спірного спадкового договору.

У судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_3 адвокат Андрейків Ю.Я. позов заперечив, наполягаючи на виконанні відповідачкою обов`язків, передбачених спадковим договором, шляхом переказування коштів ОСОБА_1 для здійснення догляду за ОСОБА_2 за їхньою усною домовленістю. Додатково зауважує, що за життя ОСОБА_2 жодного разу не була у засіданні та не висловила своєї позиції, щодо спору, а сам позов поданий через представника, якого фактично найняла ОСОБА_1 ..

Третя особа державний нотаріус Стрийської державної нотаріальної контори Костур Уляна Тарасівна, у судове засідання не з`явилася, однак скерувала до суду заяву, у якій просить проводити розгляд справи у її відсутності.

Вчинені судом процесуальні дії та постановлені ухвали.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22.02.2022 року (головуючий суддя Сас С.С.) закрито провадження у справі N?456/3467/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа державний нотаріус Стрийської державної нотаріальної контори Костур Уляна Тарасівна про розірвання спадкового договору на підставі п.7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 16.12.2024 року ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22.02.2022 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 10.09.2025 року ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22.02.2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 16.12.2024 року скасовано, а справу передано для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.09.2025 року, цивільна справа №456/3467/21 провадження №2/456/2344/2025 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа державний нотаріус Стрийської державної нотаріальної контори Костур Уляна Тарасівна про розірвання спадкового договору, передана судді Сасу С.С..

Ухвалою від 11.11.2025 року на підставі ч. 1 ст. 37 ЦПК України, суддею Сас С.С. заявлено самовідвід у справі №456/3467/21 провадження №2/456/2344/2025.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2025 року (підстава: ухвала суду від 11.11.2025 року про самовідвід судді Сас С.С.) справу розподілено судді Яніву Н.М..

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Янів Н.М. від 13.11.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду. Призначено підготовче судове засідання на 27.11.2025 року о 15:40 год.Залучено до участі у цивільній справі правонаступника позивачки ОСОБА_2 ОСОБА_1 .

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.11.2025 року відмовлено у задоволенні заяви правонаступниці позивачки ОСОБА_1 про відвід судді Янів Назара Мирославовича від розгляду цивільної справи № 456/3467/21, провадження № 2/456/2344/2025, за позовом ОСОБА_1 , як правонаступниці ОСОБА_15 , до ОСОБА_3 , третя особа державний нотаріус Стрийської державної нотаріальної контори Костур Уляна Тарасівна про розірвання спадкового договору.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.11.2025 року розгляд справи було відкладено, у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16.12.2025 року заяву ОСОБА_1 про повторний відвід судді Янів Назара Мирославовича від розгляду цивільної справи № 456/3467/21, провадження № 2/456/2344/2025, визнано необґрунтованою та її передано канцелярії суду для визначення судді уповноваженого на її розгляд, у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18.12.2025 року (головуючий суддя Шрамко Р.Т.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Янів Назара Мирославовича від розгляду цивільної справи № 456/3467/21, провадження № 2/456/2344/2025, за позовом ОСОБА_1 , як правонаступниці ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа державний нотаріус Стрийської державної нотаріальної контори Костур Уляна Тарасівна про розірвання спадкового договору відмовлено.

У підготовчому судовому засіданні, котре відбулося 19.12.2025 року оголошено перерву до 15.01.2026 року о 12:40 год.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області 15.01.2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області, занесеною до протоколу судового засідання від 09.02.2026 року, задоволено клопотання представник позивачки та розгляд справи відкладено до 27.02.2026 року о 10:15 год.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області 27.02.2026 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідачки ОСОБА_3 адвоката Андрейківа Ю.Я. про закриття провадження.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області 27.02.2026 року повернуто розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , як правонаступниці ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа державний нотаріус Стрийської державної нотаріальної контори Костур Уляна Тарасівна про розірвання спадкового договору, до стадії підготовчого провадження. Витребувано докази.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області, занесеною до протоколу судового засідання від 12.03.2026 року, підготовчий розгляд справи відкладено до 31.06.2026 року о 11:45 год.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області 31.03.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачки про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , як правонаступниці ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа державний нотаріус Стрийської державної нотаріальної контори Костур Уляна Тарасівна про розірвання спадкового договору.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області 31.03.2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області 20.04.2026 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та вжито заходів забезпечення позову.

У судовому засіданні, котре відбулося 21.04.2026 року оголошено перерву до 11.05.2026 року о 12:00 год. для поновлення виклику сторін та виклику свідків.

У судовому засіданні, котре відбулося 11.05.2026 року допитано свідків та оголошено перерву у судовому засіданні до 21.07.2026 року о 12:00 год.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11.05.2026 року роз`яснено ухвалу про забезпечення позову від 20.04.2026 року.

Сторони у справі належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час призначеного судового засідання по їх справі щодо її розгляду по суті, про що у справі наявні відповідні письмові підтвердження.

Розгляд справи по суті відбувся 21.07.2026 року.

Усі заяви та клопотання були вирішені судом у встановленому порядку.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Фактичні обставини, встановлені судом

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Судом встановлено, що 23.09.2014 між ОСОБА_2 «відчужувач» та ОСОБА_3 «набувач», які діючи добровільно і перебуваючи в здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлені із вимогами чинного законодавства, щодо недійсності угод на підставі ст.1302 ЦК України було укладено спадковий договір, який посвідчено нотаріально державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т. та зареєстровано в реєстрі за №3022, за умовами якого ОСОБА_2 на випадок своєї смерті передає у власність ОСОБА_3 належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з однієї кухні та двох житлових кімнат, житловою площею, 26,68 кв.м., загальною площею 49,2 кв.м..

У відповідності до п. 6 вказаного договору при укладені цього договору ОСОБА_2 поклала на ОСОБА_3 обов`язки, які вона повинна виконати: до смерті здійснювати догляд та необхідну допомогу, поховати її згідно Християнського обряду на кладовищі м.Стрий. ОСОБА_3 зобов`язалась виконувати всі обов`язки, покладені на неї відчужувачем цим договором. Також згідно п. 8 відчужувач підверджує, що договір цей відповідає її дійсним намірам і не носить характеру удаваного правочину.

У відповідності до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 01.02.2022 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Стрию Стрийського району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено актовий запис № 79.

У відповідності до копії заповіту від 17.08.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Бораковською О.Я та зареєстрованого у реєстрі за № 824,825 ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила розпорядження згідно якого все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй належатиме на день смерті і на, що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 ..

Оскільки ОСОБА_2 у зв`язку з похилим віком не могла власноручно підписати та прочитати заповіт, на її прохання та за її дорученням і у її присутності та присутності нотаріуса текст заповіту підписано ОСОБА_16 ..

Заповіт посвідчено у присутності запрошених свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 ..

Поміж тим, судом встановлено, що за життя ОСОБА_2 хворіла, мала низку тяжких хронічних захворювань, що підтверджується медичними довідками, та потребувала стороннього догляду, який фактично здійснювала ОСОБА_1 .

В свою чергу, відповідно до заяви ОСОБА_19 та долучених роздруківок з банкінгу вбачається, що ним з його рахунку на прохання ОСОБА_3 перераховувалися кошти на рахунок ОСОБА_9 (сина позивача ОСОБА_1 ) за догляд ОСОБА_2 .. Такі перекази були регулярними та мали місце з 2018 по 2020 рік.

Також з аналізу скріншотів листування позивачки ОСОБА_1 з матір`ю відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_20 , судом встановлено, що остання теж переказувала ОСОБА_1 , кошти для здійснення догляду за ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_1 займалася її похованням, що підтверджуться копією свідоцтва про поховання №62 від 01.02.2022 року, копією договору на організацію і проведення поховання.

Крім того, у судовому засіданні у процесуальному статусі свідка допитано ОСОБА_16 , яка будучи під присягаю, повідомила, що вона є сусідкою ОСОБА_1 і уже більше 30 років проживає у цьому будинку. Ствердила, що ОСОБА_2 доглядала ОСОБА_1 , а останні 5 років до смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_1 фактично переїхала до неї проживати, годувала з ложки, доглядала, купала. Наголосила, що крім ОСОБА_1 до ОСОБА_2 більше ніхто не приходив. Поховання ОСОБА_2 , здійснила ОСОБА_1 , нікого з рідних не було. Зазначила, що про спадковий договір їй не відомо, як і про те, чи отримувала ОСОБА_1 кошти для догляду за ОСОБА_2 .

Також свідок ОСОБА_21 , яка є невісткою позивачки ОСОБА_1 , будучи під присягою, повідомила, що їй відомо про те, що ОСОБА_2 у 2014 році уклала договір з внучкою ОСОБА_3 , але остання часто виїжджала за кордон. Повідомила, що у 2016 році у ОСОБА_2 стався інсульт і саме ОСОБА_1 відвезла її до лікарні та з того часу доглядала за нею. Повідомила, що донька ОСОБА_2 проживає за кордоном в Росії, а внучка ОСОБА_3 теж переїхала проживати за кордон, тому доглядала за ОСОБА_2 тільки ОСОБА_1 , яка згодом фактично проживала разом з ОСОБА_2 , через хворобливий та слабкий стан останньої. Додатково зазначила про те, що ОСОБА_2 плакала та жалілася, що всі рідні її покинули та нарікала, що внучка ОСОБА_22 не доглядає за нею, а вона записала їй квартиру. Повідомила, що ОСОБА_3 за бабусею не доглядала, не допомагала, похованням не займалась, чим порушила умови спадкового договору. Свідок вказала, що їй не відомо про те чи уповноважувала ОСОБА_22 когось здійснювати догляд за ОСОБА_2 .. При цьому заперечила, факт того, що ОСОБА_3 пересилала будь-які кошти її чоловіку (сину ОСОБА_1 ) для утримання ОСОБА_2 .. Ій відомо, що за життя ОСОБА_2 уклала договір з адвокатом для подання заяви до суду про розірвання спадкового договору. Додатково зазначила, що поховання ОСОБА_2 здійснила ОСОБА_1 , з рідних не було нікого.

Релевантні джерела права, які застосовує суд,та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст.202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги додержання яких є необхідними для чинності правочину.

Правочин є правомірним якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, правочин - правомірна, не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача. Правовідносини між сторонами у даному спорі регулюються нормами Цивільного кодексу України про договірні відносини, а також про спадковий договір.

Згідно зі ст.1305 ЦК України набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 651 ЦК України визначено, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи зазначене, спадковий договір є двостороннім правочином, за концепцією якого набувач зобов`язаний вчинити певні дії за вказівкою відчужувача, взамін чого до нього переходить право власності на майно. Тому коло обов`язків набувача має визначатися вже виходячи не з одностороннього волевиявлення відчужувача, а зі спільної згоди сторін, враховуючи договірний характер правовідносин.

Згідно зі статтею 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. За змістом цього правила інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред`являти вимоги про розірвання спадкового договору.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша, друга статті 614 ЦК України).

Для підтвердження наявних правових підстав для розірвання спадкового договору відчужувач повинен надати належні і допустимі докази невиконання набувачем умов спадкового договору.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 347/853/18 (провадження № 61-10970св19).

Мотиви, з яких виходить суд.

Аналіз положень закону свідчить про те, що спадковий договір є нерозривно пов`язаний з його сторонами. ЦК України надає останнім право заявляти у суді вимоги про дострокове розірвання договору. Відчужувач має право заявляти позов про розірвання спадкового договору, якщо набувач не виконує або виконує неналежним чином покладені на нього обов`язки, щодо здійснення дій майнового або немайнового характеру (постанови Верховного Суду від 08 липня 2022 року у справі № 761/2536/18 (провадження № 61-11690св21, від 15 лютого 2023 року у справі № 699/396/21 (провадження № 61-3953св22)).

Для підтвердження наявних правових підстав для розірвання спадкового договору відчужувач повинен надати належні і допустимі докази невиконання набувачем умов спадкового договору.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.04.2026 року у справі №369/12305/23 для розірвання спадкового договору відчужувач зобов`язаний довести факт ненадання допомоги та підтвердити, що він звертався до набувача з конкретною вимогою про забезпечення, яку той свідомо проігнорував. Непоінформованість набувача про потреби відчужувача виключає його вину. Відсутність належних доказів невиконання зобов`язань набувачем унеможливлює розірвання спадкового договору.

Так, для розірвання спадкового договору відчужувач повинен довести не лише факт ненадання допомоги, але й те, що він звертався до набувача з вимогою (розпорядженням) про забезпечення (зокрема, ліками, продуктами тощо), а набувач ухилився від виконання такої вимоги, що узгоджується з правовими висновками, висловленими у постановах Верховного Суду від 27 березня 2025 року у справі № 243/4527/23, від 19 листопада 2025 року у справі № 755/5483/21, а також у постанові від 23 грудня 2025 року у справі № 344/3762/22.

Матеріали справи не містять жодних доказів листування безпосередньо між сторонами, телефонних дзвінків, повідомлень у месенджерах, електронного листування чи будь-яких інших відомостей, які б підтверджували, що відчужував ОСОБА_23 чи за її дорученням ОСОБА_1 повідомляла відповідачку ОСОБА_3 про погіршення стану здоров`я ОСОБА_2 , виникнення потреби у додатковому догляді, придбанні лікарських засобів, продуктів харчування чи іншої допомоги, а відповідачка, будучи належним чином обізнаною про такі потреби, відмовилася їх виконувати або умисно проігнорувала відповідні звернення.

Тобто, позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона зверталася до ОСОБА_3 з вимогами про вжиття додаткових заходів у здійсненні догляду за ОСОБА_2 , а відповідачка свідомо ухилялася від виконання розпоряджень відчужувача та не забезпечила догляду відчужувачу за спадковим договором.

Саме по собі посилання ОСОБА_1 на неналежне виконання відповідачкою договірних зобов`язань без підтвердження факту звернення до набувачки із відповідними вимогами та свідомого ухилення останньої від їх виконання не може бути достатньою підставою для розірвання спадкового договору.

Поряд з цим, у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 345/866/17 (провадження № 61-26692св18) зроблений висновок про те, що аналіз спадкового договору не дає зробити беззаперечного висновку про те, що виконання умов спадкового договору повинно здійснюватися особисто набувачем. Судами встановлено, що відповідач належно виконувала умови спадкового договору.

У відповідності до п. 6 спірного спадкового договору при укладені цього договору ОСОБА_2 поклала на ОСОБА_3 обов`язки, які вона повинна виконати: до смерті здійснювати догляд та необхідну допомогу, поховати її згідно Християнського обряду на кладовищі м. Стрий.

Таке формулювання умов спадкового договору свідчить про те, що у ньому не зазначено, що набувач зобов`язана особисто доглядати відчужувача, не заборонено залучати третіх осіб для виконання цих обов`язків та не конкретизовано, у чому саме полягає «догляд» і «необхідна допомога» (щоденне відвідування, приготування їжі, медичний супровід, матеріальне забезпечення тощо).

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 345/3897/17 (провадження № 61-42285св18), зроблений висновок про те, що зобов`язання сторонами договору викладені так, що з них не випливає обов`язкове їх виконання особисто набувачем. Зміст зобов`язань має організаційний характер, зокрема, забезпечення прибирання не тотожно прибиранню особисто. Тому змістом зобов`язань набувача було забезпечення та організація надання послуг, які і надавались позивачці. Крім того, з актів цивільного законодавства та суті зобов`язань, визначених спадковими договорами, не випливає обов`язок набувача виконати зобов`язання особисто.

Таким чином, із наведеної правової позиції Верховного Суду вбачається, що якщо умовами спадкового договору не встановлено обов`язку набувача виконувати покладені на нього зобов`язання особисто, такі зобов`язання можуть бути виконані шляхом організації їх належного виконання із залученням інших осіб.

Отже, саме по собі здійснення догляду за відчужувачем через третіх осіб не свідчить про неналежне виконання набувачем своїх обов`язків за спадковим договором, якщо в результаті такого залучення забезпечується належне виконання передбачених договором зобов`язань.

У даному випадку зі змісту спадкового договору не вбачається, що сторони погодили обов`язок ОСОБА_3 здійснювати догляд за ОСОБА_2 виключно особисто. Договір не містить умов, які б прямо забороняли залучення інших осіб до виконання окремих дій, пов`язаних із забезпеченням догляду чи наданням допомоги відчужувачу.

За таких обставин відповідачка була вправі організувати виконання покладених на неї обов`язків, у тому числі шляхом залучення інших осіб для надання необхідного догляду та допомоги відчужувачу.

Більше того, суд бере до уваги, що на момент укладення спадкового договору відповідачка вже перебувала за межами України, і ця обставина була достеменно відома відчужувачеві. Незважаючи на це, остання добровільно уклала із ОСОБА_3 спадковий договір, усвідомлюючи особливості її місця проживання та об`єктивну неможливість постійного особистого перебування поруч із нею.

Поряд з цим, факти, установлені в прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиційний характер. Преюдиційність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ.

Відтак, суд бере до уваги дослідженні матеріли цивільної справи №456/1451/22, які в подальшому лягли в основу судового рішення, яке набрало законної сили.

Так, рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23.04.2023 року, яке залишено в силі ухвалою Львівського апеляційного суду від 21.04.2024 року та набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_22 пересилала кошти на утримання ОСОБА_2 , про що свідчать наявні у матеріалах цієї справи скріншоти смс повідомлень.

Зокрема, судом у справі №456/1451/22 встановлено наявність переписки месенджера Viber між ОСОБА_1 та ОСОБА_20 (матір`ю відповідачки) з якої вбачається факт отримання ОСОБА_1 коштів на утримання ОСОБА_2 , також наявна копія квитанції згідно якої ОСОБА_24 переслала кошти ОСОБА_1 за 3 місяці грошові кошти в сумі 44 412,50 грн.

Також, з роздруківки переказів, які досліджувались у справі №456/1451/22 встановлено, що ОСОБА_10 тільки за 2018 рік вислала 1920 доларів США, за 2019 рік - 2000 доларів США, за 2020 рік - 1200 доларів США, а загальна сума переказів ОСОБА_11 становила 5120 доларів США.

Більше того, у матеріалах справи, яка розглядається, містять банківські документи, які підтверджують перерахування ОСОБА_19 на прохання ОСОБА_3 грошових коштів на банківський рахунок ОСОБА_25 - сина позивачки ОСОБА_1 , для забезпечення здійснення догляду за відчужувачем ОСОБА_2 на виконання умов спадкового договору. Такі перекази мали місце з 2018 по 2020 рік.

Крім того, з долучених до матеріалів справи, скріншотів вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_20 (матір`ю ОСОБА_3 ) велося листування, щодо необхідності надсилання ОСОБА_1 коштів для здійснення догляду за ОСОБА_2 ..

Наведені докази узгоджуються між собою, є послідовними та взаємопов`язаними, а тому підтверджують належне виконання відповідачем своїх договірних обов`язків.

Суд також враховує, що на момент виконання спадкового договору відповідачка перебувала за кордоном, а можливість її особистого прибуття до України була істотно обмежена незалежними від її волі обставинами.

Зокрема, у 2020 році на території України та більшості держав світу було запроваджено карантинні обмеження, пов`язані з пандемією COVID-19, що суттєво обмежило можливість вільного перетину державних кордонів. Надалі, починаючи з 24 лютого 2022 року, в Україні було введено правовий режим воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, що також об`єктивно вплинуло на можливість безперешкодного в`їзду та перебування осіб на території України.

За таких обставин відсутність відповідачки на території України була зумовлена не її небажанням виконувати взяті на себе договірні зобов`язання, а об`єктивними причинами, які не залежали від її волі. Водночас, як встановлено судом, умовами спадкового договору не передбачено обов`язку відповідачки здійснювати догляд за відчужувачем виключно особисто, а тому її перебування за кордоном саме по собі не свідчить про неналежне виконання умов договору та не може розцінюватися як достатня підстава для його розірвання.

Що стосується умови спадкового договору, щодо обов`язку здійснити поховання ОСОБА_2 згідно християнського обряду, суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, первісний позов було подано самим відчужувачем, ще за її життя. На момент звернення до суду обставини, пов`язані з виконанням або невиконанням набувачем обов`язку щодо здійснення поховання відчужувача відповідно до християнського обряду, об`єктивно не могли існувати, оскільки відчужувач була живою. Відтак зазначена умова спадкового договору не могла бути предметом оцінки суду при вирішенні спору в межах первісно заявлених підстав позову.

Після смерті відчужувача до участі у справі було залучено його процесуальну правонаступницю, яка набула процесуальних прав та обов`язків сторони у справі в тому обсязі, в якому вони належали спадкодавцю на момент відкриття провадження та виникнення процесуального правонаступництва.

Разом із тим матеріали справи не містять відомостей про звернення правонаступниці із заявою про зміну підстав позову відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства, зокрема шляхом доповнення їх обставинами, щодо можливого невиконання набувачем обов`язку із здійснення поховання відчужувача згідно з християнським обрядом. Відповідних клопотань чи заяв під час розгляду справи суду також не подавалося.

З огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справу виключно в межах заявлених позовних вимог та підстав позову і не наділений повноваженнями самостійно змінювати підстави позову або виходити за межі заявлених сторонами обставин. Відтак питання належного чи неналежного виконання набувачем обов`язку, щодо здійснення поховання відчужувача відповідно до християнського обряду не було предметом спору у цій справі, не входило до підстав первісного позову та не було належним чином включене до предмета судового розгляду після процесуального правонаступництва.

За таких обставин суд позбавлений правових підстав надавати оцінку виконанню чи невиконанню зазначеної умови спадкового договору, а також враховувати відповідні обставини як самостійну підставу для задоволення чи відмови у задоволенні позову, оскільки це призвело б до виходу суду за межі заявлених позовних вимог та підстав позову, що суперечить засадам цивільного судочинства.

Крім того, суд бере до уваги, що первісна позовна заява була підписана та подана представником позивачки ОСОБА_2 ОСОБА_26 . Водночас сама позивачка ОСОБА_2 за життя протягом розгляду справи у жодне із судових засідань не з`явилася, будь-яких особистих пояснень суду не надала, викладені у позовній заяві обставини та доводи особисто не підтвердила, а також не висловила власної позиції щодо предмета спору.

Суд враховує, що хоча участь представника є належною формою реалізації процесуальних прав сторони, у справах, предметом яких є оцінка фактичного виконання особистих обов`язків за спадковим договором, істотне значення мають безпосередні пояснення відчужувача щодо обсягу наданої допомоги, характеру взаємовідносин між сторонами, звернень до набувача та обставин, які, на думку позивача, свідчать про неналежне виконання договору. Однак таких пояснень суд не отримав.

За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити, чи підтримувала за життя позивачка ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги у тому обсязі та з тих підстав, які були викладені представником у позовній заяві, а також з`ясувати її особисту позицію, щодо спірних правовідносин, та перевірити дійсне та усвідомлене волевиявлення.

Суд також враховує, що після смерті позивачки її правонаступниця ОСОБА_1 продовжила підтримувати заявлені позовні вимоги, однак при оцінці її процесуальної поведінки суд враховує наявність у неї особистої майнової заінтересованості у результатах розгляду справи.

Так, у разі розірвання спадкового договору та припинення правових наслідків, пов`язаних із переходом права власності до набувача, ОСОБА_1 матиме право на спадкування спірного майна відповідно до заповіту. Отже, результат розгляду даної справи безпосередньо впливає на її майнові права та інтереси.

За таких обставин суд критично оцінює доводи ОСОБА_1 як правонаступниці позивачки, оскільки її подальше підтримання позовних вимог може бути зумовлене не лише необхідністю захисту прав та інтересів відчужувачки ОСОБА_2 , а й особистою майновою заінтересованістю у набутті спадкового майна.

Водночас суд наголошує, що така заінтересованість сама по собі не є підставою для відмови у розгляді її вимог, однак враховується судом під час оцінки належності, достовірності та об`єктивності поданих доказів, а також мотивів звернення до суду.

Висновки суду за результатом розгляду справи.

Оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд доходить висновку, що позивачем не надано належних, допустимих і достатніх доказів, які б свідчили про істотне порушення відповідачкою умов спадкового договору або невиконання нею обов`язків у такому обсязі, який відповідно до вимог статті 1308 Цивільного кодексу України є підставою для його розірвання.

Досліджені судом докази, навпаки, свідчать про те, що відповідачка забезпечувала виконання взятих на себе обов`язків шляхом організації догляду за відчужувачем, надання матеріального забезпечення та фінансування відповідних витрат, а тому підстав для висновку про неналежне виконання нею спадкового договору суд не вбачає.

Таким чином, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, преюдиційні факти, підтверджені судовими рішеннями, що набрали законної сили, досліджені у судовому засіданні докази, правові висновки Верховного Суду щодо застосування статті 1308 ЦК України, а також відсутність належних, допустимих і достатніх доказів істотного порушення відповідачкою умов спадкового договору, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для його розірвання.

У зв`язку з наведеним позовні вимоги про розірвання спадкового договору є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положеннями ч.1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволені позовних вимог судові витрати слід залишити за позивачкою.

Доказів понесення учасниками даної справи інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, окрім як сплати судового збору за пред`явлення вищевказаної позовної заяви до суду, матеріали цієї справи не містять.

При цьому, суд наголошує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Керуючись статтями 4-5, 10, 12-13, 77-82, 89-90, 95, 133, 137, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , як правонаступниці ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа державний нотаріус Стрийської державної нотаріальної контори Костур Уляна Тарасівна про розірвання спадкового договору, - відмовити.

Заходи забезпечення позову, які вжиті ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20.04.2026, шляхом заборони державним реєстраторам та нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна, яке є предметом спадкового договору зареєстрованого за №3021 від 23.09.2014 року, а саме, щодо квартири, яка знаходить за адресою: АДРЕСА_1 - продовжуватимуть діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Повне найменування сторін у справі.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Державний нотаріус Стрийської державної нотаріальної контори Костур Уляна Тарасівна, ЄДРПОУ 02899542, адреса: вул. Болехівська, 25, м. Стрий, Львівська область.

Суддя Назар ЯНІВ