Рішення № 138613211, 24.03.2026, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/701/21

Провадження № 2/945/67/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року

Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Шаронової Н.О., за участю секретаря судового засідання Карабут В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та повернення стягнутих коштів, -

встановив:

29 квітня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та повернення стягнутих коштів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 посилалася на те, що вона працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю Добробут; при отриманні заробітної плати за березень 2021 року, вона дізналася про те, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельником Юрієм Анатолійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64562784, з виконання виконавчого напису № 20656 від 03 лютого 2021 року, що вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал заборгованості у розмірі 12911 грн. 74 коп.

В межах виконавчого провадження № 64562784, приватний виконавць виконавчого округу міста Києва Мельник Юрій Анатолійович виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 .

На думку позивача, виконавчий напис № 20656, вчинений 03 лютого 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем є таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріусом не перевірено безспірність вимог стягувача, не враховано невідповідність стягнутої за виконавчим написом суми дійсному розміру заборгованості, а також нотаріусом не взято до уваги той факт, що боржнику взагалі не була направлена претензія кредитора. Крім цього, позивач зазначив, що жодних правовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал позивач ніколи не мав.

Посилаючись на викладене вище, позивач просив суд визнати виконавчий напис № 20656, вчинений 03 лютого 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуті грошові кошти, в межах виконавчого провадження № 64562784, в у розмірі 12911 грн. 74 коп.

До позовної заяви позивач додав клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 30 квітня 2021 року вказану позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та повернення стягнутих коштів. Постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначити у справі підготовче судове засідання.

Клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів залишено без задоволення.

17 лютого 2022 року на електронну адресу Миколаївського районного суду Миколаївської області від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал надійшов відзив на позов, у якому відповідач заперечував проти вимог позивача та просив відмовити позивачу у задоволенні позову.

Копію відзиву на позов 17 лютого 2022 року відповідач направив на адресу позивача.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 02 березня 2023 року постановлено закрити підготовче провадження у цивільній справі № 945/701/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та повернення стягнутих коштів, та призначити справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, при цьому 26 січня 2024 року її представник ОСОБА_2 подав на електронну адресу суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити; розгляд справи представник позивача просив проводити за їхньої з позивачем відсутності.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився без повідомлення причин.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився без повідомлення причин.

Згідно з положеннями ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може зобов`язати державний орган чи орган місцевого самоврядування подати відповідну заяву по суті справи (крім позовної заяви).

Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне.

Статтею 178 ЦПК України врегульовано порядок надання відзиву.

Відповідно до ч. ч. 7, 8 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, з якого слідує, що відповідач отримав копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 30 квітня 2021 року і позовну заяву з додатками до неї на юридичну адресу 24 травня 2021 року, при цьому відзив на позов відповідач подав на електронну адресу суду 17 лютого 2022 року, тобто через 9 місяців після отримання ухвали про відкриття провадження у справі, з порушенням встановленого судом строку для подання відзиву на позов.

Водночас, клопотання про поновлення пропущеного строку, одночасно з відзивом на позовов відповідач не подав.

Суд зауважує, що дотримання процесуальних строків є однією з умов для реалізації права на звернення до суду, яка дисциплінує учасників цивільних правовідносин, запобігає зловживанням. Відсутність цієї умови призвела б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

З огляду на викладене вище, суд вирішує справу за наявними матеріалами та не бере до уваги заперечення проти позову, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Суд дослідив матеріали справи і встановив таке:

25 березня 2021 року приватний виконавць виконавчого округу міста Києва Мельник Юрій Анатолійович, в межах виконавчого провадження № 64562784, з виконання виконавчого напису № 20656 від 03 лютого 2021 року, що вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал заборгованості у розмірі 11129 грн. 76 коп., виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 (а. с. 9 і на звороті).

Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України Про нотаріат та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України Про нотаріат).

Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений Наказом Міністерства України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ч. 1 ст. 34 Закону України Про нотаріат).

Згідно з положеннями ст. 87 Закону України Про нотаріат для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України Про нотаріат визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до п. 3.4. Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Пунктом 3.2. Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

У свою чергу, згідно з положеннями п. 3.5. Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису додаються оригінал кредитного договору, засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Зазначений пункт Переліку було внесено до Постанови № 1172 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів".

Разом з тим, Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині внесення п. 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, визнано незаконною та нечинною з дня її прийняття (постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року).

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета - заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Спірний виконавчий напис № 20656, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем 03 лютого 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, доказів на підтвердження того, що укладений між первісним кредитором і ОСОБА_1 кредитний договір, який був наданий стягувачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально, матеріали справи не містять, тому наявні підстави вважати, що вчинення виконавчого напису нотаріусом відбулось з недотриманням умов його вчинення щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17.

Крім цього, з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем виконавчого напису № 20656, 03 лютого 2021 року, боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного суду України від 05 червня 2017 року у справі № 6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Безспірність документа, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.

Крім цього, відповідач не направив позивачу претензію про сплату заборгованості за кредитним договором.

Отже, позивач ОСОБА_1 до вчинення приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань, була позбавлена можливості ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору.

Таким чином, суд встановив фактичні обставини справи, що мають істотне значення для її вирішення, дослідив докази у їх сукупності і дійшов висновку, що виконавчий напис № 20656, вчинений 03 лютого 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем з порушенням вимог чинного законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню.

За таких обставин вимога позивача про визнання спірного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Разом з цим, у позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуті грошові кошти.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Звертаючись до суду з вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих грошових коштів, позивач до позовної заяви додав доказ, а саме - звіт Товариства з обмеженою відповідальністю Добробут від 13 квітня 2021 року, скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю Добробут, з якого слідує що відповідач, в рамках виконавчого провадження № 64562784, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельником Юрієм Анатолійовичем, щодо стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису № 20656 від 03 лютого 2021 року, що вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал заборгованості у розмірі 11129 грн. 76 коп., який є предметом оскарження, за період з 01 березня 2021 року, набув грошові кошти у розмірі 2114 грн. 46 коп. (а. с. 12).

Отже, відповідач на підставі спірного виконавчого напису нотаріуса набув за рахунок позивача грошові кошти, при цьому, підстава, на якій ці кошти були набуті, відпала, з огляду на те, що судом визнано, що виконавчий напис № 20656, вчинений 03 лютого 2021 року приватним нотаріусом Звоніцькою Мариною Володимирівною, з порушенням вимог чинного законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню.

За таких обставин, порушені права позивача підлягають судовому захисту, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошової суми у розмірі 2114 грн. 46 коп.

Отже, вимога позивача про повернення стягнутих коштів є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп. (1332 грн. 40 коп. - за вимогу немайнового характеру; 1332 грн. 40 коп. - за вимогу майнового характеру).

Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 6 ст. 142, ч. ч. 1, 4 ст. 206, ст. ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та повернення стягнутих коштів, - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 20656, вчинений 03 лютого 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал заборгованості у розмірі 11129 грн. 76 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал (04053, м. Київ, бульв. Кудрявський узвіз, 5 Б; ЄДРПОУ 36799749) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Улянівка, Миколаївського району Миколаївської області (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 ) безпідставно набуті кошти у розмірі 2114 грн. 46 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал (04053, м. Київ, бульв. Кудрявський узвіз, 5 Б; ЄДРПОУ 36799749) в дохід держави судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з положеннями ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Н. О. Шаронова