Рішення № 138612779, 23.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/10256/26

Провадження № 2/127/3030/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

23 липня 2026 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Ан О.В.,

за участю секретаря судового засідання Поляруш І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У березні 2026 із позовом до суду звернулося ТОВ «Юніт Капітал», яке просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №187505 від 12.06.2025 у розмірі 14522,49 грн. Мотивувало позовні вимоги тим, що 12.06.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК» КРЕДІПЛЮС» укладено кредитний договір №187505 згідно якого відповідач отримала кошти у сумі 14118 грн. Позичальник, отримавши кредитні кошти порушила договірні зобов`язання щодо строків повернення кредиту, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість, яка в добровільному порядку не погашається. Заборгованість складається зі 14118 грн - заборгованість по тілу кредиту; 3,49 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 401 грн - заборгованість по комісії. Відповідно до укладеного договору факторингу ТОВ «ФК» КРЕДІПЛЮС» передало право вимоги за кредитним договором позивачу.

Ухвалою суду від 31.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, витребувано докази у справі.

Сторона позивача у судове засідання не з`явилася, представник позивача у позовній заяві також позовні вимоги підтримав, просив розгляд справи здійснити у його відсутність, проти заочного порядку вирішення спору не заперечував.

Відповідачка у встановлений судом строк відзив не подала. Враховуючи неявку відповідачки, яка була належно повідомлена про місце, дату та час судового засідання та не повідомила про причини неявки, відсутність відзиву, суд у відповідності до ст. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити рішення в порядку заочного провадження на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача не заперечував проти такого порядку вирішення спору.

Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України).

Суд дослідивши надані докази установив, 12.06.2025 між ОСОБА_1 та «ФК» КРЕДІПЛЮС» укладено кредитний договір №187505. Згідно умов договору сума кредиту становить 14118 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 11991.02 грн. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №172620 від 26.02.2025 укладеним з кредитодавцем; у розмірі 9.28 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 2117.70 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини. Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10 % річних. Тип процентної ставки фіксована. Комісія за надання кредиту складає 2 117,70 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення договору за ставкою 15,00 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено. Загальний строк кредитування за договором складає 183 днів з 12.06.2025 р. (дата надання кредиту) по 12.12.2025 р.

Вказаний договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно розрахунку заборгованості загальна сума заборгованості склала 14522,49 грн, та складається з наступного: 14118 грн - заборгованість по тілу кредиту; 3,49 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 401 грн - заборгованість по комісії.

Згідно витребуваних судом доказів випливає, що у АТ КБ «Приватбанк» емітовано картку на ім`я ОСОБА_1 , на рахунок № НОМЕР_2 відбулося зарахування коштів на суму 9,28 грн за період з 12.06.2025-17.06.2025.

10.10.2025 первісний кредитор та позивач уклали договір факторингу № 10102025 згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до реєстру прав вимог № 1 від 10.10.2025 до договору факторингу та акту приймання-передачі реєстру прав вимог № 1 від 10.10.2025 до договору факторингу, до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Відповідно до положень частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом вказаних норм, позичальник за кредитним договором зобов`язаний повернути кредитодавцю ту суму кредиту, яка була ним отримана на підставі такого договору.

Розмір зобов`язання щодо повернення суми кредиту визначається не встановленим кредитним лімітом, а сумою фактично отриманого кредиту в рамках договору.

При цьому, абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови у справі №363/1834/17).

Суд дослідивши надані докази прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з тих підстав, ТОВ «ФК «КРЕДІ ПЛЮС» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір при цьому погодили його істотні умови.

На виконання вимог договору ТОВ «ФК «КРЕДІ ПЛЮС», перерахував ОСОБА_1 кошти у сумі 9,28 грн, що підтверджується наданою банком відповіддю. Проте доказів того, що кошти розмірі 11991,02 грн надійшли для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №172620 від 26.02.2025 укладеним з кредитодавцем суду не надано, як і самого договору. Суду не надано жодного доказу, що би підтверджував розмір заборгованості за кредитним договором №172620 від 26.02.2025, не надано підтвердження зарахування вказаних коштів в рахунок погашення заборгованості.

Вказані обставини ставлять під сумнів виконання умов договору №187505 від 12.06.2025 укладеного між ОСОБА_1 та «ФК» КРЕДІПЛЮС», та є підставою для відмови у вказаній частині стягнення заборгованості.

З огляду на вищезазначене суд стягує з ОСОБА_1 на користь позивача 9,28 грн, оскільки він набув права вимоги, у задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Суд вважає, що нарахування комісії є додатковим тягарем для відповідача, тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у вказаній частині, а саме у сумі 401 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір у сумі 1,70 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу, відповідно до вимог ст.137, 141 ЦПК України суд стягує з відповідачки 4,47 грн витрат на правничу допомогу, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. ст.1048, 1049, 1050, 1052 ЦК України, керуючись ст. ст.12, 13, 76-78, 141, 247, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №187505 від 12.06.2025 у розмірі 9 (дев`ять) гривень 28 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 6 (шість) гривень 17 копійок судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», адреса: бульвар Л. Українки, 34, офіс 333, м. Київ, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення суду складено 23.07.2026

Суддя: