Ухвала суду № 138615447, 27.07.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23167/25

провадження № 1-кп/753/1147/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2026 р.

Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12025100100003410 від 07.10.2025 р. за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше несудимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

встановив:

В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває означене кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строків застосованого до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: спробам переховуватись від суду, враховуючи суворість покарання, та ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_3 офіційно непрацевлаштований, не має офіційних джерел доходів, постійного або тимчасового місця роботи, а дохід ОСОБА_3 був зі збуту психотропних речовин. Крім того наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вплив на свідків, які ще судом не допитані. Вказав, що інший запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Під час обговорення цього клопотання, захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні вказав, що підстав для задоволення клопотання прокурора не має. Просив змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт або визначити розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Вказав, що усі твердження прокурора про наяність ризиків є лище припущенням. ОСОБА_3 являється військовозобов`язаним, а тому не зможе покинути територію країни. Крім того, прокурором не вказано на яких саме свідківобвинувачений може мати вплив. Щодо того, що єдиним джерелом доходу ОСОБА_3 був збут наркотичних засобів, то його вина ще не встановлена судом. Вказав, що ОСОБА_3 офіційно перебуває у шлюбі, має міцні соціальні зв`язки. Є опитування його родичів, сусідів та знайомих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які вказують на нього як на порядку людину, яка має лише позитивні характеристики.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію захисника.

Заслухавши сторін кримінального провадження, вивчивши письмове клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, заперечення захисника та матеріали кримінального провадження в обсязі необхідному для вирішення клопотань, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 вважає такими, що продовжують існувати ризики передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України.

Норми ст. 177 КПК України визначають мету і підстави застосування запобіжних заходів. Так, відповідно до ч. 1 цієї статті метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Згідно з ч. 2 підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Отже, враховуючи те, що повідомлена обвинуваченому ОСОБА_3 підозра у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України, не скасована у встановленому законом порядку, а трансформована в обвинувальний акт, суд вважає наявними підстави для визнання її обґрунтованою.

На думку суду ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачені може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення ними зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачені обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватимуть відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Таким чином, суду належить встановити наявність або відсутність встановлених процесуальним законом ризиків у співставленні їх з доводами сторін кримінального провадження.

Так, ризик переховування (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) обвинуваченого від суду існує та залишається з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, яке інкримінують обвинуваченому ОСОБА_3 , суворістю покарання, яке йому загрожує, а саме до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, оскільки ці кримінальні правопорушення є тяжкими і особливо тяжкими злочинами.

При цьому, суд враховуючи вік обвинуваченого, вважає наявною можливість переховуватись з метою уникнення явки до суду, а тому приходить до висновку, що ОСОБА_3 ймовірно може переховуватись від суду.

Окрім цього, суд вважає доведеним існування ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків, які судом ще не допитані, шляхом впливу на них.

Так, 02.04.2026 року судом було встановлено порядок дослідження доказів, відповідно до якого спочатку досліджуються письмові докази сторони обвинувачення з додатками, після допит свідків сторони обвинувачення, дослідження доказів сторони захисту та допит обвинуваченого. Враховуючи те, що судом ще не досліджені письмові докази, стадія допиту свідки не почалась, існує реальний ризик впливу обвинуваченого на недопитаних свідків (п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Крім того, посилання захисника про те, що прокурор не вказав яких саме свідків необхідно допитати суд не бере до уваги, оскільки обвинувальний акт містить відомості з усіма даними свідків, які підлягають допиту.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються ОСОБА_3 (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). Такий ризик підтверджується характером інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, ретельної підготовки до них та конспірації такої діяльності, як це вказано в обвинувальному акті.

Розглядаючи клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, суд враховує наявність місця проживання в обвинуваченого ОСОБА_3 , однак з огляду на викладені ризики, відсутність офіційних даних, щодо перебування на утриманні останнього доньки та матері, на які посилається захисник, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання сторони захисту.

Під час розгляду клопотання захисника ОСОБА_5 про визначення розміру застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб обвинуваченому ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.

В рішенні від 05.06.2014 справі "Маргаретич проти Хорватії" Європейський суд з прав людини зазначи, що рішення про суму застави має прийматися з урахуванням обставин справи, особи підозрюваного та його майна.

У контексті справи «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, раніше не судимий, строк протягом якого до нього застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд приходить до висновку про зміну розміру застави, а саме її зменшення.

Суд враховує, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. Обираючи строк тримання під вартою обвинуваченому, суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише його права, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, оскільки прокурором доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України спробам переховуватися від суду, впливати на свідків та вчинити інші кримінальні правопорушення.

Керуючись статтями 177, 395, 331, 350 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 - задовольнити. Клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу на домашній арешт або визначення розміру застави у розмірі 80 прожиткового мінімуму для працездатних осіб - задовольнити частково.

Продовжити застосований відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 24 вересня 2026 включно.

Зменшити раніше визначений ОСОБА_3 розмір застави у розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім гривень чотириста) гривень до 280 (двухсот восьмидесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 931 840 (дев`ятсот тридцять одна тисяча вісімсот сорок) гривень.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися з населеного пункту, де проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з свідками у вказаному кримінальному провадженні.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу суду підлягає апеляційному оскарженню безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1