Ухвала суду № 138611856, 30.07.2026, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

про відмову у видачі судового наказу

30 липня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/706/26

Суддя Шморгун В. В., розглянувши матеріали заяви №6 від 17.07.2026

Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання» Прилуцької міської ради Чернігівської області,

код ЄДРПОУ 32863684, вул. Садова, будинок 104, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500,

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилуки-Радуга»,

код ЄДРПОУ 14232470, вул. Переяславська, 60, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500,

про видачу судового наказу,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Прилукитепловодопостачання» Прилуцької міської ради Чернігівської області через підсистему «Електронний суд» подало до суду заяву про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилуки-Радуга» заборгованості у розмірі 3043,02 грн за Договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення №80 від 01.12.2010.

В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Прилуки-Радуга» договірних зобов?язань за Договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення №80 від 01.12.2010 в частині оплати отриманих послуг.

Розглянувши подану Комунальним підприємством «Прилукитепловодопостачання» Прилуцької міської ради Чернігівської області заяву разом з доданими до неї документами, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2, 4 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, наказного провадження.

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Згідно зі ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.

Виходячи з загальних засад наказного провадження та встановленого порядку розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Обов`язкові вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу викладені у ст.150 ГПК України, відповідно до п. 4, 5 ч. 2 якої у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено вимоги заявника та обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Згідно з п. 3, 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

З аналізу вищенаведених норм законодавства випливає, що судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору та інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.

Тобто норми Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість задоволення заяви про видачу судового наказу лише за умови безспірності вимог, відповідно заявник/стягувач, крім іншого, має надати документи, що вказують на правильність та безспірність грошових вимог.

Відтак безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд, згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підтвердження обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, Комунальним підприємством «Прилукитепловодопостачання» Прилуцької міської ради Чернігівської області надано: Типовий індивідуальний договір №467 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 01.05.2023, укладений з ФОП Резніковим Богданом Анатолійовичем; рахунки на оплату №7736, 1495, 1911, 3491, 574, 1336, 1939, 3417, 4188, 5228, 5994, 7212, 8263, 9268, 9620, 10650, 710, 1595, 2415, 3684, 4409, 5368, 6490, виставлені для оплати фізичній особі-підприємцю Резнікову Б.А. за зазначеним Договором №468/в від 01.05.2023; розрахунок за послуги тепловодопостачання згідно Договору 467/в від 01.05.2023 між КП «Прилукитепловодопостачання» та ФОП Резніков Богдан Анатолійович, в той час коли боржником за судовим наказом заявником зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Прилуки-Радуга».

Отже, надані заявником додатки до судового наказу (Договір, рахунки на оплату та розрахунок) не можуть підтверджувати факту прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю «Прилуки-Радуга» послуг та безспірність вимог заявника, оскільки надані докази стосуються іншої особи фізичної особи-підприємця Резнікова Б.А.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що заявник не надав належних доказів на підтвердження існування у боржника заборгованості за Договором у розмірі 3043,02 грн.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись статтями 12, 147, 148, 150, 152, 153, 154, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Комунальному підприємству «Прилукитепловодопостачання» Прилуцької міської ради Чернігівської області у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилуки-Радуга» заборгованості у розмірі 3043,02 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун