Рішення № 138615959, 30.07.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/4248/26

пр. № 2/759/7234/26

30 липня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 40 027 грн 89 коп.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 28.03.2018 між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 010/0256/82/0327876, на підставі якого АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит на умовах, визначених договором, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» своє зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів. У свою чергу, ОСОБА_1 не виконав свої обов`язки з повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, що призвело до утворення заборгованості у загальному розмірі 40 027 грн 89 коп., що складається з заборгованості за дозволеним овердрафтом.

20.02.2024 між ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» та АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 114/2-67-F, на підставі якого ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/0256/82/0327876 від 28.03.2018.

Після отримання права вимоги ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» не здійснювало нарахувань за кредитним договором, а ОСОБА_1 не погашав заборгованість.

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» просило стягнути з ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості та вирішити питання про розподіл судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 24 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 24 лютого 2026 року разом з копією позовної заяви з додатками до неї направлялась відповідачу ОСОБА_1 на його зареєстроване місце проживання відповідно до відомостей з Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА - АДРЕСА_1 .

Згідно з наявними у матеріалах справи доказами, копію ухвали суду від 24.02.2026 разом з копією позовної заяви та додатків до неї було вручено ОСОБА_1 10 червня 2026 року.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 28.03.2018 у межах дії договору банківського обслуговування № PDV-951129 від 02.04.2015 сторонами цього договору, АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_1 , було підписано заяву про надання кредиту «Кредитна картка» № 010/0256/82/0327876. Заява особисто підписана ОСОБА_1 шляхом проставлення підпису на кожній сторінці цього документа.

Згідно з п. 1.1 заяви № 010/0256/82/0327876 від 28.03.2018 АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» зобов`язалося за умови відсутності (недостатності) коштів на картковому рахунку № НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 у межах поточного ліміту грошові кошти (кредит), а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за його використання та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

У розділі 1 кредитного договору № 010/0256/82/0327876 від 28.03.2018 сторони погодили наступні умови кредитування: максимальний ліміт кредитування - 300 000 грн 00 коп., поточний ліміт кредитування станом на 28.03.2018 - 30 300 грн 00 коп.; спосіб кредитування - шляхом зарахування коштів кредиту на картковий рахунок одночасно з ініціюванням ОСОБА_1 платіжних (видаткових) операцій за картковим рахунком або шляхом договірного списання банком коштів кредиту з карткового рахунку; мета кредитування - задоволення споживчих потреб; строк кредитування - 48 місяців з можливістю його пролонгації банком за умови відсутності заперечень ОСОБА_1 ; фіксована процентна ставка за використання кредитних коштів - у розмірі 45% річних; повернення кредиту та сплата процентів за його використання здійснюється шляхом списання банком грошових коштів з рахунку № НОМЕР_2 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 .

Додатками до кредитного договору є тарифи банку та паспорт споживчого кредиту, які містять вичерпну інформацію щодо специфікації кредитної послуги, яка надається ОСОБА_1 на підставі укладеного договору.

Таким чином, судом встановлено, що 28.03.2018 АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_1 було визначено можливість виникнення між ними кредитного зобов`язання на вищезазначених умовах.

ОСОБА_1 , будучи обізнаним про початок судового провадження відносно нього та будучи ознайомленим зі змістом позовних вимог, вищезазначені обставини не спростував.

Зі змісту розписки про отримання картки вбачається, що 28.03.2018 ОСОБА_1 отримав від АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» платіжну картку № НОМЕР_3.

Дослідженням виписки по картковому рахунку № НОМЕР_4 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , розрахунку заборгованості за кредитним договором № 010/0256/82/0327876 від 28.03.2018 судом встановлено, що АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» здійснювало кредитування зазначеного карткового рахунку шляхом проведення платіжних операцій, які були ініційовані ОСОБА_1 та сума яких перевищувала залишок його особистих грошових коштів на рахунку. ОСОБА_1 вільно використовував кредитні кошти для задоволення власних споживчих потреб. Внаслідок активного використання ОСОБА_1 кредитних коштів поточний ліміт кредитування було збільшено банком до 41 500 грн 00 коп.

Таким чином, судом встановлено, що АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» належним чином виконало своє зобов`язання за кредитним договором № 010/0256/82/0327876 від 28.03.2018, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів.

ОСОБА_1 , будучи обізнаним про початок судового провадження відносно нього та будучи ознайомленим зі змістом позовних вимог, вищезазначені обставини не спростував.

Зі змісту виписки за банківським рахунком, відкритим на ім`я ОСОБА_1 , розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що ОСОБА_1 забезпечував поповнення банківського рахунку для подальшого списання банком грошових коштів в якості повернення кредиту та сплати процентів за його використання.

Обставини поповнення ОСОБА_1 свого банківського рахунку для подальшого списання банком грошових коштів в якості погашення заборгованості за тілом кредиту та процентами за використання кредитних коштів свідчать про визнання ОСОБА_1 грошового зобов`язання перед АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», що виникло на підставі вищезазначеного кредитного договору та використання коштів кредитного ліміту.

Оскільки внесених ОСОБА_1 грошових коштів було недостатньо для своєчасного та повного повернення кредиту, то це призвело до прострочення грошового зобов`язання та утворення заборгованості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

ОСОБА_1 , будучи обізнаним про початок судового провадження відносно нього та будучи ознайомленим зі змістом позовних вимог, вищезазначені обставини не спростував.

Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за кредитним договором № 010/0256/82/0327876 від 28.03.2018 виникла заборгованість у загальному розмірі 40 027 грн 89 коп., що складається виключно з заборгованості за дозволеним овердрафтом. Сума дозволеного овердрафту дорівнює сумі фактично використаного кредитного ліміту.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц).

Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, обставини часткового виконання ОСОБА_1 свого зобов`язання, суд погоджується з наданим розрахунком заборгованості, вважає такий розрахунок правильним та обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

У відповідності до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За результатами дослідження договору відступлення права вимоги № 114/2-67 F від 20.02.2024, укладеного між ТОВ «ФК «СІРІ ФІНАНС» та АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», довідки АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» № 114/13-63 від 16.09.2024, платіжних інструкцій № 2208 від 17.09.2024, № 2222 від 20.09.2024, реєстру боржників від 23.09.2024, що є додатком до цього договору відступлення права вимоги, судом встановлено, що право вимоги АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/0256/82/0327876 від 28.03.2018 перейшло до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС».

Після отримання права вимоги ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» не здійснювало нарахувань за кредитним договором, а ОСОБА_1 не погашав виниклу заборгованість.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено факт 1) виникнення кредитного зобов`язання між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_1 , 2) виконання АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» свого зобов`язання за кредитним договором, 3) порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за кредитним договором, 4) отримання права вимоги до ОСОБА_1 за цим кредитним договором, а також доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості у розмірі 40 027 грн 89 коп., що складається виключно з заборгованості за дозволеним овердрафтом.

ОСОБА_1 , будучи обізнаним про початок судового провадження відносно нього та будучи ознайомленим зі змістом позовних вимог, вищезазначені обставини не спростував.

У зв`язку з викладеним позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Щодо судових витрат.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.

У поданому позові позивач просить стягнути із відповідача на свою корить судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Так, на підтвердження витрат на правову допомогу позивач долучив до матеріалів справи: договір про надання правничої допомоги № 26/11/2025 від 26.11.2025, укладений між ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» та АБ «Титаренко Лігал Груп», замовлення № 1671 від 06.01.2025, акт виконаних робіт (наданих послуг) до цього замовлення, платіжну інструкцію № 111 від 06.01.2026, з яких вбачається факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 грн 00 коп.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, суд враховує, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд не вправі за власною ініціативою зменшувати суму судових витрат на професійну правничу допомогу.

Зважаючи на викладене, із відповідача на користь позивача слід стягнути 7 500 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо судових витрат по сплаті судового збору.

Позивач надає суду платіжну інструкцію № 57 від 06.01.2026, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» здійснило платіж у розмірі 3 328 грн 00 коп. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Святошинського районного суду міста Києва до ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 3 328 грн 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 39508708; місцезнаходження: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41) заборгованість за кредитним договором № 010/0256/82/0327876 від 28.03.2018 у розмірі 40 027 (сорок тисяч двадцять сім) гривень 89 копійок, що складається виключно з заборгованості за дозволеним овердрафтом.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 39508708; місцезнаходження: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 (сім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30 липня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко