Рішення № 138624609, 30.07.2026, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа № 718/1894/26

Провадження 2/718/828/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2026 р. м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд у складі:

головуючого - судді Мінів О.І.,

секретаря судових засідань Анучкіній О.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіцмань, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу № 718/1894/26 року за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», інтереси якого представляє Величко Лариса Миколаївна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини сторін.

Представник ТОВ «Бізнес позика» - Величко Л.М. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з нього заборгованість за договором №563240-КС-001 про надання кредиту від 22.10.2025 року у розмірі 70 020,00 грн. та понесені судові витрати.

Позов мотивує тим, що 22.10.2025 року між позивачем ТОВ «Бізпозика» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №563240-КС-001 про надання кредиту (далі - договір кредиту), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізпозика» 22.10.2025 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 563240-КС-001 про надання кредиту. 22.10.2025 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору кредиту на умовах, визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізпозика» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA8374, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 22.10.2025 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 було укладено договір №563240-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.1 договору кредиту ТОВ «Бізпозика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 17 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит (надалі - правила, а разом - договір).

Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процентів за кожен день користування кредитом. Пунктом 2 договору кредиту визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів. Пунктом 3 договору кредиту встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов зазначеного договору.

ТОВ «Бізпозика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 17 000 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (котрий позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті).

Також, 23.10.2025 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору №563240-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до умов додаткової угоди ТОВ «Бізпозика» надає позичальнику додатковий кредит в сумі 5000,00 грн. . Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 563240-КС-001 позичальника ОСОБА_1 , відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором №563240-КС-001 на загальну суму 4510,00 грн.

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за договором кредиту, а лише частково сплатив кошти, у нього станом на 05.05.2026 року утворилась заборгованість за Договором №563240-КС-001 про надання кредиту в розмірі 70 020,00 гривень, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 22 000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах - 33 880,00 грн., суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн., суми заборгованості по відсотках відповідно до ст..625 ЦКУ - 11 000,00 грн. та суми прострочених платежів за комісією - 3 140,00 грн..

Добровільно відповідач кредитну заборгованість не погашає, а тому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму зазначеної заборгованості за кредитним договором, а також судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову до суду.

Процесуальні дії у справі.

18.06.2026 ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до судового розгляду на 16.07.2026 року, та з метою встановлення всіх обставин справи, витребувати в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію про належність банківської картки № НОМЕР_2 відповідачу, а також виписку про рух коштів по рахунку.

09.07.2026 року на адресу суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли витребувані докази.

13.07.2026 року від відповідача через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позову, оскільки позивач не довів факту укладення кредитного договору та отримання ним грошових коштів, наданий розрахунок заборгованості вважає необґрунтованим та завищеним, а нарахування штраф санкцій суперечить гарантіям, передбаченим ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Крім того, ОСОБА_1 скерував суду заяву про зупинення провадження у справі, так як він є військовослужбовцем, надавши копію службового посвідчення НГУ та копію довідки військової частини.

14.07.2026 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, за змістом якого останній спростовує доводи відповідача, надані у відзиві, доводить правомірність сум заявлених до стягнення, та просить врахувати під час розгляду справи відповідь на відзив.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, просить розгляд справи проводити у відсутності представника, позов підтримує в повному обсязі та просить такий задоволити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належно та вчасно, про причин неявки суд не повідомив.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Фактичні обставини встановлені судом.

Встановлено, що ТОВ «Бізнес Позика» з однієї сторони та ОСОБА_1 з другої сторони 22.10.2025 уклали договір №563240-КС-001 про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно в електронній формі в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.1 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 17000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором та правилами надання споживчих кредитів.

Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.

Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

Також, 23.10.2025 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 563240-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «БІЗПОЗИКА» надала позичальнику додатковий кредит в сумі 5 000 грн..

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 563240-КС-001 Позичальника ОСОБА_1 , на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором №563240-КС-001 на загальну суму 4510,00 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначено, що: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Також в Постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року по справі № 127/23910/14-ц зазначено, що: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Відповідно до пункту 2 Договору протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.

Відповідно до п.5.1. Правил, які у відповідності до пункту 10 Кредитного договору є його невід`ємною частиною, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов Кредитного договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту.

Так, на підтвердження існування договірних відносин позивачем по справі надано кредитний договір № 563240-КС-001 від 22.10.2025, прийняття пропозиції (оферта) укласти договір від 22.10.2025 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма), паспорт споживчого кредиту, додаткова угода №1 до договору № 563240-КС-001 про надання кредиту від 23.10.2025 року (споживчий кредит, електронна форма) від 23.10.2025. Документи підписані відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA - 8384. Таким чином, стороною позивача доведено, укладення кредитного договору між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Бізнес Позика» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного кредитного договору, що вбачається з підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, в якому зазначено: номер платіжної інструкції 1dd87984-af7c-11f0-b910-000c29d57ed2_1; надавач платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід», код ЄДРПОУ: 39932827, ліцензія на переказ коштів без відкриття рахунку Національного банку України №21/991-рк від 29.05.2023 року; Платник ТОВ БІЗНЕС ПОЗИКА, код ЄДРПОУ 41084239; Номер транзакції 46116-08375-63654; Дата / час здійснення переказу 22.10.2025 22:20; Сума переказу, грн.. 17000.00; Номер платіжної картки отримувача НОМЕР_2 MONOBANK (UNIVERSAL BANK) PRIVAT BANK Код авторизації 837143 RRN 529522272849; Призначення переказу Перерах. коштiв ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_4 зг. кред.дог. №563240-КС-001 від 22.10.2025, а також: Номер транзакції: a8829c8a -b017-11f0-b910-000c29d57ed2_2; Дата оплати: 23.10.2025 16:53:53 Термінал: TE1935; Назва торгової точки: bizpozyka A2S; Банк-Еквайр: АТ "ТАСКОМБАНК" Платіжна система: VISA; Номер платіжної картки: НОМЕР_2; Код авторизації: 921179; Сума: 5000.00 UAH RRN: 529613739338 ЄДРПОУ платника: 41084239; Опис платежу: Перерах. коштiв ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_4 зг. ДУ від 23.10.2025 до кред.дог. № 563240- КС-001 від 22.10.2025;SK_N=563240- КС-001;ITN= НОМЕР_4 ; Сайт на якому здійснено платіж: https://bizpozyka.com/.

Адже, дане і підтверджується інформацією наданою АТ КБ «ПриватБанк» стосовно рахунків ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , з якої видно, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_7 ) та рух коштів по рахунку за період з 22.10.2025 по 08.04.2026.

ТОВ «БІЗПОЗИКА» не нараховувало жодних процентів після закінчення строку дії Кредитного договору.

Однак відповідач ОСОБА_1 добровільно такі не виконує.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом, станом на 01.06.2026 існує заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 70 020,00 грн., що складається з:

-суми прострочених платежів по тілу кредиту 22 000,00 грн;

-суми прострочених платежів по процентах 33 880,00 грн;

-суми прострочених платежів за комісією 750,00 грн.;

-суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн.;

-суми заборгованості по відсотках відповідно до ст..625 ЦК - 11 000,00 грн.;

- суми прострочених платежів за комісією - 3 140,00 грн..

Вирішуючи питання про зупинення провадження у цій справі, Суд виходить з такого.

Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 NN 8-рп/2002).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Реалізація завдання цивільного судочинства, визначеного ст. 2 ЦПК України, та ефективне поновлення порушеного (невизнаного, оспорюваного) права неможливе без дотримання судом встановлених законом строків розгляду та вирішення справи.

Згідно із ч. 3 ст. 2 ЦПК України, однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено розумність строків розгляду справи судом.

Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи у стані невизначеності, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».

Так, Указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24 лютого 2022 року було введено в Україні воєнний стан, який діє і на даний час.

Згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», щодо військового обов`язку громадяни України поділяються, зокрема, на військовослужбовців, тобто осіб, які проходять військову службу.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про Збройні сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Ст. 3 цього Закону визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби визначено статтею 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

П. 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України передбачено обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Сторона у справі може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.

Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що норма пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України може бути застосована судами при вирішенні питання про зупинення провадження у справі лише у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 27.02.2023 у справі №380/7845/21).

Отже, для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в матеріалах цивільної справи мають бути докази перебування сторони, у складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також докази того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема, беруть участь у виконанні бойових завдань.

Також, Верховний Суд акцентує, що зупинення провадження у справі має бути доцільним і мотивованим. Суд аналізує ймовірні наслідки зупинення з урахуванням суті спірних правовідносин, щоб це не призвело до безпідставного затягування строків розгляду справи (постанова Верховного Суду від 01 лютого 2022 року у справі №160/12705/19).

В ухвалі ВП ВС від 16.07.2025 у справі № 754/947/22 зазначено, що зупинення провадження у справі можливе лише за умов перебування відповідної особи у складі ЗСУ у військовій частині, яка переведена на воєнний стан і виконує бойові завдання у зоні бойових дій. Довідка військової частини про перебування військовослужбовця на військовій службі у цій частині під час дії воєнного стану, запровадженого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», складена відповідно до чинної Інструкції, зокрема за формою № 5, не є належним або достатнім доказом, який би свідчив про наявність підстави застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, до вказаного клопотання додано лише довідку військової частини НОМЕР_8 від 03.07.2026 за №951, про те, що старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_8 ) з 26.04.2024 року до цього часу. На військовій службі з 20.04.2021 до цього часу.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем 13.07.2025 подано як клопотання про зупинення розгляду справи, та вирішує справу відповідно до наданих матеріалів, керуючись принципами справедливості і додержання розумних строків.

Відтак, відсутні підстави для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.

Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом ст.ст.626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).

Частиною 1ст.638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2ст. 639 ЦК України.)

Абзац 2 ч. 2ст.639ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09.09.2020 в справі №732/670/19, від 23.03.2020, в справі № 404/502/18, від 07.10.2020 в справі №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205,207 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 7ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ст.536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

За положеннями ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зважаючи на оформлений у встановленому порядку кредитний договір, позивач має право вимагати від позичальниці повернення кредиту та процентів за користування кредитом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України.

Висновки суду.

Судом встановлено, що відповідачем порушено умови укладеного кредитного договору щодо погашення кредиту, процентів за його користування та комісії відповідно до умов кредиту, оскільки кредит ним не повернуто, проценти не сплачені.

Надаючи оцінку кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, згідно з його усталеною практикою, обов`язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт укладення кредитного договору, передачу грошових коштів відповідачу. При цьому відомостей про те, що кредитний договір визнано судом недійсним, матеріали справи не містять.

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Також судом встановлено, що прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором ТОВ «БІЗПОЗИКА» виконало своєчасно і повністю, надававши відповідачу кредиті кошти.

Із наданої позивачем інформації за укладеним договором вбачається, що відповідач користується кредитними коштами, прострочивши виконання зобов`язання на погашення заборгованості, та на момент подачі позову до суду має заборгованість за кредитним договором.

Як вбачається відповідач не оспорює фактичні обставини справи, а саме те, що він отримав кредит у розмірі 22 000 грн. Водночас заперечує щодо стягнення заборгованості за ним.

Водночас відповідачем, всупереч вимогам статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, не надано належних та допустимих доказів належного виконання ним умов договору, не надано доказів повернення грошових коштів у розмірі та в строк, визначені договором.

Отже, суд проаналізувавши, встановлені фактичні обставини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 22 000 грн., що становить тіло кредиту.

Щодо стягнення процентів у розмірі 33 880,00 грн. за договором, суд зазначає наступне.

Відповідно положень п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Відповідно до визначення, наданого у ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (абз. 15 ст. 1).

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування,Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до Довідки військової частини НОМЕР_8 від 03.07.2026 за №951, є солдатом та перебуває на військовій службі у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_8 ) з 26.04.2024 по теперішній час.

Отже, на нього в повній мірі поширюються вказані гарантії.

Таким чином, нарахування позивачем суми прострочених платежів по процентах в сумі 33 880,00 грн. суперечить вимогам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за штрафами, нарахованими у порядку ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, Законом України від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64» на території України введено військовий стан, який згодом на підставі Указів Президента продовжувався та триває на час розгляду даної справи в суді.

При цьому, як видно із вищезазначеного розрахунку заборгованості за кредитним договором №563240-КС-001 від 22.10.2025, то такий проведений за період з 22.10.2025 по 08.04.2026.

Таким чином, з огляду на положення норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яка поширюються на спірні правовідносини, ОСОБА_1 як позичальник звільнений від обов`язку сплати на користь позивача штрафу за прострочення ним виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, оскільки на час укладення та дії кредитного договору, а також розгляду справи у суді та ухвалення у ній рішення в Україні діяв та продовжує діяти воєнний стан.

За наведених обставин, аргументи сторони позивача про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» відсотків відповідно до ст.625 ЦКУ в розмірі 11 000,00 грн. суд вважає необґрунтованими та безпідставними, а тому такі задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення комісії, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача комісію у розмірі 3 140 грн.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, Законом України від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64» на території України введено військовий стан, який згодом на підставі Указів Президента продовжувався та триває на час розгляду даної справи в суді.

Таким чином, з огляду на положення норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яка поширюються на спірні правовідносини, відповідач як позичальник звільнений від обов`язку сплати на користь позивача заборгованості по комісії, оскільки на час розгляду справи у суді та ухвалення у ній рішення в Україні діяв та продовжує діяти воєнний стан.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення 3 140,00 грн. простроченої комісії є необгрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов заявлено всього на суму 70 020,00 грн., а задоволено 22 000,00 грн., тобто на 31,42 % (22 000,00 грн. Х 100 % / 70 020,00 = 31,42% ).

А саме, позовні вимоги задоволені на 31,42%, 2662,40 грн. (ставка судового збору, що підлягала сплаті за подання позову) х 31,42% = 836,53 грн. судового збору за розгляд справи в суді, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі ст.ст.610-612, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст.7,12,13,81,141,263,265,279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», інтереси якого представляє Величко Лариса Миколаївна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», заборгованість за кредитним Договором № 563240-КС-001 від 22.10.2025 року у розмірі 22 000 (дванадцять дві тисячі) гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» користь судовий збір у розмірі 836 (вісімсот тридцять шість) гривень 53 копійки.

Рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Кіцманський районний суд Чернівецької області до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезаходження: б.Лесі Українки,26,офіс 411, м.Київ, 01133, код ЄДРПОУ: 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний тест судового рішення складено 30.07.2026.

Суддя О.І. Мінів