Рішення № 138615115, 29.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 рокусправа № 380/12981/26Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Старт» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Старт» до Львівської митниці, у якій просить суд визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів: №UA209000/2026/000681/2 від 29.04.2026, №UA209000/2026/000741/2 від 07.05.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання зовнішньоекономічних контрактів у квітні та травні 2026 року здійснив поставки на митну територію України товарів, а саме: автомобіль легковий, марки AUDI, номер кузова НОМЕР_1 , модель E-TRON GT QUATTRO та вантажний автомобіль, марки OPEL, модель COMBO, номер кузова НОМЕР_2 , де митну вартість задекларував за основним методом (за ціною договору (контракту), однак Львівська митниця під час митного оформлення вказаних товарів не погодилась із задекларованою митною вартістю і прийняла 2 оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів. З вказаними рішеннями позивач не погоджується, оскільки вважає, що надав до митного оформлення достатні та достовірні документи на підтвердження заявлених числових значень складових митної вартості товарів. Крім того, у порядку статті 55 Митного кодексу України позивач подав до митного органу заяви №1 та №2, до яких долучив додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, однак Львівська митниця не взяла зазначені документи до уваги та не надала їм належної оцінки. На думку позивача, митний орган безпідставно відмовився від застосування основного методу визначення митної вартості та застосував резервний метод усупереч процедурі, встановленій положеннями Митного кодексу України, у зв`язку з чим просить суд визнати оскаржувані рішення протиправними та скасувати їх. Просив позов задовольнити.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 відкрито провадження у справі, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів посадовими особами Львівської митниці за результатами перевірки документів, поданих разом із митними деклараціями, встановлено розбіжності та відсутність відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що стало підставою для витребування додаткових документів відповідно до статті 53 Митного кодексу України. На думку відповідача, до митного оформлення були подані контракти, строк дії яких закінчився, а додатки, якими, за твердженням позивача, продовжено строк їх дії, під час митного оформлення відсутні. Подання зазначених документів разом із заявами №1 та №2 в порядку статті 55 Митного кодексу України, на думку відповідача, не має правового значення для оцінки правомірності оскаржуваних рішень, оскільки їх законність повинна оцінюватися станом на момент прийняття таких рішень. Крім того, щодо рішення про коригування митної вартості №UA209000/2026/000681/2 відповідач зазначає, що подана платіжна інструкція №117 від 03.04.2026 не містить обов`язкового реквізиту підпису відповідальної особи або коду автентифікації, а тому не може вважатися належним документом, який підтверджує оплату товару та заявлену митну вартість. Щодо рішення про коригування митної вартості №UA209000/2026/000741/2 відповідач вказує, що, незважаючи на заявлені умови поставки DAP, до митного оформлення не подано транспортно-перевізних документів, які, на його думку, є обов`язковими для підтвердження складових митної вартості незалежно від умов поставки, що не дало можливості перевірити обставини перевезення товару. Посилаючись на положення статей 53, 54, 55, 57, 58, 64 Митного кодексу України, норми Закону України «Про платіжні послуги», постанову Правління Національного банку України №216, а також практику Верховного Суду, відповідач вважає оскаржувані рішення про коригування митної вартості законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим просить у задоволенні позову відмовити.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій просив позов задовольнити повністю. У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що позивачем до митного оформлення було подано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а відповідачем не доведено наявності передбачених законом підстав для витребування додаткових документів та відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості. Також вказує, що доводи відповідача щодо втрати чинності зовнішньоекономічних контрактів є безпідставними, оскільки додатки, якими продовжено строк їх дії, були подані митному органу разом із заявами №1 та №2 в порядку статті 55 Митного кодексу України, однак митницею не враховані. Крім того, представник позивача зазначає, що платіжні документи належним чином підтверджують факт здійснення оплати за товар, а транспортні (перевізні) документи за умовами поставки DAP не є обов`язковими для підтвердження митної вартості.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

02.01.2024 позивач (покупець) уклав із компанією «D&M AUTO Sp. z o.o.», Польща (продавець) Контракт (зовнішньоекономічний) №1, відповідно до якого Продавець зобов`язаний поставити і передати у власність: транспортні засоби, та їх складові частини, далі «Товар», а Покупець прийняти та розрахуватись за Товар.

Згідно з Рахунком-фактурою (інвойс) №004/04/2026 від 08.04.2026 року покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 14 500,00 EUR (євро).

З метою митного оформлення товару позивач подав до Львівської митниці митну декларацію №26UA209180029828U1 від 29.04.2026, разом із якою надав копії документів, що підтверджують заявлену митну вартість: зовнішньоекономічний контракт №1 від 02.01.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 26.08.2025; рахунок-фактура (iнвойс) №004/04/2026 від 08.04.2026; банківський платіжний документ, що стосується товару №117 від 03.04.2026; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 18.04.2023; додаткова цінова інформація від 13.04.2026; інформація щодо ємності батареї від 13.04.2026; фото.

Митний орган, дослідивши документи, додані до митних декларацій, надіслав позивачу вимогу, в якій відповідно до ст. 53 Митного кодексу України просив надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару.

Декларант позивача просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів.

Після розгляду усього наданого пакету документів митниця не погодилась із заявленою позивачем митною вартістю товарів та прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000681/2 від 29.04.2026, у графі 33 якого висловила наступні зауваження:

- відповідно до вимог ч. 2 ст. 53 МКУ одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності. До митного оформлення декларантом надано Контракт купівлі-продажу №1 від 02.01.2024, укладений між ТОВ "ПЕРШИЙ СТАРТ" (Покупець) та Компанією «D&M AUTO Sp. z o.o.» (Продавець). Пунктом 2.2. передбачено, що контракт вважається дійсним з моменту його підписання до 31.12.2025. Таким чином, на момент подання митної декларації, вказаний контракт втратив чинність, а додаток, заявлений у 44 графі МД за кодом «4103» з номером 1 датований 26.08.2025, стосується іншого контракту (№1 від 04.11.2024) та іншого продавця (Компанія «Mysea Motors Limited»), які не мають жодного відношення до оцінюваної зовнішньоекономічної операції. Отже, аналізуючи вищевикладене, відсутній первинний документ, який підтверджує заявлений рівень митної вартості;

- згідно з відомостями, зазначеними у рахунку-фактурі №004/04/2026 від 08.04.2026, товар оплачений. На підтвердження оплати до митного Оформлення декларантом надано банківський платіжний документ №117 від 03.04.2026. Відповідно до п. 14 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити, серед інших, такий обов`язковий реквізит як підпис відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації. Однак на платіжному дорученні №117 від 03.04.2026 такий реквізит відсутній, що не дозволяє його розглядати як належний документ для підтвердження митної вартості;

- до митного оформлення декларантом надано аукціонні документи з аукціону «Carauktion», зокрема платіжний документ №б/н від 07.04.2026 містить посилання на рахунок №387940, згідно з яким здійснювалася оплата. Однак такого рахунку до митного оформлення декларантом не надано:

-окремо слід зазначити, що на вимогу декларантом не надано експортної декларації країни відправлення, що не дозволяє впевнитися в достовірності заявлених відомостей щодо умов поставки та вартості товару, які впливають на формування митної вартості.

Стосовно проведених консультацій та обраного методу коригування у вказаному рішенні зазначено наступне: «Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №26UA209180002631U9 від 13.01.2026, де митна вартість транспортного засобу із схожими характеристиками (автомобіль марки AUDI, модель E-TRON GT, тип двигуна: електричний) визнана митним органом на рівні 34 211 дол. США, що на дату прийняття рішення становить 29 278 євро. Коригування на умови поставки, обсяг партії та комерційні рівні не здійснювалося.»

15.08.2023 позивач (покупець) уклав із компанією «Global Trust Project Sp. z o.o.», Польща (продавець) Контракт (зовнішньоекономічний) №1, предметом якого є те, що продавець зобов`язаний поставити і передати у власність транспортні засоби та їх складові частини, а покупець прийняти та розрахуватись за товар.

Згідно з Рахунком-фактурою (інвойс) №02D/05/2026 від 01.05.2026 покупець придбав у Продавця товар вживана вантажівка OPEL COMBO, загальною вартістю 4650,00 EUR (євро).

З метою митного оформлення товару позивач подав до Львівської митниці митну декларацію №26UA209180031507U4 від 06.05.2026, разом із якою надав копії документів, що підтверджують заявлену митну вартість: зовнішньоекономічний контракт №1 від 15.08.2023; рахунок-фактура (iнвойс) №02D/05/2026 від 01.05.2026; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 13.07.2021; довідка №06/05/2026-6 від 06.05.2026; фото.

Митний орган, дослідивши документи, додані до митних декларацій, надіслав позивачу вимогу, в якій відповідно до ст. 53 Митного кодексу України просив надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару.

Декларант позивача просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів.

Після розгляду усього наданого пакету документів митниця не погодилась із заявленою позивачем митною вартістю товарів та прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000741/2 від 07.05.2026, у графі 33 якого висловила наступні зауваження:

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 53 МКУ одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності. До митного оформлення декларантом надано Договір купівлі-продажу №1 від 15.08.2023, укладений між ТОВ " Перший Старт " (Покупець) та Компанією «Global Trust Project Sp. z o.o.» (Продавець). Пунктом 2.2. передбачено, що контракт вважається дійсним з моменту його підписання до 31.12.2024. Відповідно до пункту 7.2., зміни та доповнення до цього Договору вносяться тільки в письмовій формі. Таким чином, на момент подання митної декларації, вказаний договір втратив чинність, а додаток, заявлений у 44 графі МД за кодом « 4103» з номером 4 датований 26.08.2025, стосується тільки змін щодо банківських реквізитів покупця. Інші додатки, які б підтверджували продовження терміну Договору №1 від 15.08.2023 до митного оформлення декларантом не надано;

- у Фактурі-інвойсі №02D/05/2026 від 01.05.2026 зазначено лише відомості щодо «переказу». З огляду на вказану інформацію умови оплати не визначені жодним документом, а відтак, у митного органу відсутня можливість здійснити контроль правильності визначення митної вартості товару шляхом перевірки ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, оскільки на момент митного оформлення оплата за оцінюваний товар вже могла бути здійснена. Разом з тим, документів про оплату за оцінюваний товар відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МКУ до митного оформлення не було надано.

- у графі 20 МД умовами поставки заявлено DAP Городок. Відповідно до Інкотермс термін DAP означає, що продавець несе всі витрати і ризики, пов`язані з доставкою товару до узгодженого пункту призначення в країні покупця. Згідно з пунктом 6 ч.1 ст.335 МКУ під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу такі документи та відомості, зокрема транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні), проте жодних транспортно-перевізних документів до митного оформлення декларантом не надано, що у свою чергу не дає можливості перевірити ким справді здійснювалося перевезення;

-окремо слід зазначити, що на вимогу декларантом не надано експортної декларації країни відправлення, що не дозволяє впевнитися в достовірності заявлених відомостей щодо умов поставки та вартості товару, які впливають на формування митної вартості.

Стосовно проведених консультацій та обраного методу коригування у вказаному рішенні зазначено наступне: «Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №26UA205170009268U7 від 01.05.2026, де митна вартість транспортного засобу із схожими характеристиками (вантажний автомобіль марки OPEL, модель COMBO, 2021 рік, тип двигуна: дизельний) визнана митним органом на рівні 8 000 євро. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось, оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.»

У зв`язку з незгодою із прийнятими рішеннями про коригування митної вартості №UA209000/2026/000681/2 від 29.04.2026 та №UA209000/2026/000741/2 від 07.05.2026 року позивачем в порядку статті 55 Митного кодексу України було подано Заяву №1 від 11.05.2026 та Заяву №2 від 01.06.2026 року, у яких задля скасування оскаржуваних рішень про коригування заявленої митної вартості та повернення (вивільнення) донарахованих коштів позивачем було надано додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість та відповідні обґрунтування. До Заяви №1 від 11.05.2026 було додано: Копія Додатку №2 від 31.12.2025; Копія Інвойса №387940; Копія платіжної інструкції №117 від 03.04.2026; Копія №26CH0494GMV07YTVK1. До Заяви №2 від 01.06.2026 було додано: Копія Додатку №3 від 31.12.2024 та Копію MRN в режимі Т1 №26PL402010001D9LB0.

Враховуючи те, що усі зауваження, які висловлені у рішеннях про коригування митної вартості №UA209000/2026/000681/2 від 29.04.2026 та №UA209000/2026/000741/2 від 07.05.2026 року усунуті, та долучені додаткові документи, позивач просив митний орган взяти ці заяви до розгляду, прийняти додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів та, у відповідності до пункту 9 статті 55 Митного кодексу України, винести письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000681/2 від 29.04.2026 та №UA209000/2026/000741/2 від 07.05.2026 року.

Проте Заява №1 у порядку ст. 55 МК України Листом Львівської митниці №7.4-2/15-02/13/13171 від 19.05.2026, та Заява №2 у порядку ст. 55 МК України Листом Львівської митниці №7.4-2./15-02/13/14982 від 08.06.2026 року не були задоволені.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями митного органу позивач звернувся до суду. Суд встановив, що предметом цього позову є рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000681/2 від 29.04.2026 та №UA209000/2026/000741/2 від 07.05.2026.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з доводів позивача, а також заперечень відповідача, при розгляді цієї справи, суд має надати оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів оцінку на предмет їх відповідності чинним нормативно-правовим актам, через призму верховенства права та критеріїв законності й обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, які наведені у пунктах 1 та 3 частини 2 статті 2 КАС України. Окрім цього, для зручності та зрозумілості, оцінка на предмет правомірності оскаржуваних актів буде проводитись, виходячи із релевантних норм права, а також обґрунтувань, які такі рішення містять.

Надаючи оцінку доводам сторін щодо законності оскаржуваних рішень суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 1 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною 2 статті 52 МК України декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 1-3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.7-8 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частинами 2 та 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин 4, 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

У свою чергу, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, витрати на транспортування після ввезення (пункт 2 частини 11 статті 58 МК України).

Враховуючи зазначене, суд вважає за доцільне визначити те, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу.

При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20.

Також, Верховний Суд ще у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16 та від 14 серпня 2018 року у справі №826/5868/16 наголошував, що відповідно положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

При цьому, враховуючи фактичні обсяги партії товарів, для визначення митної вартості використовується найменша вартість із альтернативних, згідно наявної у митного органу інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Витребування документів, визначених частиною 3 статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

В постанові від 20.03.2020 року у справі № 480/4423/18 Верховний Суд також висловив правову позицію, відповідно до якої неподання декларантом документів, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МК України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

У постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18 Верховний Суд наголосив, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598). Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

При цьому, згідно з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2021 року у справі №540/2605/18, від 07.05.2020 року у справі №1.380.2019.001625, від 07.02.2023 року у справі №804/5961/16, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, суд, з урахуванням наявних письмових пояснень та доказів, що містяться у матеріалах справи, дійшов висновку про те, що на доведення митної вартості товарів за основним методом позивачем було надано митному органу такий обсяг документів, який не тільки відповідає приписам ст. 53 МК України, а й повною мірою підтверджує заявлений рівень митної вартості товарів. У відповідача було достатньо документів та засобів, які дають змогу дослідити заявлені числові значення митної вартості товарів, однак митний орган лише формально зазначив про наявність підстав, для витребування додаткових документів, не конкретизуючи при цьому, які конкретно факти покладені в основу надання вимог про надання додаткових документів від декларанта.

Усі вимоги відповідача були загальними й формальними, їх зміст не відображав наявність обґрунтованого сумніву відповідача, що стосувався однієї із наведених вище підстав. В свою чергу, вимагаючи додаткові документи, Митниця не вказувала на існування ознак підробки наданих документів, або виявлення нею певних розбіжностей між задекларованими складовими митної вартості товарів та вартості товару, відображеної у рахунках-фактурах. Зрештою, такі ознаки підробки та невідповідності не випливають як із фактичних обставин справи, так і не встановлені Митницею при коригуванні митної вартості товару.

За результатом дослідженням матеріалів справи суд не погоджується із висновками відповідача, викладеними у оскаржуваних рішеннях, а також із доводами представника відповідача, що наведені у відзиві стосовно того, що подані позивачем документи на підтвердження митної вартості товарів документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та місять розбіжності.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що декларантом вартість товару була визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

З приводу обраного відповідачем методу коригування суд зазначає наступне.

Суд з`ясував, що митний орган застосував другорядний метод коригування « 2ґ» (резервний) згідно з ст. 64 МК України.

Як передбачено пунктами 1, 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, з наступними змінами та доповненнями, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».

Однак оскаржувані рішення не містять жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Такі обставини вказують на необґрунтованість спірних рішень при визначенні митної вартості за другорядними методами.

Отже, обираючи метод коригування митної вартості товарів, відповідач діяв не у спосіб, та не в межах, передбачених законом, а відтак, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є незаконними не необґрунтованими й підлягають скасуванню.

Надаючи оцінку доводам сторін щодо обґрунтованості оскаржуваних рішень суд виходить з такого.

У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000681/2 від 29.04.2026 відповідач наводить наступні зауваження:

Стосовно твердження, що Контракт купівлі-продажу №1 від 02.01.2024 втратив чинність.

Суд встановив, що відповідно до Додатку №2 від 31.12.2025 року до Контракту №1 від 02.01.2024 сторони внесли зміни до строку дії договору та погодили, що «Контракт вважається дійсним з моменту його підписання до 31.12.2027 року».

Суд звертає увагу, що Додаток №2 від 31.12.2025 був поданий позивачем до митного органу разом із заявою №1 в порядку статті 55 Митного кодексу України. Проте Львівська митниця не надала належної оцінки зазначеному документу та безпідставно залишила його поза увагою під час прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, вказаний Додаток №2 від 31.12.2025 також долучений позивачем до матеріалів позовної заяви. Дослідивши зазначений документ у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи, суд приймає його як належний, допустимий та достовірний доказ у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, який підтверджує чинність Контракту №1 від 02.01.2024 на момент здійснення митного оформлення товару.

Щодо твердження митного органу про те, що на банківському платіжному документі №117 від 03.04.2026 відсутній такий реквізит як підпис відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації.

Суд зазначає, що Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (далі Положення №216), дійсно передбачено, що платіжна інструкція повинна містити підпис відповідальної особи платника або код автентифікації.

Водночас вимоги пункту 14 Положення №216 застосовуються з урахуванням форми створення платіжного документа паперової чи електронної. Поданий до митного оформлення платіжний документ №117 від 03.04.2026 є банківським документом, сформованим та проведеним банківською установою через систему міжнародних міжбанківських розрахунків SWIFT, що підтверджується його змістом, реквізитами банку-відправника АТ «ОТП БАНК», банку-отримувача BNP PARIBAS BANK POLSKA S.A., а також наявністю всіх необхідних реквізитів платіжної операції, зокрема відомостей про платника, отримувача, суму, валюту та призначення платежу.

Суд звертає увагу, що для платіжних документів, сформованих банківською установою в межах міжнародних розрахунків, підтвердженням їх автентичності є сам факт проведення відповідної банківської операції та наявність усіх обов`язкових банківських реквізитів, а не виключно підпис платника чи окремо зазначений код автентифікації у вигляді UETR.

Крім того, платіжний документ №117 від 03.04.2026 містить чітку ідентифікацію сторін платіжної операції, реквізити банків платника та отримувача, SWIFT-коди банків, суму та валюту платежу, а також призначення платежу із зазначенням зовнішньоекономічного Контракту №1 від 02.01.2024 та рахунків-проформ №P1/03/2026 від 24.03.2026, №P2/03/2026, №P3/03/2026 та №P4/03/2026 від 30.03.2026, що дає можливість однозначно співвіднести здійснену оплату із поставкою товару, митне оформлення якого здійснювалося.

Таким чином, поданий платіжний документ підтверджує факт здійснення оплати саме за товар, що є предметом спірного митного оформлення.

Суд також встановив, що у відповідь на зауваження митного органу щодо відсутності підпису відповідальної особи платника на платіжному документі №117 від 03.04.2026 позивач у порядку статті 55 Митного кодексу України разом із Заявою №1 повторно подав зазначений платіжний документ, який додатково містив підпис уповноваженої особи ТОВ "Перший Старт" та відбиток печатки товариства. Однак Львівська митниця не надала належної оцінки цьому документу та безпідставно не врахувала його під час прийняття оскаржуваного рішення.

Також до матеріалів позовної заяви долучено рахунок-проформу №P4/03/2026, на який міститься пряме посилання у призначенні платежу платіжного документа №117 від 03.04.2026, що додатково підтверджує зв`язок здійсненої оплати із поставкою товару та спростовує висновки митного органу про відсутність належного документального підтвердження оплати.

Суд також встановив, що у листі Львівської митниці №7.4-2/15-02/13/13171 від 19.05.2026 митний орган додатково зазначив, що платіжна інструкція в іноземній валюті №117 від 03.04.2026 не може бути взята до уваги як банківський платіжний документ.

Суд не погоджується із зазначеним висновком митного органу, оскільки, як встановлено вище, подана платіжна інструкція відповідає вимогам Закону України «Про платіжні послуги» та Положення №216, містить усі обов`язкові реквізити, необхідні для ідентифікації платіжної операції, підтверджує факт перерахування коштів продавцю та дає можливість однозначно співвіднести здійснений платіж із поставкою товару, що була предметом митного оформлення.

Крім того, у відповідь на зауваження митного органу позивачем у порядку статті 55 Митного кодексу України повторно подано платіжний документ №117 від 03.04.2026, який додатково містив підпис уповноваженої особи ТОВ "Перший Старт" та відбиток печатки товариства. Проте і цей документ Львівська митниця безпідставно залишила поза увагою.

Отже, твердження Львівської митниці про те, що платіжна інструкція №117 від 03.04.2026 не може бути врахована як банківський платіжний документ, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, суперечить змісту поданих позивачем документів та спростовується матеріалами справи.

Щодо аргументів відповідача, стосовного того, що платіжний документ №б/н від 07.04.2026 містить посилання на рахунок №387940, згідно з яким здійснювалася оплата. Однак такого рахунку до митного оформлення декларантом не надано.

Суд встановив, що інвойс №387940, виданий компанією CARAUKTION AG, є посередницьким (попереднім) рахунком, оформленим у межах правовідносин між CARAUKTION AG та D&M AUTO Sp. z o.o., та не є рахунком-фактурою, який підтверджує договірні відносини купівлі-продажу між продавцем D&M AUTO Sp. z o.o. та покупцем ТОВ "Перший Старт".

Суд зазначає, що зазначений інвойс не є документом, на підставі якого визначається митна вартість товару, що декларується, а тому його зміст не може бути покладений в основу висновків щодо правильності визначення митної вартості товару.

Натомість до митного оформлення позивачем було подано рахунок-фактуру (інвойс) №004/04/2026 від 08.04.2026, виданий безпосередньо продавцем D&M AUTO Sp. z o.o. на адресу покупця ТОВ "Перший Старт", який підтверджує фактичну вартість поставленого товару та є належним документом, передбаченим частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, інвойс №387940 був поданий позивачем митному органу разом із Заявою №1 у порядку статті 55 Митного кодексу України з метою надання додаткових пояснень щодо ланцюга постачання товару. Однак Львівська митниця не надала належної оцінки зазначеному документу та безпідставно залишила його поза увагою під час прийняття оскаржуваного рішення.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що інвойс №387940 не є документом, який підтверджує митну вартість товару у правовідносинах між продавцем та покупцем, а відтак висновки митного органу, зроблені на підставі цього документа, є необґрунтованими.

Стосовно доводів відповідача, що декларант не надав експортної декларації країни відправлення.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення не належить до основних документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Водночас згідно з пунктом 7 частини третьої статті 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, який подається декларантом лише за наявності, а не в обов`язковому порядку.

Отже, саме по собі ненадання митної декларації країни відправлення не може свідчити про недостовірність заявленої митної вартості товару або бути самостійною підставою для виникнення сумнівів щодо правильності її визначення.

Суд звертає увагу, що заявлена митна вартість та умови поставки у даному випадку підтверджуються сукупністю документів, передбачених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, зокрема зовнішньоекономічним договором, рахунком-фактурою (інвойсом), транспортними, платіжними та іншими комерційними документами, які містять усі необхідні відомості для перевірки заявлених декларантом показників.

Крім того, чинне митне законодавство України не пов`язує можливість підтвердження митної вартості товару виключно з наявністю митної декларації країни відправлення, а передбачає оцінку усієї сукупності документів, поданих декларантом.

Суд також враховує, що умовами зовнішньоекономічного Контракту №1 від 02.01.2024 не передбачено обов`язку продавця передавати покупцю митну декларацію країни відправлення. Обов`язок здійснення експортного митного оформлення товару покладається на продавця відповідно до законодавства країни експорту, а митна декларація країни відправлення оформлюється виключно для цілей такого митного оформлення і не належить до документів, які в обов`язковому порядку передаються покупцю.

Разом з тим суд встановив, що позивач, незважаючи на відсутність обов`язку щодо подання такого документа, у порядку статті 55 Митного кодексу України разом із Заявою №1 подав митному органу документ Т1 №26CH0494GMV07YTVK1. Проте Львівська митниця не надала належної оцінки зазначеному документу та безпідставно не врахувала його під час прийняття оскаржуваного рішення.

За таких обставин суд доходить висновку, що посилання митного органу на відсутність митної декларації країни відправлення як на підставу для сумнівів у правильності визначення митної вартості товару є необґрунтованим та не відповідає вимогам статті 53 Митного кодексу України.

Суд встановив, що у листі Львівської митниці №7.4-2/15-02/13/13171 від 19.05.2026 митний орган зазначив, що рахунок-проформа №Р4/03/2026 від 30.03.2026 та рахунок-фактура №004/04/2026 від 08.04.2026 не містять відомостей про особу, яка їх підписала.

Суд не погоджується із зазначеним висновком митного органу з огляду на таке.

Як встановлено судом, подані до митного оформлення рахунок-фактура №004/04/2026 від 08.04.2026 та рахунок-проформа №Р4/03/2026 від 30.03.2026 містять власноручний підпис уповноваженої особи продавця, а також зазначення її імені та прізвища VOLODYMYR KHLIBOROB, посади Prezes Zarz№du. Крім того, зазначені документи містять повне найменування продавця D&M AUTO Sp. z o.o., його місцезнаходження та реєстраційні дані, що дає можливість безперешкодно ідентифікувати особу, яка підписала документи та брала участь у здійсненні відповідної господарської операції.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні містити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд звертає увагу, що наведена норма не встановлює обов`язку зазначення відомостей про особу виключно в окремому реквізиті документа або у визначеному місці. Вирішальним є те, щоб документ містив достатній обсяг інформації, який дозволяє ідентифікувати особу, що його підписала.

Більше того, частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що неістотні недоліки в документах, які містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання такої господарської операції за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у її здійсненні, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, зміст і обсяг господарської операції.

Як встановлено судом, рахунок-проформа №Р4/03/2026 від 30.03.2026 та рахунок-фактура №004/04/2026 від 08.04.2026 містять усі необхідні відомості щодо сторін правочину, найменування товару, його вартості, умов поставки та інших істотних умов господарської операції, а також дані, які дають змогу однозначно ідентифікувати особу, що їх підписала.

За таких обставин суд доходить висновку, що зауваження Львівської митниці щодо відсутності відомостей про особу, яка підписала зазначені документи, мають виключно формальний характер, спростовуються змістом самих документів та не можуть бути підставою для невизнання їх належними документами, що підтверджують відомості, заявлені декларантом.

У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000741/2 від 07.05.2026 відповідач наводить наступні зауваження:

Щодо того, що Договір купівлі-продажу №1 від 15.08.2023 втратив чинність.

Суд встановив, що відповідно до Додатку №3 від 31.12.2024 до Контракту №1 від 15.08.2023 сторони внесли зміни до строку дії договору та погодили, що «Контракт вважається дійсним з моменту його підписання до 31.12.2026 року».

Суд звертає увагу, що Додаток №3 від 31.12.2024 був поданий позивачем до митного органу разом із Заявою №2 у порядку статті 55 Митного кодексу України. Проте Львівська митниця не надала належної оцінки зазначеному документу та безпідставно залишила його поза увагою під час прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, Додаток №3 від 31.12.2024 долучено позивачем до матеріалів позовної заяви. Дослідивши зазначений документ у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи, суд приймає його як належний, допустимий та достовірний доказ, який підтверджує чинність Контракту №1 від 15.08.2023 на момент здійснення митного оформлення товару.

Стосовно аргументів митного органу, що документів про оплату за оцінюваний товар відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України до митного оформлення не було надано.

Суд встановив, що порядок та строки здійснення розрахунків між сторонами визначені пунктом 5.1 Контракту №1 від 15.08.2023, відповідно до якого оплата за товар здійснюється шляхом передоплати або післяплати протягом 120 днів на банківський рахунок продавця.

Таким чином, умовами зовнішньоекономічного договору прямо передбачена можливість здійснення оплати після поставки товару. Отже, на момент здійснення митного оформлення автомобіля строк виконання покупцем грошового зобов`язання ще не настав, а тому відсутність банківського платіжного документа не свідчить про порушення умов Контракту та не може бути підставою для сумнівів щодо правильності визначення митної вартості товару.

Щодо доводів відповідача, що транспортно-перевізних документів до митного оформлення декларантом не надано, що у свою чергу не дає можливості перевірити ким справді здійснювалося перевезення.

Суд встановив, що поставка спірного автомобіля здійснювалася на умовах DAP-UA Городок відповідно до правил Incoterms 2010, що підтверджується рахунком-фактурою (інвойсом) №02D/05/2026 від 01.05.2026.

Суд зазначає, що відповідно до правил Incoterms 2010 термін DAP (Delivered at Place/Поставка в місце призначення) означає, що продавець виконує свої зобов`язання шляхом доставки товару до погодженого сторонами місця призначення, несучи всі ризики та витрати, пов`язані з транспортуванням товару до такого місця.

Відповідно до підпункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України транспортні (перевізні) документи подаються як документи, що підтверджують митну вартість товарів, лише у випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені до вартості товару.

Оскільки у даному випадку поставка товару здійснювалася на умовах DAP, а витрати на транспортування включені до вартості товару, зазначеної в інвойсі, подання окремих транспортних (перевізних) документів для підтвердження митної вартості не є обов`язковим.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Таким чином, вимога митного органу щодо подання транспортних (перевізних) документів для підтвердження митної вартості товару за умов поставки DAP не ґрунтується на положеннях статті 53 Митного кодексу України, а тому не може бути покладена в основу висновку про недостовірність заявленої митної вартості.

Стосовно зауваження, що експортна декларація країни відправлення декларантом не подана до митного оформлення.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення не належить до основних документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Водночас згідно з пунктом 7 частини третьої статті 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, який подається декларантом лише за наявності, а не в обов`язковому порядку.

Таким чином, саме по собі ненадання митної декларації країни відправлення не може свідчити про недостовірність заявлених відомостей щодо умов поставки та вартості товару, а також не є самостійною підставою для виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Суд звертає увагу, що умови поставки та заявлена митна вартість товару підтверджуються сукупністю документів, передбачених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, зокрема зовнішньоекономічним договором, рахунком-фактурою (інвойсом), платіжними та іншими комерційними документами, які містять усі необхідні відомості для перевірки заявлених декларантом показників.

Крім того, чинне митне законодавство України не пов`язує можливість підтвердження митної вартості товару виключно з наявністю митної декларації країни відправлення, а передбачає оцінку всієї сукупності документів, поданих декларантом.

Суд також враховує, що умовами Контракту №1 від 15.08.2023 не передбачено обов`язку продавця передавати покупцю митну декларацію країни відправлення. Обов`язок здійснення експортного митного оформлення товару покладається на продавця відповідно до законодавства країни експорту, а митна декларація країни відправлення оформлюється виключно для цілей такого митного оформлення та не належить до документів, які в обов`язковому порядку передаються покупцю.

Разом з тим судом встановлено, що позивач, незважаючи на відсутність обов`язку щодо подання такого документа, у порядку статті 55 Митного кодексу України разом із Заявою №2 подав митному органу документ MRN у режимі Т1 №26PL402010001D9LB0, який підтверджує переміщення товару. Проте Львівська митниця не надала належної оцінки зазначеному документу та безпідставно не врахувала його під час прийняття оскаржуваного рішення.

За таких обставин суд доходить висновку, що посилання митного органу на відсутність митної декларації країни відправлення як на підставу для сумнівів у правильності визначення митної вартості товару є необґрунтованим, не відповідає вимогам статті 53 Митного кодексу України та спростовується матеріалами справи.

Суд встановив, що у листі Львівської митниці №7.4-2/15-02/13/14982 від 08.06.2026 митний орган зазначив, що в документі MRN №26PL402010001D9LB0 під кодом 9DK8 міститься посилання на документ «OSWIADCZENIE O KOSZTACH TRANSPORTU», який не був поданий під час митного оформлення та не надійшов разом із заявою позивача.

Сам по собі факт наявності в документі MRN №26PL402010001D9LB0 посилання на документ «OSWIADCZENIE O KOSZTACH TRANSPORTU» та його неподання митному органу не свідчить про неповноту чи недостовірність відомостей щодо митної вартості товару, а тому не може бути самостійною підставою для виникнення сумнівів у правильності її визначення.

Суд звертає увагу, що зазначений документ не належить до переліку документів, визначених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товарів, а тому його неподання саме по собі не свідчить про неможливість підтвердження заявленої декларантом митної вартості.

Крім того, як уже зазначалося судом, митна декларація країни відправлення оформлюється продавцем виключно з метою виконання вимог митного законодавства країни експорту. Позивач не є особою, яка складає або оформляє таку декларацію, не визначає перелік документів, на які в ній робляться посилання, та не має можливості впливати на її зміст.

За таких обставин позивач не може нести негативні наслідки у зв`язку з неподанням документа, який не входить до переліку документів, визначених статтею 53 Митного кодексу України як обов`язкові для підтвердження митної вартості товару, а також не перебуває у його володінні.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що посилання Львівської митниці на відсутність документа «OSWIADCZENIE O KOSZTACH TRANSPORTU» є необґрунтованим, не підтверджує наявності розбіжностей чи недостовірності поданих декларантом відомостей та не може бути підставою для невизнання заявленої митної вартості товару.

Отже, суд дійшов висновку, що вказані відповідачем обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.

Інші доводи відповідача висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу.

В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

У графі 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості вказані номер та дата митних декларацій, що слугували джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала митна декларація №26UA209180002631U9 від 13.01.2026, відповідно до якої митна вартість транспортного засобу зі схожими характеристиками (автомобіль марки AUDI, модель E-TRON GT, тип двигуна електричний) була визначена на рівні 34 211 дол. США (29 278 євро). При цьому митний орган зазначив, що коригування на умови поставки, обсяг партії та комерційні рівні не здійснювалося.

Водночас відповідач не навів жодного обґрунтування щодо вибору саме цієї митної декларації як джерела інформації для визначення митної вартості товару позивача. Митний орган не пояснив, з яких підстав транспортний засіб, оформлений на умовах поставки FCA US HOUSTON із країною відправлення США, був визнаний співставним із транспортним засобом позивача, який імпортувався на умовах поставки DAP UA Городок із країни відправлення Польща. Очевидно, що поставка транспортного засобу зі США на умовах FCA передбачає інший маршрут перевезення, іншу структуру транспортних витрат та інший розподіл обов`язків між продавцем і покупцем, ніж поставка з Польщі на умовах DAP, за яких витрати на транспортування до місця призначення вже включені до ціни товару.

Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала митна декларація №26UA205170009268U7 від 01.05.2026, відповідно до якої митна вартість транспортного засобу зі схожими характеристиками (вантажний автомобіль марки OPEL, модель COMBO, 2021 року випуску, тип двигуна дизельний) була визначена на рівні 8 000 євро.

Водночас відповідач не навів жодного обґрунтування щодо вибору саме цієї митної декларації як джерела інформації для визначення митної вартості товару позивача. При цьому митним органом залишено поза увагою, що товар за зазначеною митною декларацією оформлювався із застосуванням резервного методу визначення митної вартості (шостий метод), а не за основним методом за ціною договору. Отже, така митна декларація сама по собі не може бути належним джерелом інформації для визначення митної вартості іншого товару без належного мотивування причин її використання.

Крім того, відповідач не врахував істотні відмінності в умовах поставки та логістиці перевезення. Так, у митній декларації, використаній для порівняння, визначено умови поставки DAP UA Луцьк, а країною відправлення є Нідерланди, тоді як транспортний засіб позивача імпортувався на умовах DAP UA Городок із країни відправлення Польща. Очевидно, що доставка транспортного засобу з Нідерландів до Луцька передбачає більшу відстань перевезення та інший розмір транспортних витрат, ніж доставка транспортного засобу з Польщі до Городка, а отже ці товари не можуть вважатися співставними без проведення відповідних коригувань.

Таким чином, зазначення лише номера та дати митної декларації, без пояснення причин її вибору, без обґрунтування можливості використання митної декларації, оформленої за резервним методом, а також без проведення коригувань з урахуванням різних країн відправлення, умов поставки та транспортних витрат не підтверджує обґрунтованості визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.

За таких обставин вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних у митній декларації відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої позивачем, на цій підставі необґрунтованим.

Зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Як вбачається з оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів митна вартість товару відповідачем визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» вказує на те, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Згідно з ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Частинами 1, 2 ст.64 цього Кодексу встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.

На підставі аналізу вищезазначених норм права, з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України суд дійшов висновку, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, відповідач у рішенні зобов`язаний був зазначити наявну інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом), а також докладно зазначити інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а зазначив, що оскільки з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, при цьому сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені, на противагу чому позивачем доведено подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів, містять об`єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару.

Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованими та правомірними. Наведене свідчить про необґрунтованість прийнятих відповідачем рішень про коригування митної вартості товару №UA209000/2026/000681/2 від 29.04.2026 та №UA209000/2026/000741/2 від 07.05.2026, а відтак про наявність підстав для визнання їх протиправними та скасування.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Окрім того, у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».

Однак, оскаржувані рішення не містить жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.

Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірних рішень при визначенні митної вартості за методом 2ґ, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування їх є підставними та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, оскаржувані рішення №UA209000/2026/000681/2 від 29.04.2026 та №UA209000/2026/000741/2 від 07.05.2026 не відповідають критеріям правомірності та обґрунтованості передбаченим п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000681/2 від 29.04.2026 та №UA209000/2026/000741/2 від 07.05.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Старт» (79020, Львівська обл., м. Львів, вул. Під Голоском, буд. 6; ЄДРПОУ 44431386) судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович