Ухвала суду № 138619013, 27.07.2026, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1765/26

УХВАЛА

27 липня 2026 року м. Кілія

Слідчий суддя Кілійського районного суду Одеської області ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

представника власника майна - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання

начальника СД ВП № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_5

погоджене з прокурором

Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_3

про арешт тимчасово вилученого майна,

В С Т А Н О В И В :

В обґрунтування відповідного клопотання начальник сектору дізнання у ньому та прокурор в судовому засіданні зазначили, що відповідним відділенням здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12026167150000074 від 17.07.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що 16.07.2026 о 15:41 годині до відділення поліції № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення поліцейського сектору водної поліції Ізмаїльського РВП про те, що ним за межами м. Кілія Ізмаїльського району, зупинено комбайн марки «CLAAS LEXION 460», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , що здійснював збір урожаю зернових культур, на земельній ділянці площею 1,4173 га, а також на суміжній земельній ділянці, без правовстановлюючих документів, в межах водоохоронної зони.

Відомості за даним фактом начальником СД ВП № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026167150000074 від 17.07.2026 за ознаками кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Досудовим розслідуанням встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не маючи правовстановлюючих документів на земельну ділянку, самовільно зайняла та у період весни-літа 2026 року здійснила обробку та посів ячменю на земельній ділянці, розташованій за межами м. Кілія Ізмаїльського району Одеської області між автодорогою Т-16-07 та озером Китай. Вказаний масив загально включає в себе земельну ділянку з кадастровим номером 5122310100:01:001:0995 площею 1,4173 га, а також суміжну земельну ділянку, яка розташована ближче до озера Китай у межах водоохоронної зони та не перебуває у законному користуванні ОСОБА_7 .

Надалі, 16.07.2026 ОСОБА_7 , з метою збору незаконно вирощеного врожаю, залучила техніку ТОВ СГП «Дунай-Агро» (згідно з договором з ТОВ СГП «Дунай-Агро»). Цього ж дня о 15:41 годині працівниками водної поліції за межами м. Кілія було виявлено комбайн марки «CLAAS LEXION 460», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 , який здійснював збір урожаю на вищевказаних ділянках.

16.07.2026 в період часу з 18:30 по 18:41 годину дізнавачем проведено огляд місця події -відкритої місцевості на автодорозі Т-16-07 поблизу зазначеної земельної ділянки. Під час огляду виявлено та тимчасово вилучено:

- комбайн марки «CLAAS LEXION 460», державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ТОВ СГП «Дунай-Агро».

- сільськогосподарську продукцію - зерно ячменю, яке знаходиться в бункері вказаного комбайна в обсязі приблизно 70% від загального об`єму бункера.

Постановою начальника СД ВП № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області від 17.07.2026 вказане майно, а саме комбайн марки «CLAAS LEXION 460», державний номерний знак НОМЕР_1 , визнано речовими доказами.

Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги те, що зазначене у клопотанні майно, а саме омбайн марки «CLAAS LEXION 460», державний номерний знак НОМЕР_1 , зберегли на собі сліди злочину та визнано постановою дізнавача, як речові докази у кримінальному провадженні, та є необхідними для проведення судової експертизи, сторона обвинувачення просила накласти арешт на відповідне вилучене під час огляду місця події майно, з правом користування та без права відчуження, залишивши його на відповідальне зберігання директору ТОВ СГП «Дунай-Агро».

Прокурор Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав подне клопотання та просив його задовольнити.

Представник власника майна ТОВ СГП «Дунай-Агро» адвокат ОСОБА_4 надав письмові заперечення проти клопотання, на обгрунтування яких в судовому засіданні зазначив, що власником майна, а саме комбайна зернозбирального Class Lexion 450, державний номер НОМЕР_2 , є Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Дунай-Агро».

Положення частини 1 статті 197-1 КК України передбачають відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику. Значна шкода за цією статтею це сума від 166 400 грн (100 * 1 664 грн., податкова соціальна пільга в 2026 році) і більше. Основним безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 197-1КК України є право власності на землю.

З матеріалів клопотання не вбачається, що кримінальним правопорушенням законному володільцю або власнику земельної ділянки завдано значної шкоди, що в свою чергу є обов`язковою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.

Також у клопотанні не зазначено, яке доказове значення має майно, на яке ініціюється накладення арешту, а містяться лише загальні посилання на положення закону.

Органом досудового розслідування не доведено наявність підстав для накладення арешту на вище зазначене майно, наслідки арешту майна для інших осіб, що дізнавачем не проводились жодних слідчих дій щодо з`ясування питань хто саме засіював урожай на спірних ділянках, а саме чи є вони самовільно зайняті відповідними суб`єктами і яку ж шкоду завдано її законному володільцю; наявність ризиків перешкоджанню кримінальному провадженню, не доведено, що комбайн, який знаходився на земельних ділянках, відповідає критеріям ч. 2 ст. 170 КПК України, окрім цього не доведено необхідності накладення арешту та не наведено ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України

Також зазначив, що у клопотанні не доведено, що вилучений під час огляду місця події комбайн є знаряддям чи безпосереднім предметом кримінального правопорушення, а також не зазначено яким чином він може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження.

Представник власника майна вважає, що органом досудового розслідування не було доведено необхідність накладення арешту на вказане у клопотанні майно, з метою збереження речових доказів, а також не вказано, у який спосіб та для з`ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні, можливе використання такого майна, а тому, з урахуванням вищезазначеного, просив суд відмовити у задоволенні клопотання.

Заслухавши пояснення представника володільця майна, прокурора, дослідивши додані до клопотання матеріали та проаналізувавши релевантні положення законодавства, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Як зазначено в ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим, серед іншого, згідно п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально - протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Арештом майна згідно із ч.1 ст.170 КПК України, є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

У п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. В цьому випадку згідно із ч.3 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

З аналізу положень вищевказаних процесуальних норм закону вбачається, що слідчий, прокурор повинні довести, що майно, яке на їх думку підлягає арешту, повинно відповідати критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України. Доведеними повинні бути і ризики щодо такого майна, передбачені ст. 170 КПК України, а саме: щодо збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, серед іншого, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

В судовому засіданні встановлено, що начальником СД відділом відділенням №1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12026167150000074 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

В ході здійснення досудового розслідування було проведено огляд місця події, а саме відкритої місцевості на автодорозі Т-16-07 поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 5122310100:01:001:0995. Під час огляду виявлено та тимчасово вилучено комбайн марки «CLAAS LEXION 460», державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ТОВ СГП «Дунай-Агро» та сільськогосподарську продукцію - зерно ячменю, яке знаходиться в бункері вказаного комбайна в обсязі приблизно 70% від загального об`єму бункера.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 16.07.2026 року, огляд був проведений на автодорозі Т-16-07, а саме на узбіччі. Під час даного огляду виявлено комбайн марки «CLAAS LEXION 460», державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ТОВ СГП «Дунай-Агро» разом з наявною в бункері зерновою продукцією роду ячмінь.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 17.07.2026 року, огляд був проведений на земельній ділянці з кадастровим номером 5122310100:01:001:0995, площею 1,4173 га, яка розташована на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одескої області та суміжної земельної ділянки, яка, як вказав геодезист ОСОБА_8 межує із земельною ділянкою площею 1,4173 га та обробляється незаконно.

Відповідно до постанови про визнання речовим доказом від 17.07.2026 року, комбайн,зазначений у даному клопотанні, визнано речовим доказом та залишений на відповідальне зберігання директору ТОВ СГП «Дунай-Агро» - ОСОБА_9 , що також підтверджується копією розписки останнього.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 131 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Так, відповідальність за ч. 1 ст. 197-1 КК України, а саме за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику. Основним безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України є право власності на землю.

На обгрунтування підстав для накладення арешту на сільськогосподарську техніку - комбайн, у клопотанні зазначено, що його арешт необхідний з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки вказаний комбайн містить на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та є необхідним для проведення судової експертизи.

При цьому слідчий суддя звертає увагу на те, що органом досудового розслідування у клопотанні не зазначено та належним чином не обґрунтовано, доказом яких саме фактів чи обставин, що підлягають встановленню під час даного кримінального провадження, досудове розслідування у якому здійснюється за фактом самовільного зайняття земельної ділянки, може бути використаний транспортні засоби - комбайн марки «CLAAS LEXION 460», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Само по собі формальне посилання у клопотанні на необхідність накладення арешту на вказаний транспортний засіб, у зв`язку з відповідністю такого критеріям ст. 98 КПК України, без зазначення, яким чином це майно має відношення до речового доказу у кримінальному провадженні № 12026167150000074 від 17.07.2026, є недостатнім для задоволення даного клопотання, а значимість цієї техніки, як доказу, для доведення факту самовільного зайняття земельної ділянки викликає у слідчого судді обґрунтовані сумніви, адже не вказано, у який спосіб та для з`ясування яких саме обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні, можливе використання зазначеного рухомого майна.

При цьому, до матеріалів клопотання не долучено будь-яких доказів, що зайняттям вказаної земельної ділянки завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику, не долучено доказів розміру такої шкоди.

З огляду на зазначене, органом дізнання не наведено достатніх обґрунтувань з посиланням на належні і допустимі докази, які б давали підстави вважати, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, окрім як визнання його речовим доказам постановою дізнавача, а сам факт наявності постанови про визнання речовим доказом сільськогосподарської техніки, не може бути метою для накладення арешту у розумінні ч. 2 ст. 173 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі " Лемуан проти Франції" від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Звертаючись із клопотанням про накладення арешту, дізнавач не перевірив, чи виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника такого майна потребам досудового розслідування, і чи не порушує при вказаних обставинах справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

За змістом положень КПК України обов`язок надання доказів необхідності арешту покладений на особу, яка подає клопотання про арешт майна, а слідчий суддя зобов`язаний відмовити у задоволенні цього клопотання в разі, якщо доказів про необхідність арешту майна не буде надано особою, що подала клопотання.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про арешт майна не містить обґрунтування необхідності такого арешту та наявності ризиків, органом дізнання належним чином не доведено, що майно, зазначене у клопотанні, як самостійно, так і в сукупності з іншими зібраними по кримінальному провадженню доказами має суттєве значення для з`ясування обставин за ознаками вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 197-1 КК України та відповідає критеріям ст. 98 КПК України, в свою чергу потреби досудового розслідування, не виправдовують втручання у права та інтереси володільців майна з метою забезпечення кримінального провадження, у звязку з чим, у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 170-173 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно: комбайн марки «CLAAS LEXION 460», державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ТОВ СГП «ДУНАЙ АГРО», код ЄДРПОУ: 30819680 відмовити.

Згідно з ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі всього тимчасово вилученого майна.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали оголошено 30.07.2026 о 09:15 в залі з розгляду кримінальних проваджень (справ) Кілійського районного суду Одеської області.

Слідчий суддя Кілійського районного суду ОСОБА_1