Рішення № 138617065, 29.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 р. № 520/1278/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (01601, місто Київ, вул. Володимирська, буд. 26, код ЄДРПОУ 00034039), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулася представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати його середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 02 серпня 2021 р. по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 року по 26 грудня 2025 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення, з урахуванням перерахованої індексації грошового забезпечення, за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 02 серпня 2021 р. по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 року по 26 грудня 2025 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100;

- визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 26 грудня 2025 року - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 26 грудня 2025 року - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 було залучено до участі у справі №520/1278/26 в якості другого відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідачами подано до суду відзиви на позовну заяву, в яких зазначено, що у спірних правовідносинах відповідачі діяли згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_4 окремій авіаційній ескадрильї (військовій частині НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України.

Відповідно до витягу з наказу командира НОМЕР_4 окремої авіаційної ескадрильї (військової частини НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України від 26.06.2019 №175-ОС «Про особовий склад» позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 26.06.2019 у зв`язку з переведенням для подальшого проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_3 (військової частини НОМЕР_5 ).

Надалі позивач проходив військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України та був звільнений з військової служби, виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

За період проходження позивачем військової служби у НОМЕР_4 окремій авіаційній ескадрильї (військовій частині НОМЕР_2 ) з 01.01.2016 по 28.02.2018 йому не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_4 окремої авіаційної ескадрильї (військової частини НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 у справі №520/15281/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 (військової частини НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із застосуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період із застосуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 у справі №520/15281/25 залишено без змін.

На виконання зазначеного судового рішення НОМЕР_4 окремою авіаційною ескадрильєю (військовою частиною НОМЕР_2 ) було нараховано позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у загальному розмірі 50259,88 грн.

Платіжними інструкціями від 25.12.2025 №2353, №2354 та №2355 здійснено виплату нарахованої індексації, утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Фактично 26.12.2025 на банківський рахунок позивача зараховано 40413,46 грн із призначенням платежу: «перерахування на платіжну картку індексації грошового забезпечення згідно рішення суду №520/15281/25 від 18.08.2025».

Водночас під час виплати зазначеної індексації грошового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_5 (військовою частиною НОМЕР_2 ) не було нараховано та виплачено позивачу середнє грошове забезпечення за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, а також компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що індексація грошового забезпечення належить до сум, які мали бути виплачені позивачу не пізніше дня його виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Її виплата лише 26.12.2025 свідчить про несвоєчасне проведення остаточного розрахунку при звільненні та є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Позивач вважає, що середнє грошове забезпечення за час затримки остаточного розрахунку належить обчислювати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100: за період з 02.08.2021 по 18.07.2022 без обмеження шестимісячним строком, а за період після 19.07.2022 з урахуванням обмеження не більш як шістьма місяцями, встановленого чинною редакцією статті 117 КЗпП України.

Крім того, представник позивача посилається на те, що індексація грошового забезпечення є доходом, який не має разового характеру, а тому порушення строків її виплати є підставою для нарахування компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159. На переконання позивача, така компенсація мала бути нарахована та виплачена одночасно з виплатою індексації 26.12.2025 без необхідності додаткового звернення з відповідною заявою.

Адміністрація Державної прикордонної служби України у поданому відзиві проти задоволення позову заперечувала.

В обґрунтування заперечень перший відповідач зазначив, що проходження військової служби регулюється спеціальним законодавством, а військовослужбовці не мають правового статусу працівників, у зв`язку з чим, на думку відповідача, норми Кодексу законів про працю України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Водночас Адміністрація Державної прикордонної служби України посилалася на необхідність у разі застосування статті 117 КЗпП України врахувати компенсаційний характер передбаченого нею відшкодування, розмір несвоєчасно виплаченої заборгованості, тривалість затримки, поведінку сторін та принцип співмірності. Зазначила, що після 19.07.2022 період відповідальності обмежується шістьма місяцями, а визначений за середнім заробітком розмір відшкодування може бути зменшений судом з урахуванням конкретних обставин справи.

Щодо компенсації втрати частини доходів перший відповідач зазначив, що у разі нарахування доходу на виконання судового рішення право на компенсацію пов`язується з несвоєчасним виконанням такого рішення. На думку відповідача, визначальними для вирішення цієї вимоги є дати нарахування і фактичної виплати присудженого доходу, а не весь період, за який проведено перерахунок індексації.

ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України у відзиві також заперечувала проти задоволення позову.

Другий відповідач зазначив, що позивач був переведений з військової частини НОМЕР_2 до Адміністрації Державної прикордонної служби України на підставі наказу від 26.06.2019 №175-ОС та звільнявся з військової служби не з військової частини НОМЕР_2 . З огляду на приписи пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009, військова частина НОМЕР_2 вважає себе неналежним відповідачем, оскільки остаточний розрахунок при звільненні має проводити орган Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовця було звільнено та виключено зі списків особового складу.

Разом із тим другий відповідач підтвердив, що саме ним на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 у справі №520/15281/25, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025, було нараховано та 26.12.2025 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у загальному розмірі 50259,88 грн.

Як альтернативну підставу заперечень другий відповідач навів доводи про необхідність застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності. Військова частина НОМЕР_2 вважає, що при визначенні розміру відшкодування за статтею 117 КЗпП України необхідно врахувати співвідношення несвоєчасно виплаченої індексації із загальним розміром належних позивачу при звільненні виплат, тривалість затримки, поведінку сторін та фінансування військової частини за рахунок коштів державного бюджету.

У зв`язку з наведеним відповідачі просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Пунктом 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

Водночас спеціальним законодавством, яке регулює порядок проходження військової служби та грошового забезпечення військовослужбовців, не врегульовано відповідальності за затримку виплати всіх належних військовослужбовцю сум при звільненні.

За усталеною практикою Верховного Суду, за відсутності спеціального правового регулювання до правовідносин, пов`язаних із несвоєчасним остаточним розрахунком із військовослужбовцем, підлягають субсидіарному застосуванню положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України як загальні норми, спрямовані на захист права звільненої особи на своєчасне отримання всіх належних їй сум.

Тому доводи Адміністрації Державної прикордонної служби України про неможливість застосування положень Кодексу законів про працю України виключно з тієї підстави, що позивач проходив військову службу та не мав статусу працівника, є необґрунтованими.

Щодо належного відповідача суд зазначає наступне.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 у справі №520/15281/25, яке набрало законної сили 25.11.2025 за наслідками апеляційного перегляду, встановлено, що обов`язок з нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 покладено саме на ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Матеріалами справи підтверджено, що нарахування та виплату спірної індексації на виконання рішення від 18.08.2025 у справі №520/15281/25 здійснювала саме НОМЕР_4 окрема авіаційна ескадрилья (військова частина НОМЕР_2 ).

Зокрема, військовою частиною НОМЕР_2 оформлено платіжні інструкції від 25.12.2025 №2353, №2354 та №2355, а 26.12.2025 на банківський рахунок позивача фактично зараховано 40413,46 грн індексації після утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Загальний нарахований розмір індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 становив 50259,88 грн, що підтверджено військовою частиною НОМЕР_2 у відзиві від 12.05.2026 та доданими до нього платіжними документами.

Отже, саме військова частина НОМЕР_2 була суб`єктом, який не нарахував і не виплатив позивачу у встановлений строк індексацію грошового забезпечення, а надалі нарахував та виплатив її на виконання судового рішення.

Адміністрація Державної прикордонної служби України спірної індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 не нараховувала, платіжних документів щодо її виплати не оформлювала та фактичного перерахування коштів позивачу не здійснювала.

Таким чином, обов`язки, похідні від несвоєчасної виплати індексації, зокрема щодо відшкодування за затримку остаточного розрахунку та компенсації втрати частини доходів, мають бути покладені на НОМЕР_4 окрему авіаційну ескадрилью (військову частину НОМЕР_2 ), яка була боржником за основною виплатою та фактично провела її нарахування і виплату.

Так, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 було залучено до участі у справі №520/1278/26 в якості другого відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Щодо відшкодування за час затримки остаточного розрахунку при звільненні суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити неоспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України в редакції, чинній до 19.07.2022, було передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022, статтю 117 КЗпП України викладено в новій редакції.

З 19.07.2022 частиною першою статті 117 КЗпП України встановлено обов`язок роботодавця виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування визначає орган, який вирішує спір по суті.

У постанові від 12.11.2025 у справі №306/2708/23 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок щодо застосування статті 117 КЗпП України до правовідносин, які виникли до 19.07.2022 та продовжували існувати після набрання чинності Законом №2352-IX.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що до періоду затримки, який тривав до 18.07.2022 включно, застосовується попередня редакція статті 117 КЗпП України, яка не містила шестимісячного обмеження. Починаючи з 19.07.2022 застосовується нова редакція зазначеної статті, а відшкодування за наступний період обмежується шістьма місяцями, відлік яких починається з дня набрання чинності Законом №2352-IX.

Судом встановлено, що повний розрахунок із позивачем проведено 26.12.2025, коли військовою частиною НОМЕР_2 виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Початок періоду затримки остаточного розрахунку суд визначає з 02.08.2021, тобто з дня, наступного після звільнення позивача зі служби 01.08.2021, оскільки належні йому при звільненні суми мали бути виплачені не пізніше дня звільнення.

Водночас упродовж спірного періоду законодавче регулювання відповідальності за несвоєчасний остаточний розрахунок було змінено.

До 19.07.2022 стаття 117 КЗпП України не містила обмеження відповідальності роботодавця шестимісячним строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, статтю 117 КЗпП України викладено в редакції, відповідно до якої середній заробіток виплачується за весь час затримки, але не більш як за шість місяців.

З огляду на це період із 02.08.2021 по 18.07.2022 охоплюється редакцією статті 117 КЗпП України, чинною до набрання чинності Законом №2352-IX.

Починаючи з 19.07.2022 до спірних правовідносин застосовується нова редакція цієї статті, тому відповідальність відповідача за подальший період затримки обмежується шістьма місяцями з 19.07.2022 по 19.01.2023.

Фактична виплата належної позивачу індексації відбулася 26.12.2025, що підтверджується платіжними інструкціями від 25.12.2025 №2353, №2354, №2355 та відомостями про зарахування коштів. Проте ця обставина не є підставою для обчислення середнього грошового забезпечення за весь період до 26.12.2025, оскільки з 19.07.2022 статтею 117 КЗпП України встановлено граничний шестимісячний строк такої відповідальності.

Отже, період затримки остаточного розрахунку, який підлягає врахуванню відповідно до статті 117 КЗпП України, охоплює:

з 02.08.2021 по 18.07.2022 за правилами статті 117 КЗпП України в редакції, чинній до 19.07.2022;

з 19.07.2022 по 19.01.2023 у межах шестимісячного обмеження, встановленого Законом №2352-IX.

Підстави для нарахування відшкодування за період після 19.01.2023 відсутні, оскільки це виходить за межі шестимісячного строку, встановленого чинною редакцією статті 117 КЗпП України.

Щодо розміру відшкодування суд виходить з наступного.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати, крім оплати відпусток та компенсації за невикористані відпустки, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, у якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з абзацом першим пункту 8 Порядку №100 середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі або календарні дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки-розрахунку від 30.03.2026 №51 розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за червень 2021 року становив 28740,55 грн, за липень 2021 року 28910,55 грн.

Загальний розмір грошового забезпечення за два календарні місяці, які передували звільненню, становив 57651,10 грн, а кількість календарних днів у зазначеному періоді 61 день.

Таким чином, середньоденний розмір грошового забезпечення позивача становить: 57651,10 грн / 61 календарний день = 945,10 грн.

Кількість календарних днів у періоді з 02.08.2021 по 18.07.2022 становить 351 день, а повний розмір відшкодування за цей період дорівнює: 945,10 грн х 351 календарний день = 331730,10 грн.

Кількість календарних днів у періоді з 19.07.2022 по 19.01.2023 становить 185 днів, а повний розмір відшкодування за цей період дорівнює: 945,10 грн х 185 календарних днів = 174843,50 грн.

Отже, загальний розмір середнього грошового забезпечення, обчислений без застосування принципу співмірності, становить: 331730,10 грн + 174843,50 грн = 506573,60 грн.

Разом із тим визначений у такий спосіб розмір не підлягає безспірному присудженню без оцінки його співмірності з характером допущеного порушення.

У постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що передбачене статтею 117 КЗпП України відшкодування має компенсаційний, а не каральний характер. Виходячи із принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити його розмір, урахувавши: розмір простроченої заборгованості щодо всіх належних при звільненні сум; період затримки та причини його тривалості; імовірний розмір майнових втрат працівника; дії працівника і роботодавця у спірних правовідносинах; співмірність заявленої суми відшкодування з характером та наслідками порушення.

У постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 Велика Палата Верховного Суду підтвердила, що обмеження періоду нарахування відшкодування шістьма місяцями не скасовує необхідності застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що максимальна часова межа відповідальності не вирішує можливої неспівмірності суми середнього заробітку і розміру простроченої заборгованості. Тому суд повинен оцінювати конкретні обставини справи, зокрема розмір боргу, його співвідношення із загальним розміром належних при звільненні виплат та поведінку сторін.

Велика Палата Верховного Суду у справі №489/6074/23 погодилася з пропорційним визначенням відшкодування відповідно до частки несвоєчасно виплаченої суми у загальному розмірі належних працівнику при звільненні виплат.

Згідно з грошовим атестатом №17 при звільненні позивачу було нараховано грошове забезпечення та інші належні виплати у загальному розмірі 511535,56 грн.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 у справі №520/15281/25 відповідачем нараховано позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у розмірі 50 259,88 грн, яку виплачено лише 26.12.2025.

Отже, загальний розмір належних позивачу при звільненні виплат, з урахуванням несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення, становив: 511535,56 грн + 50259,88 грн = 561 795,44 грн.

Частка несвоєчасно виплаченої суми індексації у загальному розмірі належних позивачу виплат становить: 50259,88 грн / 561 795,44 грн х 100 = 8,95 %.

Середньоденний розмір грошового забезпечення позивача відповідно до довідки-розрахунку №51 від 30.03.2026 становить 945,10 грн.

За період із 02.08.2021 по 18.07.2022, який охоплює 351 календарний день, середнє грошове забезпечення становить: 945,10 грн х 351 день = 331 730,10 грн.

За період із 19.07.2022 по 19.01.2023, який охоплює 185 календарних днів, середнє грошове забезпечення становить: 945,10 грн х 185 днів = 174 843,50 грн.

Загальний розмір середнього грошового забезпечення за визначені судом періоди затримки становить: 331 730,10 грн + 174 843,50 грн = 506 573,60 грн.

Ураховуючи співвідношення несвоєчасно виплаченої суми індексації до загального розміру належних позивачу виплат, співмірний розмір середнього грошового забезпечення за час затримки остаточного розрахунку становить: 506 573,60 грн х (50 259,88 грн / 561 795,44 грн) = 45 319,57 грн.

З огляду на розмір простроченої виплати, її частку в загальній сумі належних позивачу при звільненні коштів, тривалість затримки та компенсаційний характер відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, суд вважає справедливим, розумним і пропорційним визначити відшкодування за час затримки остаточного розрахунку в розмірі 45 319,57 грн.

Суд ураховує, що заборгованість виникла у зв`язку з ненарахуванням індексації грошового забезпечення, право на яку було встановлено судовим рішенням. Розмір цієї заборгованості становив 50259,88 грн, а основна частина належних при звільненні виплат була своєчасно нарахована позивачу.

Позивач звернувся за виплатою індексації лише через тривалий час після звільнення та військова частина виплатила індексацію після набрання законної сили рішенням у справі №520/15281/25.

Водночас сам факт виникнення спору та проведення виплати на виконання судового рішення не звільняє військову частину НОМЕР_2 від відповідальності, оскільки рішенням від 18.08.2025 у справі №520/15281/25 встановлено протиправність її бездіяльності щодо ненарахування і невиплати індексації.

Беручи до уваги наведені обставини, розмір заборгованості, її частку в загальному обсязі належних позивачу виплат та компенсаційну природу відповідальності, суд вважає, що 45319,57 грн. є справедливим, розумним і співмірним відшкодуванням за несвоєчасний остаточний розрахунок.

Отже, бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 (військової частини НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати позивачу відшкодування за час затримки остаточного розрахунку підлягає визнанню протиправною, а військову частину належить зобов`язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки остаточного розрахунку в розмірі 45319,57 грн з утриманням установлених законом податків та обов`язкових платежів.

У задоволенні вимог в іншій частині позову щодо середнього заробітку належить відмовити у зв`язку із застосуванням шестимісячного обмеження після 19.07.2022 та визначенням судом співмірного розміру відшкодування.

Щодо компенсації втрати частини доходів суд зазначає наступне.

Питання компенсації громадянам втрати частини доходів у разі порушення строків їх виплати врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до статті 1 Закону №2050-III підприємства, установи й організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу.

Згідно зі статтею 2 Закону №2050-III компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам. До доходів, на які поширюється дія цього Закону, прямо віднесено заробітну плату (грошове забезпечення) та суму індексації грошових доходів громадян.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць, після утримання податків і обов`язкових платежів, на індекс інфляції за період невиплати доходу. Інфляція місяця, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Статтею 4 Закону №2050-III передбачено, що виплата суми компенсації проводиться у тому самому місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Аналогічні положення містяться в пунктах 1 5 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Верховний Суд у постановах від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20, від 05.07.2022 у справі №420/7633/20 та від 04.12.2024 у справі №380/24300/23 сформулював висновок, що основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати доходу.

Така компенсація проводиться незалежно від порядку та підстав нарахування доходу добровільно відповідним органом або на виконання судового рішення.

Використане у статті 3 Закону №2050-III формулювання «нарахований, але не виплачений дохід» не означає, що дохід обов`язково повинен бути попередньо нарахований самим суб`єктом. Визначальним є те, що особа мала право на відповідний дохід, його не було виплачено у встановлений строк, а надалі нарахування проведено, зокрема на виконання судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 у зразковій справі №280/8933/24 зазначила, що право на компенсацію відповідно до Закону №2050-III виникає за сукупності таких умов: строк виплати доходу порушено щонайменше на один місяць; дохід має систематичний, а не разовий характер; такий дохід фактично отриманий особою.

На відміну від одноразової додаткової винагороди, яка була предметом розгляду у зразковій справі №280/8933/24, індексація грошового забезпечення має систематичний щомісячний характер і прямо зазначена у статті 2 Закону №2050-III як дохід, на який поширюється компенсація.

Правова природа індексації полягає у підтриманні купівельної спроможності грошового забезпечення внаслідок його знецінення через зростання споживчих цін, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.04.2019 у справі №638/9697/17.

У цій справі наявні всі передбачені Законом №2050-III умови для виплати компенсації, оскільки індексація була нарахована за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та мала щомісячний характер, строк виплати кожної щомісячної суми індексації було порушено більш ніж на один календарний місяць, а нараховану індексацію фактично виплачено 26.12.2025 на підставі платіжних інструкцій від 25.12.2025 №2353, №2354 та №2355.

Суд також зазначає, що одночасно з виплатою заборгованості компенсацію втрати частини доходів військовою частиною НОМЕР_2 не нараховано та не виплачено.

Отже, факт виконання рішення суду не усуває порушення строків виплати індексації і не звільняє військову частину від установленого статтею 4 Закону №2050-III обов`язку одночасно з погашенням заборгованості виплатити компенсацію втрати частини доходів.

Посилання відповідача на те, що право на компенсацію виникло лише після набрання законної сили рішенням у справі №520/15281/25, є безпідставним, оскільки судовим рішенням підтверджено саме право позивача, яке існувало у відповідні місяці 2016 2018 років.

Оскільки індексація грошового забезпечення нараховується за кожний місяць окремо, компенсація втрати частини доходів також підлягає обчисленню окремо щодо кожної щомісячної суми індексації, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому відповідна сума мала бути виплачена, по листопад 2025 року включно. Грудень 2025 року, в якому відбулася фактична виплата індексації, до періоду обчислення компенсації не включається.

Визначення конкретного розміру такої компенсації належить до компетенції військової частини НОМЕР_2 як органу, який має помісячний розрахунок нарахованої індексації та повинен застосувати офіційні індекси споживчих цін.

Таким чином, бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 (військової частини НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення є протиправною.

Належним способом захисту порушеного права є зобов`язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, за весь час затримки виплати кожної відповідної щомісячної суми індексації по 30.11.2025 включно, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

У частині вимог про нарахування компенсації по 26.12.2025 включно належить відмовити, оскільки відповідно до статті 3 Закону №2050-III та пункту 4 Порядку №159 місяць фактичної виплати доходу не включається до періоду обчислення індексу споживчих цін.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

НОМЕР_4 окрема авіаційна ескадрилья (військова частина НОМЕР_2 ) не надала доказів нарахування та виплати позивачу відшкодування за затримку остаточного розрахунку або компенсації втрати частини доходів.

З урахуванням установлених обставин, досліджених доказів та наведеного правового регулювання суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом:

визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_4 (військової частини НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати позивачу відшкодування за затримку остаточного розрахунку;

зобов`язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за час затримки остаточного розрахунку у співмірному розмірі 45319,57 грн.;

визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів;

зобов`язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, за весь час затримки виплати кожної відповідної щомісячної суми індексації по 30.11.2025 включно, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

У задоволенні позовних вимог до Адміністрації Державної прикордонної служби України та в іншій частині вимог до військової частини НОМЕР_2 належить відмовити.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (01601, місто Київ, вул. Володимирська, буд. 26, код ЄДРПОУ 00034039), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_4 окремої авіаційної ескадрильї (військової частини НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 відшкодування за затримку остаточного розрахунку.

Зобов?язати НОМЕР_4 окрему авіаційну ескадрилью (військову частину НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки остаточного розрахунку у співмірному розмірі 45319,57 грн.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_4 окремої авіаційної ескадрильї (військової частини НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів ОСОБА_1 .

Зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_6 НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, за весь час затримки виплати кожної відповідної щомісячної суми індексації по 30.11.2025 включно, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29 липня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях