Ухвала суду № 138614683, 29.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

29 липня 2026 року 826/4874/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., суддів: Панченко Н.Д., Панової Г. В., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" до Національного банку України, третя особа: Державна регуляторна служба України про визнання дій протиправними та скасування рішення, забов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" з позовом до Національного банку України, третя особа: Державна регуляторна служба України про визнання дій протиправними та скасування рішення, забов`язання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2018 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2018 залучено до участі у справі Державну регуляторну службу України (01011, місто Київ, вулиця Арсенальна, будинок 9/11) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.

30.05.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали цієї адміністративної справи та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Василенко Г.Ю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято до провадження дану адміністративну справу, вирішено розглядати одноособово та за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні, замінено відповідача у справі - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на правонаступника - Національний банк України та призначено судове засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду перейдено до розгляду справи у загальне позовне провадження, вирішено розглядати справу колегіально у складі трьох суддів за правилами загального позовного провадження, вирішено здійснювати підготовче провадження у справі одноособово суддею Василенко Г.Ю. та призначено підготовче провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження.

Представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд:

- вжити захід забезпечення позову шляхом зупинення дії Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 21 листопада 2017 року № 4302 «Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме надання послуг з факторингу ТОВ «Кей-Колект» до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/4874/18.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що дія оскаржуваного розпорядження про анулювання ліцензії продовжує породжувати негативні правові наслідки для позивача, оскільки позбавляє товариство можливості здійснювати діяльність з надання послуг факторингу. На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний судовий захист прав товариства, зокрема у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про факторинг", який передбачає новий порядок здійснення діяльності з надання фінансової послуги з факторингу для фінансових компаній, що мають відповідну ліцензію. У зв`язку з цим заявник просить зупинити дію оскаржуваного розпорядження до набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви представника позивача про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Розглядаючи заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Інститут забезпечення позову за своєю сутністю та з урахуванням європейського досвіду є інститутом попереднього судового захисту.

Згідно з Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 92270719) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).

Так, заявник обґрунтовує необхідність забезпечення позову тим, що дія оскаржуваного розпорядження позбавляє товариство можливості здійснювати діяльність з факторингу, а набрання чинності Законом України "Про факторинг" створює ризик неможливості ефективного захисту прав.

Разом із тим наведені доводи не свідчать про наявність обставин, визначених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, для вжиття судом заходів забезпечення позову.

Суд звертає увагу, що оскаржуване розпорядження прийняте 21.11.2017 та є предметом судового оскарження протягом тривалого часу. При цьому із заявою про забезпечення позову позивач звернувся лише у липні 2026 року. Отже, заявником не доведено виникнення нових обставин, які б свідчили про появу саме на цій стадії розгляду справи підстав для застосування заходів забезпечення позову.

Посилання заявника на введення в дію Закону України "Про факторинг" саме по собі не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки заявником не наведено конкретних обставин та не надано належних доказів того, що набрання чинності зазначеним Законом створює реальну загрозу істотного ускладнення чи неможливості виконання можливого судового рішення або ефективного поновлення прав товариства у разі задоволення позову.

Заявником також не доведено, що без зупинення дії оскаржуваного розпорядження після введення в дію Закону України "Про факторинг" для нього виникнуть незворотні правові наслідки або що навіть у разі задоволення позову поновлення прав товариства стане неможливим чи істотно утрудненим.

Крім того, доводи заявника щодо протиправності оскаржуваного розпорядження стосуються предмета спору та підлягають дослідженню судом під час розгляду справи по суті.

Суд також враховує, що заявлений спосіб забезпечення позову фактично спрямований на тимчасове відновлення права позивача на здійснення ліцензованого виду господарської діяльності, тобто на досягнення правового результату, який є предметом позовних вимог. За відсутності належного обґрунтування підстав, передбачених статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України, застосування такого заходу не відповідатиме принципам співмірності, адекватності та збалансованості інтересів сторін.

Таким чином, суд доходить висновку, що заявником не доведено існування обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування заходів забезпечення позову. За відсутності належного обґрунтування реальної небезпеки істотного ускладнення чи неможливості виконання можливого судового рішення або ефективного поновлення прав позивача, а також очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, правові підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні.

Ухвала приймається 29 липня 2026 року у зв`язку з перебуванням судді Панової Г.В. у період з 23 по 28 липня 2026 року у відпустці.

Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

Копію ухвали суду надіслати учасникам справи (їх представникам).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Головуюча суддя Василенко Г.Ю.

Судді Панченко Н.Д.

Панова Г.В.