Ухвала суду № 138616577, 30.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6363/23

УХВАЛА

30 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану відповідно до статті 383 КАС України в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 у справі №420/6363/23 позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Одеській області) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено та, зокрема, зобов`язано ГУПФУ в Одеській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.03.2022 року пенсію з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Це рішення суду набрало законної сили 23 травня 2023 року.

23 травня 2023 року судом видано виконавчий лист у справі № 420/6363/23.

22.07.2026 ОСОБА_1 (далі - заявник) звернувся до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України, у якій просить:

визнати протиправними дії ГУПФУ в Одеській області, які полягають у невиконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду Одеської області від 20.04.2023 у справі № 420/6363/23 та порушенні вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб»;

зобов`язати ГУПФУ в Одеській області у 30-денний строк з моменту отримання цієї ухвали надати до суду докази на підтвердження виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 у справі № 420/6363/23.

Заява обґрунтована тим, що ГУПФУ в Одеській області тривалий час умисно не виконує рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 у справі № 420/6363/23, чим вчиняє триваюче правопорушення та безпосередньо порушує вимоги Постанови КМУ № 713 щодо виплати щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн.

03.09.2025 заявник звернувся до ГУПФУ в Одеській області із запитом про надання роз`яснень щодо причин невиконання судового рішення в частині виплати щомісячної доплати у розмірі 2000 грн.

У відповідь на вказане звернення ГУ ПФУ в Одеській області листом від 19.09.2025 № 2685-25886/Б-02/8-1500-25 повідомило, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 у справі № 420/17810/25 органом Пенсійного фонду було здійснено перерахунок пенсії позивача, у зв`язку з чим, дія постанови Кабінету Міністрів України № 713 (щодо встановлення щомісячної доплати в розмірі 2000 грн) на виплати заявника більше не поширюється.

З посиланням на викладене, позивач висновує, що недоплата пенсії у розмірі 2000,00 грн підтверджує невиконання відповідачем рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року по справі № 420/6363/23.

Ухвалою від 27.07.2026 прийнято до розгляду заяву позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 у справі № 420/6363/23 та вирішено здійснити її розгляд без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідача зобов`язано надати до суду документально підтверджені відомості про здійснений позивачу на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року по справі № 420/6363/23 перерахунок та відомості щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії згідно з Постановою КМУ № 713.

Суд звертає увагу, що ухвалу суду від 27.07.2026 у справі № 420/6363/23 доставлено до електронного кабінету ГУ ПФУ в Одеській області 27.07.2026 о 21:55, але на момент винесення даної ухвали відповідач не надав жодних доказів про вчинення дій на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 у справі №420/6363/23.

Враховуючи, що відповідачем не надано витребуваних судом письмових пояснень та доказів на спростування доводів заявника, суд, з огляду на приписи статті 383 КАС України, здійснює розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, на підставі наявних доказів.

Вирішуючи заяву, подану позивачем у порядку статті 383 КАС України, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якого ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України, обов`язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частинами 2, 4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містить КАС України, зокрема, нормами статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 Європейський суд з прав людини зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» наголошує, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України», nо.38773/05, від 26.07.2012).

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України»).

Як встановлено з матеріалів справи, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року у справі № 420/6363/23 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.03.2022 року пенсію з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум. Зазначене судове рішення набрало законної сили та підлягало неухильному виконанню органом Пенсійного фонду України в межах покладених на нього зобов`язань.

Надалі, у зв`язку з виникненням нових правових підстав, а саме з ухваленням Одеським окружним адміністративним судом рішення від 27 червня 2025 року у іншій справі № 420/17810/25, яким пенсійний орган було зобов`язано здійснити новий перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення, на виконання зазначеного рішення територіальним органом Пенсійного фонду України проведено перерахунок пенсійних виплат позивача, за результатами якого загальний розмір його пенсії збільшився з 12006,54 грн до 19673,26 грн.

Таким чином, чисте збільшення щомісячного пенсійного забезпечення заявника за результатами вказаного перерахунку склало 7 666,72 гривень.

03.09.2025 заявник звернувся до ГУПФУ в Одеській області із запитом, у якому просив надати офіційні роз`яснення щодо причин невиконання судового рішення у справі №420/6363/23 в частині збереження та виплати щомісячної доплати у розмірі 2000,00 гривень. У відповідь на вказане звернення ГУПФУ в Одеській області листом від 19.09.2025 № 2685-25886/Б-02/8-1500-25 повідомило заявника, що у зв`язку із реалізацією судового рішення від 27.06.2025 у справі № 420/17810/25 та відповідним збільшенням розміру пенсії, дія Постанови Кабінету Міністрів України № 713 на його виплати більше не розповсюджується, оскільки сума підвищення значно перевищила встановлений державою ліміт компенсації.

Оцінюючи встановлені обставини та досліджуючи матеріали справи, суд зазначає, що правовідносини щодо нарахування вказаної щомісячної доплати чітко врегульовані Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII та безпосередньо абз. 3 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 713. Нормами зазначеного законодавства встановлено імперативне правило (застереження), згідно з яким у разі, коли пенсія особам перераховувалася після 1 березня 2018 року, фіксована щомісячна доплата у розмірі 2000,00 гривень не виплачується, за виключенням випадків, коли розмір пенсії після такого перерахунку збільшився на суму меншу ніж 2000,00 гривень.

Оскільки в даному випадку за результатами виконання судового рішення у справі №420/17810/25 пенсія ОСОБА_1 зросла на 7 666,72 грн (що суттєво перевищує межу у 2000 гривень), правові підстави для подальшого нарахування та збереження цієї соціальної гарантії повністю вичерпали себе та втратили чинність в силу прямої дії норм матеріального права.

З огляду на викладене, припинення виплати доплати за Постановою КМУ № 713 є не наслідком протиправної бездіяльності чи умисного невиконання рішення суду від 20.04.2023 у справі № 420/6363/23, а прямим результатом перерахунку та зміни загального розміру пенсії на виконання іншого судового рішення, отже процесуальний механізм судового контролю, передбачений ст. 383 КАС України, може бути застосований виключно за наявності факту протиправного невиконання рішення суду, чого у діях Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в ході розгляду цієї заяви встановлено не було. За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення поданої заяви.

У зв`язку з цим суд зазначає, що потреба у постановлені судом окремої ухвали за наслідком розгляду поданої в порядку статті 383 КАС України заяви може бути зумовлена виключно діями або бездіяльністю, що свідчать про умисне ухилення суб`єкта владних повноважень від виконання судового рішення або виконання його у спосіб, який суперечить установленому судом, чого не встановлено у даному випадку.

Дії відповідача щодо припинення виплати доплати до пенсії зумовлені виконанням ним іншого судового рішення в іншій справі, вчинені вже після виконання рішення суду у цій справі, а отже свідчать про виникнення між сторонами нового спору.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви у порядку ст. 383 КАС України.

Керуючись ст. 248, 256, 295, 383 КАС України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , подану відповідно до статті 383 КАС України в адміністративній справі №420/6363/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя А.С. Пекний