Рішення № 138610887, 29.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.07.2026Справа № 910/5121/26Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сікрейт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФМ-Схід"

про стягнення 50 000,00 грн

Представники сторін: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сікрейт" (далі - ТОВ "Сікрейт") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФМ-Схід" (далі - ТОВ "ТФМ-Схід") 50 000,00 грн штрафу, посилаючись на неналежне виконання Відповідачем зобов`язань за Договором поставки №06-03/25 від 06.03.2025 в частині своєчасної оплати вартості переданого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

13.05.2026 через систему "Електронний суд" ТОВ "ТФМ-Схід" подало відзив, в якому зазначило, що прострочення виконання грошових зобов`язань зумовлене неналежним виконанням державного контракту.

Крім цього, ТОВ "ТФМ-Схід" просило суд зменшити заявлений розмір штрафу на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, оскілки: - Позивачем не доведено наявності реальних збитків; - розмір штрафу є явно неспівмірним наслідкам порушення; - поведінка відповідача є добросовісною; - необхідність зменшення штрафу замовлено необхідністю дотриманням балансу інтересів сторін.

Жодних інших заяв по суті справі, заяв чи клопотань сторонами не надано.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Приймаючи до уваги зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги ТОВ "Сікрейт" обґрунтованими.

06.03.2025 між ТОВ "Сікрейт" (за текстом договору - Постачальник) та ТОВ "ТФМ-Схід" (за текстом договору - Покупець) було укладено Договір поставки №06-03/25, за змістом якого:

- пункт 1.1.: У порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передавати (поставити) ІІокуііцютоварна*матсріальні цінності, а саме: грунт кар`єрний (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти такий Товар та своєчасно оплатити його вартість Постачальнику;

- пункт 1.2.: Кількість, асортимент, одиниці виміру та вартість Товару на кожну окрему партію поставки за цим Договором визначається та погоджується Сторонами у Замовленнях (Заявках), видаткових накладних, рахунках-фактурах, та/або інших окремих додатках до Договору, які є невід`ємною частиною даного Договору та які відповідного ч. 2 ст. 266 ГК України визнаються специфікацією;

- пункт 3.1.: Постачання Товару (партії Товару) здійснюється за попереднім Замовленням Покупця (Заявкою). Оформлення Замовлення проводиться Покупцем або представником Постачальника у порядку визначеному цим Договором;

- пункт 3.6.: прийом-передача Товару (партії Товару) відбувається згідно видаткової накладної за адресою погодженою Сторонами у Замовленні Покупця (Заявці) або на складі підприємства-перевізника в залежності від базису поставки. Передача партії товару представнику Покупця відбувається лише у разі надання оформленої на ім`я такого представника відповідної довіреності від Покупця па отримання товарно-матеріальних цінностей;

- пункт 5.1.: Розрахунки за кожну партію Товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат Постачальника (у разі поставки Товару транспортом Постачальника), здійснюються в безготівковому порядку протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати фактичного отримання Покупцем товару на підставі відповідної погодженої Заявки, якщо інше не передбачено Заявками до даного Договору;

- пункт 5.4.: Розрахунок за фактично одержану партію Товару здійснюється Покупцем на підставі належним чином оформлених актів приймання-передачі Товару та/або товарно-транспортних (видаткових) накладних (залежно від умов поставки Товару) та рахунків-фактур Постачальника;

- пункт 7.2. (у редакції Додаткової угоди від 17.04.2025): у випадку прострочення оплати за поставлений Товар Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки оплати або штраф у розмірі 50 000,00 грн. Сплата фінансових санкцій не звільняє Покупця від виконання зобов`язань по оплаті.

06.03.2025 між сторонами було підписано та скріплено печатками Специфікацію №1, за умовами якої ТОВ "Сікрейт" зобов`язалося поставити ТОВ "ТФМ-Схід" 200 000,00 т кар`єрного ґрунту загальною вартістю 74 400 000,00 грн (разом із ПДВ) по 310,00 грн (без ПДВ) за 1 т.

Також за умовами вказаної Специфікації розрахунок на поставку Товару здійснюється Покупцем з відстрочкою платежу протягом 30 банківських днів від дати підписання видаткової накладної на узгоджену партію товару.

На виконання умов Договору ТОВ "Сікрейт" було передано ТОВ "ТФМ-Схід" товар на загальну суму 17 978 760,00 грн, що підтверджується видатковими накладними:

- №106 від 07.03.2025 на суму 490 296,00 грн;

- №135 від 07.03.2025 на суму 244 776,00 грн;

- №107 від 08.03.2025 на суму 489 924,00 грн;

- №136 від 08.03.2025 на суму 245 148,00 грн;

- №108 від 09.03.2025 на суму 489 552,00 грн;

- №137 від 09.03.2025 на суму 244 404,00 грн;

- №109 від 10.03.2025 на суму 490 296,00 грн;

- №138 від 10.03.2025 на суму 244 776,00 грн;

- №139 від 11.03.2025 на суму 245 148,00 грн;

- №110 від 11.03.2025 на суму 489 924,00 грн;

- №140 від 12.03.2025 на суму 244 404,00 грн;

- №111 від 12.03.2025 на суму 489 552,00 грн;

- №112 від 13.03.2025 на суму 490 296,00 грн;

- №141 від 13.03.2025 на суму 244 776,00 грн;

- №113 від 14.03.2025 на суму 489 924,00 грн;

- №142 від 14.03.2025 на суму 245 148,00 грн;

- №143 від 15.03.2025 на суму 244 404,00 грн;

- №114 від 15.03.2025 на суму 489 552,00 грн;

- №144 від 16.03.2025 на суму 244 776,00 грн;

- №115 від 16.03.2025 на суму 490 296,00 грн;

- №116 від 17.03.2025 на суму 489 924,00 грн;

- №145 від 17.03.2025 на суму 245 148,00 грн;

- №121 від 18.03.2025 на суму 489 552,00 грн;

- №146 від 18.03.2025 на суму 244 404,00 грн;

- №122 від 19.03.2025 на суму 490 296,00 грн;

- №147 від 19.03.2025 на суму 215 760,00 грн;

- №123 від 20.03.2025 на суму 489 924,00 грн;

- №148 від 20.03.2025 на суму 216 132,00 грн;

- №149 від 21.03.2025 на суму 216 504,00 грн;

- №124 від 21.03.2025 на суму 489 552,00 грн;

- №125 від 22.03.2025 на суму 490 296,00 грн;

- №150 від 22.03.2025 на суму 215 760,00 грн;

- №126 від 23.03.2025 на суму 489 924,00 грн;

- №151 від 23.03.2025 на суму 216 132,00 грн;

- №127 від 24.03.2025 на суму 489 552,00 грн;

- №152 від 24.03.2025 на суму 216 504,00 грн;

- №128 від 25.03.2025 на суму 490 296,00 грн;

- №153 від 25.03.2025 на суму 215 760,00 грн;

- №129 від 26.03.2025 на суму 489 924,00 грн;

- №154 від 26.03.2025 на суму 216 132,00 грн;

- №130 від 27.03.2025 на суму 489 552,00 грн;

- №155 від 27.03.2025 на суму 216 504,00 грн;

- №131 від 28.03.2025 на суму 490 296,00 грн;

- №156 від 28.03.2025 на суму 215 760,00 грн;

- №132 від 29.03.2025 на суму 489 924,00 грн;

- №157 від 29.03.2025 на суму 216 132,00 грн;

- №133 від 30.03.2025 на суму 489 552,00 грн;

- №158 від 30.03.2025 на суму 216 504,00 грн;

- №134 від 31.03.2025 на суму 490 296,00 грн;

- №159 від 31.03.2025 на суму 199 392,00 грн.

Вищезазначені документи підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками без жодних претензій та/або зауважень.

Також Позивачем долучено до матеріалів справи Акт звірки взаємних розрахунків між сторонами за Договором поставки №06-03/25 від 06.03.2025, відповідно до якого ТОВ "Сікрейт" було передано ТОВ "ТФМ-Схід" товар на загальну суму 21 066 360,00 грн, яка була оплачена Відповідачем у розмірі 16 666 000,00 грн.

Вищезазначений документ було підписано та скріплено печаткою лише зі сторони Позивача.

Разом із цим, у своєму відзиві ТОВ "ТФМ-Схід" визнало, що його заборгованість перед ТОВ "Сікрейт" становить 4 400 360,00 грн.

Жодних інших доказів оплати матеріали справи не містять та не були надані сторонами.

Вважаючи, що ТОВ "ТФМ-Схід" прострочено оплату переданого товару за Договором поставки №06-03/25 від 06.03.2025, ТОВ "Сікрейт" звернулося з даним позовом до суду.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання Договору №06-03/25 від 06.03.2025, суд дійшов висновку, що такий за своєю правовою природою є договором поставки, за яким, відповідно до статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, укладення ТОВ "Сікрейт" та ТОВ "ТФМ-Схід" Договору поставки №06-03/25 від 06.03.2025 було спрямоване на отримання останнім товару та одночасного обов`язку по здійсненню його своєчасної оплати.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 5.1. Договору розрахунки за кожну партію Товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат Постачальника (у разі поставки Товару транспортом Постачальника), здійснюються в безготівковому порядку протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати фактичного отримання Покупцем товару на підставі відповідної погодженої Заявки, якщо інше не передбачено Заявками до даного Договору.

У той же час за умовами вказаної Специфікації №1 від 06.03.2025 розрахунок на поставку Товару здійснюється Покупцем з відстрочкою платежу протягом 30 банківських днів від дати підписання видаткової накладної на узгоджену партію товару.

Як було раніше встановлено судом, на виконання умов Договору поставки №06-03/25 від 06.03.2025 у березні 2025 року ТОВ "Сікрейт" було передано ТОВ "ТФМ-Схід" товар на загальну суму 17 978 760,00 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться у матеріалах даної справи.

Також, на підтвердження розміру заборгованості за Договором ТОВ "Сікрейт" долучено до матеріалів справи Акт звірки взаємних розрахунків між сторонами за Договором поставки №06-03/25 від 06.03.2025, відповідно до якого ТОВ "Сікрейт" було передано ТОВ "ТФМ-Схід" товар на загальну суму 21 066 360,00 грн, яка була оплачена Відповідачем у розмірі 16666000,00 грн. Заборгованість ТОВ "ТФМ-Схід" перед ТОВ "Сікрейт" становить 4400360,00 грн.

Відповідно до пункту 5.5. Договору Сторони домовились, що Акт звірки взаєморозрахунків є неоспорюваним фактом підтвердження здійсненої господарської операції між сторонами, а саме є фактом поставки, передачі, прийняття, оплати Товару.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 19.09.2019 у справі №910/14566/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, - однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Водночас суд не може враховувати вказаний Акт звірки взаємних розрахунків, оскільки цей документ було підписано в односторонньому порядку - лише зі сторони Позивача.

Разом із цим, за приписами частини 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У своєму відзиві ТОВ "ТФМ-Схід" визнало, що ним було сплачено 16 666 000,00 грн, а тому заборгованість становить 4 400 360,00 грн.

Жодних інших доказів оплати матеріали справи не містять та не були надані сторонами.

Отже, суд дійшов до висновку про те, що Відповідачем було порушено зобов`язання за Договором поставки №06-03/25 від 06.03.2025 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати товару.

У зв`язку з цим ТОВ "Сікрейт" на підставі пункту 7.2. Договору заявлено до стягнення 50 000,00 грн штрафу.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Статтею 230 ГК України було визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Вищенаведеними положеннями законодавства передбачалося, що вказані штрафні санкції можуть бути стягнуті лише у тому випадку (якщо не встановлено законом), коли основне зобов`язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).

Згідно з пунктом 7.2. Договору (у редакції Додаткової угоди від 17.04.2025) у випадку прострочення оплати за поставлений Товар Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки оплати або штраф у розмірі 50 000,00 грн.

Враховуючи прострочення Відповідачем оплати за поставлений товар, вимога Позивача про стягнення штрафу у розмірі 50 000,00 грн є обґрунтованою.

Так, за приписами частини 3 статті 550 ЦК України кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов`язання (стаття 617 цього Кодексу).

Разом із цим, суд відхиляє аргументи Відповідача про те, що прострочення виконання грошових зобов`язань зумовлене неналежним виконанням державного контракту, оскільки за положеннями статті 617 ЦК України недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Також у відзиві ТОВ "ТФМ-Схід" просило зменшити розмір штрафу.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання судом оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України, щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та, з дотриманням правил статті 86 ГПК України, визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії / бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

В силу наведених вище норм Суд доходить висновку, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, що підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.09.2023 у справі №913/228/22, від 27.03.2024 у справі №912/940/23, від 27.07.2024 у справі №916/4158/23, від 24.09.2024 у справі №915/1037/23 та інших.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст та умови конкретних правовідносин, наявність/відсутність наданих сторонами доказів у сукупності, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії.

Передбачене статтею 551 ЦК України право суду на зменшення неустойки не залежить від правової природи укладеного договору, яким передбачена сплата штрафних санкцій, а, як уже зазначалося вище, пов`язане з наявністю у конкретних спірних правовідносинах виняткових обставин, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій (постанова Верховного Суду від 30.10.2025 у справі №910/2105/25).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

За висновками об`єднаної палати, викладеними у згаданій постанові, висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.

А тому, як зауважила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 %, тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Отже, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене, у свою чергу, вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.

В обґрунтування свого клопотання Відповідачем зазначено, що Позивачем не доведено наявності реальних збитків або істотних негативних наслідків.

Проте суд не погоджується із вказаними доводами, оскільки у відповідності до частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Також суд зазначає, що заявлена до стягнення сума штрафу у 88 разів менша за визнану Відповідачем заборгованість за Договором, що повністю відповідає меті та правовій природі неустойки.

Отже, керуючись приписами статті 551 ЦК України, а також принципами цивільного судочинства, зокрема справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку, що в даному конкретному випадку немає підстав для зменшення розміру штрафу.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).

Отже, позов ТОВ "Сікрейт" підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФМ-Схід" (04052, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 72, офіс 337; ідентифікаційний код: 42544285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сікрейт" (35800, Рівненська область, Рівненський район, місто Острог, вулиця Острозької Гальшки, будинок 1-Б; ідентифікаційний код: 45020378) 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. штрафу та 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяСергій МУДРИЙ