Рішення № 138611283, 30.07.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року Справа № 915/150/22(467/1196/25)

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, ЄДРПОУ 35234236)

до відповідача: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )

про: стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал звернулось до Арбузинського районного суду Миколаївської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 100582926 від 10.03.2021 в загальному розмірі 22250,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 5000,00 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 17250,00 грн, а також судового збору в сумі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов?язань за кредитним договором щодо своєчасного і в повному обсязі повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 29 серпня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі №467/1196/25 за вказаним позовом, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Арбузинского районного суду Миколаївської області від 18.09.2025 цивільну справу №467/1196/25 (провадження №2/467/441/25) за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на підставі положень статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства до Господарського суду Миколаївської області, у провадженні якого перебуває справа №915/150/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі відмовлено.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.10.2025 справу №467/1196/25 передано на розгляд судді Ржепецькому В.О. Підстави передачі: ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, п.3.3.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Миколаївської області.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області від 17.12.2025 №78 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебувають у провадженні судді Ржепецького В.О. Підставою призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ є відрахування зі штату Господарського суду Миколаївської області головуючого у справі судді Ржепецького В.О.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 17.12.2025 головуючим у справі №915/150/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суддю Адаховську В.С.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.12.2025 справу №915/150/22(467/1196/25) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано судді Адаховській В.С.

Ухвалою від 16.02.2026 справу №915/150/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) прийнято до свого провадження суддею Адаховською В.С.

Ухвалою від 16.02.2026 суд постановив: прийняти справу №915/150/22(467/1196/25) до свого провадження для розгляду в межах справи №915/150/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), розгляд справи почати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами. Судом також встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

Ухвалу суду від 16.02.2026 доставлено в електронний кабінет відповідача 16.02.2026 о 17:30.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно приписів абз. 7 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до ст. 116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Останнім днем строку для подання відзиву на позовну заяву з урахуванням вихідних є 04.03.2026 включно.

03.03.2026 відповідачем подано до господарського суду відзив на позовну заяву.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить у задоволені позову відмовити.

Заперечення відповідача обгрунтовано таким:

1) щодо заявлених позивачем вимог сплив строк позовної давності, що за положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України є самостійною підставою для відмови у позові;

2) позивачем не надано доказів виконання Договору (перерахування коштів на рахунок відповідача).

3) позивачем неправомірно нараховано проценти за користування кредитом після спливу строку кредитування за Договором.

4) позивачем визначено завищений розмір судових витрат до стягнення із відповідача.

Інших заяв по суті сторонами суду не подано.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Згідно з приписами ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.12.2022 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника.

Ухвалою суду від 15.11.2024 затверджено план реструктуризації боргів боржника у справі № 915/150/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_2 ) у редакції, поданій керуючим реструктуризацією Петровською Н.А. станом на серпень 2024 року, погоджений боржником 26.07.2024 та схвалений зборами кредиторів 01.08.2024.

Строк виконання плану реструктуризації до 30.06.2027.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Мілоан (надалі позикодавець, позивач) та фізичною особою ОСОБА_1 (надалі позичальник, відповідач) був укладений Договір про споживчий кредит №100582926 (надалі - Договір), згідно з умовами якого кредитодавець зобов`язався на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3. Договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, виначеній у п. 1.2. Договору ( далі Кредит), а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п. 1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит (п. 1.1. Договору).

За умовами зазначеного Договору:

- сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 грн у валюті: Українські гривні (п. 1.2.

- кредит надається строком на 15 нів з 10.03.2021 (строк кредитування) (п. 1.3. Договору);

- термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 25.03.2021 (п. 1.4. Договору);

- загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 2250,00 грн. в грошовому виразі та 1095,00 грн відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1.-1.5.2. Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 7250,00 грн (п. 1.5. Договору);

- комісія за надання кредиту: 0,00 грн, яка розраховується за ставкою 0,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1. Договору);

- проценти за користування кредитом: 2250,00 грн, які нараховуються за ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2. Договору);

- стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6. Договору);

- тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2., 2.3. цього Договору (п. 1.7. Договору);

- кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п. 2.1. Договору);

- плата за кредитом (п. 2.2. Договору):

- позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1.-1.5.2. Договору в термін (дату) вказаний в п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п. 1.3. Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною в п. 5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною в п. 1.6. Договору, в сумі та на умовах, визначених в п. 1.3. Договору (п. 2.2.1. Договору);

- нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3. Договору (п. 2.2.2. Договору);

- проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2. процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3., запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6. Договору. Якщо визначена п. 1.5.2. процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах згідно п. 2.3.1.2. продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника (п. 2.2.3. Договору);

- Пролонгація строку кредитування (п.2.3.):

Продовження вказаного в п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином (п. 2.3.1.):

- Пролонгація на пільгових умовах:

Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства tengo.com.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://tengo.com.ua/s/documentsі є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці нижче:

Строк продовження, днів: 3; 7; 15. Максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту: 3.00; 5.00; 10.00 відповідно.

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитуванні нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору (п. 2.3.1.1. Договору);

- Пролонгація на стандартних (базових) умовах:

Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користуванні кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке, збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.

У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгацїї) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах (п. 2.3.1.2. Договору);

- кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим способом відчужувати, а також передавати в заставу чи делегувати (доручати) свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника (п.3.2.6 Договору);

- позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти та користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим Договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1. - 1.6. та п. 2.4. цього Договору (п. 3.3.2. Договору);

- приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями умовами та змістом, повністю розуміє і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору (п. 6.3. Договору);

- цей Договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками №1, №2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов`язань повинно відбутись не пізніше дати, встановленої п. 1.4 Договору. Якщо зі спливом 3-го дня з моменту укладення цього Договору кредитні кошти не будуть відправлені Товариством та/або отримані Позичальником у відповідності з визначеним способом надання кредиту, дія цього Договору може бути припинена достроково з відповідним відображенням в Особистому кабінеті (п. 7.1. Договору);

- цей Кредитний договір (індивідуальна частина) є самостійним Кредитним договором (правочином), що містить усі істотні умови, укладений у порядку, спосіб та формі, що відповідає вимогам законодавства. Визнання недійсним, неукладеним, нікчемним будь-якого додатку, документу, що є частиною цього Договору (у т.ч. Правил) або окремих умов цього Кредитного договору (індивідуальної частини) не має наслідком недійсність, нікчемність або неукладеність цього Кредитного договору (індивідуальної частини) в цілому і сторони підтверджують, що уклали б цей Кредитний договір (індивідуальну частину) і без включення до нього умов, що визнані недійсними, нікчемними, неукладеними (п. 9.1. Договору).

Додатком № 1 до Договору сторони визначили Графік платежів.

Додатком № 2 до Договору сторони визначили Паспорт споживчого кредиту №100582926.

Згідно із довідкою б/н від 12.06.2025 ТОВ Мілоан підтверджує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з якою укладено договір про споживчий кредит №100582926 від 10.03.2021, ідентифікований ТОВ Мілоан як Акцепт (Договір) підписаний позичальником 10.03.2021 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором J79381.

Анкета-заява на кредит №100582926 від 10.03.2021 містить відомості щодо погодження отримання кредиту ОСОБА_1 у ТОВ Мілоан.

На виконання умов вказаного Договору, 10.03.2021 ТОВ Мілоан перерахувало на рахунок ОСОБА_1 5000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 25896020 від 10.03.2021.

Відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість в розмірі 22250,00 грн., з них: 5000,00 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 17250,00 грн - прострочена заборгованість за відсотками.

У подальшому, 07.06.2021 між ТОВ Мілоан (Кредитор) та ТОВ ФК Кредит-Капітал (Новий кредитор) укладено Договір відступлення прав вимоги № 70-МЛ/Т.

Відповідно до п. 1.1 якого на умовах, встановлених цим договором, кредитор (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до боржників за Кредитними Договороми вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Кредитором і Боржником (Портфель Заборгованості).

Згідно з п. 1.2 договору, в наслідок передачі (відступлення) Портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до Портфеля заборгованості та відповідно вказаних у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.

Відповідно до п. 6.2.3 права вимоги переходять до Нового Кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору, після чого Новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

За змістом п. 7.1 договору в якості компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги, новий кредитор протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання цього Договору сплачує кредиторові плату в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 3317116,35 грн без ПДВ.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 30.06.2026, але в будь-якому випадку до повного виконання відповідних зобов`язань сторонами (п.13.1 договору).

ТОВ ФК Кредит Капітал на виконання умов Договору відступлення прав вимоги № 70-МЛ/T від 07.06.2021 перерахувало на рахунок ТОВ Мілоан 3317116.35 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №32955 від 07/06.2021.

07.06.2021 сторони підписали акт приймання-передачі реєстру боржників від 07.06.2021 до договору відступлення прав вимоги №70-МЛ/Т від 07.06.2021, відповідно до якого кредитор передав, новий кредитор прийняв реєстр боржників від 07.06.2021, складений за формою згідно із додатком №1 до договору. Кількість боржників: 4684. Загальна сума заборгованості: 65027665,10 грн.

Як вбачається із змісту витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №70-МЛ/Т від 07.06.2021, ТОВ Мілоан відступило ТОВ ФК Кредит Капітал право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 100582926 від 10.03.2021 в загальній сумі заборгованості 22250,00 грн., з яких: 5000 грн. 00 коп. - залишок по тілу кредиту; 17250 грн. 00 коп. - залишок по відсотках.

15.07.2025 за вих. 20792195/193 Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал надіслало відповідачу претензію з вимогою виконання зобов`язання за Кредитним договором №100582926 від 10.03.2021 та погасити заборгованість в сумі 22250,00 грн протягом 3 днів.

Відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ ФК Кредит-Капітал, ні на рахунки попереднього кредитора.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №100582926 від 10.03.2021 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 22250,00 грн, з яких: 5000,00 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 17250,00 грн - прострочена заборгованість за відсотками.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Так, за своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

За змістом ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України Про електронну комерцію, який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України Про електронну комерцію зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ст. 10 Закону України Про електронну комерцію електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно положень ст. 11 Закону України Про електронну комерцію електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України Про електронну комерцію, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Статтею 12 Закону України Про електронну комерцію визначено порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Закону України Про електронну комерцію визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ Про електронну комерцію).

На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України Про електронні документи та електронний документообіг.

У ст. 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг вказано, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

За змістом ст. 6, 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг, для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронні довірчі послуги.

Отже, електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки, має відповідати положенням Закону України Про електронні документи та електронний документообіг (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19 та від 19.01.2022 у справі № 202/2965/21).

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредитором не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.

З матеріалів справи вбачається, що Договір про надання фінансового кредиту №100582926 від 10.03.2021 та Додатки до нього ОСОБА_1 підписано одноразовим ідентифікатором J79381, а отже відповідач прийняв пропозицію позивача на укладення договору та погодився з умовами, які викладені у ньому. Доказів протилежного суду не надано.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність. Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Виписка по рахунку клієнта є тим документом, який підтверджує факт видачі коштів клієнта так як є тим документом, який відповідає законодавству про бухгалтерський облік та фінансову звітність. А тому, може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує наявну заборгованість позичальника.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 30.11.2022 № 214/6975/15-ц; від 25.11.2022 № 1512/2-214/11; від 21.09.2022 №381/1647/21; від 01.08.2022 № 369/11694/15-ц; від 06.07.2022 № 128/2269/20; від 01.06.2022 № 172/35/16-ц; від 31.05.2022 № 194/329/15-ц; від 25.05.2022 № 219/7527/16; від 25.05.2022 № 645/59/16-ц; від 20.05.2022 № 336/4796/18; від 09.02.2022 №161/5648/20; від 02.02.2022 № 205/7751/16-ц.

Як було зазначено вище, на виконання умов вказаного Договору, 10.03.2021 ТОВ Мілоан перерахувало на рахунок ОСОБА_1 5000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 25896020 від 10.03.2021.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень та спростування факту отримання кредитних коштів, обставин та доказів наданих позивачем.

Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК).

Оцінюючи докази, подані позивачем на підтвердження факту надання відповідачеві кредиту, суд вважає доведеними обставини, на які посилається позивач.

Заперечення відповідача щодо неправомірного нараховання процентів за користування кредитом після спливу строку кредитування за Договором суд не бере до уваги, оскільки вони суперечать п. 2.3. Договору щодо пролонгації строку кредитування.

Згідно доданих по позову відомостей про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором №100582926 ТОВ Мілоан з 11.03.2021 по 25.03.2021 здійснювалось нарахування процентів згідно п. 1.5.2 договору в розмірі 150,00 грн щоденно, а з 26.03.2021 по 24.05.2021 згідно п. 1.6. договору в розмірі 250,00 грн щоденно.

З зазначеного витікає, що ТОВ Мілоан здійснено нарахування процентів за користування кредитом у відповідності до умов п. 2.3.1.2. Договору щодо стандартної (базової) пролонгації в межах 60-денного строку.

Враховуючи, що відповідач належним чином зобов`язання за Кредитним договором не виконав, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Стосовно заяви відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3 статті 267 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (із змінами і доповненнями) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням хвороби COVID-19 (далі Закон № 540-ІХ), який набрав чинності 02 квітня 2020 року продовжено позовну давність на період карантину.

Законом № 540-IX розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року у справі № 728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що у пункті 12 розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

З урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.

З вищенаведеного слідує, що з 17.03.2020 карантин на законодавчому рівні було визнано обставиною непереборної сили та, відповідно, з даного моменту має застосовуватися правило п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України щодо зупинення строків позовної давності.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби СОVID-19, відмінено з 24 год 00 хв 30 червня 2023 року.

Законом України від 15 березня 2022 № 2120-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було доповнено пунктом 19 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Законом України Про внесення зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності, який набрав чинності 04.09.2025 року, пункт 19 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України виключено.

Отже, строк позовної давності в силу положень пунктів 12, 19 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України продовжено на строк дії карантину та воєнного стану в Україні.

Позивачем подано до суду позовну заяву про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором №100582926 від 10.03.2021 в серпні 2025 року.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що підстави для застосування позовної давності відсутні.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2021 у справі №910/17743/18, Суд зауважив, що розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №911/2548/18).

Як вбачається із матеріалів справи №915/150/22, позивач - ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" станом на дату розгляду справи №915/150/22(467/1196/25) не звертався до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника у справі №915/150/22 про неплатоспроможність відповідача ОСОБА_1 .

Водночас, як зауважив Верховний суд у своїй постанові від 23.09.2021 року у справі №904/4455/19, зважаючи на притаманну позовному провадженню автономію в межах справи про банкрутство, незаявлення позивачем грошових вимог до боржника у справі про банкрутство не може вважатися відмовою від таких вимог у позовному провадженні або бути підставою для відмови у задоволенні позову з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство відповідача в порядку статті 7 КУзПБ (п. 117).

У разі незаявлення вимог до боржника у справі про банкрутство справа за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно до приписів статті 7 КУзПБ має бути розглянута господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, по суті спору за правилами ГПК України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство (п. 118).

За таких обставин, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позову позивач за платіжною інструкцією від 21.07.2025 №15831 сплатив 2422,40 грн судового збору, який відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із задоволенням позову слід покласти на відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження витрат на правову (правничу) допомогу позивачем надано суду Договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал (надалі клієнт) та Адвокатське об`єднання Апологет в особі адвоката Усенка Михайла Ігоровича (надалі виконавець), за умовами якого клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору, цим Договором клієнт призначає виконавця своїм представником. Виконавець набуває права реалізовувати права клієнта, надавати від свого імені пояснення, заяви, скарги, клопотання тощо, а також представляти інтереси в усіх органах державної влади, судах загальної юрисдикції, організаціях будь-яких форм власності та вчинити інші дії, користуючись правами, які передбачені ст. ст. 43, 49, 64 Цивільного процесуального кодексу України та ст. 42, 46, 61 Господарського процесуального кодексу України. Виконавець має право вчиняти від імені клієнта дії, спрямовані на досудове врегулювання спорів.

Згідно п. 1.3. Договору всі вищевказані права надаються для комплексного супроводу судових справ зі стягнення заборгованості за Кредитними договорами, право вимоги щодо якої належить клієнту.

Пунктом 1.4. Договору сторони погодили, що строк дії даного Договору становить 3 роки.

Порядок розрахунків та інші аспекти виконання Договору визначаються Додатком №1 до Договору. Додаток №1 є документом, що стосується виключно правовідносин між сторонами, і становить собою конфіденційну інформацію (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 2.3. Договору, вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) Кредитну справу складає 8000,00 грн без ПДВ.

Згідно п. 2.4. Договору детальна інформація про справу, обсяг послуг, ціну послуг вказується у Акті наданих послуг.

Термін оплати послуг вказаний у Акті наданих послуг.

24.07.2025 сторонами підписано Акт №Д/34 наданих послуг (правової (правничої) допомоги, підписанням якого сторони підтвердили факт надання Адвокатським об`єднанням та прийняття клієнтом послуг відповідно до положень укладеного ними Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 (п. 1. Акту).

Відповідно до п. 2. Акту, виконавцем надано клієнту, а клієнтом прийнято послуги згідно Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025: боржник: Фесенко Світлана Михайлівна, РНОКПП НОМЕР_1 , Кредитний договір №100582926 від 10.03.2021.

Сума наданих послуг відповідно до Договору складає 8000,00 грн (п. 3. Акту).

Опис виконаної роботи вказаний в Деталізованому описі до даного акту (п. 5).

Відповідно до п. 6 Договору, клієнт зобов`язаний зробити перерахунок суми наданих послуг на рахунок виконавця протягом 1 року з моменту підписання Акту.

За змістом детального опису наданих послуг від 24.07.2025 до Акту №Д/34 від 24.07.2025 за Договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 виконавцем клієнтові надані такі послуги:

- Усна консультація Клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, тривалістю 30 хв.

- Ознайомлення з матеріалами кредитної справи, тривалістю 2 год.

- Погодження правової позиції Клієнта у справі, тривалістю 30 хв.

- Складення позовної заяви з урахування правової позиції Клієнта, тривалістю 3 год. 30 хв.

- Подання заяви до суду від імені Клієнта, 1 шт.

Всього разом 6 год. 30 хв. та 1 шт.

Відповідач у справі вважає, що позивачем визначено завищений розмір судових витрат до стягнення з відповідача.

Заявляючи про неспівмірність витрат позивача на правничу допомогу зі складністю справи відповідач посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 17.09.2019 у справі №810/2806/18, від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

Відповідно до статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне господарсько-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч.3 ст. 124 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У зв`язку з зазначеним, суд вважає, що усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції клієнта, подання заяви до суду від імені клієнта охоплюється послугою складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта, адже підготовка позовної заяви як результат наданої послуги з правової допомоги потребує аналізу документів як розумової діяльності адвоката, ознайомлення з матеріалами справи, погодження правової позиції з клієнтом. Такі дії передують складанню позовної заяви, тоді як сам по собі аналіз документів (та відповідні витрати на його здійснення) без підготовки і подання до суду процесуальних документів не є необхідними витратами, які пов`язані з розглядом справи та, відповідно, такими, що підлягають відшкодуванню за рахунок іншої сторони.

Як свідчить детальний опис наданих послуг, складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта становить 3 год. 30 хвилин з загальної кількості витраченого часу на надання послуг - 6 год. 30 хвилин.

Оцінивши вказані в детальному описі наданих послуг до Акту №Д/34 наданих послуг (правової (правничої) допомоги від 24.07.2025: ознайомлення з матеріалами кредитної справи; погодження правової позиції клієнта у справі, суд вважає, що зазначені складові є частинами єдиного процесу складення позовної заяви з урахування правової позиції клієнта.

Тому попри формальне розмежування на окремі види, надані послуги фактично становлять єдиний комплекс дій, спрямованих на підготовку позовної заяви. Позивач не довів обґрунтованості поділу цього процесу на самостійні етапи. Зазначене свідчить про штучне дроблення послуг, що призвело до безпідставного збільшення вартості правничої допомоги.

Подібні правові висновки Верховного Суду наведені у додатковій постанові від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20, від 14.07.2021 у справі № 916/1914/20, від 28.04.2021 у справі № 902/1051/19, від 26.09.2024 у справі № 910/11903/23.

Стосовно надання такої послуги як усна консультація клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором не є неминучими витратами для відшкодування у цій справі.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність (постанова Верховного Суду від 03.10.2024 у справі №357/8695/23).

З огляду на подані позивачем докази щодо характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, з урахуванням положень наведених норм, сталої судової практики суду касаційної інстанції у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу та фактичних обставин справи, керуючись, у тому числі такими критеріями як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також, ураховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що доведеними та обґрунтованими є витрати позивача на правничу допомогу у сумі 4307,69 грн ((8000,00 грн/6,5)х3,5).

Отже, витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 4307,69 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фесенко Світлани Михайлівни (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за Кредитним договором №100582926 від 10.03.2021 в загальному розмірі 22250,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 5000,00 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 17250,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4307,69 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.С. Адаховська