Рішення № 138611051, 04.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2026Справа № 910/1440/26

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Ягельської А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 910/1440/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-ПАРК БІЛОЛІССЯ"

до Акціонерного товариства "Гарантований покупець"

про стягнення 65 749 228,96 грн

За участю представників сторін:

від позивача: Головатюк С.А.;

від відповідача: Ковальчук Ю.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-ПАРК БІЛОЛІССЯ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 65 749 228,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати, відпущеної за Договором № 15/01/20 від 17.01.2020 у період жовтень 2021 року, січень-червень 2022 року, січень-грудень 2024 року та січень-жовтень 2025 року, електроенергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2026 відкрито провадження у справі № 910/1440/26, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 19.03.2026.

10.03.2026 на адресу суду від відповідача через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує.

12.03.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

18.03.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про закриття провадження у частині позовних вимог та повернення частини судового збору.

У підготовчому засіданні 19.03.2026, за участю представників сторін, судом на підставі ч. 5 ст. 183 ГПК України було оголошено перерву до 02.04.2026.

31.03.2026 від відповідача через підсистему "Електронний суд" надійшло заперечення на відповідь на відзив.

02.04.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго».

Судове засідання у справі № 910/1440/26, призначене на 02.04.2026, не відбулося, у зв`язку з хворобою судді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 підготовче засідання у справі призначено на 23.04.2026.

23.04.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача та відповідача надійшли заяви про заміну учасника справи його правонаступником.

Крім того, 23.04.2026 від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача щодо залучення третьої особи.

Присутній у підготовчому засіданні 23.04.2026 представник позивача просив задовольнити заяву про заміну учасника справи його правонаступником, а саме: замінити Державне підприємство "Гарантований покупець" його правонаступником Акціонерним товариством "Гарантований покупець", а також відмовити в задоволенні заяви відповідача про залучення третьої особи.

Представник відповідача підтримав раніше подані заяви про заміну учасника справи його правонаступником та про залучення третьої особи.

Суд, розглянувши заяви сторін про заміну сторони її правонаступником, прийшов до висновку про їх обґрунтованість та необхідність задоволення з огляду на наступне.

Кабінетом Міністрів України 02.02.2024 прийнято розпорядження №74-р "Питання перетворення державного підприємства "Гарантований покупець" в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі".

Пунктом 1 розпорядження Кабінету Міністрів України "Питання перетворення Державного підприємства "Гарантований покупець" в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі" передбачено реорганізувати Державне підприємство "Гарантований покупець" (код згідно з ЄДРПОУ 43068454) шляхом перетворення в Акціонерне товариство "Гарантований покупець", 100 відсотків акцій у статутному капіталі якого належать державі та не підлягають приватизації або відчуженню в інший спосіб.

Кабінетом Міністрів України 10.12.2025 прийнято постанову №1633 "Про утворення Акціонерного товариства "Гарантований покупець".

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення Акціонерного товариства "Гарантований покупець" передбачено утворення Акціонерного товариства "Гарантований покупець", 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення Державного підприємства "Гарантований покупець" (код згідно з ЄДРПОУ 43068454).

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення Акціонерного товариства "Гарантований покупець", зокрема затверджено Статут Акціонерного товариства "Гарантований покупець".

Згідно з пунктами 1, 2 Статуту Акціонерне товариство "Гарантований покупець" утворено в результаті реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Гарантований покупець" відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2024 року №74-р "Питання перетворення Державного підприємства "Гарантований покупець" в Акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі" (Офіційний вісник України, 2024 р., №18, ст. 1183). Товариство є правонаступником майна, усіх майнових та немайнових прав та обов`язків Державного підприємства "Гарантований покупець" із дня його державної реєстрації.

За приписами частин 1 та 2 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку, для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Частинами 1 та 5 статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до статті 106 Цивільного кодексу України, злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

У статті 108 Цивільного кодексу України вказано, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи..

У частині 6 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що у разі перетворення юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення, та державна реєстрація новоутвореної юридичної особи. Перетворення вважається завершеним з дати державної реєстрації новоутвореної юридичної особи.

Відповідно до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 21.04.2026 внесено запис про створення юридичної особи в результаті перетворення - Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (запис №1000741450000112565), та в графі дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа, зазначено: Державне підприємство "Гарантований покупець".

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для здійснення заміни сторони її правонаступником, а саме: відповідача - Державне підприємство "Гарантований покупець" на Акціонерне товариство «Гарантований покупець».

Водночас, суд відмовив у задоволенні заяви відповідача про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», оскільки відповідачем, в порушення приписів ст. 50 ГПК України, не доведено суду яким чином рішення уданій справі може вплинути на права або обов`язки ПрАТ «НЕК «Укренерго».

У підготовчому засіданні 23.04.2026 судом, на підставі ч. 5 ст. 183 ГПК України, оголошено перерву до 07.05.2026 з метою надання позивачем заяви, в порядку ст. 46 ГПК України.

07.05.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач зменшує розмір позовних вимог на суму 10 913 978,33 грн та просить стягнути з Акціонерного товариства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-ПАРК БІЛОЛІССЯ» грошові кошти в розмірі 54 835 250,63 грн, з яких: 41 279 606,90 грн - основна сума боргу, 3 494 422,31 - 3% річних від простроченої суми, 10 061 221,42 - інфляційні втрати, 658 023,01 грн - витрати по сплаті судового збору та 220 000,00 грн витрат на правничу допомогу, а також повернути з державного бюджету сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 185 224,28 грн у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог та переплатою.

Присутній у судовому засіданні 07.05.2026 представник позивача просив прийняти до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог та задовольнити клопотання про повернення судового збору.

Представник відповідача не заперечував щодо прийняття заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У свою чергу, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Згідно зі ст. 163 ГПК України, ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Судом прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог та відповідно продовжено розгляд справи в межах нової ціни позову в розмір 54 835 250,63 грн, до складу якої входять вимоги про стягнення з відповідача 41 279 606,90 грн - основної заборгованості, 3 494 422,31 - 3% річних від простроченої суми, 10 061 221,42 - інфляційних втрат, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ураховуючи відсутність будь-яких інших заяв та клопотань учасників судового процесу, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи №910/1440/26 та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.05.2026.

Присутній у судовому засіданні 28.05.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та з посиланням на обставини, наведені у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини наведені у відзиві на позовну заяву.

За клопотання представника позивача, відповідно до ст. 216 ГПК України, у судовому засіданні було оголошено перерву до 04.06.2026.

01.06.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про відмову від частини позовних вимог у розмірі 4 873,47 грн, з яких: 0,05 грн (- основна сума боргу (жовтень 2021 року); 0,01 грн (одна копійка) - інфляційні втрати, нараховані на заборгованість за жовтень 2021 року; 0,01 грн (одна копійка) - 3% річних, нараховані на заборгованість за жовтень 2021 року; 1 768,97 грн - інфляційні втрати, нараховані на заборгованість за січень 2022 року, починаючи з 07.06.2022 по 11.02.2026; 463,40 грн - 3% річних, нараховані на заборгованість за січень 2022 року, починаючи з 07.06.2022 по 11.02.2026; 2 016,16 грн - інфляційні втрати, нараховані на заборгованість за березень 2022 року, починаючи з 16.09.2022 по 11.02.2026 з врахуванням вартості електроенергії у розмірі 6 111,42 грн зазначеної в акті коригування від 30.09.2022; 624,87 грн - 3% річних, нараховані на заборгованість за березень 2022 року, починаючи з 16.09.2022 по 11.02.2026 з врахуванням вартості електроенергії у розмірі 6 111,42 грн зазначеної в акті коригування від 30.09.2022.

Присутній у судовому засіданні 04.06.2026 представник позивача просив прийняти до розгляду заяву про відмову від частини позовних вимог та підтримав інші позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача не заперечував щодо прийняття заяви про відмову від частини позовних вимог, проте в іншій частині підтримав свої заперечення проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи та заяву позивача, суд дійшов висновку про її прийняття та задоволення, оскільки, у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 04.06.2026, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

14.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-ПАРК БІЛОЛІССЯ" (за договором - виробник за «зеленим» тарифом) та Державним підприємством «Гарантований покупець» (за договором - гарантований покупець) уклали Договір № 3436/07/23 щодо купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом (надалі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору визначено, що за цим договором продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі, відповідно до Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також - НКРЕКП) від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок) або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії).

Відповідно до пункту 2.1. договору, сторони визнають свої зобов`язання згідно з законами України "Про ринок електричної енергії", «Про альтернативні джерела енергії», Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.

У п. 2.2. договору встановлено, що купівля-продаж за цим Договором здійснюється за умови членства продавця за «зеленим» тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця.

Пунктом 2.3. договору визначено, що виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

За умовами пункту 2.5. договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробника за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 (пункт 3.1 договору).

За правилами пунктів 3.2 та 3.3 договору, розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.

Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Пунктом 4.5 договору встановлено обов`язок відповідача купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб та у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію.

Повідомленням НЕК «УКРЕНЕРГО» ТОВ «ІНВЕСТ-ПАРК БІЛОЛІССЯ» поінформовано про те, що ТОВ «ІНВЕСТ-ПАРК БІЛОЛІССЯ» включено до балансуючої групи ДП «Гарантований покупець» на підставі наданої заяви щодо вступу учасника ринку до балансуючої групи та підтвердження зі сторони ДП «Гарантований покупець» з 00 годин 00 хвилин 01.10.2023.

25.01.2024 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №386/07/24 до Договору №3436/07/23 від 14.09.2023 та Договір №387/07/24 про участь в балансуючій групі гарантованого покупця.

В подальшому сторони неодноразове вносили зміни до Договору №3436/07/23 від 14.09.2023 шляхом укладання відповідних додаткових угод, з метою приведення положень Договору у відповідності до змінених норм законодавства, однак, зміст прав та обов`язків сторін залишився незмінним.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП/Регулятор) затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої гарантованим покупцем у наступні періоди: жовтень 2021 року та лютий-червень 2022 року (постанова №1117 від 09.09.2022); січень 2022 року (постанова №557 від 31.05.2022); січень, травень, червень 2024 року та лютий 2025 року (постанова №529 від 08.04.2025); лютий, березень 2024 року (постанова №2146 від 18.12.2024); квітень, серпень 2024 року (постанова №193 від 11.02.2025); липень 2024 року (постанова №76 від 21.01.2025); вересень 2024 року (постанова №2418 від 30.12.2024); жовтень, листопад 2024 року (постанова №247 від 18.02.2025); грудень 2024 року (постанова №285 від 25.02.2025); січень 2025 року (постанова №378 від 11.03.2025); березень 2025 року (постанова №753 від 20.05.2025); квітень 2025 року (постанова №916 від 18.06.2025); травень 2025 року (постанова №1074 від 15.07.2025); червень 2025 року (постанова №1238 від 12.08.2025); липень 2025 року (постанова №1398 від 02.09.2025); серпень 2025 року (постанова №1648 від 14.10.2025); вересень 2025 року (постанова №1850 від 11.11.2025); жовтень 2025 року (постанова №2141 від 16.12.2025).

Пунктом 10.1 Порядку, встановлено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку (АКО), підписаної кваліфікованим електронним підписом (КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцю із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Пунктом 10.3 Порядку закріплено, що після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.

Державне підприємство "Гарантований покупець" у п`ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою. У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.

За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.

Відповідно до пункту 10.4 Порядку (в редакції до 26.01.2024), після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Як убачається з актів купівлі-продажу електроенергії між ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» та виробником електроенергії ТОВ «ІНВЕСТ-ПАРК БІЛОЛІССЯ» (з врахуванням актів коригування), які додано до матеріалів справи, відповідачем було здійснено купівлю електроенергії у позивача:

у жовтні 2021 року на загальну суму 12 315 972,70 грн з ПДВ;

у лютому 2022 року на загальну суму 7 706 616,00 грн з ПДВ;

у березні 2022 року на загальну суму 6 823 158,30 грн з ПДВ;

у квітні 2022 року на загальну суму 12 190 813,66 грн з ПДВ;

у травні 2022 року на загальну суму 12 644 314,01 грн з ПДВ;

у червні 2022 року на загальну суму 9 211 295,60 грн з ПДВ,

у січні 2024 року на загальну суму 8 636 871,90 грн з ПДВ;

у лютому 2024 року на загальну суму 10 945 282,72 грн з ПДВ;

у березні 2024 року на загальну суму 13 022 798,11 грн з ПДВ;

у квітні 2024 року на загальну суму 18 958 723,22 грн з ПДВ;

у травні 2024 року на загальну суму 26 772 055,26 грн з ПДВ;

у червні 2024 року на загальну суму 25 888 887,58 грн з ПДВ;

у липні 2024 року на загальну суму 27 837 645,49 грн з ПДВ;

у серпні 2024 року на загальну суму 24 601 669,07 грн з ПДВ;

у вересні 2024 року на загальну суму 17 021 444,23 грн з ПДВ;

у жовтні 2024 року на загальну суму 17 464 136,66 грн з ПДВ;

у листопаді 2024 року на загальну суму 11 695 384,09 грн з ПДВ;

у грудні 2024 року на загальну суму 5 544 970,61 грн з ПДВ;

у січні 2025 року на загальну суму 9 785 699,04 грн з ПДВ;

у лютому 2025 року на загальну суму 13 791 764,90 грн з ПДВ;

у березні 2025 року на загальну суму 14 926 160,46 грн з ПДВ;

у квітні 2025 року на загальну суму 22 915 731,10 грн з ПДВ;

у травні 2025 року на загальну суму 25 089 664,02 грн з ПДВ;

у червні 2025 року на загальну суму 29 816 107,75 грн з ПДВ;

у липні 2025 року на загальну суму 31 874 422,18 грн з ПДВ;

у серпні 2025 року на загальну суму 28 967 934,80 грн з ПДВ;

у вересні 2025 року на загальну суму 23 025 835,74 грн з ПДВ;

у жовтні 2025 року на загальну суму 15 675 101,48 грн з ПДВ.

Як зазначено позивачем, відповідач електричну енергію, вироблену позивачем, як виробником за «зеленим» тарифом, за спірними періодами оплатив частково, на момент подачі позову, загальна сума основного боргу за спірні періоди становила 52 193 585,23 грн.

Ураховуючи вимоги статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», статті 530 ЦК України, п. 10.4 Порядку, п. 3.3 Договору, ДП «Гарантований покупець» зобов`язаний здійснити оплату за придбану ним електричну енергію в обсязі 100% протягом трьох робочих днів з моменту затвердження розміру вартості послуг та отримання акту.

Подібні правові висновки викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23.

Водночас, відповідно до постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178 з 26.01.2024 Порядок № 641 діє в новій редакції, у пункті 11.4 якого передбачено, що гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим тарифом» у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Таким чином, з урахуванням положень Порядку № 641 у відповідній редакції та з огляду на правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/23 щодо визначення кінцевої дати остаточного розрахунку за поставку електричної енергії не з дня, наступного за днем оприлюднення постанови Регулятора, а саме з дня оприлюднення постанови регулятора, у відповідача виник обов`язок здійснити розрахунок: протягом трьох днів щодо періоду, стосовно якого було затверджено розміру вартості послуг рішенням НКРЕКП до 26.01.2024; протягом п`яти днів щодо періоду, стосовно якого було затверджено розміру вартості послуг рішенням НКРЕКП після 26.01.2024.

Даний правовий висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у справі № 910/12271/24 від 07.10.2025.

Отже, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами договору та п. 10.4. Порядку строк виконання зобов`язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди настав.

Натомість, відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання щодо повної оплати за отриману від позивача електричну енергію за «зеленим» тарифом не виконав, у зв`язку з чим ТОВ «ІНВЕСТ-ПАРК БІЛОЛІССЯ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 52 193 585,23 грн - основного боргу; 3 494 422,31 грн - 3% річних та 10 061 221,42 грн - інфляційних втрат.

Під час розгляду справи від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач зменшив розмір позовних вимог на суму 10 913 978,33 грн, оскільки відповідач частково погасив заборгованість за придбану за «зеленим» тарифом електричну енергію та просив стягнути з Акціонерного товариства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-ПАРК БІЛОЛІССЯ» грошові кошти в розмірі 54 835 250,63 грн, з яких: 41 279 606,90 грн - основна сума боргу, 3 494 422,31 - 3% річних від простроченої суми, 10 061 221,42 - інфляційні втрати, 658 023,01 грн судових витрат.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що наказами Міністерства енергетики України № 140 та № 206 зобов`язано ДП "Гарантований покупець" з дати набрання ним чинності на період дії воєнного стану України з коштів, що наявні на поточному рахунку забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, в межах 15 % та 18 % від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік із дотриманням Порядку.

Відтак, відповідач зазначає, що всі його розрахунки здійснюються у відповідності до зазначених вище наказів, а тому позивачем не доведено порушення порядку розрахунків та строків оплати електричної енергії.

Також, відповідач посилається на обставини непереборної сили (напад російської федерації на Україну та воєнний стан) як на підставу звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання та наявність значної суми заборгованості НАЕК «Укренерго» перед ДП «Гарантований покупець».

Крім того, відповідач вказував про неправильність наведених позивачем розрахунків заборгованості, 3% річних та інфляційних нарахувань, оскільки позивачем до розрахунків включено суми актів купівлі-продажу електричної енергії, за якими відсутнє порушення зобов`язань з оплати ДП «Гарантований покупець».

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідача, суд керувався наступними обставинами.

Згідно із ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Спірні правовідносини щодо стягнення боргу за поставлену електричну енергію, регулюються нормами Цивільного Кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії", Порядку купівлі Гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії затвердженого постановою від 26.04.2019 №641 (надалі - Порядок №641).

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч.1, 2 Закону України "Про ринок електричної енергії", з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. До спеціальних обов`язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема, забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, включаючи забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за механізмом ринкової премії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 324 "Про утворення державних підприємств "Гарантований покупець" та "Оператор ринку" утворено Державне підприємство "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" на базі філії Гарантований покупець Державного підприємства "Енергоринок " шляхом виділу майна, прав та обов`язків стосовно нього відповідно до розподільного балансу для виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 № 455 затверджено статут "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ", у відповідності до п.5 якого підприємство утворено з метою забезпечення купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (у разі використання гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим "зеленим" тарифом відповідно до законодавства, а також отримання прибутку від провадження господарської діяльності.

Гарантований покупець є учасником ринку електричної енергії та здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності зі здійснення функції гарантованого покупця, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 25.06.2019 №1217.

02.02.2024 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №74-р "Питання перетворення державного підприємства "Гарантований покупець" в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі".

За змістом ч.2 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено зелений тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленим" тарифом або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим тарифом" (п. 18).

Відповідно до ч.3 ст.65 Закону України "Про ринок електричної енергії", купівля-продаж такої електричної енергії за зеленим тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено зелений тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за зеленим тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії зеленого тарифу.

Для здійснення купівлі-продажу електричної енергії за зеленим тарифом кандидат у виробники за "зеленим" тарифом укладає з гарантованим покупцем договір купівлі-продажу електричної енергії за зеленим тарифом (п. 2.1 гл. 2 Порядку № 641).

Як установлено судом вище, на виконання укладеного між сторонами договору позивач поставив, а відповідач прийняв електроенергію протягом жовтня 2021 року, у період з січень-червень 2022 року, січень-грудень 2024 року та січень-жовтень 2025 року, згідно актів купівлі-продажу електроенергії за вказаний розрахунковий період, підписаних представниками сторін без зауважень.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 10.1 Порядку №641 (в редакції чинній до 25.01.2024), до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Відповідно до п.10.4 Порядку №641 (в редакції чинній до 25.01.2024), після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Виходячи з наведених положень, оплату ДП «Гарантований покупець» зобов`язаний здійснювати у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів після отримання акту та оприлюднення рішення НКРЕКП про затвердження розміру вартості послуги.

Відповідно до п.3.3. договору, оплата електричної енергії купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами

Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП) з посиланням на пункт 10.4 Порядку № 641.

Такі висновки щодо остаточного розрахунку за електричну енергію з виробником за "зеленим" тарифом викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі №910/4439/23.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено судом вище, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП).

Суд зазначає, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо остаточного розрахунку виникають не з моменту підписання між сторонами акта купівлі-продажу, електроенергії, а саме з події, яка має неминуче настати - затвердження вартості послуги НКРЕКП.

До затвердження рішення регулятора щодо розміру вартості послуги у відповідному місяці в гарантованого покупця не виникає зобов`язання з остаточного розрахунку за електроенергію.

Такий порядок визначення кінцевої дати остаточного розрахунку за поставку електричної енергії узгоджується із позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 по справі №910/4439/23.

Отже, на день розгляду справи строк виконання зобов`язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди є таким, що настав.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Передбачені викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов`язання щодо своєчасної оплати електричної енергії, є порушенням, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України, суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під час вирішення спору по суті від позивача надійшла заява про відмову від частини позовних вимог у розмірі 4 873,47 грн, з яких: 0,05 грн - основна сума боргу за жовтень 2021 року; 0,01 грн (одна копійка) - інфляційні втрати, нараховані на заборгованість за жовтень 2021 року; 0,01 грн (одна копійка) - 3% річних, нараховані на заборгованість за жовтень 2021 року; 1 768,97 грн - інфляційні втрати, нараховані на заборгованість за січень 2022 року, починаючи з 07.06.2022 по 11.02.2026; 463,40 грн - 3% річних, нараховані на заборгованість за січень 2022 року, починаючи з 07.06.2022 по 11.02.2026; 2016,16 грн - інфляційні втрати, нараховані на заборгованість за березень 2022 року, починаючи з 16.09.2022 по 11.02.2026 з врахуванням вартості електроенергії у розмірі 6 111,42 грн зазначеної в акті коригування від 30.09.2022; 624,87 грн - 3% річних, нараховані на заборгованість за березень 2022 року, починаючи з 16.09.2022 по 11.02.2026 з врахуванням вартості електроенергії у розмірі 6 111,42 грн зазначеної в акті коригування від 30.09.2022.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до положень статті 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Ураховуючи, що заява про відмову від частини позовних вимог подана і підписана уповноваженою особою та не суперечать інтересам особи, яку представляє представник, суд прийняв відмову позивача від частини позовних вимог.

Пунктом 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, здійснивши перевірку розрахунків позивача в частині 3% річних та інфляційних втрат, а також ураховуючи заяву позивача про відмову від частини позовних вимог, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині 3% річних підлягають задоволенню у розмірі 3 493 334 грн 03 коп. та інфляційні втрати в розмірі 10 057 436 грн 28 коп.,

Щодо заперечень відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, суд звертає увагу на сталу судову практику з цих правовідносин, зокрема, на правові висновки, наведені у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у яких об`єднана палата погодилася з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 щодо застосування положень частини 8 статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку № 641, наказу № 206. Згідно з цими висновками, положення наказу №206 не змінюють і не припиняють обов`язок ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку № 641.

Відтак, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від висновку щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку № 641, наказу № 206, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі №910/9100/22, з урахуванням уточнення такого змісту:

- накази №140 та №206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань Гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.

- накази не звільняють ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" від обов`язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для Гарантованого покупця не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору.

Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені Порядком № 641.

Суд також відхиляє твердження відповідача про те, що сплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від ПрАТ "НЕК "Укренерго", яке не виконує свої грошові зобов`язання перед ДП «Гарантований покупець», оскільки за укладеним сторонами договором саме відповідач взяв на себе обов`язок купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі згідно з Порядком купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженим постановою НКЕКП від 26.04.2019 № 641.

Крім того слід зазначити, що правовідносини, які виникли за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, та правовідносини, які виникли за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, незважаючи на їхню пов`язаність, є самостійними зобов`язаннями, з самостійними предметами та суб`єктами. Ні договір, ні Порядок № 641 не містять умов та правил, які би визначали стан виконання Гарантованим покупцем обов`язків за договором в залежності від виконання ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» обов`язків за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.

При цьому недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим тарифом", відпущеної позивачем.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи факт невиконання відповідачем умов Договору в частині строків здійснення розрахунків за придбану електричну енергію, суд дійшов висновку щодо правомірності заявлених позовних вимог та їх часткове задоволення.

Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивач просив суд зазначити у рішенні про нарахування 3% річних до моменту виконання рішення суду.

Відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно з частинами 11, 12 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3 % річних на залишок основного боргу, починаючи з 18.02.2026 до моменту повної оплати боргу, з урахуванням приписів законодавства України.

Нарахування 3% річних має здійснюватися за наступною формулою: Сх3хД:К:100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду 41 279 606,85 грн); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

При цьому, судом ураховано, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Так як позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становив від суми заявлених позовних вимог 788 990,75 грн.

Як убачається з платіжної інструкції № 1681 від 31.12.2025 позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 843 917,99 грн, тобто внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, у зв`язку з чим на користь позивача підлягає поверненню судовий збір у розмірі 54 927,24 грн.

Крім того, під час розгляду справи судом було прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Отже, позовні вимоги у справі № 910/1440/26 розглядалися в межах нової ціни позову, визначеної позивачем у сумі 54 835 250,63 грн.

Відтак, за розгляд позовних вимог за новою ціною позову, розмір судового збору становив 658 023,01 грн, у зв`язку з чим на користь позивача підлягає поверненню судовий збір у розмірі 130 967,74 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, загальна сума надмірно сплаченого позивачем судового збору за розгляд даної справи становить 185 894,89 грн, яка підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Крім того, у позовній заяві позивач також просив суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 220 000,00 грн.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 Господарського процесуального кодексу України, неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 19.04.2024 у справі №916/101/23 зазначила, що згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Також частини четверта-шоста, сьома, дев`ята статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу до матеріалів справи надано: Договір № 26/12/2025 від 26.12.2025 про надання правової допомоги; платіжну інструкцію № 1680 від 30.12.2025 на суму 220 000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заперечив проти заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу, зазначивши, що справа, що розглядається, не є складною, в розумінні п. 1 ч. 4 ст. 126 ГПК України, з огляду на фактичні обставини справи, а також судову практику, яка сформувалася під час вирішення спорів, пов`язаних зі стягнення заборгованості за вироблену електричну енергію перед виробниками за "зеленим тарифом", у зв`язку з чим просив зменшити витрати на правничу допомогу до 1 000,00 грн.

Як установлено з наявних у справі доказів, між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Лігалком» 26.12.2025 укладено Договір про надання правової допомоги № 26/12/2025, згідно з п. 2.2. якого, гонорар за даним договором встановлюється у фіксованому розмір та складає 220 000,00 грн без ПДВ.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що правова допомога надається у Господарському суді міста Києва у справі за позовом ТОВ "ІНВЕСТ-ПАРК БІЛОЛІССЯ" до ДП "Гарантований покупець" про стягнення грошових коштів, а також наведено перелік послуг, що надаються за договором.

У розділі 3 вказаного договору погоджено, що розрахунок за надання правової допомоги проводиться клієнтом в безготівковій формі протягом 15-ти днів з моменту підписання договору на підставі рахунку адвокатського об`єднання.

Суд зазначає, що відповідно змісту пункту 4 частини другої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", а саме диспозицією вказаної норми визначено, що адвокатський гонорар може існувати у фіксованій формі.

Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.

Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18.

Оскільки договором визначено суму гонорару саме у фіксований спосіб - 220 000,00 грн, позивач не зобов`язаний посилатися на час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката в такому разі визначається на підставі наявних доказів.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 924/447/18.

Крім того, суд зазначає, що так як сторони дійшли згоди встановити фіксований розмір гонорару адвоката, то надання детального опису робіт не є обов`язковим, оскільки фіксований розмір адвокатських витрат не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого адвокатом.

Однак, при цьому, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Судом враховано, що Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах "Двойних проти України" (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року,"Гімайдуліна і інші проти України"(пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, "East/West Alliance Limited" проти України" (пункт 268) від 23 січня 2014 року, "Баришевський проти України" (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші.

У рішенні "Лавентс проти Латвії" (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За висновком суду, враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума витрат на правову допомогу адвоката не є обґрунтованою, пропорційною до предмета спору.

Відтак, приймаючи до уваги наведене в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим дійшов висновку стягнути з Акціонерного товариства "Гарантований покупець " витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 30 000,00 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 123, 126, 129, 231, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-ПАРК БІЛОЛІССЯ» (68130, Одеська обл., Татарбунарський район, с. Білолісся, вул. Центральна, 87, ЄДРПОУ 38012410) заборгованість у розмірі 41 279 606 грн 85 коп., 3% річних - 3 493 334 грн 03 коп., інфляційні втрати - 10 057 436 грн 28 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 657 964 грн 53 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

Зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва у даній справі, в порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, нарахувати 3% річних на суму основного боргу, за формулою: сума 3% річних = С х 3 х Д : КДР :100, де: С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, починаючи з 12.02.2026 до моменту виконання рішення.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Закрити провадження у справі в частині стягнення 0,05 грн - суми заборгованості, 1088 грн 28 коп. - 3% річних, 3 785 грн 14 коп. - інфляційних втрат, у зв`язку з відмовою від позову в цій частині.

5. Повернути на підставі даного рішення Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-ПАРК БІЛОЛІССЯ» (68130, Одеська обл., Татарбунарський район, с. Білолісся, вул. Центральна, 87, ЄДРПОУ 38012410) з Державного бюджету України сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 185 894,89 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 30.07.2026.

Суддя А.І. Привалов