Рішення № 138614631, 28.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року справа № 320/14501/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завалівський графіт" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: У квітні 2023 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Завалівський графіт" з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо невизнання безнадійного податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завалівський графіт", який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 23.09.2016 №1087140301 в розмірі 365400,00 грн;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві списати безнадійний податковий борг Товариства з обмеженою відповідальністю "Завалівський графіт", який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 23.09.2016 №1087140301 в розмірі 365400,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковий борг у розмірі 365 400,00 грн, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення (далі - ППР) №1087140301 від 23.09.2016, підлягає списанню як безнадійне грошове зобов`язання. Товариство вказує, що вказані штрафні санкції були застосовані контролюючим органом за наслідками перевірки, результати якої були предметом тривалого судового оскарження у справі №826/18676/16. За результатами касаційного розгляду 26.07.2022 Верховний Суд залишив у силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову про скасування вказаного ППР було відмовлено.

Позивач наголошує, що 03.03.2023 в інтегрованій картці платника податку з`явився запис про поновлення суми боргу в розмірі 365 400,00 грн на підставі рішення суду від 26.07.2022. Проте, на думку позивача, контролюючий орган припустився протиправної бездіяльності, оскільки вказаний борг на момент його відображення вже набув статусу безнадійного. Позивач стверджує, що згідно з нормами Податкового кодексу України (пункти 102.1, 102.4), граничний строк стягнення податкового боргу становить 1095 календарних днів. Позивач вважає, що оскільки з моменту набрання законної сили рішенням апеляційного суду від 18.12.2018 (яким ППР було спочатку скасовано) до моменту винесення остаточного рішення Верховним Судом минуло понад три роки, строк давності для стягнення цих коштів вичерпаний.

Крім того, позивач посилається на правові висновки Верховного Суду, згідно з якими після закінчення 1095-денного строку грошове зобов`язання визнається безнадійним і підлягає списанню в обов`язковому порядку в силу закону. Товариство зазначає, що списання такого боргу має здійснюватись контролюючим органом самостійно та автоматично, без участі платника податків. Позивач також акцентує увагу на принципі "належного урядування" та практиці ЄСПЛ, вказуючи, що державні органи повинні діяти вчасно, а ризик будь-якої помилки державного органу не може покладатися на приватну особу. Таким чином, на переконання позивача, подальше утримання в обліку вказаної суми як чинного боргу порушує принцип правової визначеності.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 (суддя Балаклицький А.І.) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

20.06.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що станом на червень 2023 року в інтегрованій картці платника податків ТОВ "Завалівський графіт" обліковується податковий борг у розмірі 365 400,00 грн. Ця сума була нарахована на підставі податкового повідомлення-рішення №1087140301 від 23.09.2016, яке стало об`єктом тривалого судового оскарження. Контролюючий орган наголошує, що за результатами касаційного розгляду у справі №826/18676/16 Верховний Суд 26.07.2022 скасував постанову суду апеляційної інстанції та залишив у силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову про скасування ППР було відмовлено. Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення є чинним, а визначені ним штрафні санкції набули статусу узгодженого грошового зобов`язання з моменту винесення рішення касаційним судом.

Відповідач вважає доводи позивача про сплив 1095-денного строку давності помилковими та такими, що базуються на неправильному тлумаченні норм податкового законодавства. ГУ ДПС у м. Києві пояснює, що оскільки рішення суду апеляційної інстанції від 18.12.2018 було винесене на користь платника, спірне ППР вважалося скасованим, а зобов`язання за ним - неузгодженим до моменту остаточного вирішення спору Верховним Судом. Отже, стягнення за цим рішенням не могло бути здійснене протягом усього періоду касаційного перегляду. Відповідач стверджує, що перебіг 10-денного строку для добровільної сплати зобов`язання розпочався лише після проголошення рішення Верховного Суду 26.07.2022. Відповідно, статус податкового боргу ця сума набула лише з 04.08.2022, і саме з цієї дати розпочався відлік 1095-денного строку, передбаченого статтею 102 ПК України для реалізації права на стягнення.

Крім того, контролюючий орган акцентує увагу на тому, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації та введенням воєнного стану в Україні, перебіг строків давності, визначених статтею 102 ПК України, було зупинено на законодавчому рівні. З огляду на це, відповідач наполягає, що граничні терміни для стягнення або визнання боргу безнадійним не минули. ГУ ДПС також зауважує, що підстави для списання податкового боргу, визначені статтею 101 ПК України, у цьому випадку відсутні, оскільки борг не відповідає критеріям безнадійності, а процедура його списання вимагає дотримання встановленого порядку, який не був порушений органом ДПС. На підставі викладеного, відповідач вважає дії щодо відображення боргу в обліку законними та просить повністю відмовити у задоволенні позову.

07.07.2023 канцелярією суду зареєстровано відповідь на відзив, в якій позивач наголошує на необґрунтованості заперечень відповідача та зазначає, що за своєю правовою природою строк давності стягнення податкового боргу, визначений статтею 102 Податкового кодексу України, є строком існування самого податкового зобов`язання. Товариство стверджує, що після закінчення 1095-денного строку податкове зобов`язання припиняється в силу закону, що унеможливлює вжиття будь-яких заходів щодо його погашення. Позивач вказує, що такий строк є спеціальним та імперативним, а його сплив зумовлює визнання боргу безнадійним та обов`язок контролюючого органу списати його самостійно на підставі даних автоматизованої системи.

Товариство заперечує проти аргументів відповідача щодо зупинення строків давності у зв`язку з введенням воєнного стану. Позивач зазначає, що станом на дату введення воєнного стану (24.02.2022) строк у 1095 днів щодо оскаржуваного ППР від 23.09.2016 вже фактично минув. На думку позивача, право на стягнення боргу було втрачено державним органом значно раніше, оскільки граничний строк обчислюється з моменту прийняття рішення про нарахування або закінчення процедури оскарження, яка в даному випадку тривала понад допустимі часові межі.

Окрему увагу позивач приділяє принципу юридичної визначеності та законних очікувань, посилаючись на рішення Конституційного Суду України та практику ЄСПЛ. Позивач акцентує, що він мав чітке розуміння відсутності боргу після спливу загалом 5 років з моменту винесення ППР. Будь-яка зміна правовідносин, що стали остаточними внаслідок спливу позовної давності, розцінюється товариством як порушення принципу правової визначеності. Крім того, позивач просить суд не враховувати відзив відповідача через пропуск встановлених судом строків на його подання без поважних причин, вважаючи посилання податкового органу на "надзвичайний формалізм" процесуальних строків неприпустимим.

24.09.2024 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку із перебуванням судді Балаклицького А.І. у відпустці по догляду за дитиною, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 прийнято адміністративну справу №320/14501/23 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завалівський графіт" (ідентифікаційний код: 32921289, місцезнаходження: 01135, Україна, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 6) зареєстроване 19.04.2004 як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер запису 10741200000001247.

Види діяльності за КВЕД:

23.99 Виробництво різних неметалевих мінеральних виробів

08.99 Видобуток інших корисних копалин і розробки кар`єрів

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля

49.41 Вантажний автомобільний транспорт

35.13 Розподіл електроенергії

35.14 Торгівля електроенергією

38.21 Переробка та вилучення безпечних відходів

08.11 Добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю

20.11 Виробництво промислових газів

У вересні 2016 року Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Завалівський графіт", за результатами якої складено акт №337/26-15-14-01-04/32921289 від 15.09.2016, яким встановлено порушення підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України. На підставі висновків вказаного акта, 23.09.2016 контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №1087140301 (а.с. 12), яким до позивача відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 120.03 статті 120, глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України застосовано адміністративні штрафи та інші санкції у загальному розмірі 365 400,00 грн.

Не погодившись із правомірністю нарахування зазначених санкцій, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування вказаного рішення.

За результатами розгляду справи №826/18676/16 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2018 (а.с. 13-16) у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Завалівський графіт" відмовлено повністю.

Проте, за наслідками апеляційного перегляду, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 (а.с. 17-22) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завалівський графіт" задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2018 - скасовано, та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві №1087140301 від 23.09.2016.

На виконання вказаного судового рішення, що набрало законної сили 18.12.2018, контролюючим органом було вчинено дії щодо виключення суми штрафних санкцій у розмірі 365 400,00 грн з обліку в інтегрованій картці платника податків.

Надалі справа №826/18676/16 переглядалась у касаційному порядку за скаргою контролюючого органу. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.07.2022 (а.с. 23-27) касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задоволено. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 у справі №826/18676/16 скасовано. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2018 у справі №826/18676/16 залишено в силі.

Таким чином, за результатами остаточного вирішення спору, податкове повідомлення-рішення №1087140301 від 23.09.2016 було визнано правомірним, а визначені ним податкові зобов`язання - узгодженими.

03.03.2023 Головним управлінням ДПС у м. Києві в інтегрованій картці платника податку ТОВ "Завалівський графіт" (а.с. 28) було відновлено запис про податковий борг у розмірі 365 400,00 грн. Згідно з наявними у матеріалах справи витягами з інформаційних систем ДПС, операцію було проведено за кодом "Поновлено в поточному році виключених/скасованих (в минулих роках) штрафних санкцій за актом рішення суду №1087140301 по Рішення суду про підтвердження донарахування сум №826/18676/16 від 26.07.2022, Збільшено боргу по ШС нарахованих за актом у поточному році №? по Податкове повідомлення рішення (форма Р) №1087140301".

Позивач, вважаючи, що станом на момент відновлення запису в обліковій картці (03.03.2023) контролюючим органом було втрачено право на стягнення вказаних коштів через сплив 1095-денного строку, передбаченого статтею 102 Податкового кодексу України, стверджує про набуття цим боргом статусу безнадійного. Оскільки відповідач самостійно не вчинив дій щодо списання зазначеної суми, як того вимагає процедура визнання боргу безнадійним, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діє станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.04.2021 у справі №826/15741/18, з метою дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині 3 статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 КАС України).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків. Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 ПК України).

ПК України визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 ПК України, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У відповідності до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до приписів пункту 101.1 статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Під терміном "безнадійний" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України).

При цьому, пунктом 102.4 статті 102 ПК України встановлено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Таким чином, в разі спливу 1095-денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню.

Приписами абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з підпунктом 19-1.1.24 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, зокрема здійснюють відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов`язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу.

Контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством (підпункт 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 ПК України).

Відповідно до пункту 101.5 статті 101 ПК України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Станом на час виникнення спірних правовідносин процедура визначення та списання такого боргу врегульована Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1844/24376 (далі - Порядок №577).

Відповідно до підпункту 3 пункту 2.1 розділу II Порядку №577 безнадійним податковим боргом є, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу.

Згідно з пунктом 3.1 розділу III Порядку №577 визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. При цьому, відповідно до абзацу 5 пункту 3.2 розділу III цього Порядку, у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.

За приписами пунктів 4.2 та 4.3 розділу IV Порядку №577, у випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, за результатами розгляду документів орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання, а керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Відповідно до пункту 4.4 розділу IV Порядку №577 структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення (пункт 4.5 розділу IV Порядку №577).

Водночас суд наголошує, що реалізація контролюючим органом вищезазначених повноважень щодо щоквартального списання безнадійного податкового боргу перебуває в залежності від наявності правових підстав, а саме фактичного та безповоротного спливу строків давності, визначених статтею 102 ПК України.

У зв`язку з цим, визначальними для правової оцінки спірних правовідносин є норми податкового законодавства, які регулюють особливості обчислення процесуальних строків в умовах дії особливого правового режиму.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан, перебіг і тривалість якого неодноразово продовжувалися.

Запровадження воєнного стану зумовило внесення суттєвих змін до податкового законодавства в частині обчислення, перебігу та застосування строків давності, визначених статтею 102 ПК України.

Так, Законом України від 12.05.2022 №2260-IX (який набрав чинності 27.05.2022) статтю 102 ПК України було доповнено пунктом 102.9, яким встановлено, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні за змістом приписи щодо зупинення процесуальних строків адміністрування та стягнення податкового боргу містилися в пункті 69.9 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, відповідно до якого для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:

дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;

строків проведення камеральних перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення за результатами камеральних перевірок, нарахування пені;

строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок.

Надалі, Законом України від 30.06.2023 №3219-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану" (який набрав чинності 01.08.2023) пункт 102.9 статті 102 ПК України та пункт 69.9 підрозділу 10 розділу XX ПК України було виключено.

Проте, цим же Законом №3219-IX підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України було доповнено пунктом 69.40.

Відповідно до приписів пункту 69.40 підрозділу 10 розділу XX ПК України установлено, що тимчасово з 1 серпня 2023 року контролюючі органи не здійснюють передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу заходи з погашення податкового боргу, що виник до 24 лютого 2022 року:

1) щодо платників податків - суб`єктів господарювання, податкова адреса яких станом на дату початку тимчасової окупації є тимчасово окуповані Російською Федерацією території України, - до останнього числа місяця, в якому була завершена тимчасова окупація, а у випадку зміни платником податків місцезнаходження на іншу територію України - до дати проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження;

2) щодо платників податків - суб`єктів господарювання, податкова адреса яких станом на дату початку бойових дій є території, на яких ведуться активні бойові дії, - до останнього числа місяця, в якому було завершено бойові дії на відповідних територіях, а у випадку зміни платником податків місцезнаходження на іншу територію України - до дати проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження;

3) щодо платників податків - суб`єктів господарювання, податкова адреса яких станом на дату початку можливих бойових дій є території можливих бойових дій, - до останнього числа місяця, в якому була припинена можливість бойових дій на відповідних територіях, а у випадку зміни платником податків місцезнаходження на іншу територію України - до дати проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження;

4) щодо платників податків - фізичних осіб (у тому числі осіб, які провадять незалежну професійну діяльність), місцем проживання яких є тимчасово окуповані Російською Федерацією території України або території, на яких ведуться активні бойові дії, або території можливих бойових дій, - до останнього числа місяця, в якому була завершена тимчасова окупація або завершені бойові дії, або припинена можливість бойових дій на відповідних територіях.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Дати завершення тимчасової окупації, завершення бойових дій та дати припинення можливості бойових дій визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Установити, що для платників податків, стосовно яких контролюючим органом не застосовуються заходи стягнення згідно з цим підпунктом, зупиняється перебіг строків давності, визначених пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі акта перевірки №337/26-15-14-03-01-32921289 від 15.09.2016 Головним управлінням ДФС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення №1087140301 від 23.09.2016, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 365 400,00 грн.

Незгоду з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач висловив шляхом його оскарження в судовому порядку в межах справи №826/18676/16.

З огляду на зазначені приписи абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України, протягом усього періоду судового розгляду справи №826/18676/16 грошове зобов`язання, нараховане спірним податковим повідомленням-рішенням, вважалося неузгодженим, а податковий борг у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України - неутвореним.

Процедура судового оскарження правомірності ППР №1087140301 від 23.09.2016 завершилася ухваленням постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.07.2022, якою у задоволенні позову ТОВ "Завалівський графіт" про скасування вказаного рішення контролюючого органу було відмовлено повністю.

Таким чином, штрафні санкції у розмірі 365 400,00 грн набули статусу узгодженого грошового зобов`язання платника податків лише 26.07.2022 - з дня ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, що виключає можливість обчислення будь-яких строків давності його стягнення в попередні періоди.

Згідно з пунктом 102.4 статті 102 ПК України в разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

За загальним правилом, відлік цього строку для контролюючого органу щодо можливості примусового стягнення або для подальшого визнання боргу безнадійним розпочався після 26.07.2022.

Водночас суд зазначає, що станом на дату остаточного узгодження податкового зобов`язання (липень 2022 року) та на момент відновлення його обліку в інтегрованій картці платника податків (03.03.2023), на території України діяв правовий режим воєнного стану.

Як було зазначено вище, положеннями пункту 102.9 статті 102 ПК України та пункту 69.9 підрозділу 10 розділу XX ПК України на період дії воєнного стану було зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством, у тому числі й строків давності для стягнення податкового боргу.

З огляду на зупинення перебігу строків давності на підставі вказаних приписів пункту 102.9 статті 102 ПК України та пункту 69.9 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, які були чинними як на момент остаточного узгодження грошового зобов`язання Верховним Судом, так і на момент відновлення його обліку в інтегрованій картці платника податків, суд дійшов висновку, що встановлений законом 1095-денний строк давності для стягнення зазначеної заборгованості позивача у сумі 365 400,00 грн об`єктивно не закінчився. Подальше виключення цих пунктів з 01.08.2023 на підставі Закону №3219-IX не спростовує того факту, що у період виникнення спірних правовідносин перебіг строку давності стягнення було зупинено в силу дії закону, що виключає можливість визнання цього боргу безнадійним відповідно до критеріїв Порядку №577.

Оскільки строки примусового стягнення за податковим повідомленням-рішенням №1087140301 від 23.09.2016 є чинними та не сплинули, спірна сума штрафних санкцій не набула правового статусу "безнадійного податкового боргу" в розумінні статті 101 ПК України та Порядку №577. Відповідно, у Головного управління ДПС у м. Києві відсутні законні підстави для ініціювання процедури її списання.

За таких обставин, відображення відповідачем узгодженого Верховним Судом зобов`язання в інтегрованій картці платника податків є правомірним, а доводи позивача про протиправну бездіяльність контролюючого органу щодо несписання боргу є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Стосовно доводів позивача про протиправність дій Головного управління ДПС у м. Києві щодо відновлення відображення спірної суми в інтегрованій картці платника податків (ІКП) від 03.03.2023, суд зазначає, що ІКП є формою внутрішнього оперативного обліку доходів, зборів та інших платежів контролюючим органом. Відображення в ІКП узгодженого рішенням Верховного Суду від 26.07.2022 грошового зобов`язання є обов`язком відповідача з метою ведення достовірного державного обліку і не є самостійним актом примусового стягнення, який би порушував права платника податків за умов зупинення строків давності.

Суд також вважає за необхідне наголосити на важливості дотримання принципу юридичної визначеності (legal certainty) та обов`язковості судових рішень, що є невід`ємними елементами верховенства права в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У сталій та послідовній практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Пономарьов проти України" (заява №32246/02), підкреслено, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб там, де суди винесли остаточне рішення з питання, їхнє рішення не піддавалося сумніву. Повага до остаточних рішень суду (res judicata) передбачає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду чи ревізії остаточного й обов`язкового судового рішення виключно з метою домогтися повторного розгляду та нового вирішення справи.

Як встановлено судом під час розгляду цієї справи, правомірність та законність нарахування штрафних (фінансових) санкцій на підставі податкового повідомлення-рішення від 23.09.2016 вже були предметом ретельного та всебічного судового дослідження і отримали остаточну правову оцінку у постанові Верховного Суду від 26.07.2022 у справі №826/18676/16. Указаним рішенням Верховного Суду констатовано законність дій податкового органу, а обов`язок позивача щодо сплати до державного бюджету 365 400,00 грн визнано беззастережним.

За таких обставин, суд наголошує, що звільнення платника податків від виконання обов`язку, який був підтверджений судом касаційної інстанції, під приводом закінчення 1095-денного строку, перебіг якого об`єктивно, на рівні закону був імперативно зупинений державою у зв`язку із запровадженням правового режиму воєнного стану, призвело б до порушення принципу res judicata.

Такий підхід не лише нівелював би авторитет судової влади та обов`язковість судового рішення вищої інстанції, але й створив би передумови для невиправданого ухилення від виконання конституційного обов`язку зі сплати податків та зборів (стаття 67 Конституції України) у складний для держави період, що є неприпустимим в силу засад справедливості та добросовісності.

Крім того, в адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі (частина 4 статті 9, частина 3 статті 77 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач як суб`єкт владних повноважень повністю довів правомірність своєї поведінки в межах спірних правовідносин, натомість позивачем не надано суду належних та беззаперечних доказів на підтвердження закінчення строків давності стягнення заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Частина 1 статті 139 КАС України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.