Рішення № 138617075, 29.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 р. № 520/9395/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. які полягають у обмеженні пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.01.2026 року та з 01.03.2026 року протиправними;

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у зменшенні пенсії ОСОБА_1 яка підлягає виплаті шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів визначених в пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» з 01.01.2026 року та з 01.03.2026 року протиправними;

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у виплаті пенсії ОСОБА_1 у зменшеному розмірі шляхом застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» з 01.01.2026 року та з 01.03.2026 року протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 в повному обсязі її нарахування в розмірі 80% грошового забезпечення без обмеження пенсії максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів визначених в пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» та без застосування постанови Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» з 01.01.2026 року та з 01.03.2026 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та з 20.12.2007 отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з протоколом за пенсійною справою №2001001656 від 20.12.2008 пенсію позивачу призначено у розмірі 80 відсотків відповідних сум грошового забезпечення за наявності вислуги 30 років.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі №520/14877/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, визначених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», починаючи з 01.03.2025.

На виконання зазначеного судового рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.03.2025 без обмеження її максимальним розміром та без застосування відповідних понижуючих коефіцієнтів.

Відповідно до перерахунку пенсії з 01.01.2026 сума грошового забезпечення, з якої обчислено пенсію позивача, становила 63536,25 грн, а основний розмір пенсії, визначений у розмірі 80 відсотків грошового забезпечення, 50829,00 грн.

З урахуванням індексації основного розміру пенсії за 2024 та 2025 роки у сумі по 1500,00 грн загальний нарахований розмір пенсії позивача з 01.01.2026 становив 53829,00 грн.

Разом із тим під час визначення розміру пенсії, що підлягала виплаті, відповідач урахував максимальний розмір пенсії в сумі 50829,00 грн та застосував до цієї суми понижуючі коефіцієнти, передбачені пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», унаслідок чого розмір пенсії, визначений до виплати з 01.01.2026, становив 33780,30 грн.

З 01.03.2026 відповідачем проведено індексацію пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році».

Розмір індексації пенсії позивача за 2026 рік становив 2595,00 грн, у зв`язку з чим загальний нарахований розмір пенсії з 01.03.2026 склав 56424,00 грн.

Водночас під час визначення суми пенсії до виплати відповідачем знову враховано її максимальний розмір у сумі 50829,00 грн та застосовано понижуючі коефіцієнти, встановлені пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778, унаслідок чого розмір пенсії, визначений до виплати з 01.03.2026, становив 33780,30 грн.

Наведені обставини підтверджуються протоколом за пенсійною справою №2001001656, перерахунками пенсії позивача з 01.03.2025, 01.01.2026 та 01.03.2026, а також витягом з підсистеми ПВП ДКГ щодо нарахування і виплати пенсії.

З указаного витягу також встановлено, що поряд з основною пенсійною виплатою в сумі 33780,30 грн позивачу здійснювалися окремі додаткові виплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, зокрема у лютому та березні 2026 року.

Позивач не погоджується з діями відповідача щодо обмеження нарахованого розміру пенсії, невиплати нарахованих сум індексації та застосування до суми пенсії понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778.

На переконання позивача, такі дії суперечать положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», рішенню Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та звужують гарантований державою обсяг його пенсійного забезпечення.

Позивач також вважає протиправним застосування до спірних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, посилаючись на те, що внаслідок її застосування нарахована на виконання судового рішення пенсія виплачується не в повному обсязі.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач у відзиві зазначив, що з 01.01.2026 виплата пенсії позивачу здійснюється відповідно до статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778.

Відповідач зазначив, що позивач не належить до передбачених пунктом 2 постанови №1778 категорій осіб, до пенсій яких понижуючі коефіцієнти не застосовуються, а тому правові підстави для виплати його пенсії без застосування таких коефіцієнтів відсутні.

Стосовно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 відповідач зазначив, що вона визначає порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених або перерахованих на виконання судових рішень. На думку відповідача, підстави для висновку про порушення прав позивача в цій частині відсутні.

Вважаючи дії відповідача щодо визначення та виплати пенсії протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

У період дії в Україні воєнного стану право на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України, не належить до конституційних прав і свобод, які можуть бути обмежені відповідно до статті 64 Конституції України та Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, звільнених із військової служби, є Закон України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-XII).

Згідно з преамбулою Закону №2262-XII держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію відповідно до цього Закону, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій та вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до статті 1-1 Закону №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається із цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення зазначених осіб здійснюється виключно шляхом внесення змін до Закону №2262-XII та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Аналогічне за змістом застереження міститься в частині третій статті 11 Закону №2262-XII.

Частиною третьою статті 43 Закону №2262-XII передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їхніх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії в розмірах, установлених законодавством.

Частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII було встановлено, що максимальний розмір пенсії з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, індексації та інших доплат до пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, визнані неконституційними, втратили чинність із дня ухвалення цього рішення.

Отже, з 20.12.2016 у Законі №2262-XII відсутня чинна норма, яка передбачає можливість обмеження пенсій, призначених відповідно до цього Закону, максимальним розміром.

Конституційний Суд України в рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України мають безумовний характер, а заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту осіб, які перебували на військовій службі, не можуть бути скасовані чи звужені з мотивів економічної доцільності або з огляду на соціально-економічні обставини.

Обмеження максимального розміру пенсії особам, право на пенсійне забезпечення яких установлено Законом №2262-XII, порушує сутність конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення їх соціального захисту.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо протиправності обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII, зокрема у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20 та від 17.03.2023 у справі №340/3144/21.

У наведених постановах Верховний Суд виходив із того, що норми Закону №2262-XII підлягають застосуванню з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, у зв`язку із чим обмеження максимального розміру пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, є протиправним.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно з перерахунком пенсії за пенсійною справою №2001001656 з 01.01.2026 загальний нарахований розмір пенсії позивача становив 53829,00 грн, з яких основний розмір пенсії 50829,00 грн, індексація за 2024 рік 1500,00 грн та індексація за 2025 рік 1500,00 грн.

Водночас у перерахунку пенсії з 01.01.2026, сформованому 07.04.2026, зазначено, що з урахуванням максимального розміру пенсії її розмір становить 50829,00 грн. Отже, при визначенні суми пенсії, яка підлягала подальшій виплаті, відповідачем не враховано нараховані суми індексації за 2024 та 2025 роки в загальному розмірі 3000,00 грн.

Згідно з перерахунком пенсії за пенсійною справою №2001001656 з 01.03.2026 загальний нарахований розмір пенсії позивача після проведення індексації становив 56424,00 грн, у тому числі індексація за 2026 рік 2595,00 грн.

Однак у перерахунку пенсії з 01.03.2026, сформованому 07.04.2026, відповідач знову зазначив, що з урахуванням максимального розміру пенсії її розмір становить 50829,00 грн, тобто при визначенні пенсії до виплати не врахував нараховані суми індексації за 2024, 2025 та 2026 роки.

Таким чином, доводи відповідача про те, що пенсія позивача максимальним розміром не обмежувалася, спростовуються наявними в матеріалах справи перерахунками пенсії з 01.01.2026 та 01.03.2026.

Враховуючи відсутність у Законі №2262-XII чинної норми, яка допускає обмеження пенсії позивача максимальним розміром, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо такого обмеження з 01.01.2026 та 01.03.2026 є протиправними.

При цьому нарахування індексації пенсії без її фактичної виплати не забезпечує реалізації права позивача на підвищення пенсії, а тому індексація також має виплачуватися без обмеження пенсії максимальним розміром.

Щодо застосування понижуючих коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778, суд зазначає наступне.

Статтею 30 Закону України від 03.12.2025 №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що у 2026 році в період дії воєнного стану пенсії, призначені або перераховані, зокрема, відповідно до Закону №2262-XII, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», яка застосовується з 01.01.2026.

Пунктом 1 постанови №1778 передбачено застосування до відповідних частин пенсії, що перевищують десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнтів 0,5; 0,4; 0,3; 0,2 та 0,1 залежно від розміру такого перевищення.

Пунктом 2 постанови №1778 установлено категорії осіб, до пенсій яких визначені пунктом 1 цієї постанови коефіцієнти не застосовуються.

Суд зазначає, що предметом розгляду є правомірність застосування відповідачем встановлених постановою №1778 коефіцієнтів до пенсії, призначеної відповідно до спеціального Закону №2262-XII.

Приписами статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пункту 1 постанови №1778 запроваджено додаткове регулювання умов виплати пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону №2262-XII, відмінне від установленого цим спеціальним Законом.

Застосування до частини нарахованої пенсії коефіцієнтів, менших за одиницю, безпосередньо призводить до виплати лише частини призначеної пенсії, а тому за своїм змістом є обмеженням її розміру.

Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008 та від 30.11.2010 №22-рп/2010 дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати її, оскільки це створює суперечності в законодавстві.

В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 №10-р/2020 Конституційний Суд України наголосив, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та правового регулювання, передбачених спеціальними законами, суперечить Конституції України.

Отже, зміна правового регулювання у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, можлива лише шляхом внесення відповідних змін до Закону №2262-XII та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Інші нормативно-правові акти можуть застосовуватися до цих правовідносин лише за умови їх прийняття відповідно до зазначених законів.

Верховний Суд у постанові від 12.11.2019 у справі №826/3858/18 зазначив, що Кабінету Міністрів України надано право встановлювати умови, порядок та розміри перерахунку пенсій, передбаченого статтею 63 Закону №2262-XII, проте Уряд не наділений повноваженнями змінювати встановлені законом складові та умови пенсійного забезпечення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19 зазначила, що відповідно до статті 7 КАС України суд застосовує нормативно-правові акти, прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України або закону суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Верховний Суд у постановах від 27.10.2025 у справі №380/8835/25, від 06.11.2025 у справі №460/2027/25, від 10.11.2025 у справі №560/4848/25, від 11.11.2025 у справі №560/5858/25 та від 12.11.2025 у справі №400/1994/25 сформулював правовий висновок щодо застосування аналогічного механізму зменшення пенсій, установленого на 2025 рік статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1.

Верховний Суд зазначив, що зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, можлива лише в разі внесення відповідних змін до Закону №2262-XII, а застосування до таких пенсій понижуючих коефіцієнтів фактично обмежує гарантоване спеціальним законом право на належний соціальний захист.

Незважаючи на те, що вказані постанови Верховного Суду стосувалися виплати пенсії у 2025 році, викладені в них висновки є застосовними до спірних правовідносин, оскільки стаття 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» і постанова №1778 відтворюють той самий механізм виплати військових пенсій із застосуванням понижуючих коефіцієнтів до сум перевищення.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріалами справи встановлено, що згідно з перерахунками пенсії за пенсійною справою №2001001656 з 01.01.2026 та 01.03.2026 відповідач застосував понижуючі коефіцієнти саме до суми 50829,00 грн.

У перерахунках, сформованих 07.04.2026, наведено деталізацію застосування коефіцієнтів до відповідних діапазонів пенсійної виплати, внаслідок чого сума пенсії, визначена до виплати, становила 33780,30 грн замість нарахованих 53829,00 грн з 01.01.2026 та 56424,00 грн з 01.03.2026.

Отже, застосування відповідачем пункту 1 постанови №1778 призвело до фактичного зменшення належної позивачу пенсійної виплати.

Ураховуючи приписи статей 1-1, 11, 43 Закону №2262-XII, рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та наведені правові висновки Верховного Суду, суд доходить висновку, що застосування до пенсії позивача понижуючих коефіцієнтів, передбачених пунктом 1 постанови №1778, з 01.01.2026 та 01.03.2026 є протиправним.

Посилання відповідача на чинність статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» і постанови №1778 не спростовують зазначеного висновку, оскільки при вирішенні спору суд відповідно до статей 7 та 9 КАС України має застосувати норми Конституції України і спеціального Закону №2262-XII, які мають вищу юридичну силу та не передбачають такого способу зменшення пенсії.

Щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі Порядок №821).

Відповідно до пункту 1 Порядку №821 ним визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій, призначених або перерахованих на виконання судових рішень, зокрема за період, що передує даті набрання законної сили судовим рішенням, за джерелами їх виплати та фінансування.

Пунктом 2 Порядку №821 визначено, що перерахована пенсія за рішенням суду це сума пенсії, визначена як різниця між розміром призначеної або перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром з урахуванням положень нормативно-правових актів.

Відповідно до пунктів 5 7 Порядку №821 виплата нарахованих на виконання судових рішень сум пенсій за минулий час і перерахованих пенсій за рішеннями суду здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених на відповідну мету, одержувачам, включеним до відповідного переліку.

Отже, Порядок №821 визначає механізм фінансування та черговість виплати сум, нарахованих на виконання судових рішень. Вказаний механізм не встановлює розміру поточної пенсії та не є правовою підставою для застосування до неї максимального обмеження або понижуючих коефіцієнтів.

Відповідно до витягу з підсистеми ПВП ДКГ, сформованого 07.04.2026 за пенсійною справою №2001001656, основна пенсійна виплата позивача обліковувалась окремо в сумі 33780,30 грн.

Водночас 23.02.2026 позивачу окремими додатковими виплатами відповідно до постанови №821 нараховано 1000,00 грн та 103,00 грн, а 19.03.2026 1001,00 грн та 982,00 грн.

Наведені відомості підтверджують, що Порядок №821 застосовувався відповідачем до окремих сум заборгованості, нарахованих на виконання судового рішення, а не для визначення поточного розміру основної пенсії позивача.

Зменшення поточної пенсії позивача з нарахованих 53829,00 грн та 56424,00 грн до 33780,30 грн відбулося внаслідок обмеження розрахункової бази сумою 50829,00 грн і подальшого застосування коефіцієнтів, передбачених постановою №1778, а не внаслідок застосування постанови №821.

Таким чином, причинного зв`язку між застосуванням Порядку №821 та зменшенням поточної пенсійної виплати позивача матеріалами справи не підтверджено.

Відтак позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо виплати пенсії у зменшеному розмірі шляхом застосування постанови №821 та про зобов`язання виплачувати пенсію без застосування цієї постанови є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Щодо належного способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод та інтересів особи, який не суперечить закону та забезпечує ефективний захист таких прав.

За встановлених обставин належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів, визначених пунктом 1 постанови №1778, а також зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії позивачу в повному обсязі її нарахування без зазначених обмежень починаючи з 01.01.2026 та з урахуванням індексації, проведеної з 01.03.2026, і фактично виплачених сум.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для визначення розміру пенсії 53829,00 грн та 56424,00 грн, оскільки такі суми відображають результати перерахунків на відповідні дати. Обчислення конкретного розміру пенсії, врахування її складових, проведення відповідних нарахувань та визначення суми, належної до виплати, належать до повноважень органів Пенсійного фонду України, у даному випадку Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Суд не може перебирати на себе повноваження пенсійного органу та самостійно здійснювати розрахунок пенсії, однак має визначити правові умови, з дотриманням яких відповідач зобов`язаний провести такий розрахунок.

Тому належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити пенсію в повному обсязі її нарахування, без обмеження максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, установлених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778, з урахуванням усіх передбачених законодавством складових пенсії та фактично виплачених сум.

Щодо вимоги про виплату пенсії саме в розмірі 80 відсотків грошового забезпечення суд зазначає, що протоколом за пенсійною справою №2001001656 від 20.12.2008 і перерахунками пенсії з 01.01.2026 та 01.03.2026 підтверджено обчислення основного розміру пенсії позивача виходячи з 80 відсотків грошового забезпечення.

Відповідач у відзиві не заперечує право позивача на такий відсотковий розмір пенсії та фактично його не зменшував. Спір виник у зв`язку з обмеженням загального розміру пенсії та застосуванням до суми пенсійної виплати понижуючих коефіцієнтів.

Таким чином, відповідачем збережено встановлений позивачу основний розмір пенсії 80 відсотків грошового забезпечення, а тому підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо його зменшення, відсутні.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності обмеження пенсії позивача максимальним розміром та застосування до неї понижуючих коефіцієнтів, установлених пунктом 1 постанови №1778.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню шляхом:

визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром з 01.01.2026 та 01.03.2026;

визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення належної до виплати пенсії позивача шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів, визначених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778, з 01.01.2026 та 01.03.2026;

зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити пенсію позивачу в повному обсязі її нарахування, виходячи з основного розміру пенсії 80 відсотків грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром і без застосування понижуючих коефіцієнтів, визначених пунктом 1 постанови №1778, починаючи з 01.01.2026 та з урахуванням індексації з 01.03.2026, а також з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині слід відмовити.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3194,88 грн.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення двох із трьох самостійних позовних вимог немайнового характеру, відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у сумі 2129,92 грн.

Вимога про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії є похідною від вимог про визнання дій протиправними і не становить окремого об`єкта справляння та розподілу судового збору.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.01.2026 та 01.03.2026.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо зменшення належної до виплати пенсії ОСОБА_1 шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів, визначених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778, з 01.01.2026 та 01.03.2026.

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 в повному обсязі її нарахування, виходячи з основного розміру пенсії 80 відсотків грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром і без застосування понижуючих коефіцієнтів, визначених пунктом 1 постанови №1778, починаючи з 01.01.2026 та з урахуванням індексації з 01.03.2026, а також з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 2129,92 грн. (дві тисячі сто двадцять дев`ять грн 92 копійки).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29 липня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях