Рішення № 138614383, 30.07.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2026 року м. Ужгород№ 260/4543/26 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Маєцької Н.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Виноградівської міської ради Закарпатської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ Гаринець Олександр Іванович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача 1 ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Виноградівська міська рада Закарпатської області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ Гаринець Олександр Іванович, в якому просить: скасувати постанову про накладення штрафу від 16.06.2026 року, винесену старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ Гаринець Олександром Івановичем у межах виконавчого провадження № 75234610 та зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 75234610, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.06.2026 року до Виноградівської міської ради надійшла постанова про накладення штрафу від 16.06.2026 року старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень, якою при примусовому виконанні встановлено, що заява позивача по суті розглянута частково, чим було допущено протиправну бездіяльність та порушено конституційне право позивача в одержанні обґрунтованої відповіді по суті, з питань викладених у зверненні. За невиконання без поважних причин боржником рішення, за якими він зобов`язаний особисто вчинити певні дії, накладено на Виноградівську міську раду штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн. Позивач вважає, що твердження державного виконавця про те, що не всі питання у зверненні розглянуто, фактично є здійсненням власного тлумачення судового рішення виконавцем та перевіркою змісту відповіді. Такі дії державного виконавця виходять за межі службових повноважень, оскільки він має перевіряти факт виконання обов`язку, визначеного судом, а не якість чи правильність адміністративного рішення, прийнятого на виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 15 липня 2026 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача 1 ОСОБА_1 .

Відповідач відзив на позовну заяву не подав. Судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та надано достатній строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представником третьої особи подано до суду пояснення щодо позову, відповідно до яких просить відмовити у задоволенні позову, оскільки у державного виконавця були наявні всі, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» правові підстави для висновку про невиконання боржником рішення суду та застосування до нього заходів примусового виконання, зокрема шляхом винесення постанови про накладення штрафу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року у справі № 260/7228/23, визнано протиправною відмову Виноградівської міської ради Закарпатської області, оформлену листом від 17.08.2023 року №Л-84/02-26, у наданні інформації по зверненню ОСОБА_1 від 03.08.2023 року за №ЛА-15960669. Зобов`язано Виноградівську міську раду Закарпатської області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 03.08.2023 року за №ЛА-15960669 в порядку, визначеному чинним законодавством України, з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.

15 квітня 2024 року Закарпатським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист в справі № 260/7228/23 про визнання протиправної відмови Виноградівської міської ради Закарпатської області, оформленої листом від 17.08.2023 року №Л-84/02-26, у наданні інформації по зверненню ОСОБА_1 від 03.08.2023 року за №ЛА-15960669. Зобов`язання Виноградівську міську раду Закарпатської області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 03.08.2023 року за №ЛА-15960669 в порядку, визначеному чинним законодавством України, з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.

07 червня 2024 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень відкрито виконавче провадження ВП № 75234610 з примусового виконання виконавчого листа, виданого у справі № 260/7228/23.

На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження позивач надіслав відповідачу заяву про закінчення виконавчого провадження від 14 червня 2024 року, в якому повідомив, що Виноградівською міською радою було виконано судове рішення добровільно, до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у повному обсязі. 15.02.2024 року Виноградівською міською радою було надіслано лист ОСОБА_1 в якому, з метою виконання судового рішення було повторно розглянуто його звернення № ЛА-15960669 від 03.08.2023 року. Також Виноградівською міською радою було відшкодовано на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Так, у надісланому ОСОБА_1 на виконання рішення суду листі (про розгляд звернення № ЛА-15960669 від 03.08.2023 року), позивачем зазначено наступне: «Виноградівська міська рада, з метою виконання судового рішення від 24.10.2023 року по справі № 260/7228/23 повторно розглядає ваше звернення № ЛА-15960669 від 03.08.2023 року. Дотримуючись вимог Закону «Про захист персональних даних», надаємо вам копію всіх матеріалів, на підставі яких було виготовлено Висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виготовлений 04.10.2022 року № 02-22/2632. Щодо тієї частини судового рішення, якою вирішено стягнути на вашу користь за рахунок бюджетних асигнувань Виноградівської міської ради Закарпатської області понесені витрати з оплати судового збору в сумі 1073,60 грн. повідомляємо, що у судовому рішенні неправильно вказані реквізити Виноградівської міської ради Закарпатської області, а саме неправильно зазначений код ЄДРПОУ. У судовому рішенні вказано код ЄДРПОУ Виноградівської міської ради Закарпатської області « 44633612» що є невірно, оскільки код ЄДРПОУ Виноградівської міської ради Закарпатської області « 04053677». У зв`язку з цим, здійснити перерахування коштів у сумі 1073,60 грн. на вашу користь не є можливим, через невірно вказані реквізити у судовому рішенні.».

16 червня 2026 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. у ВП № 75234610, за невиконання без поважних причин боржником рішення, за яким він зобов`язаний особисто вчинити певні дії.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1-1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів.

Частина 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За правилами частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з частиною 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною 3 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Системний аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» надає підстави стверджувати, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Тобто, державному виконавцю для реалізації виконання належних повноважень при примусовому виконанні відповідного рішення суду, надано право за невиконання його ж постанов про примусове виконання рішень суду накладати відповідні штрафи на боржника, у порядку та розмірі визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, постанову про накладення на боржника штрафу державний виконавець виносить у разі невиконання боржником рішення без поважних причин. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №640/9234/19, від 17.08.2020 у справі №160/4615/19.

Верховний Суд у постанові від 15.05.2020 по справі №812/1813/18 зазначив, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічна позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №0840/3476/18 та від 15.04.2020 у справі №811/1324/18.

З матеріалів справи вбачається, що 07.06.2024 року державним виконавцем винесено та направлено для виконання боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 75234610.

На виконання даної постанови боржником листом № 02.1-22/2909 від 14.06.2024 року повідомлено державного виконавця про виконання рішення суду, та надано копію листа-відповіді ОСОБА_1 № 02.1-15/742 від 15.02.2024 року, на звернення № ЛА-15960669 від 03.08.2023 року.

Як встановлено рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 року у справ № 260/7228/23, у зверненні № ЛА-15960669 від 03.08.2023 року стягувач просив: «надіслати електронною поштою копію всіх матеріалів, на підставі яких було виготовлено висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виготовлений 04.10.2022 р.; провести перевірку, чи дотримано працівником Служби у справах дітей порядку 866 (Постановою КМУ від 24 вересня 2008 р. №866, затверджено типове положення про комісію з питань захисту прав дитини), а саме: 1. Чи було з`ясовано всі обставини, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини?; 2. Чи було проведено розмову з обома батьками?; 3. Чи висновок прийнято з дотриманням ст. 161 Сімейного кодексу України, який передбачає що Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу?; 4. Чи в матеріалах справи наявні докази щодо наявності самостійного доходу у ОСОБА_3 ?.».

Однак, суд зазначає, що аналіз наданої боржником заяви про закінчення виконавчого провадження та доданих до неї додатків, вказує на часткове виконання рішення суду боржником, з огляду на таке.

У листі-відповіді ОСОБА_1 № 02.1-15/742 від 15.02.2024 року, боржником повідомлено, що дотримуючись вимог Закону України «Про захист персональних даних» надаємо копію всіх матеріалів, на підставі яких було виготовлено Висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виготовлений 04.10.2022 р. № 02-22/2632.

Проте, боржником по суті не надано відповідь на інші питання, поставлені у зверненні № ЛА-15960669 від 03.08.2023, та не обґрунтовано підстави ненадання такої інформації (розпорядник не володіє такою інформацією, неможливість надати інформацію, заявник не має права на її отримання, тощо), з посиланням на чинне законодавство і викладенням мотивів відмови. Тобто, заява стягувача була розглянута частково, а відтак і рішення суду боржником не виконано повністю.

Інших доказів виконання рішення суду, у межах виконавчого провадження № 75234610, боржником не надано.

Таким чином, позивачем не надано належних доказів державному виконавцю та суду, що рішення не виконано з поважних причин і позивачем вчинюються дієві заходи задля виконання судового рішення.

З приводу цього суд також звертає увагу позивача, що згідно з частиною 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Враховуючи зазначене та встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність протиправності в діях відповідача щодо винесення постанови про накладення на позивача штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 грн., а отже відсутні підстави для її скасування. З огляду на викладене, відсутні також підстави для задоволення похідної вимоги про зобов`язання відповідача винести постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 5, 19, 77, 243, 246, 287, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Виноградівської міської ради Закарпатської області (Закарпатська область, м. Виноградів, пл. Миру, 5, код ЄДРПОУ 04053677) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш.Петефі, 14, код ЄДРПОУ 43316386), Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ Гаринець Олександр Іванович (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш.Петефі, 14), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача 1 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та скасування постанови відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяН.Д. Маєцька