Рішення № 138619802, 29.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 р. № 520/8425/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області (вул. Микулинецька, буд.20, м.Тернопіль, Тернопільська обл., 46008) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення штрафних санкцій,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ) відповідно рішень №16, №17, №18 від 1 квітня 2025 року, №27, №28, №29 від 17 квітня 2025 року до державного бюджету штраф у розмірі 15300 грн. (п`ятнадцять тисяч триста гривень, 00 коп.), у м. Тернополі отримувач - УК у м.Терноп/отг м.Тернопіль/21081100 код ЄДРПОУ отримувача - 37977599, Банк отримувача (ГУДКСУ)- Казначейство України (ЕАП), код МФО банку 899998, рахунок UA858999980313010106000019751, код бюджетної класифікації 21081100 Адміністративні штрафи та санкції.

В обґрунтування позову зазначено, що за відповідачем обліковується штраф у розмірі 15300 грн., який в добровільному порядку сплачено не було, а отже підлягає стягненню в судовому порядку.

Ухвалою суду від 13.04.2026 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, місто Харків у період з 24.02.2022 по 15.09.2022 належало до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по теперішній час є територією можливих бойових дій, розгляд справи було відтерміновано.

Крім того, на тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді у відпустках та відрядженні.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та отримана відповідачем через електронний кабінет, що підтверджується матеріалами справи.

Від відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , відзив на адміністративний позов не надходив, отже, своїм правом на подання відзиву по адміністративній справі відповідач не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що фахівцями позивача - Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області, було проведено державний контроль за дотриманням законодавства про рекламу, в межах якого було виявлено розповсюдження зовнішніх реклам на фасаді будинку за адресою: АДРЕСА_3 , а саме:

1) рекламоносій - «Оптика ОСОБА_1»; безкоштовна діагностика зору; слухові апарати, з ознаками порушення ч.1 ст.6 та ч.3 ст.8, абз.5 ч.4 ст.21 Закону України «про рекламу», а саме: мовою реклами є державна мова, а також реклама про проведення конкурсів, лотерей, розіграшів призів, заходів рекламного характеру тощо повинна містити інформацію про строки та місце проведення таких заходів, а також зазначення джерела інформації, з якого можна дізнатися про умови та місце проведення таких заходів . Реклама лікарських засобів, медичних виробів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації повинна містити: текст попередження такого змісту: «Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров`я», що займає не менше 15 відсотків площі (тривалості) всієї реклами;

2) рекламоносій - «Оптика ОСОБА_1»; безкоштовна діагностика зору», з ознаками порушення ч.3 ст.8 та абз.5 ч.4 ст.21 Закону, а саме: реклама про проведення конкурсів, лотерей, розіграшів призів, заходів рекламного характеру тощо повинна містити інформацію про строки та місце проведення таких заходів, а також зазначення джерела інформації, з якого можна дізнатися про умови та місце проведення таких заходів , а також реклама лікарських засобів, медичних виробів методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації повинна містити: текст попередження такого змісту: "Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров`я", що займає не менше 15 відсотків площі (тривалості) всієї реклами.

3) рекламоносій - «Оптика ОСОБА_1»; БЕЗКОШТОВНА діагностика ЗОРУ» із зображенням фізичної особи, з ознаками порушення ч.1 ст.6, п.9 ч.1, ч.3 ст.8 та абз.5 ч.4 ст.21 Закону, а саме: мовою реклами є державна мова. У рекламі забороняється використовувати зображення або ім`я фізичної особи без її згоди, наданої в письмовій (електронній) формі, або згоди інших осіб, отриманої у порядку, передбаченому законодавством, а також реклама про проведення конкурсів, лотерей, розіграшів призів, заходів рекламного характеру тощо повинна містити інформацію про строки та місце проведення таких заходів , а також зазначення джерела інформації, з якого можна дізнатися про умови та місце проведення таких заходів . Реклама лікарських засобів, медичних виробів, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації повинна містити: текст попередження такого змісту: "Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров`я", що займає не менше 15 відсотків площі (тривалості) всієї реклами.

05.03.2025 виконавчий комітет Тернопільської міської ради повідомив позивача, що рекламний засіб належать ФОП ОСОБА_1 , однак дозвіл на розміщення не отримувався. Самовільно розташовані рекламні засоби подано в рішення виконавчого комітету «Про демонтаж рекламних засобів».

У зв`язку із зазначеним, 05.03.2025 фахівцем Головного управління складено протоколи про порушення вимог Закону щодо рекламодавця реклами - ФОП ОСОБА_1

07.03.2025 начальником Головного управління було прийнято рішення про початок розгляду справ про порушення Закону.

14.03.2025 позивачем на поштову адресу рекламодавцю реклами- ФОП ОСОБА_1 було надіслано Вимогу №Вих-08.5/777-25 від 13.03.2025 щодо надання інформації та розгляду справи та зобов`язано усунути в термін до 10 робочих днів з дня отримання листа порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами (ч.1 ст.16 Закону) та надати документальне підтвердження факту усунення порушення із фото фіксацією, а саме: демонтувати рекламні засоби або надати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.

Крім того, 14.03.2025 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Тернопільській області Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 додатково надіслано зазначену Вимогу на «Viber» (НОМЕР_2) та на електронну адресу ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Однак, рекламодавцем реклами - ФОП ОСОБА_1 на Вимогу Головного управління не надано жодних документів необхідних для здійснення повноважень щодо контролю та інформації щодо вартості розповсюдженої реклами.

Крім того, оскільки ФОП ОСОБА_1 не виконано вимогу Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради №02/25 від 25.02.2025 на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради «Про демонтаж рекламних засобів» від 05.03.2025р. №265 - 26.03.2025р. робочою групую проведено роботу з демонтажу рекламного засобу (https://ternopilcity.gov.ua/news/87425.html).

Таким чином відповідачем, рекламодавцем реклами - ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги, а сам: ч.1 ст.6 та ч.3 ст.8, ч.2 ст.8 та абз.5 ч.4 ст.21 Закону України «Про рекламу» (справа №16); ч.3 ст.8, ч.2 ст.8 та абз.5 ч.4 ст.21 Закону України «Про рекламу» (справа №17); ч.1 ст.6, п.9 ч.1, ч.2 та ч.3 ст.8 та абз.5 ч.4 ст.21 Закону України «Про рекламу» (справа №18).

За результатами розгляду справи 01.04.2025 заступником начальника Головного управління щодо ФОП ОСОБА_1 винесено рішення №16, №17 та №18 про накладення штрафу на загальну суму в розмірі 10200,00 грн. за порушення законодавства про рекламу. 01.04.2025 Головним управлінням на поштову адресу, на електронну адресу та на "Viber" рекламодавцю реклами - ФОП ОСОБА_1 надіслано зазначені рішення. Яке отримано, поштовим відправленням 09.04.2025.

Крім того, оскільки рекламодавцем реклами - ФОП ОСОБА_1 на Вимогу Головного управління не надано жодних документів необхідних для здійснення повноважень щодо контролю та інформації щодо вартості розповсюдженої реклами, у зв`язку з цим, 01.04.2025 фахівцем Головного управління складено протоколи про наявні ознаки порушення ч.2 ст.26 Закону, а саме: неподання документів необхідних для здійснення повноважень щодо контролю та інформації щодо вартості розповсюдження реклами.

02.04.2025р. начальником Головного управління було прийнято рішення про початок розгляду справ про порушення ч.2 ст.26 Закону.

09.04.2025 Головним управлінням на поштову адресу рекламодавцю реклами- ФОП ОСОБА_1 надіслано запрошення на розгляд справи №Вих-08.5/1123-25 від 09.04.2025, а також на «Viber» НОМЕР_2 та на електронну адресу ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

17.04.2025 заступником начальника Головного управління щодо ФОП ОСОБА_1 винесено рішення №27, №28 та №29 про накладення штрафу на загальну суму в розмірі 5100,00 грн. за порушення ч.2 ст. 26 Закону Про рекламу. 17.04.2025 Головним управлінням на поштову адресу, на електронну адресу та на вайбер рекламодавцю реклами - ФОП ОСОБА_1 надіслано зазначені рішення.

Правові підстави для примусового виконання Згідно п.19 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 693 від 26.05.2004 року, рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу набирає чинності з дня вручення його суб`єкту реклами або його представнику.Пунктом 20 Порядку накладення штрафів.

Зазначені рішення направлені позивачем до державної виконавчої служби.

Не погодившись з відкриттям виконавчих проваджень позивач оскаржив дії державного виконавця до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 року по справі № 520/16600/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування постанов - задоволено.

Визнано неправомірною та скасовано постанову головного державного виконавця Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Харіної Я.І. від 04.06.2025 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_8; Визнано неправомірною та скасовано постанову головного державного виконавця Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Харіної Я.І. від 04.06.2025 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4; Визнано неправомірною та скасовано постанову головного державного виконавця Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Харіної Я.І. від 04.06.2025 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_5; Визнано неправомірною та скасовано постанову головного державного виконавця Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Харіної Я.І. від 04.06.2025 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_7; Визнано неправомірною та скасовано постанову головного державного виконавця Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Харіної Я.І. від 04.06.2025 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_6; Визнано неправомірною та скасовано постанову головного державного виконавця Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Харіної Я.І. від 04.06.2025 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2026 року апеляційну скаргу 3-ї особи залишено без задоволення, рішення ХОАС від 17.11.2025 залишено без змін.

Суд зазначає, що відповідач не скористався своїм правом на оскарження рішень про накладення штрафу за порушення законодавства по рекламу ні в адміністративному порядку, передбаченому Законом України процедуру» ні у судовому порядку, також позивачем не було сплачено в добровільному порядку штраф. Доказів зворотного суду не надано.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Визначення основних засад рекламної діяльності в України, а також відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами регулюється Законом України «Про рекламу» від 03.07.1996 №270/96-ВР (далі - Закон №270/96-ВР).

Відповідно до ч. 1 ст.2 Закону №270/96-ВР цей Закон регулює відносини, пов`язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України.

Відповідно до ч. 1 ст.3 Закону №270/96-ВР законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами.

Відповідно до ст. 1 Закону №270/96-ВР: реклама - інформація про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб сформувати або підтримати у прямий (пряма реклама, телепродаж) або непрямий (спонсорство, розміщення товару (продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях рекламо носіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг. особа - фізична особа, в тому числі фізична особа - підприємець, юридична особа будь - якої форми власності, представництво нерезидента в Україні; рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження реклами; розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами; рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживачів; споживачі реклами - невизначене коло осіб, на яких спрямовується реклама.

Відповідно до ч. 1, ст. 9 Закону №270/96-ВР реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форми чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону №270/96-ВР розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

Частиною 1 ст.1 Закону Закон України «Про адміністративну процедуру» №2073-IX (далі - Закон №2073-IX), передбачено, що Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №2073-IX законом можуть бути встановлені особливості адміністративного провадження для окремих категорій адміністративних справ. Такі особливості повинні відповідати принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом.

Згідно ч.1 ст.36 Закону №2073-IX адміністративне провадження відповідно до цього Закону розпочинається:

1) за заявою особи щодо забезпечення реалізації її права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку, у тому числі щодо отримання адміністративної послуги;

2) за ініціативою адміністративного органу, у тому числі у порядку здійснення ним інспекційного (контрольного , наглядового) повноваження.

Адміністративне провадження продовжується у разі подання скарги в порядку адміністративного оскарження.

Відповідно до ст. 37 Закону №2073-IX підставою для початку адміністративного провадження за ініціативою адміністративного органу відповідно до принципів законності та офіційності є:

1) виконання адміністративним органом його повноважень, визначених законом;

2) настання події, визначеної законом як підстава для прийняття адміністративного акта;

3) порушення права, свободи чи законного інтересу особи або публічного інтересу, виявлене адміністративним органом.

Частиною 1 ст.26 Закону №270/96-ВР передбачено, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень:центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами (у тому числі щодо спорудження житлового будинку) та щодо змісту реклами про вакансії (прийом на роботу), а також щодо виконання вимог частини десятої статті 8 цього Закону, крім випадків, якщо зазначена реклама є рекламою азартних ігор та організаторів азартних ігор.

Відповідно до частини 2 ст.26 Закону №270/96-ВР, на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, за фактом виявлення такими органами порушення або в ході розгляду повідомлення (звернення, скарги, заяви тощо) третіх осіб про порушення вимог законодавства про рекламу рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та аудіозаписи, а також іншу інформацію, що стосуються виявленого порушення чи повідомлення про нього та необхідні для здійснення такими органами повноважень щодо державного контролю.

Крім того, відповідний орган державної влади має право: вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; надавати (надсилати) рекламодавцям, виробників та розповсюджувачів реклами обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень; приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі не правомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження; приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.

Органи державної влади зобов`язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менш ніж за п`ять робочих днів до дати розгляду справи.

Згідно із частиною 3 ст.26 Закону №270/96-ВР, розгляд і вирішення адміністративних справ, передбачених цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону №270/96-ВР особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України №270/96-ВР відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть:

1) рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами та у замовленні розповсюдження реклами (у тому числі користувацького контенту, який визнається рекламою), в якій не дотримано встановлені законом вимоги щодо її змісту; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно;

2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами;

3) розповсюджувачі реклами, винні у порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону №270/96-ВР, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Антимонопольного комітету України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерейній сфері, а також крім тих, які віднесено до компетенції Національного банку України або Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за процедурою, визначеною Законом України "Про адміністративну процедуру", на:

рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості виготовлення реклами;

виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості виготовлення реклами;

розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдження реклами.

Відповідно до частини 6 статті 27 Закону №270/96-ВР, за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації про вартість розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами, та/або вартість розповсюдження реклами, а також інформації, передбаченої частиною другою статті 26 цього Закону, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 7 статті 27 Закону №270/96-ВР, у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Розгляд і вирішення адміністративних справ, передбачених Закону України «Про рекламу, здійснюються відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно п.1 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2004 № 693, (далі - Порядок №693) порядок визначає механізм накладення Держпродспоживслужбою та її територіальними органами на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами (далі - суб`єкт реклами) штрафів за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Антимонопольного комітету, Державного агентства ПлейСіті, Національного банку).

Відповідно до п.2 Порядку №693 підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу та накладення штрафу є протокол, що складається посадовими особами Держпродспоживслужби або її територіальних органів. Згідно із до п.4 Порядку №693 уповноважена особа розпочинає розгляд справи не пізніше трьох робочих днів з дня оформлення протоколу, зазначеного у пункті 2 цього Порядку.

Відповідно до п.5 Порядку №693, уповноважена особа з урахуванням положень статті 32 Закону України «Про адміністративну процедуру» повідомляє суб`єкту реклами про дату, час та місце розгляду справи поштовим відправленням, технічними засобами електронних комунікацій або шляхом вручення повідомлення суб`єкту реклами або його представнику, якщо суб`єкт реклами сповістив уповноважену особу про відповідне уповноваження свого представника на отримання повідомлень, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої особи, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

У повідомленні зазначаються права та обов`язки суб`єкта реклами, зокрема інформація про право бути присутнім під час розгляду та вирішення справи, порядок ознайомлення з матеріалами, а також способи подання пояснень і зауважень та строк, протягом якого суб`єкт реклами має право їх подати.

Пунктом 6 Порядку №693 передбачено, що справа розглядається уповноваженою особою не пізніше 30 календарних днів з дня оформлення протоколу. Згідно із п. 9 Порядку 693 справа розглядається без участі суб`єкта реклами або його представника у разі його неявки за умови його поінформування відповідно до пункту 5 цього Порядку та ненадходження від нього клопотання про перенесення дати та часу розгляду справи, зазначеного в пункті 7 цього Порядку.

Відповідно до п. 16. Порядку №693 у разі наявності підстав для накладення штрафу за результатами розгляду справи уповноважена особа приймає рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Згідно із п.3 Порядку №693 рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, передбачені статтею 27 Закону України "Про рекламу", приймають Голова Держпродспоживслужби, його заступники, керівники територіальних органів Держпродспоживслужби та їх заступники (далі уповноважені особи).

Відповідно до п.17 Порядку №693 рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу оформлюється у двох примірниках, один з яких залишається в уповноваженої особи, що розглядала справу, другий - вручається суб`єкту реклами або його представникові, про що на першому примірнику такого рішення робиться відповідна позначка, засвідчена підписом суб`єкта реклами або його представника.

У разі розгляду справи без участі суб`єкта реклами або його представника рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу надсилається суб`єкту реклами поштовим відправленням, технічними засобами електронних комунікацій протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

Згідно з п.19 Порядку №693 рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу набирає чинності з дня вручення його суб`єкту реклами або його представнику.

Відповідно до п.22 Порядку №693 не сплачений у добровільному порядку штраф стягується в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст.6 Закону, мовою реклами є державна мова. Об`єкти права інтелектуальної власності у рекламі використовуються мовою, якою їм наданий правовий захист відповідно до законодавства про охорону прав інтелектуальної власності. Адреси веб-сайтів, онлайн-медіа, а також інші ідентифікатори в мережі Інтернет та адреси для електронних комунікацій можуть наводитися в рекламі літерами латинського алфавіту. Згідно з ч.1 ст.16 Закону передбачено, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про рекламу» рекламодавець - особа, яка є замовником виробництва та/або розповсюдження реклами.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 27 Закону відповідальність за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами та у замовленні розповсюдження реклами, в якій не дотримано встановлені законом вимоги щодо її змісту несуть рекламодавці. Крім того, рекламодавці винні - у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно.

Оскільки, відсутня можливість встановити вартість розповсюдженої реклами, тому, за виявлене порушення вимог законодавства України про рекламу, у відповідності до вимог частини сьомої статті 27 Закону на рекламодавця реклами накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 27 Закону відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть: рекламодавці, винні - у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами та у замовленні розповсюдження реклами (у тому числі користувацького контенту, який визнається рекламою), в якій не дотримано встановлені законом вимоги щодо її змісту.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 27 Закону,- відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть: рекламодавці винні - у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно.

Суб`єкт господарювання до відповідальності за аналогічні порушення законодавства про рекламу Головним управлінням протягом року не притягувався.

Відповідно до частини шостої статті 27 Закону - за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації про вартість розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами, та/або вартість розповсюдження реклами, а також інформації, передбаченої частиною другою статті 26 цього Закону, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керуючись вимогами частини 2 статті 26 Закону, органи державної влади зобов`язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не менше ніж за п`ять робочих днів до дати розгляду справи.

Крім того суд зазначає, що Згідно п.19 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 693 від 26.05.2004 року, рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу набирає чинності з дня вручення його суб`єкту реклами або його представнику.Пунктом 20 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 693 від 26.05.2004 року, визначено, що рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу може бути оскаржено в адміністративному порядку, передбаченому Законом України «Про адміністративну процедуру», або у судовому порядку.Відповідно до п.22 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 693 від 26.05.2004 року, не сплачений у добровільному порядку штраф стягується в установленому законодавством порядку. Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.20215 №667 Про затвердження Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, основними завданнями Держпродспоживслужби є:1) реалізація державної політики у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), з контролю за цінами, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і реклам и в цій сфері;2) здійснення відповідно до закону державного контролю за дотриманням законодавства про захист прав споживачів, за дотриманням законодавства про реклам у в частині захисту прав споживачів реклами.

Відповідно до Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області є територіальним органом Держпродспоживслужби та їй підпорядковане.

Відповідно до підпункту 9 частини 4 Положення Головне управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, а саме:

- здійснює контроль за дотриманням законодавства України про рекламу в межах, визначених Законом України «Про рекламу»;

- накладає штрафи на рекламодавців, виробників, розповсюджувачів реклами;

- приймає рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження.

Згідно частини 3 статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 №1023-ХІІ , яка встановлює, що у разі невиконання в добровільному порядку суб`єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, визначених у статті 26 цього Закону рішень (постанов) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та його посадових осіб про накладення стягнення примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Постановою КМУ №1178 від 10.11.2023 внесено зміни до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу №693. Зокрема, пункт 22 Порядку викладено у редакції:«Не сплачений у добровільному порядку штраф стягується в установленому законодавством порядку».Головним управлінням зазначені рішення були направлені до державної виконавчої служби.

Відповідно до п.20 Порядку №693 рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу може бути оскаржено в адміністративному порядку, передбаченому Законом України "Про адміністративну процедуру", або у судовому порядку.

Частиною 11 статті 27 Закону, передбачено, що рішення у справах про порушення законодавства про рекламу можуть бути оскаржені до суду.

Як вже було встановлено судом вище, відповідач не скористався своїм правом на оскарження рішень про накладення штрафу за порушення законодавства по рекламу. Доказів зворотного суду не надано, а отже суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними та обгрунтуваними.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області (вул. Микулинецька, буд.20, м.Тернопіль, Тернопільська обл., 46008) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення штрафних санкцій - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , відповідно рішень №16, №17, №18 від 01 квітня 2025 року, №27, №28, №29 від 17 квітня 2025 року до Державного бюджету України штраф у розмірі 15300 грн. (п`ятнадцять тисяч триста гривень, 00 коп.), у м. Тернополі отримувач - УК у м.Терноп/отг м.Тернопіль/21081100 код ЄДРПОУ отримувача - 37977599, Банк отримувача (ГУДКСУ)- Казначейство України (ЕАП), код МФО банку 899998, рахунок UA858999980313010106000019751, код бюджетної класифікації 21081100 Адміністративні штрафи та санкції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.