Ухвала суду № 138611701, 27.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"27" липня 2026 р. м. ХарківСправа № 922/762/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

секретар судового засідання - Трофименко С.В.

за участю представників учасників процесу:

представник ТОВ "Харків Інжиніринг Сервіс" - Рудоконога Валентина Михайлівна (в залі суду)

представник ТОВ «Інкей» - Гордієнко Альона Геннадіївна (в залі суду)

представник ДПЗД «Укрінтеренерго» - Підпалий Олександр Володимирович (в режимі відеоконференції)

представник АТ "Харківобленерго" - Шаповалов Віталій Володимирович (в режимі відеоконференції)

представник Линник Н.І., Нарожної М.І., Кривоноса Є.Є, Лазуренко В.С.- Романюк Руслан Георгійович (в режимі відеоконференції)

представник ТОВ Фінансова компанія Вінстар" - Гнідченко Гліб Геннадійович (в режимі відеоконференції)

розпорядник майна - Гриценко Ігор Іванович (в режимі відеоконференції)

розглянувши заяву ОСОБА_1 про грошові вимоги кредитора до боржника (вх. № 12276 від 21.05.2026) у справі

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкей" (Україна, 61052, Харківська область, провулок Сімферопольський, будинок 2, код ЄДРПОУ 43814440),

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» (Україна, 64225, Харківська область, Балаклійський район, село Яковенкове, вулиця Миру, будинок 27, код ЄДРПОУ 32934058)

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області, через систему "Електронний суд", надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкей" про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія "Балінвест".

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2026, для розгляду справи № 922/762/26, визначено суддю Юрченко В.С.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.04.2026 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест». Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкей» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» в сумі 5 000 000 грн 00 копійок, судовий збір в сумі 33 280 грн 00 копійок, та 77 823 грн 00 копійок витрат пов`язаних із розглядом цієї справи (авансовий платіж згідно статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест». Введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Гриценко Ігоря Івановича.

22.04.2026, здійснено офіційне оприлюднення оголошення за № 79161, про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест».

21.05.2026, до суду, через систему "Електронний Суд", від ОСОБА_1 надійшла заява про визнання грошових вимог кредитора до боржника (вх. №12276), в якій заявниця просить суд визнати її грошові вимоги до боржника у розмірі 77 876,86 гривень (загальна заборгованість), 6 656,00 гривень (судовий збір), 20 000,00 гривень (очікувані витрати на професійну правничу допомогу) та 4 411,20 гривні (понесені витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи №610/4630/24). В обґрунтування поданої заяви, ОСОБА_1 зазначає, про те, що вона має кредиторські вимоги до ТОВ «ІАК БАЛІВЕСТ на підставі договору оренди земельної ділянки б/н від 13.02.2012 (кадастровий номер земельної ділянки: 6320288000:04:000:0620) та договору оренди земельної ділянки б/н від 13.02.2012 (кадастровий номер земельної ділянки: 6320288000:04:000:0624).

26.05.2026, ухвалою Господарського суду Харківської області, призначено заяву ОСОБА_1 про грошові вимоги кредитора до боржника (вх. № 12276 від 21.05.2026) до розгляду в попередньому засіданні суду. Запропоновано заявниці - ОСОБА_1 , надати суду додаткові докази на підтвердження заявлених кредиторський вимог (за наявності). А також, постановлено розпоряднику майна та боржнику до дати проведення попереднього засідання суду: розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання грошових вимог кредитора до боржника (вх. № 12276 від 21.05.2026); письмово повідомити суд та ОСОБА_1 про результати розгляду її заяви з грошовими вимогами до боржника; надати до суду докази повідомлення ОСОБА_1 про результати розгляду її заяви про визнання грошових вимог кредитора до боржника (вх. №12276 від 21.05.2026).

22.06.2026, від арбітражного керуючого, через систему "Електронний Суд", надійшло повідомлення (вх. № 15148) про розгляд грошових вимог ОСОБА_1 до боржника, у відповідності до якого арбітражний керуючий вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» у справі № 922/762/26, визнає в повному обсязі на загальну суму 108 944,06 грн, а саме: 82 288,06 грн - четверга черга та 26 656,00 грн перша черга (судовий збір).

Свою позицію обгрунтовує тим, що у він не має заперечень щодо заяви ОСОБА_1 про грошові вимоги до ТОВ «Інвестиційна аграрна компанія «БАЛІНВЕСТ» на загальну суму 102 288,06 грн згідно Договору оренди земельної ділянки від 13.02.2012 (кадастровий номер земельної ділянки: 6320288000:04:000:0620), який укладений між Кредитором та Боржником та згідно Договору оренди земельної ділянки від 13.02.2012 (кадастровий номер земельної ділянки: 6320288000:04:000:0624) та суму судового збору 6 656,00 грн. ТОВ «Інвестиційна аграрна компанія «БАЛІНВЕСТ» не надав інформації щодо грошових вимоги ОСОБА_1 . Вимоги є конкурсними.

Арбітражний керуючий, присутній у судовому засіданні 27.07.2026 у режимі відеоконференції, стисло виклав зміст своєї позиції стосовно грошових вимог ОСОБА_1 до боржника у справі № 922/762/26.

Представник заявниці, присутній у судовому засіданні 27.07.2026 у режимі відеоконференції, стисло виклав зміст заяви про горошові вимоги ОСОБА_1 до боржника у справі № 922/762/26.

Дослідивши надані до матеріалів заяви докази, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 (надалі за текстом - Кредитор/заявниця) є власником земельної ділянки, площею 5,9181 га, кадастровий номер 6320288000:04:000:0620 (надалі за текстом Земельна ділянка 1), місце розташування: територія Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯК №192281 від 27.10.2011 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.10.2016.

13.02.2012, між ОСОБА_1 , як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» (надалі за текстом - Боржник), як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки (надалі за текстом Договір оренди 1), який зареєстрований у Управлінні Держкомзему у Балаклійському районі 14.05.2012 за № 632020004001311.

Також, 06.11.2014, між Кредитором та Боржником було укладено додаткову угоду до Договору оренди 1 (надалі за текстом Додаткова угода 1).

29.09.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди на підставі Договору оренди 1 та Додаткової угоди 1 за Боржником, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.10.2016.

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди 1, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області, кадастровий номер 6320288000:04:000:0620.

Згідно з п. 2.1 Договору оренди 1, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,9181 гектарів, у тому числі: рілля 5,9181 га.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативно грошова оцінки земельної ділянки становить _ грн., та з врахуванням коефіцієнта індексації 3,2 за 2011 рік, становить 71 862,60 грн. З урахуванням коефіцієнта 3,2; 1,756 вартість земельної ділянки на 31.01.2012 складає 126 190,71 грн. (п. 2.3 Договору оренди 1).

Відповідно до п. 3.1 Договору оренди 1, Договір укладено на 15 (п`ятнадцять) років з моменту набрання ним чинності.

Договір набуває чинності з моменту державної реєстрації (п. 3.2. Договору оренди 1).

Згідно з п. 4.1 Договору оренди 1, орендна плата визначається у розмірі 3 % (три відсотки) від нормативної оцінки земельної ділянки, уточненої на коефіцієнт індексації за звітний рік, який офіційно визначається згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 №783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель».

Відповідно до п. 4.2 Договору оренди 1, Орендар нараховує, утримує та сплачує до бюджету податок з доходів фізичних осіб від суми орендної плати за її рахунок, використовуючи ставку податку, яка діє на момент виплати орендної плати. На момент укладення Договору щорічний розмір орендної плати становить 2 155,88 грн. за рік. В подальшому при зміні вказаної суми орендної плати в зв`язку з уточненням нормативної оцінки земельної ділянки на коефіцієнт індексації, сума орендної плати фіксується у обліковій бухгалтерській програмі (1 С) та первинних документах, визначених в пп. 4.9-4.10 Договору.

Розрахунок орендної плати в письмовій формі надається Орендарем на першу вимогу Орендодавця (п. 4.3 Договору оренди 1).

Згідно з п. 4.5 Договору оренди 1, форма розрахунку за Договором: грошова, натуральна та/або відробіткова, в тому числі поєднання різних форм орендної плати, окремо щорічно погоджується Сторонами в межах розміру орендної плати, визначеної згідно з п. 4.1. цієї статті Договору, шляхом надання Орендодавцем до 01 серпня року письмової заяви на ім`я Орендаря. Сільськогосподарська продукція та послуги відпускаються Орендарем в рахунок орендної плати за ринковими цінами, затвердженими Орендарем. Якщо до 30 жовтня Сторони не погодили форму виплати орендної плати вважається, що розрахунок по орендній платі буде здійснюватися в грошовій формі.

Відповідно до п. 4.7 Договору оренди 1, орендна плата виплачується щорічно в строк до 20 грудня того року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі.

Як вбачається з п. 11.4 Договору оренди 1, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених Договором.

Згідно з п. 13.1 Договору оренди 1, цей Договір набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації.

Додатковою угодою 1 до Договору оренди 1 були внесені наступні зміни: збільшено строк Договору оренди земельної ділянки на 20 років до 2034 року включно; встановлено орендну плату в розмірі п`ять відсотків від проіндексованої нормативної грошової оцінки земельної ділянки; а також передбачено, що нарахування орендної плати здійснюється з розрахунку 5 (п`ять) відсотків з 01.01.2014 року.

Крім того, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 5,9181 га, кадастровий номер 6320288000:04:000:0624 (надалі за текстом Земельна ділянка 2), місце розташування: територія Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серія ЯК №192397 від 27.10.2011 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.10.2016.

13.02.2012 між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест», як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки (надалі за текстом Договір оренди 2), який зареєстрований у Управлінні Держкомзему у Балаклійському районі 14.05.2012 за № 632020004001312.

06.11.2014 між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест», як орендарем, було укладено додаткову угоду до Договору оренди 2 (надалі за текстом Додаткова угода 2).

29.09.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди на підставі Договору оренди 2 та Додаткової угоди 2 за Боржником, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.10.2016.

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди 2, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області, кадастровий номер 6320288000:04:000:0624.

Згідно з п. 2.1 Договору оренди 2, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,9181 гектарів, у тому числі: рілля 5,9181 га.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативно грошова оцінки земельної ділянки становить - __ грн., та з врахуванням коефіцієнта індексації 3,2 за 2011 рік, становить 71 862,60 грн. З урахуванням коефіцієнта 3,2; 1,756 вартість земельної ділянки на 31.01.2012 складає 126 190,71 грн (п. 2.3 Договору оренди 2).

Відповідно до п. 3.1 Договору оренди 2, Договір укладено на 15 (п`ятнадцять) років з моменту набрання ним чинності.

Договір набуває чинності з моменту державної реєстрації (п. 3.2. Договору оренди 2).

Згідно з п. 4.1 розділу 4 «Орендна плата» Договору оренди 2, орендна плата визначається у розмірі 3 % (три відсотки) від нормативної оцінки земельної ділянки, уточненої на коефіцієнт індексації за звітний рік, який офіційно визначається згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 №783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель».

Відповідно до п. 4.2 Договору оренди 2, Орендар нараховує, утримує та сплачує до бюджету податок з доходів фізичних осіб від суми орендної плати за її рахунок, використовуючи ставку податку, яка діє на момент виплати орендної плати. На момент укладення Договору щорічний розмір орендної плати становить 2 155,88 грн. за рік. В подальшому при зміні вказаної суми орендної плати в зв`язку з уточненням нормативної оцінки земельної ділянки на коефіцієнт індексації, сума орендної плати фіксується у обліковій бухгалтерській програмі (1 С) та первинних документах, визначених в пп. 4.9-4.10 Договору.

Розрахунок орендної плати в письмовій формі надається Орендарем на першу вимогу Орендодавця (п. 4.3 Договору оренди 2).

Згідно з п. 4.5 Договору оренди 2, форма розрахунку за Договором: грошова, натуральна та/або відробіткова, в тому числі поєднання різних форм орендної плати, окремо щорічно погоджується Сторонами в межах розміру орендної плати, визначеної згідно з п. 4.1. цієї статті Договору, шляхом надання Орендодавцем до 01 серпня року письмової заяви на ім`я Орендаря. Сільськогосподарська продукція та послуги відпускаються Орендарем в рахунок орендної плати за ринковими цінами, затвердженими Орендарем. Якщо до 30 жовтня Сторони не погодили форму виплати орендної плати вважається, що розрахунок по орендній платі буде здійснюватися в грошовій формі.

Відповідно до п. 4.7 Договору оренди 2, орендна плата виплачується щорічно в строк до 20 грудня того року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі.

Як вбачається з п. 11.4 Договору оренди 2, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених Договором.

Згідно з п. 13.1 Договору оренди 2, цей Договір набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації.

Додатковою угодою 2 до Договору оренди 2 були внесені наступні зміни: збільшено строк Договору оренди земельної ділянки на 20 років до 2034 року включно; встановлено орендну плату в розмірі п`ять відсотків від проіндексованої нормативної грошової оцінки земельної ділянки; а також передбачено, що нараховання орендної плати здійснюється з розрахунку 5 (п`ять) відсотків з 01.01.2014 року.

Внаслідок порушення Боржником своїх зобов`язань за Договором оренди № 1 та за Договором оренди 2 зі сплати орендної плати за періоди 2022, 2023 та 2024 роки, Кредитор звернувся до Балаклійського районного суду Харківської області з позовом до Боржника про стягнення орендної плати та розірвання Договору оренди № 1 та Договору оренди 2.

Балаклійським районним судом Харківської області ухвалено рішення від 05.02.2025 (надалі за текстом Рішення) у справі № 610/4630/24, яким вищезазначений позов Кредитора задоволено частково, зокрема, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320288000:04:000:0620, б/н від 13.02.2012 за 2022, 2023 та 2024 роки в загальній сумі 28 546,15 грн; розірвати договір оренди земельної ділянки площею 5,9181 га, кадастровий номер 6320288000:04:000:0620, укладений між ОСОБА_1 і Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» 13.02.2012 (з урахуванням додаткової угоди від 06.11.2014 до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320288000:04:000:0620).

Також, зазначеним рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 05.02.2025 по справі № 640/4630/24, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320288000:04:000:0624, б/н від 13.02.2012 за 2022, 2023 та 2024 роки в загальній сумі 28 546,15 грн; розірвано договір оренди земельної ділянки площею 5,9181 га, кадастровий номер 6320288000:04:000:0624, укладений між ОСОБА_1 і Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» 13.02.2012 (з урахуванням додаткової угоди від 06.11.2014 до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320288000:04:000:0624).

Харківським апеляційним судом ухвалено постанову від 15.01.2026 у справі №610/4630/24, якою, зокрема, рішення Балаклійського районного суду Харківської від 05.02.2025 у частині вирішення спору про розірвання договору оренди та стягнення судового збору скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» про розірвання договору оренди земельної ділянки залишено без задоволення. В іншій частині рішення суду - зміненно. Зменшенно розмір заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320288000:04:000:0620, б/н від 13 лютого 2012 року за 2022 2024 роки, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» на користь ОСОБА_1 з 28 546,15 грн до 25 713,93 грн. Зменшити розмір заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320288000:04:000:0624, б/н від 13 лютого 2012 року за 2022 2024 роки, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» на користь ОСОБА_1 з 28 546,15 грн до 25 713,93 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначає заявниця, станом на дату подання Кредитором цієї заяви, Боржником не погашено заборгованість, що підлягає стягненню з Боржника на користь Кредитора за постановою Харківського апеляційного суду від 15.01.2026 у справі №610/4630/24.

Окремо Кредитор звертає увагу на те, що постановою Харківського апеляційного суду від 15.01.2026 у справі №610/4630/24 за позовом Кредитора до Боржника про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки, апеляційним судом зменшено розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» на користь ОСОБА_1 до 4 411, 20 грн.

На дату подання цієї заяви, Боржником не відшкодовано Кредитору витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 411,20 грн понесені Кредитором при розгляді справи №610/4630/24.

Крім того, заявниця у заяві про грошові вимоги до боржника, зазначає, що враховуючи умови Договору оренди 1 та умови Додаткової угоди 1 до Договору оренди 1, а також умови Договору оренди 2 та умови Додаткової угоди 2 до Договору оренди 2, Боржник зобов`язаний був сплатити на користь Кредитора орендну плату по кожному із договорів за 2025 рік у розмірі 13 224,50 грн відповідно, до 20 грудня 2025 року. Втім, як-то вказує заявниця, Боржником не відшкодовано Кредитору орендну плату по кожному із договорів оренди за 2025 рік у розмірі 13 224,50 грн до 20 грудня 2025 року.

До матеріалів заяви, заявницею подано детальний розрахунок заборгованості по орендній платі за 2025 рік по Договору оренди - 1 та Договору оренди - 2.

За доводами заявниці, загальний розмір заборгованості Боржника перед Кредитором, що виникла до дня відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, становить 82 288,06 (= 77 876,86 грн, загальний розмір заборгованості зі сплати орендної плати за Договором оренди 1 та Договором оренди 2 + 4 411,20 грн, понесені Кредитором витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи № 610/4630/24). Крім того, до грошових вимог заявниця додає суму судового збору у розмірі 6 656,00 грн та 20 000,0 0 грн витрат на професійну правничу допомогу, в зв`язку з розглядом справи в Господарському суді Харківської області.

Надаючи правову кваліфікацію даному спору, суд зазначає наступне.

Наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство передбачені спеціальним законом з питань банкрутства, а саме КУзПБ, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20 звертав увагу, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, зокрема і з його кредиторами (аналогічний за змістом правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що аналіз норм статей 1, 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить про те, що з моменту офіційної публікації оголошення про порушення щодо боржника провадження у справі про банкрутство є таким, що фактично настав, строк виконання усіх зобов`язань боржника, які виникли до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство, і незалежно від настання строку їх виконання, кредитори за такими зобов`язаннями зобов`язані заявити грошові вимоги до боржника у справу про банкрутство з додержанням тридцятиденного строку від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство (постанови від 23.09.2021 у справі №910/866/20, від 22.11.2022 у справі № 911/2548/20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020р. у справі №904/1693/19 вказала, що при визначенні статусу кредиторських вимог (конкурсні чи поточні) у справі про банкрутство має враховуватися насамперед момент виникнення вимоги, а не строк її виконання, відтак вимоги кредиторів, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, є конкурсними незалежно від строку виконання грошових зобов`язань боржника.

Згідно положень Кодексу України з процедур банкрутства, під "вимогою" слід вважати право кредитора вимагати від певної особи боржника сплатити відповідну грошову cyмy. Тобто, в розумінні КУзПБ право вимоги до боржника належить особі, на користь якої боржник має виконати зобов`язання, виражене в грошовому розмірі.

Отже, зазначене свідчить про те, що, у положеннях КУзПБ в контексті виникнення відповідних прав та обов`язків використовується поняття "вимога", в той час як для правочинів, укладених між учасниками цивільних правовідносин характерним є використання поняття "зобов`язання". Зазначені поняття хоч і є взаємопов`язаними, однак не є тотожними.

Водночас, з метою розуміння які вимоги є конкурсними, а які поточними, важливо чітко встановити момент виникнення зобов`язань у боржника перед кредиторами, оскільки кваліфікація вимог кредиторів як конкурсних чи як поточних прямо впливає на процедуру та порядок їх погашення в провадженні у справі про банкрутство.

За загальним правилом момент виникнення зобов`язання залежить від конкретної підстави, з якої воно випливає, але в цілому, це момент, коли певні юридичні факти створюють правовідносини між сторонами, внаслідок яких одна сторона зобов`язана виконати певні дії на користь іншої. Тобто момент виникнення зобов`язання залежить від його підстави, тому зобов`язання виникає, коли певні юридичні факти, передбачені законом або договором, призводять до виникнення правовідносин між суб`єктами цивільно-правових відносин. Найпоширенішою підставою є договір, і в цьому випадку моментом виникнення зобов`язання є момент укладення договору.

Однак, в контексті визначення моменту, з якого у кредитора виникає право звернення з вимогою до боржника у провадженні у справі про банкрутство, важливо розрізняти момент виникнення зобов`язання та момент його виконання, оскільки зобов`язання може виникнути в один час, однак його виконання може передбачатися в інший строк, з огляду на настання/не настання відповідної події, окремих дій учасників правовідносин тощо.

Системний аналіз статті 1 та частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить про те, що зазначені норми прямо пов`язують статус конкурсних та поточних грошових вимог з моментом виникнення відповідного грошового зобов`язання у боржника.

Так, Харківським апеляційним судом ухвалено постанову від 15.01.2026 у справі №610/4630/24, якою, зокрема: рішення Балаклійського районного суду Харківської від 05.02.2025 у частині вирішення спору про розірвання договору оренди та стягнення судового збору скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» про розірвання договору оренди земельної ділянки залишено без задоволення. В іншій частині рішення суду - зміненно. Зменшенно розмір заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320288000:04:000:0620, б/н від 13 лютого 2012 року за 2022 2024 роки, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» на користь ОСОБА_1 з 28 546,15 грн до 25 713,93 грн. Зменшити розмір заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320288000:04:000:0624, б/н від 13 лютого 2012 року за 2022 2024 роки, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» на користь ОСОБА_1 з 28 546,15 грн до 25 713,93 грн.

Крім того, постановою Харківського апеляційного суду від 15.01.2026 у справі №610/4630/24 за позовом Кредитора до Боржника про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки, апеляційним судом зменшено розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» на користь ОСОБА_1 до 4 411, 20 грн.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Згідно з частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Наведені приписи статей 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Згідно з частини 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Частинами 1, 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

З наведеного слідує, що факт того, що зобов"язання боржника, які виникли на підставі вище вказаних договорів оренди не потребують повторного доказування.

Доказів погашення заборгованості в загальній сумі 55 839,06 грн, стягнутої за постановою Харківського апеляційного суду від 15.01.2026 у справі № 610/4630/24, боржником не надано та відповідно, матеріали справи не містять цих доказів.

Господарським судом також встановлено, що грошові вимоги кредитора до боржника у сумі 55 839,06 грн, виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази сплати боржником суми, стягнутої постановою Харківського апеляційного суду від 15.01.2026 у справі № 610/4630/24 у розмірі 55 839,06 грн, хоча починаючи з 22.04.2026 (дати офіційної публікації оголошення про порушення щодо боржника провадження у справі про банкрутство) є таким, що фактично настав, строк виконання усіх зобов`язань боржника, які виникли до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що грошові вимоги Кредитора до Боржника у сумі 55 839,06 грн, які стягнуті постановою Харківського апеляційного суду від 15.01.2026 у справі № 610/4630/24, підлягають визнанню в повному обсязі.

Суд також вважає обґрунтованими грошові вимоги Заявниці до Боржника щодо заборгованості зі сплати орендної плати по Договору оренди - 1 та по Договору оренди - 2 за 2025 рік в розмірі 13 224,50 грн відповідно, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 205 Цивільного кодексу України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 статті 639 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

У частині першій статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

Правилами частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Отже, оренда землі є окремим випадком найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства.

За загальним правилом частини першої статті 651 ЦК України, яке застосовується до будь-яких цивільних (приватноправових) правовідносин з приводу зміни або розірвання цивільних (приватноправових) договорів, така зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Винятком з цього правила (про те, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін) є приписи частини другої статті 651 ЦК України, що надають суду повноваження зі зміни або розірвання договору (без наявності згоди сторін), проте у випадках, визначених законом. Тож загальне правило про розірвання та зміну договору без згоди сторін на підставі рішення суду передбачене у частині другій статті 651 ЦК України, що визначає універсальні засади, застосовні до усіх видів приватноправових договорів.

З огляду на наведені правила абзацу першого частини другої статті 651 ЦК України як цивільне законодавство, так і земельне передбачає окремі приклади його застосування, що мають характер загальних для усіх цивільних відносин (у разі істотного порушення цивільного договору іншою стороною), а також характер спеціалізованих для інших приватноправових договорів та для інших окремо застережених у законі видів порушень цивільних договорів (зокрема, окремі правила статті 141 ЗК України, застосовні до догорів оренди землі).

Спеціальними у врегулюванні розірвання договору оренди землі є приписи статті 32 Закону України «Про оренду землі», а також статті 141 ЗК України, пункт «д» частини першої якої передбачає, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Нормами статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що розмір орендної плати визначається у договорі, а її обчислення(для сплати) здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором. Законодавчо не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за договором оренди землі з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки. Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, однак індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати.

При цьому у постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 922/1658/19 зазначено, що нарахування орендної плати за спірний період із застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель є безпідставним, оскільки між сторонами не укладено додаткову угоду до договору оренди щодо перерахунку орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі. Поряд з цим у вказаній постанові Верховний Суд акцентував, що індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати і обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (абзац 3 статті 21 Закону України «Про оренду землі»).

За умовами Договору оренди -1 та Договору оренди - 2, нормативно грошова оцінки земельної ділянки, з врахуванням коефіцієнта індексації за 2011 рік становить 126 190,71 грн, а орендна плата становить 5% від проіндексованої нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата сплачується у термін до 20.12. з урахуванням щорічної індексації (п. 2.3., 4.1. та 4.7. Договору оренди).

Таким чином, розмір орендної плати за Договором оренди - 2 та Договором оренди - 2 за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 (сукупно за 2025 рік) становить 13 224,50 грн (126 190,71 грн *1,0*1,0*1,0*1,249,*1,2,*1,0*,1,0,*1,0, 1,0*1,0,*1,1*1,051*1,12,1,08*5 %).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази сплати боржником орендної плати за 2025 рік за Договором оренди - 1 у сумі 13 224,50 грн та Договором оренди - 2 у сумі 13 224,50 грн, хоча починаючи з 22.04.2026 (дати офіційної публікації оголошення про порушення щодо боржника провадження у справі про банкрутство) є таким, що фактично настав, строк виконання усіх зобов`язань боржника, які виникли до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство.

Господарським судом також встановлено, що грошові вимоги кредитора до боржника зі сплати орендної плати за 2025 роки за Договором оренди - 1 у сумі 13 224,50 грн та Договором оренди - 2 у сумі 13 224,50 грн, виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що грошові вимоги Кредитора до Боржника щодо стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за 2025 рік за Договором оренди - 1 у сумі 13 224,50 грн та Договором оренди - 2 у сумі 13 224,50 грн є законними, обґрунтованими, доведеними належним та допустимими доказами, та такими, що підлягають визнанню в повному обсязі.

Щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно пп. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду заяви кредитора, який звертається з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 328,00 грн (ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»).

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

А відтак, судові витрати (сплачений судовий збір), понесені заявницею, покладаються на боржника, з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору у випадку подання процесуальних документів, передбачених частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі.

Що стосується визначених у заяві про грошові вимоги Кредитора до Боржника 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Також, суд зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, пункт 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пункти 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункт 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункт 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 та пункт 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, а також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2026 у справі № 911/969/24.

21.05.2026, на підставі договору на надання правничої допомоги №10/26 від 21.05.2026, сформовано на ім`я адвоката Турка-Романюк Аліни Сергіївни ордер серія АІ № 2109131 на надання правничої (правової) допомоги Кредитору.

Крім того, суд зазначає, що заявниця подала до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у сумі 20 000,00 грн.

На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи та надані на підтвердження наданих послуг докази, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено факт отримання заявницею послуг на професійну правничу допомогу адвокатом Турка-Романюк Аліною Сергіївною.

Як вже вказано вище, сума яку покладена в основу прохання розподілу судових витрат за надану правничу допомогу в межах цієї справи складає 20 000,00 грн.

Суд враховує, що в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Однак, витрати, понесені позивачем в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак матеріали справи не містять клопотання розпорядника майна чи боржника про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат відсутні.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат (див. постанови від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

З огляду на зазначене суд висновує про підтвердження заявницею понесених нею витрат на професійну правничу допомогу та водночас зауважує, що розподіл цих витрат підлягає здійсненню з урахуванням як норм статті 126 ГПК України, так і загальних правил розподілу судових витрат, визначених у статті 129 ГПК України та з урахуванням заперечень позивача щодо неспівмірності таких витрат.

За загальним правилом розподілу судових витрат (окрім судового збору) відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу, зокрема, з урахуванням співвідношення суми судових витрат, заявленої до відшкодування, з їх розміром, заявленим у попередньому (орієнтовному) розрахунку, та випадків зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо.

За змістом цих норм на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії /бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Окрім зазначених правил розподілу судових витрат процесуальний закон у статті 126 ГПК України визначає додаткові критерії для оцінки співмірності розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та можливість їх зменшення за клопотанням іншої сторони, на яку покладається обов`язок доведення неспівмірності цих витрат.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Стосовно застосування критеріїв співмірності згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що за відсутності клопотання сторони про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відсутні підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат (додаткові постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19).

Аналізуючи зазначені норми у сукупності, суд висновує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності обґрунтованих заперечень сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема через їх неспівмірність відповідно до частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України статті, та/або за власним розсудом, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Зокрема, суд може змінити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу згідно з приписами частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України як шляхом зменшення загальної суми таких витрат, зокрема у разі їх неспівмірності зі складністю справи, ціною позову чи значенням справи для сторони, так і шляхом відмови у відшкодуванні чи зменшення розміру витрат на оплату окремих послуг адвоката, зокрема у разі їх невідповідності критеріям реальності та розумності або через неспівмірність суми оплати із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) / обсягом наданих адвокатом послуг (коли одна послуга охоплюється і дублюється іншою послугою адвоката, внесеною до розрахунку) тощо.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України", від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 серпня 2019 року у справі № 911/739/15 та від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час тощо.

Оскільки розмір заявлених Кредитором витрат на професійну правничу допомогу відповідають критерію розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), і такі витрати у визначеному заявницею обсязі, мають характеру необхідних і співмірними з виконаною роботою в суді першої інстанції, отже, наявні підстави для визнання грошових вимог Кредитора до Боржника у сумі 20 000, 00 грн як розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому:

1) у першу чергу задовольняються: вимоги щодо виплати заборгованості з оплати за виконані роботи та/або надані послуги, а також інші кошти, належні гіг-спеціалістам за гіг-контрактами, укладеними згідно із Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України; вимоги кредиторів за договорами страхування; витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;

2) у другу чергу задовольняються: вимоги із зобов`язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов`язань із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб`єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються: вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів); вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;

5) у п`яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість заявлених грошових вимог ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника (вх. № 12276 від 21.05.2026) в тому числі: вимоги першої черги (судовий збір) 25 324,80 грн та вимоги четвертої черги 82 288,06 грн.

Керуючись ст. ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 232-235 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Задовольнити заяву ОСОБА_1 про грошові вимоги кредитора до боржника (вх. № 12276 від 21.05.2026).

2. Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 (64226, Харківська область, Ізюмський район, село Калинівка (Червоний Яр) РНОКПП НОМЕР_1 ) до боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна аграрна компанія «Балінвест» (Україна, 64225, Харківська область, Балаклійський район, село Яковенкове, вулиця Миру, будинок 27, код ЄДРПОУ 32934058), в тому числі:

вимоги першої черги (судовий збір) 25 324,80 грн;

вимоги четвертої черги 82 288,06 грн.

3. Розпоряднику майна внести грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалу направити розпоряднику майна, боржнику та кредитору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Повна ухвала прийнята 30.07.2026.

Суддя Юрченко В.С.