Рішення № 138614506, 28.07.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 липня 2026 року Справа № 280/4958/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Виконавчого комітету Преображенської сільської ради Пологівського району Запорізької області (70545, Україна, Пологівський р-н. Запорізька обл., с. Преображенка, вул. Преображенська, буд. 3, код ЄДРПОУ 26403862)

про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

22.05.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Виконавчого комітету Преображенської сільської ради Пологівського району Запорізької області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в проведені реєстраційних дій від 22 квітня 2026 року №84406499, яке прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Скляровим Максимом Олександровичем, ВИКОНАВЧИМ КОМІТЕТОМ ПРЕОБРАЖЕНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ПОЛОГІВСЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ;

зобов`язати ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ ПРЕОБРАЖЕНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ПОЛОГІВСЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ провести реєстраційні дії та зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, а саме: житловий будинок садибного типу, літера А, загальною площею 34,5 кв.м., жилою площею 22.6 кв.м., зазначений у плані літерою «А», та приналежний до нього сарай, зазначений у плані літерою «Б», за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач набув право власності на житловий будинок садибного типу, літера А, загальною площею 34,5 кв.м., жилою площею 22.6 кв.м., зазначений у плані літерою «А», та приналежний до нього сарай, зазначений у плані літерою «Б», за адресою: АДРЕСА_2 та на теперішній час виникла необхідність державної реєстрації прав на нерухоме майно, який наразі перебуває на тимчасово окупованій території України. Однак, оскаржуваним рішенням державного реєстратора було відмовлено у проведенні реєстраційних дій. Зазначає, що надані відповідачу документи підтверджують право власності позивача на житловий будинок, містять усю необхідну інформацію та усі обов`язкові реквізити. Позов просить задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, у відзиві на позов зазначає, що в ході розгляду заяви, державним реєстратором проведено пошуки в державних реєстрах та встановлено наявність відомостей в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 . За реєстраційний номером майна: 1272419 міститься запис від 29.05.2003 року на житловий будинок, щодо права власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, 914, 29.08.2000, Оріхівська держнотконтора. Під час вивчення поданих документів державним реєстратором було встановлено ряд невідповідностей у поданих документах, які в подальшому і стали підставою для прийняття про рішення залишення заяви без руху, а саме: 1) в державних реєстрах встановлено відсутність відомостей про реєстрацію права власності на вищевказаний житловий будинок за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12.07.2002 року за р.№2005, натомість міститься запис від 29.05.2003 року про реєстрацію права власності за іншою особою. 2) наявність запису про право власності ОСОБА_2 , яка за твердженням позивача продала йому житловий будинок, має розбіжності в договорі купівлі-продажу від 12.07.2002 року з відомостями в Реєстрі прав власності на нерухоме майно в частині по-батькові власника як « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_4 ». У зв`язку із не усуненням вищевказаних обставин, розбіжностями в поданих для державної реєстрації документах, 22 квітня 2026 року державним реєстратором і було прийняте відповідне рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №84406499, яке є обґрунтованим та прийнятим відповідно до чинного законодавства. У задоволенні позову просить відмовити.

Ухвалою суду від 27.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач 03.03.2026 року звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно щодо проведення реєстраційних дій на нерухоме майно, а саме житловий будинок садибного типу, літера А, загальною площею 34,5 кв.м., жилою площею 22.6 кв.м., зазначений у плані літерою «А», та приналежний до нього сарай, зазначений у плані літерою «Б», за адресою: АДРЕСА_2 .

09.03.2026 року державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення №84406499 про відмову в проведенні державних реєстраційних дій за заявою позивача від 03.03.2026 року № 71766940 оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Позивач не погоджуючись з таким рішенням відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

суспільні відносини у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень унормовані, насамперед, приписами Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон №1952-IV, в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) та деталізовані нормами Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (далі - Порядок №1127, в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) і Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141 (далі Порядок № 1141, в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Так, за визначенням пункту 1 частини 1 статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі за текстом - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У розумінні пункту 2 частини 1 статті 2 Закону №1952-IV Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження

Згідно частини 1 статті 12 Закону №1952-IV Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.

За приписами частини 1 статті 3 Закону №1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

У силу спеціального застереження частини 3 статті 3 Закону №1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Як то указано у частині 4 статті 3 Закону №1952-IV, будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Згідно з частиною 5 статті 3 Закону №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням нерухомого майна.

На підставі рішення Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав у визначених випадках може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених абзацом першим цієї частини, або незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.

Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.

Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим третім цієї частини, крім випадку, передбаченого статтею 312 цього Закону, та автоматичної державної реєстрації прав у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 4 Закону №1952-IV визначено, що державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право власності, а частина 1 статті 5 Закону №1952-IV передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Положення частини 3 статті 10 Закону №1952-IV присвячені визначенню обсягу та змісту повноважень державного реєстратора (а саме: згідно з пунктом 1 частини 3 статті 10 Закону №1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; виконання вимог, визначених статтею 27-2 цього Закону, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості (крім випадків автоматичної реєстрації такого права згідно із законом); наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону України Про санкції, які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав; наявність дозволу органу опіки та піклування на відмову від права власності на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, власником якого є малолітня дитина або неповнолітня особа, або на внесення такого майна до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу; згідно з пунктом 2 частини 3 статті 10 Закону №1952-IV державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; згідно з пунктом 3 частини 3 статті 10 згідно з пунктом 1 частини 3 статті 10 Закону №1952-IV державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Тож, положення статті 10 Закону №1952-IV об`єктивно не можуть бути кваліфіковані у якості правової підстави для вчинення суб`єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу відмови у проведенні реєстраційної дії.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону №1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав .

За правилами частини 1 статті 18 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Законом: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для залишення заяви без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для залишення заяви без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Згідно з частини 2 статті 18 Закону №1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У силу сформульованого законодавцем у частині 8 статті 18 Закону №1952-IV застереження державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону №1952-IV заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).

За правилами частини 1 статті 22 Закону №1952-IV документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до пункту 1 та пункту 14 частини 1 статті 27 Закону №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно частини 5 статті 23 Закону №1952-IV у разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону №1952-IV підставою для відмови у державній реєстрації прав викладені законодавцем у положеннях де указано, що рішення про відмову в державній реєстрації прав приймається у разі коли подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

З матеріалів справи судом встановлено, що 03.03.2026 року позивач звернувся до відділу з питань державної реєстрації виконавчого комітету Преображенської сільської ради Пологівського району Запорізької області за проведенням державної реєстрації речових прав на майно - житловий будинок садибного типу, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , про що в Державному реєстрі речових прав була сформована заява за №71766940.

Згідно переліку документів, поданих із заявою, позивачем був поданий договір купівлі-продажу від 12.07.2002 року, посвідчений ОСОБА_5 , державним нотаріусом Оріхівської державної нотаріальної контори Запорізької області та зареєстрованого в реєстрі за №2005 з прикріпленим до нього реєстраційним посвідченням та технічний паспорт від 03.10.2025 року за реєстраційним номером у Реєстрі будівельної діяльності: НОМЕР_2 .

Відповідно до відомостей в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , за реєстраційний номером майна: 1272419 міститься запис від 29.05.2003 року на житловий будинок, щодо права власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, 914, 29.08.2000, Оріхівська держнотконтора.

Разом з тим, відповідно до договору купівлі-продажу від 12.07.2002, посвідченого Студенцовим О.В., державним нотаріусом Оріхівської державної нотаріальної контори Запорізької області, зареєстрованого в реєстрі за №2005, позивач придбав у гр. ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,13 га, яка знаходиться за адресою: Запорізька область, Пологівський район, село Преображенка, а також розташовані на ній житловий будинок садибного типу, літера А, загальною площею 34,5 кв.м., жилою площею 22,6 кв.м., зазначений у плані літерою «А», та приналежний до нього сарай, зазначений у плані літерою «Б», за адресою: АДРЕСА_2 .

Тобто, наявність запису про право власності ОСОБА_2 , яка за твердженням позивача продала йому житловий будинок, має розбіжності в договорі купівлі-продажу від 12.07.2002 року з відомостями в Реєстрі прав власності на нерухоме майно в частині по-батькові власника як « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_4 ».

Суд зазначає, що державний реєстратор не має повноважень змінювати зміст, коригувати текст чи анулювати правовстановлювальні документи на нерухомість (договори, свідоцтва, акти), оскільки це офіційні папери, видані іншими суб`єктами (нотаріусами, органами приватизації тощо).

Діяльність реєстратора суворо регламентована Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Якщо державному реєстратору для вчинення реєстраційних дій з об`єктом нерухомого майна подано правовстановлювальний документ (свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, договір та т.п.) з явними помилками (неправильною адресою, невірною площею або розбіжностями у прізвищах чи т.п.), реєстратор зобов`язаний відмовити у проведенні реєстраційних дій.

Виправлення помилок у правовстановлювальних документах на нерухомість є компетенцією того органу чи нотаріуса, який видав документ, а в разі якщо установа, що видала документ, ліквідована, відмовляється виправляти помилку, або змінюється склад майна питання вирішується судом у позовному провадженні про визнання права власності чи в окремому провадженні про встановлення факту належності право встановлювального документа.

Крім того, суд не погоджується із позицією позивача, що право власності на житловий будинок садибного типу підтверджується також і державним актом на право приватної власності на землю від 20.08.2002 року, виданого йому на підставі договору купівлі-продажу від 12.07.2002 року за №2005, оскільки: земельна ділянка є окремим об`єктом цивільних прав та автоматично не створює у власника земельної ділянки право власності на будинок, що на ній розташований; державний акт на право приватної власності на землю позивачем не подавався разом з заявою, а копія долучена до позовної заяви не містить лицьової сторони акту та печатки органу, який його видав.

З огляду на зазначені суттєві невідповідності у правовстановлюючому документі (договорі купівлі-продажу об`єкту нерухомості від 12.07.2002 року), суд приходить до висновку щодо неможливості відповідачем проведення реєстрації права власності на заявлене майно відповідно до вимог норм, через що правові підстави для скасування спірного рішення та зобов`язання зареєструвати право власності у суду відсутні.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Натомість, підстави, якими позивач обґрунтовує протиправність спірного рішення, спростовуються матеріалами справи, а інших підстав для визнання неправомірною рішення відповідача судом не встановлено.

Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов необґрунтований та задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, відтак, підстави для розподілу судових витрат у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Преображенської сільської ради Пологівського району Запорізької області (70545, Україна, Пологівський р-н. Запорізька обл., с. Преображенка, вул. Преображенська, буд. 3, код ЄДРПОУ 26403862)-відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 28.07.2026.

Суддя О.В. Конишева