Рішення № 138615947, 30.07.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/13461/26

пр. № 2/759/10663/26

30 липня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ-УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВ «ЕЛІТ-УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу у загальному розмірі 75 736 грн 67 коп.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 28.06.2024 між ТОВ «ЕЛІТ-УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про довгострокові регулярні поставки для фізичних осіб № BU24PC025, на підставі якого ТОВ «ЕЛІТ-УКРАЇНА» зобов`язалося протягом дії договору поставляти у власність ОСОБА_1 товари окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, а ОСОБА_1 зобов`язався приймати товар та оплачувати його вартість на встановлених договором умовах.

У порядку та на умовах, передбачених договором, у період з 31.07.2024 по 09.02.2026 ТОВ «ЕЛІТ-УКРАЇНА» за замовленнями ОСОБА_1 було здійснено поставку товару, заборгованість з оплати якого становить 36 173 грн 42 коп.

10.02.2026 та 27.04.2026 між ТОВ «ЕЛІТ-УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було підписано акт звірки взаємних розрахунків, у якому сторони погодилися, що заборгованість ОСОБА_1 з оплати товарів, поставлених за період з 31.07.2024 по 09.02.2026, становить 36 173 грн 42 коп.

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «ЕЛІТ-УКРАЇНА» просило стягнути з ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості, інфляційні збитки у сумі 5 564 грн 87 коп., пеню у сумі 15 975 грн 16 коп., штраф у сумі 18 086 грн 71 коп., а загалом грошові кошти у сумі 75 800 грн 16 коп., а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 22 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

08.06.2026 представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Беровою О.В. було подано відзив на позовну заяву, який був зареєстрований судом 19.06.2026. У відзиві ОСОБА_1 визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з оплати товару, поставленого у період з 31.07.2024 по 09.02.2026, у розмірі 36 173 грн 24 коп. Проти задоволення іншої частини позовних вимог відповідач заперечив, посилаючись на те, що запровадження воєнного стану, постійні обстріли та перебої зі світлом у м. Києві призвели до скрутного становища ОСОБА_1 , у зв`язку з чим він не зміг своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений товар. Окрім того, сторона відповідача вважає, що наявні підстави для зменшення суми нарахованої пені та обмеження періоду її стягнення 6-ма останніми місяцями.

12.06.2026 позивачем ТОВ «ЕЛІТ-УКРАЇНА» було подано відповідь на відзив, яка була зареєстрована судом 16.06.2026. У відповіді на відзив позивач виклав міркування з приводу доводів та аргументів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, а також наголосив на необхідності задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 689 ЦК України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Судом встановлено, що 28.06.2024 ОСОБА_1 особисто підписав заяву (акцепт) про прийняття публічної пропозиції ТОВ «ЕЛІТ-УКРАЇНА» та приєднання до умов договору про довгострокові регулярні поставки для фізичних осіб.

Підписанням цієї заяви ОСОБА_1 повністю і безумовно прийняв публічну пропозицію ТОВ «ЕЛІТ-УКРАЇНА» про укладення договору про довгострокові регулярні поставки, умови цієї пропозиції та цього договору, що в редакції від 31.03.2021 розміщені на офіційному веб-сайті товариства (www.elit.ua), а також приєднався до умов договору про довгострокові регулярні поставки. ОСОБА_1 засвідчив, що ознайомився з повним текстом публічної пропозиції та самого договору, повністю зрозумів зміст цих документів, погодився з умовами договору про довгострокові регулярні поставки і зобов`язався виконувати його умови.

Внаслідок прийняття ОСОБА_1 публічної пропозиції товариства та приєднання до публічного договору між ним та ТОВ «ЕЛІТ-УКРАЇНА» було укладено договір про довгострокові регулярні поставки для фізичних осіб № BU24PC025 від 28.06.2024.

Відповідач ОСОБА_1 визнав обставини прийняття публічної пропозиції ТОВ «ЕЛІТ-УКРАЇНА» на укладення договору про довгострокові регулярні поставки для фізичних осіб, приєднання до умов цього публічного договору, а також укладення між ним та ТОВ «ЕЛІТ-УКРАЇНА» договору про довгострокові регулярні поставки для фізичних осіб № BU24PC025 від 28.06.2024.

Суд звертає увагу, що попри зазначення у додатках до позовної заяви позивачем не надано ані публічної пропозиції ТОВ «ЕЛІТ-УКРАЇНА» на укладення договору про довгострокові регулярні поставки для фізичних осіб, ані самого цього публічного договору. Разом з тим, оскільки 1) сторони не заперечували обставини прийняття ОСОБА_1 публічної пропозиції товариства на укладення договору про довгострокові регулярні поставки та його приєднання до умов цього публічного договору, 2) заява (акцепт) ОСОБА_1 містить його запевнення щодо ознайомлення зі змістом публічної пропозиції та договору, повного та беззастережного прийняття умов цих документів та взяття на себе зобов`язання щодо виконання таких умов, 3) заява (акцепт) ОСОБА_1 містить позначення про те, що вона є додатком до публічної пропозиції ТОВ «ЕЛІТ-УКРАЇНА» на укладення договору про довгострокові регулярні поставки у редакції від 31.03.2021, а також посилання на офіційний веб-сайт товариства (www.elit.ua), на якому було розміщено публічну пропозицію у редакції від 31.03.2021, то суд вважає за можливе використовувати публічну пропозицію ТОВ «ЕЛІТ-УКРАЇНА» на укладення договору про довгострокові регулярні поставки для фізичних осіб у редакції від 31.03.2021, що розміщена у відкритому доступі на веб-сайті позивача (https://www.elit.ua/files/Public_proposal_FO_paper_form31.03.21.pdf), шляхом адаптації її умов під конкретні обставини цієї справи.

Згідно з п. 1.1 договору про довгострокові регулярні поставки ТОВ «ЕЛІТ-УКРАЇНА» для фізичних осіб № BU24PC025 від 28.06.2024 ТОВ «ЕЛІТ-УКРАЇНА» зобов`язалося протягом дії договору поставляти у власність ОСОБА_1 товари (в тому числі, але не виключно, запасні частини для автомобілів, автохімію, мастила, супутні товари для автотранспорту та інше - далі за текстом "товар") окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід`ємною частиною договору, а ОСОБА_1 зобов`язався приймати товар і оплачувати його вартість на встановлених договором умовах.

Відповідно до п. 2.3 договору № BU24PC025 від 28.06.2024 сторони встановили, що договір діє протягом 2 (двох) календарних років. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання зобов`язання за цим договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії.

У відповідності до п. 5.1 договору № BU24PC025 від 28.06.2024 ОСОБА_1 зобов`язався оплачувати вартість товару та провести повний розрахунок за отриману по накладній партію (з урахуванням вартості поставки (доставки)) товару протягом узгодженого сторонами та зазначеного у накладній строку розрахунків.

Відповідач ОСОБА_1 не оспорював умови договору № BU24PC025 від 28.06.2024.

Таким чином, судом встановлено, що 28.06.2024 між ТОВ «ЕЛІТ-УКРАЇНА» та ОСОБА_1 виникло зобов`язання з купівлі-продажу (поставки) товару на вищезазначених умовах.

За результатами дослідження видаткових накладних, долучених до позовної заяви, актів звірки взаємних розрахунків від 10.02.2026, 21.04.2026 судом встановлено, що з 31.07.2024 по 09.02.2026 ТОВ «ЕЛІТ-УКРАЇНА» було здійснено поставку товару згідно з замовленнями, сформованими ОСОБА_1 у межах дії договору № BU24PC025 від 28.06.2024.

Відповідач ОСОБА_1 не заперечував обставини поставки ТОВ «ЕЛІТ-УКРАЇНА» замовленого товару та у відповідності до умов укладеного договору.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «ЕЛІТ-УКРАЇНА» належним чином виконало своє зобов`язання за договором № BU24PC025 від 28.06.2024, поставивши ОСОБА_1 замовлений ним товар у належній кількості, якості, асортименті (номенклатурі) та у встановленому в договорі порядку і спосіб.

Зі змісту акта звірки взаємних розрахунків від 21.04.2026, який підписаний ТОВ «ЕЛІТ-УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , вбачається, що сторонами договору було звірено розрахунки за поставку товару, за результатами чого констатовано, що за період з 31.07.2024 по 09.02.2026 заборгованість ОСОБА_1 з оплати вартості поставленого товару становить 36 173 грн 42 коп. Зауважень та заперечень щодо акту та відомостей, викладених у ньому, не зафіксовано.

Відповідач ОСОБА_1 визнав, що його заборгованість з оплати вартості товару, що був поставлений ТОВ «ЕЛІТ-УКРАЇНА» у період з 31.07.2024 по 09.02.2026, становить 36 173 грн 42 коп.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з оплати вартості поставленого товару та виникнення заборгованості за цим зобов`язанням у розмірі 36 173 грн 42 коп.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 суми інфляційних втрат, пені та штрафу за порушення свого грошового зобов`язання, суд виходить з наступного.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16-ц).

Заборгованість визначається умовами договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц).

У пункті 10.3, 10.4 договору № BU24PC025 від 28.06.2024 сторони погодилися, що у випадку затримки оплати товару ОСОБА_1 має сплатити суду заборгованості з урахуванням: встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу.

У випадку непогашення грошової заборгованості протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості ОСОБА_1 зобов`язаний окрім санкцій передбачених пунктом 10.3 договору додатково (крім пені) сплатити штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості неоплаченого товару, у випадку непогашення грошової заборгованості протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості - у розмірі 30% (тридцяти відсотків) від вартості неоплаченого товару, у випадку непогашення грошової заборгованості протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості - у розмірі 50% (п`ятдесяти відсотків від вартості неоплаченого товару.

Зазначені умови договору № BU24PC025 від 28.06.2024 учасниками справи не оспорювалися.

Таким чином, положеннями договору № BU24PC025 від 28.06.2024 було встановлено право ТОВ «ЕЛІТ-УКРАЇНА» на нарахування інфляційних втрат, неустойки (як пені, так і штрафу) за порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з оплати вартості поставленого товару. Тобто, у договорі було продубльовано право товариства, закріплене у ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також встановлено забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді неустойки в обох її формах (ст. 549 ЦК України).

Зважаючи на умови договору, що були погоджені сторонами, у тому числі щодо порядку застосування неустойки, розмір заборгованості ОСОБА_1 з оплати вартості поставленого товару, що використовується як база для обчислення суми інфляційних втрат, неустойки, кількість днів прострочення з виконання кожного окремого грошового зобов`язання з оплати вартості поставленого товару, суд погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості у частині інфляційних втрат та неустойки та вважає такий розрахунок правильним і обґрунтованим.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за договором № BU24PC025 від 28.06.2024 становить 75 800 грн 16 коп., з яких: 36 173 грн 42 коп. - заборгованість з оплати вартості поставленого товару, 5 564 грн 87 коп. - сума інфляційних втрат, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 10.3 договору № BU24PC025 від 28.06.2024, 15 975 грн 16 коп. - сума пені, нарахованої на підставі п. 10.3 договору № BU24PC025 від 28.06.2024, 18 086 грн 71 коп. - сума штрафу, нарахованого на підставі п. 10. 3 договору № BU24PC025 від 28.06.2024.

У постанові ВП ВС від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20) було зроблено висновок, що одночасне стягнення з учасника відносин, який порушив зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Внаслідок цього, одночасне стягнення з ОСОБА_1 неустойки як у формі пені, так і у формі штрафу за порушення ним свого грошового зобов`язання з оплати вартості поставленого товару не є порушенням умов укладеного договору та положень актів цивільного законодавства.

Також не суперечить умовам укладеного договору та положенням актів цивільного законодавства одночасне стягнення інфляційних втрат, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, та неустойки, оскільки за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання (п. 18 ПП ВССУ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012).

Суд не погоджується з доводами сторони відповідача з приводу того, що нарахування пені за порушення грошового зобов`язання має бути обмежено строком у 6 (шість) місяців на підставі ч. 6 ст. 232 ГК України. Першочергово суд звертає увагу на те, що Господарський кодекс України втратив чинність 28.08.2025 у зв`язку з введенням в дію Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» № 4196-IX від 09.01.2025.

Проте, у будь-якому випадку згідно з ч. 1 ст. 4 ГК України (у редакції, що діяла станом на 2024 рік, коли відбулося порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за договором) майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються ЦК України (у даному випадку це відносини між ТОВ «ЕЛІТ-УКРАЇНА» та ОСОБА_1 щодо поставки товарів), не були предметом правового регулювання Господарського кодексу України, а тому його положення не можуть бути застосовані до договірних відносин, які виникли між сторонами справи на підставі договору № BU24PC025 від 28.06.2024.

Натомість ані актами цивільного законодавства, ані положеннями договору № BU24PC025 від 28.06.2024 не встановлено темпоральних обмежень щодо нарахування пені за порушення грошового зобов`язання. Пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі (постанови ВС від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 21.01.2025 № 751/3052/23). Замість цього цивільне законодавство встановлює спеціальну позовну давність за вимогами про стягнення неустойки (ч. 2 ст. 258 ЦК України) та дає можливість її застосування лише за заявою сторони спору, якої у межах цієї справи не було зроблено.

Суд не вбачає підстав для зменшення суми нарахованої пені з огляду на наступне.

У постанові ВП ВС від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 було зроблено висновок, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки [див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 серпня 2021 року у справі № 911/378/17 (911/2223/20)].

При вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду також належить брати до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним усіх можливих заходів до виконання зобов`язання (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 910/11733/18, від 04 червня 2019 року у справі № 904/3551/18). Також суду необхідно зважати на співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі № 920/1013/18, від 26 березня 2020 року у справі № 904/2847/19).

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22 звертав увагу, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 916/878/20).

Законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд із цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

У питаннях визначення підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (див. постанови від 11 липня 2023 року у справі № 914/3231/16, від 10 серпня 2023 року у справі № 910/8725/22, від 26 вересня 2023 року у справі № 910/22026/21, від 02 листопада 2023 року у справі № 910/13000/22, від 07 листопада 2023 року у справі № 924/215/23, від 09 листопада 2023 року у справі № 902/919/22).

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22).

З урахуванням вищевикладеного суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження існування тих істотних обставин, які згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України та наведеної вище судової практики могли б бути підставою для зменшення суми нарахованої пені. Внаслідок цього суд позбавлений можливості перевірити та встановити причини порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за договором та дійти висновку про те, що розмір нарахованої пені є явно непропорційним допущеному порушенню та з огляду на конкретні обставини може бути зменшений судом.

Так само відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що конкретні обставини введення воєнного стану та/або його наслідки безпосередньо вплинули на можливість виконання ним свого грошового зобов`язання за договором № BU24PC025 від 28.06.2024. Сам по собі факт введення на всій території України воєнного стану не може бути автоматичною та безумовною причиною для звільнення відповідача від цивільно-правової відповідальності за порушення свого зобов`язання.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено факт 1) виникнення зобов`язання між ТОВ «ЕЛІТ-УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , 2) виконання ТОВ «ЕЛІТ УКРАЇНА» свого зобов`язання за договором поставки, 3) порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за договором поставки щодо оплати вартості поставленого товару, 4) доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості у розмірі 75 800 грн 16 коп., з яких: 36 173 грн 42 коп. - заборгованість з оплати вартості поставленого товару, 5 564 грн 87 коп. - сума інфляційних втрат, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 10.3 договору № BU24PC025 від 28.06.2024, 15 975 грн 16 коп. - сума пені, нарахованої на підставі п. 10.3 договору № BU24PC025 від 28.06.2024, 18 086 грн 71 коп. - сума штрафу, нарахованого на підставі п. 10. 3 договору № BU24PC025 від 28.06.2024.

На підставі викладеного суд доходить висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Позивач надає суду платіжну інструкцію № 10420 від 28.04.2026, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «ЕЛІТ-УКРАЇНА» здійснило платіж у розмірі 3 328 грн 00 коп. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Святошинського районного суду міста Києва до ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 3 328 грн 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ-УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ: 20454393; місцезнаходження: м. Київ, вул. Пирогівський шлях, буд. 135) заборгованість за договором про довгострокові регулярні поставки № BU24PC025 від 28.06.2024 у загальному розмірі 75 800 (сімдесят п`ять тисяч вісімсот) гривень 16 копійок, з яких: 36 173 (тридцять шість тисяч сто сімдесят три) гривні 42 копійки - заборгованість з оплати вартості поставленого товару, 5 564 (п`ять тисяч п`ятсот шістдесят чотири) гривні 87 копійок - сума інфляційних втрат, 15 975 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень 16 копійок - сума пені, 18 086 (вісімнадцять тисяч вісімдесят шість) гривень 71 копійка - сума штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ: 20454393; місцезнаходження: м. Київ, вул. Пирогівський шлях, буд. 135) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30 липня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко