Ухвала суду № 138613508, 30.07.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

30 липня 2026 р. Справа № 120/11620/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни, розглянувши в письмовому провадженні заяву про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради, Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІНТАУЕР КОМПАНІ" про забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради, Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІНТАУЕР КОМПАНІ" про забезпечення позову.

Одночасно із позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки від 30.10.2020 року №139 на об`єкт "Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з трансформаторною підстанцією по вул. Барське шосе, 1А в м. Вінниця", затверджені наказом департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради від 30.10.2020 року №189;

- зупинення дії дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ013260514863, виданого Державною інспекцією архітектури та містобудування України 18.05.2026 року на об`єкт "Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з трансформаторною підстанцією по вул. Барське шосе, 1А в м. Вінниці";

- зупинення дії дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ013260519395, виданого Державною інспекцією архітектури та містобудування України 22.05.2026 року на об`єкт "Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з трансформаторною підстанцією по вул. Барське шосе, 1А в м. Вінниці;

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІНТАУЕР КОМПАНІ" проведення будівельних робіт на земельних ділянках із кадастровими номерами: 05101000000:02:115:0081, 05101000000:02:115:0093 та 05101000000:02:115:0094, які розташовані за адресою Барське шосе, 1А, м. Вінниця до вирішення спору по справі.

Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову представник позивача вказав, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Предметом розгляду у справі №120/11620/26, у межах якої представник звернувся із заявою про забезпечення позову, є містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 30.10.2020 року №139, а також видані на їх підставі дозволи на виконання будівельних робіт.

Представник позивача зазначає, що будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків по вул. Барське шосе, 1-А у м. Вінниці здійснюється на земельних ділянках, які згідно з містобудівною документацією та планувальними обмеженнями частково розташовані в межах прибережної захисної смуги та водоохоронної зони Вишенського озера. При цьому в оскаржуваних містобудівних умовах та обмеженнях, попри наявність відомостей про розташування земельних ділянок у межах прибережної захисної смуги, не встановлено належних обмежень щодо забудови такої території, що, на думку позивача, суперечить вимогам статей 60, 61 Земельного кодексу України та статей 88, 89 Водного кодексу України, які передбачають особливий природоохоронний режим використання таких земель та заборону будівництва відповідних об`єктів.

Крім того, на переконання представника позивача, не відповідають містобудівній документації на місцевому рівні наміри забудови, оскільки згідно з Генеральним планом міста Вінниці спірна територія належить до земель промислової забудови, тоді як оскаржуваними МУО дозволено будівництво багатоквартирних житлових будинків. На переконання позивача, така невідповідність мала бути самостійною підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень відповідно до статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

У поданій заяві останній також вказує на те, що реалізація спірного будівництва створює загрозу погіршення екологічного стану території, знищення рекреаційної зони навколо Вишенського озера, збільшення антропогенного навантаження на навколишнє середовище та може призвести до забруднення водного об`єкта, а також вказує на можливе недотримання окремих державних будівельних норм щодо забезпечення паркувальними місцями, пожежних проїздів та споруд цивільного захисту.

За наведених обставин заявник вважає, що наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, визначений ним у поданій заяві.

30.07.2026 року представником ТОВ "ВІНТАУЕР КОМПАНІ" подано заперечення на заяву про забезпечення позову. Зокрема представник третьої особи зазначив, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою та не відповідає вимогам статті 150 КАС України, оскільки не містить належних і допустимих доказів існування реальної загрози невиконання можливого судового рішення або очевидних ознак протиправності оскаржуваних містобудівних умов та дозволів на виконання будівельних робіт.

Крім того, у поданій заяві представник вказує, що у провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за №120/9579/26, у межах якої задоволено заяву про забезпечення позову з ідентичними вимогами, що заявлені представником позивача у межах даної справи.

Також у поданій заяві представник третьої особи заявив клопотання про розгляд заяви у судовому засіданні задля можливості надання додаткових пояснень та уточнення інших обставин, які мають істотне значення для розгляду поданої заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Керуючись ч.2. ст. 154 КАС України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Нормами ч. 3 ст. 154 КАС України передбачено, що у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк. Тобто призначення заяви про забезпечення позову до розгляду у судовому засіданні є правом, а не обов`язком суду.

В даному ж випадку, дослідивши викладенні у заяві та запереченнях на заяву мотиви, а також матеріали позовної заяви, на думку суду, наявні підстави для розгляду заяви про забезпечення позову в порядку письмового провадження.

Розглянувши подану представником позивача заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.

Положеннями ч. 1 ст. 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Так, положення ст. 150 КАС України передбачають, що передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є клопотання сторони, в тому рахунку, із зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Тобто, у випадку звернення позивача з клопотанням про забезпечення позову він повинен обґрунтувати причини звернення з таким клопотанням. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

В даному ж випадку, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача зазначив, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 30.10.2020 №139, а також видані на їх підставі дозволи на виконання будівельних робіт, на його думку, прийняті з порушенням вимог містобудівного, земельного та водного законодавства.

Втім, суд критично оцінює наведені вище посилання представника позивача, адже вони ґрунтуються виключно на власних припущеннях та не підтверджені жодними доказами.

Суд зазначає, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі №826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі №826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справі №420/5553/18, від 30 вересня 2019 року у справі №640/868/19, від 30 вересня 2019 року у справі №1840/3517/18, від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19 та інших.

Суд звертає увагу на те, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Тому, сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Таким чином аналіз змісту вказаних норм та правових висновків свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18, а саме, щодо "очевидності" ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, та попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому, застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

При вирішенні заяви позивача про забезпечення позову суд зазначає, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.

При цьому, підстави вважати, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 30.10.2020 року №139, а також видані на їх підставі дозволи на виконання будівельних робіт прийняті з порушенням вимог містобудівного, земельного та водного законодавства, на даний час відсутні, оскільки такі обставини підлягають з`ясуванню саме в ході розгляду адміністративної справи з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які учасники справи надають суду.

Подання позовної заяви, предметом розгляду якої є містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 30.10.2020 за №139 на об`єкт "Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з трансформаторною підстанцією по вул. Барське шосе, 1А в м. Вінниці", затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради від 30.10.2020 №189, а також видані на їх підставі дозволи на виконання будівельних робіт №ВН012210707121, №ВН012210716462, №ВН012210721786, №ІУ013260514863, №ВН012241210559, №ВН012241004476 та №ІУ013260519395 не може слугувати беззаперечним доказом того, що такі рішення суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Ймовірне настання певних негативних наслідків для заявника у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову. Заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Так само в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Варто зазначити, що саме суб`єкт звернення із відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову повинен обґрунтувати існуванням передбачених статтею 150 КАС України підстав для забезпечення позову. Такий висновок узгоджується із нормою частини 1 статті 9 КАС України, в силу якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Наведені заявником доводи й аргументи підлягають судовому дослідженню під час розгляду справи по суті, а тому не є достатніми та переконливими для висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.

При цьому, судом також враховано, що в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду вже перебуває адміністративна справа №120/9579/26 предметом розгляду якої є містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 30.10.2020 №139.

Більше того, згідно даних автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" позовні вимоги в справі №120/9579/26 ідентичні позовним вимогам у справі №120/11220/26, лише заявлені іншим позивачем.

Ухвалою суду від 06.07.2026 року задоволено заяву позивача в справі №120/9579/26 та забезпечено позов у спосіб, в який просить забезпечити позов позивач в справі №120/11220/26.

Враховуючи вищевикладені обставини суд вважає, що заява представника позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову, - відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна