Ухвала суду № 138620951, 27.07.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/412/26

№ 1-кс/183/1035/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Самар Дніпропетровської області

Суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 , -

за участю:

заявника ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області із заявою про відвід слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 . Заява обґрунтована тим, що в провадженні вказаного слідчого судді перебуває скарга ОСОБА_3 на постанову прокурора відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження № 62026050020000003 (справа №183/412/26, провадження №1-кс/183/761/26).

Так, під час судового засідання 30.06.2026 року прокурор ОСОБА_5 брала участь у розгляді справи в режимі відеоконференції. Вже після завершення цього засідання, здійснивши детальний моніторинг матеріалів електронної справи у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», ОСОБА_3 було достовірно встановлено фізичну відсутність обов`язкового процесуального документа - зареєстрованого клопотання прокурора про участь у відеоконференції. Згідно з імперативними вимогами ст. 336 КПК України, відеоконференція проводиться виключно за наявності завчасно поданного клопотання.

03.07.2026 року під час судового засідання у пов`язаній справі у слідчого судді ОСОБА_6 (яка своєю Ухвалою від 26.06.2026 імперативно визнала явку прокурора ОСОБА_5 обов`язковою), він дізнався новий факт: прокурор ОСОБА_5 умисно пішла в офіційну відпустку саме з 03.07.2026, ухилившись від виконання вимог судової ухвали. Синхронізація цих двох нововиявлених фактів беззаперечно доводить наявність позапроцесуальної комунікації та узгодженості дій. Оскільки клопотання про відеозв`язок не подавалося, слідчий суддя ОСОБА_4 фактично виступила технічним адміністратором для прокурора, створивши їй штучні процесуальні умови для участі у засіданні 02-го числа (шляхом надання посилання на ВКЗ поза межами встановленого процесуального порядку). Водночас, під час засідання 02-го числа, суддя ОСОБА_4 умисно перенесла стадію його запитань до прокурора «на наступне засідання», достовірно знаючи (внаслідок попередньої позапроцесуальної комунікації), що вже 03-го числа прокурор йде у відпустку і буде недосяжною для суду та його запитань. Як добросовісний учасник процесу, прокурор ОСОБА_5 мала б повідомити суду 02-го числа: "Ваша честь, з завтрашнього дня я планую йти у відпустку, тому готова відповісти на всі запитання сьогодні". Натомість вона умисно промовчала, що повністю підтверджує наявність позапроцесуальної домовленості із суддею ОСОБА_4 щодо сценарію уникнення відповідей на запитання скаржника та надання стороні обвинувачення безпідставної процесуальної переваги. Наведені обставини та їх правова оцінка крізь призму сталої практики Великої Палати Верховного Суду безальтернативно викликають у стороннього розсудливого спостерігача об`єктивний та легітимний сумнів у безсторонності слідчого судді ОСОБА_4 , що є безумовною підставою для відводу.

Під час судового засідання 30.06.2026 року у справі № 62026050020000003 прокурор ОСОБА_5 брала участь у розгляді скарги в режимі відеоконференції (поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів).

Відповідно до імперативних приписів частини 2 статті 336 КПК України, суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження виключно за клопотанням сторони кримінального провадження чи інших учасників, яке подається завчасно. Водночас, як було об`єктивно встановлено після завершення засідання шляхом моніторингу електронної справи, у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» фізично відсутнє та не зареєстроване жодне клопотання (ані письмове, ані електронне) від Луганської обласної прокуратури чи особисто від прокурора ОСОБА_5 про участь у зазначеному судовому засіданні в режимі відеоконференції. Цей об`єктивний факт беззаперечно підтверджується відповідними роздруківками (скриншотами) з ЄСІТС. Більше того, під час судового засідання 30.06.2026 року факт надходження такого клопотання в паперовому вигляді безпосередньо перед слуханням судом під технічний звукозапис не оголошувався, думка учасників щодо його задоволення не з`ясовувалася. Це безапеляційно доводить його фізичну відсутність у матеріалах справи на момент проведення відеоконференції.

За відсутності поданого клопотання слідчий суддя ОСОБА_4 де-юре не мала жодних підстав ухвалювати рішення про проведення відеоконференції, а де-факто - не мала підстав генерувати та направляти прокурору посилання для доступу до віртуальної зали судового засідання. Прокурор об`єктивно не могла самостійно, без допомоги суду, дізнатися технічні параметри підключення. Той факт, що прокурор успішно підключилася до судового засідання 02-го числа без клопотання, є безапеляційним доказом того, що слідчий суддя ОСОБА_4 взаємодіяла з прокурором у позапроцесуальний спосіб (засобами телефонного зв`язку, через месенджери тощо). Суддя самовільно виступила в ролі технічного адміністратора для прокурора, узгодивши доступ в обхід КПК України. Це свідчить про наявність стійких неформальних зв`язків між судом та стороною обвинувачення, що є абсолютно несумісним зі статусом незалежного арбітра.

Така тісна неформальна співпраця суду зі стороною обвинувачення повністю руйнує презумпцію безсторонності та є грубим порушенням стандартів суддівської етики. Даючи правову оцінку подібним діям, Велика Палата Верховного Суду у своїй актуальній Постанові від 18.06.2026 у справі № 990SCGC/21/25 (провадження № 11-158сап25, пункт 335) сформулювала імперативний висновок: «Сам собою факт позапроцесуального спілкування судді... порушує етичні норми поведінки судді, створює уявлення про можливість вплинути на ухвалення рішення в позапроцесуальний спосіб, що завдає істотної шкоди авторитету правосуддя і порочить звання судді...»

Таким чином, задокументований факт позапроцесуальної організації відеоконференції для прокурора викликає об`єктивний та обґрунтований сумнів у неупередженості слідчого судді ОСОБА_4 , що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України є прямою підставою для її відводу. Цей висновок повністю кореспондується зі стандартами Європейського суду з прав людини, викладеними у справах «Білуха проти України» (заява № 33949/02, п.52) та «Веттштайн проти Швейцарії» (заява № 33958/96, п. 44). ЄСПЛ сформував фундаментальний принцип: «Правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться». Організація судом технічного доступу для сторонни обвинувачення без процесуального клопотання створює очевидну процесуальну асиметрію, яка у будь-якого розсудливого стороннього спостерігача об`єктивно викликає легітимний сумнів у безсторонності суду.

Справжній мотив та кінцева мета позапроцесуального підключення прокурора ОСОБА_5 до судового засідання 30.06.2026 розкрилися для ОСОБА_3 у повній мірі та стали достовірно відомими з об`єктивних джерел лише наступного дня - 03.07.2026. Ця нововиявлена обставина полягає у беззаперечній синхронізації дій слідчого судді ОСОБА_4 та прокурора ОСОБА_5 . Вона підтверджується об`єктивним хронологічним ланцюгом подій та судовими документами в іншому кримінальному провадженні.

Як достовірно встановлено та підтверджується Ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_6 від 26.06.2026 року (у пов`язаній справі № 183/7163/26), явка прокурора ОСОБА_5 у судове засідання, призначене саме на 03.07.2026 року, була визнана імперативно обов`язковою. Слідчий суддя ОСОБА_6 прямо констатувала в ухвалі, що письмова позиція прокурора містить ознаки втручання в діяльність суду та перешкоджання виконанню службових обов`язків, у зв`язку з чим її особиста

присутність для надання пояснень визнавалась критично необхідною для здійснення правосуддя. Прокурор ОСОБА_5 , достеменно знаючи про цей імперативний обов`язок та усвідомлюючи невідворотність надання відповідей на гострі, викривальні запитання суду та потерпілого щодо своїх незаконних дій, застосувала тактику ухилення. Вона умисно пішла в офіційну відпустку саме з 03.07.2026 року, щоб фізично уникнути явки до суду. Про факт відпустки прокурора він об`єктивно дізнався лише під час засідання 03-го числа у судовому засіданні за участю судді ОСОБА_6 .

Напередодні цього умисного ухилення від правосуддя, а саме 30.06.2026 року, прокурор ОСОБА_5 брала участь у судовому засіданні у справі № 62026050020000003 під головуванням слідчого судді ОСОБА_4 (завдяки незаконно організованому позапроцесуальному підключенню до відеоконференції без жодного зареєстрованого в ЄСІТС клопотання). Під час цього засідання 02-го числа слідчий суддя ОСОБА_4 формально заслухала загальні, зручні пояснення прокурора, після чого штучно зупинила процес і заблокувала перехід до стадії запитань, мотивувавши це відкладенням його запитань до прокурора «на наступне судове засідання».

З точки зору вимог КПК України (зокрема ст. 9 - законність), професійної етики та презумпції добросовісності, прокурор ОСОБА_5 , перебуваючи в засіданні 02-го числа, була безальтернативно зобов`язана повідомити суд та учасників процесу під технічний звукозапис: "Ваша честь, із завтрашнього дня (03.07) я йду в офіційну відпустку і не зможу брати участь у наступних засіданнях. Тому, якщо моя правова позиція є законною і я не боюся відповідати за свої рішення, я готова вислухати всі доводи та відповісти на всі запитання скаржника сьогодні". Натомість, прокурор умисно промовчала про факт своєї відпустки, яка починалася вже наступного дня. Таке свідоме приховування інформації з боку прокурора має єдине логічне та об`єктивне пояснення: сценарій перенесення запитань на "наступне засідання" був заздалегідь (до початку засідання) позапроцесуально погоджений зі слідчим суддею ОСОБА_4 .

Синхронізація вказаних дій безапеляційно доводить, що 30.06.2026 року судом було штучно створено умови для уникнення стороною обвинувачення відкритого змагального процесу. Успішне підключення прокурора до відеоконференції за абсолютної відсутності офіційного клопотання в електронній системі суду є абсолютним математичним доказом того, що суддя ОСОБА_4 контактувала з прокурором поза межами процесу (шляхом телефонного зв`язку чи месенджерів). Під час цього неформального контакту суддя ОСОБА_4 достеменно дізналася, що 03.07.2026 прокурор ОСОБА_5 йде у відпустку.

Умисне перенесення суддею стадії запитань було не процесуальною необхідністю, а заздалегідь спланованим інструментом: суддя забезпечила прокурору формальну присутність 02-го числа, дала можливість озвучити вигідні тези, а потім штучно закрила засідання, гарантувавши ОСОБА_5 безпечний відхід у відпустку без необхідності давати відповіді на незручні викривальні запитання під технічний звукозапис. Таким чином, слідчий суддя умисно створює для сторони обвинувачення безпідставні процесуальні переваги, остаточно блокуючи процес доказування незаконності дій прокурора. Такі дії є проявом системної процесуальної бездіяльності та конструювання наперед вирішеного результату розгляду (pre-judging). Системне надання судом процесуальних переваг одній зі сторін та самоусунення від функцій незалежного арбітра формує об`єктивний критерій упередженості.

Використання слідчим суддею своїх владних повноважень (маніпулювання стадіями судового розгляду, позапроцесуальна організація технічного доступу до засідань) не для встановлення істини, а для сприяння тактичним планам прокуратури та ухилення прокурора від відповідальності, є грубим зловживанням статусом.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 75 КПК України, слідчий суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.06.2026 у справі № 990SCGC/21/25 (провадження № 11-158сап25) сформовано обов`язкову правову позицію. Зокрема, у пункті 335 Постанови Суд прямо констатував: «Сам собою факт позапроцесуального спілкування судді... порушує етичні норми поведінки судді, створює уявлення про можливість вплинути на ухвалення рішення в позапроцесуальний спосіб, що завдає істотної шкоди авторитету правосуддя і порочить звання судді...».

Крім того, у пункті 542 вказаної Постанови Велика Палата Верховного Суду закріпила стандарт оцінки дій судді крізь призму стороннього спостерігача: «Етичними нормами і стандартами професійної поведінки судді охоплюється заборона дій або бездіяльності у професійній або інших сферах життя, які з точки зору поінформованого та розсудливого стороннього спостерігача можуть викликати сумніви в незалежності, неупередженості, безсторонності суду й завдати шкоди авторитету судової влади».

З огляду на наведені прецеденти, об`єктивно підтверджений факт організації судом відеоконференції для прокурора без дотримання вимог ст. 336 КПК України є прямим доказом позапроцесуальної взаємодії, що формує обґрунтований сумнів у безсторонності суду та становить самостійну і законну підставу для відводу.

В судовому засіданні ОСОБА_3 свою заяву про відвід слідчому судді підтримав, надав пояснення по суті заяви.

Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 повідомлена про дату та час розгляду заяви про відвід, надала заяву про розгляд відводу без її участі через зайнятість у розгляді інших справ, своїм правом надати пояснення не скористалась.

Прокурор відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала проти відводу слідчому судді, вважає його необґрунтованим і безпідставним. Пояснила, що дійсно приймала участь в судовому засіданні з розгляду скарги ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження під головуванням слідчого судді ОСОБА_4 в режимі відеоконференції. Клопотання про це не подавала. Вона є постійним користувачем системи «Електронний суд», і коли вона отримала сповіщення від суду (смс) про судове засідання, то приєдналася до відеоконференції через свій електронний кабінет. Вважає це суто організаційним питанням. Щодо своєї відпустки з 03.07.2026 року пояснила, що її неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду скарги, і вона не зобов`язана повідомляти будь-кого про свою відпустку. Фактів позапроцесуального спілкування між нею та суддею ОСОБА_4 не було.

Вивчивши матеріали заяви про відвід, заслухавши заявника та прокурора, приходжу до наступного висновку.

Встановлено, що у провадженні слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 перебуває скарга ОСОБА_3 на постанову прокурора відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження № 62026050020000003 (справа №183/412/26, провадження №1-кс/183/761/26).

Положення ст.ст. 75, 76 КПК України визначають підстави відводу слідчого судді, судді або присяжного, а саме слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

Відповідно до ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Відвід повинен бути вмотивованим.

Вивчивши заяву про відвід слідчого судді та наявні матеріали, приходжу до висновку про відсутність підстав для відводу судді з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 336 КПК України судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі: 1) неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров`я або з інших поважних причин; 2) необхідності забезпечення безпеки осіб; 3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; 4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; 4-1) введення воєнного стану або під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України; 5) наявності інших підстав, визначених судом достатніми.

Згідно ч. 2 ст. 336 КПК України суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.

Отже, здійснення дистанційного судового провадження у режимі відеоконференції може відбуватися як з власної ініціативи суду, так і за клопотанням учасників кримінального провадження.

Відповідно до ст. 73 КПК України секретар судового засідання:

1) здійснює судові виклики і повідомлення;

2) перевіряє наявність та з`ясовує причини відсутності осіб, яких було викликано до суду, і доповідає про це головуючому;

2-1) перевіряє, хто з учасників кримінального провадження, інших осіб, за клопотанням або скаргою яких у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється судове провадження, бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів;

3) забезпечує контроль за повним фіксуванням судового засідання технічними засобами і проведенням судового засідання в режимі відеоконференції;

4) веде журнал судового засідання;

5) оформляє матеріали кримінального провадження в суді;

6) виконує інші доручення головуючого в судовому засіданні.

Таким чином, саме секретар судового засідання організовує проведення судового засідання (виклики і повідомлення, комунікація з учасниками судового розгляду), слідкує за належною роботою комп`ютерних систем, забезпечує фіксацію судового процесу технічними засобами, у тому числі, проведення судового засідання в режимі відеоконференції. В той же час, до повноважень судді, слідчого судді не входить організація судового засідання з технічної точки зору (в тому числі підключення певного учасника процесу до режиму відеоконференції).

Судом враховується також, що Луганська обласна прокуратура (де знаходиться робоче місце прокурора ОСОБА_5 ) знаходиться на значній відстані від м. Самар Дніпропетровської області, а також беручи до уваги введений на території України воєнний стан, суд вважає, що для забезпечення оперативності судового провадження, проведення судового розгляду скарги заявника ОСОБА_3 (який також приймає участь в судовому розгляді за допомогою відеоконференції) за участю прокурора в режимі відеоконференції, не призвело до грубого порушення вимог КПК України. Також не зрозумілим залишається і те, яким чином участь прокурора в судовому засіданні в режимі відеоконференції (без подання останнім відповідного клопотання) порушувало права та інтереси заявника, адже останній проти цього не заперечував в порядку ч. 2 ст. 336 КПК України.

Щодо посилання заявника на неповідомлення прокурором ОСОБА_5 судді про свою відпустку з 03.07.2026 року, що призвело до зриву наступного судового засідання, то, на переконання суду, це питання процесуальної поведінки саме прокурора.

Вказані обставини не доводять факт позапроцесуального спілкування прокурора і слідчого судді.

Таким чином, аналізуючи вищенаведене, приходжу до висновку, що доводи заявника не свідчать про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді, адже належних, допустимих і достатніх доказів для такого висновку не надано.

Отже, в задоволенні заяви про відвід слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 75, 80, 81, 376 КПК України, суддя, -

п о с т а н о в и в :

В задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 , - відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1